Справа №366/215/20 Головуючий у 1 інстанції: Гончарук О.П.
Провадження №22-ц/824/6251/2021 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
06 липня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду в складі:
Головуючого (судді-доповідача) Гаращенка Д.Р.
суддів Мостової Г.І., Сержанюка А.С.,
за участю секретаря Стеблиненко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 на рішення Іванківського районного суду Київської області від 21 січня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору недійсним (нікчемним),-
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТКБ «ПриватБанк» про визнання договору недійсним (нікчемним), в якому просила:
- визнати договір (в тому рахунку кредитний договір та будь-який інший по даному картковому рахунку) між ОСОБА_1 та AT КБ «ПриватБанк» недійсним (нікчемним);
- визнати суму перераховану ОСОБА_1 AT КБ «ПриватБанк» повністю сплаченою (будь-який борг перед AT КБ «ПриватБанк», в тому рахунку борг по кредиту - відсутній);
- стягнути на користьОСОБА_1 суму переплати, що була стягнута з ОСОБА_1 AT КБ «Приватбанк» у розмірі 57 840,26 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 11 лютого 2011 року вона звернулась до одного з відділень AT КБ «ПриватБанк» для відкриття карткового рахунку для користування ним для власних потреб, власними коштами.
Для відкриття карткового рахунку нею була підписана анкета-заява, у якій не обговорювалась жодна умова, спираючись на які відповідач стягував весь цей час гроші.
Жодних власних коштів банком при відкритті карткового рахунку їй надано не було, в тому рахунку кредитних. Вона перевипускала картки у зв'язку із закінченням їх терміну дії.
Відповідач через великий проміжок часу перерахував їй кошти у розмірі 4900 грн, які вона сплатила, однак 13 березня 2017 року банк на власний розсуд надав їй кредитний ліміт у розмірі 5700 грн.
У подальшому відповідач став самовільно без її погодженнязабирати (переводити на власний розсуд) кошти нібито в рахунок оплати кредитних коштів задоговором кредитування з її іншого карткового рахунку, на який вона отримує пенсійні кошти.
Сума боргу на 26.01.2020 року зі слів банку складає 5 231,29 грн,однак сума переплати за всіма непогодженими умовами складає 57 840,26грн.
Підписана нею Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 11 лютого 2011 року не може вважатись договором в розумінні положень ст. 526, 626, 628, 638 Цивільного кодексу України, оскільки у заяві не зазначено процентну ставку, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, умови про погашення кредиту, у тому числі тіло кредиту, складові його повної вартості, зокрема заборгованість за тілом кредиту, за простроченим тілом кредиту, відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користуваннякредитними коштами, поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а такожпеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 21 січня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору недійсним (нікчемним) відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити з інших підстав.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим нею було підписано Анкету-заяву про приєднаннядо Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку №б/н від 11 лютого 2011 року. У даній заяві позивач висловила бажання отримати платіжну картку Кредитка «Універсальна» тазазначила бажаний кредитний ліміт.
11 лютого 2011 року позивачем було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредиток "Універсальна 55 днів пільгового періоду". Вказана довідка містить в собі повну та вичерпну інформацію про умови кредитування за рахунок кредитного ліміту, зокрема порядок сплати, відсоткову ставку, пеню та штрафні санкцію.
Зазначає, що з виписки вбачається, що клієнт постійно та систематично користувалася кредитним лімітом та погашала заборгованість. Так, відповідно до виписки в позивача позитивний баланс по картці останній раз був 23 червня 2018 року в сумі 974,50 грн. З того часу клієнт постійно користувалася кредитними коштами та станом на 26 січня 2020 року має заборгованість 5 231,29 грн. Таким чином, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
Звертає увагу й на те, що підписанням анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг AT КБ«ПриватБанк» позичальник погоджується з умовами та правилами надання банком послуг; які разом з цією заявою, зразками підписів складають змішаний договір банківського рахунку і кредитного договору; приєднання до умов та правил надання банківських послуг є укладенням договору з банком; саме по собі посилання на не ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг не може бути підставою для визнання не укладеними кредитних правовідносин.
Таким чином, необхідно змінити рішення в частині висновків суду щодо дотримання вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк, та не укладання Кредитного договору.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 також подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що у неї не було наміру отримати кредит. Відкривався картковий рахунок для користування власними коштами, за для чого і підписана анкета-заява №б/н 11 лютого 2011 року, яка не містить жодних істотних умов чи правил.
Зазначає, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому можливість їх одночасного застосування за одне й те :саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором підтверджує недотримання припису ч. 1 ст. 61 Конституції України про заборону повторного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Звертає увагу й на те, що відповідно до п.3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 у редакції, чинній на час укладення кредитного договору, банки не мали права встановлювати платежі, які споживач мав сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснював на користь банку, або за дії, що їх вчиняв банк або споживач з метою встановлення, чи припинення правовідносин.
Посилається й на те, що право банку змінювати розмір процентної ставки за користування кредитом порушує істотно баланс договірних прав й обов'язків і покладає на споживача надмірний тягар йому на шкоду.
Зауважує, що сторонами не було узгоджено таку істотну умову кредитного договору як розмір кредиту.
Крім того, звертає увагу на те, що ОСОБА_2 не міг представляти інтереси банку в суді.
АТ КБ «ПриватБанк» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Зазначає, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим нею було підписано Анкету-заяву про приєднаннядо Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку №б/н від 11 лютого 2011 року та довідку про умови кредитування з використанням кредиток "Універсальна 55 днів пільгового періоду". Спірний договір було підписано 11 лютого 2011 року, а позивач звернувся до суду з позовом про визнання його недійсним лише в 31 січня 2020 року, що свідчить про пропуск строку позовної давності. ОСОБА_2 надав до суду всі документи на підтвердження повноважень як представника відповідача.
ОСОБА_1 також подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін. Вказує, що банк не спростував докази того що жоден кредитний договір між нею та банком не укладався, кредитні картки нею не отримувались. Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи,ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, прийшов до висновку, що анкета-заява від 11 лютого 2011 року, як кредитний договір на думку банку, є неукладеною.
У судовому засіданні представник АТ КБ «ПриватБанк» Яндульський Д.В. просив апеляційну скаргу банку задовольнити, а в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, направила клопотання про відкладення розгляду справи на 1,5 місяці у зв'язку з необхідністю їй вакцинуватися від «Сovid-19» та збиранням коштів для отримання правової допомоги адвоката.
Колегія суддів, заслухавши думку представника відповідача, який не заперечував проти розгляду справи за відсутності позивача, порадившись на місці ухвалила відмовити в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника АТ КБ «ПриватБанк» Яндульського Д.В., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Колегією суддів встановлено,що 11 лютого 2011 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно якої заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між нею та банком Договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були наданій їй для ознайомлення. Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті ПриватБанку. Вона зобов'язується виконувати вимоги Умовам та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.(а.с. 87-88 т. 1)
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що підписана нею Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 11 лютого 2011 року не може вважатись договором в розумінні положень ст. 526, 626, 628, 638 Цивільного кодексу України, оскільки у заяві не зазначено процентну ставку, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, умови про погашення кредиту, у тому числі тіло кредиту, складові його повної вартості, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
Згідно з частинами першою, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Аналіз змісту цієї норми дозволяє визначити ряд умов, за наявності яких цивільно-правовий договір можна вважати укладеним: 1) сторони повинні досягти згоди з усіх істотних умов договору; 2) сторони мають досягти такої згоди у передбаченій законом формі.
У статті 640 ЦК України встановлені додаткові критерії, за якими договір може визнаватись укладеним.
Крім вимог про узгодження сторонами істотних умов, висуваються вимоги до форми договорів або щодо виконання певних умов (дій), які становлять сам зміст цих договорів.
Відповідно до частин першої, другої статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно з частиною другою статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 цього Кодексу).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Отже, якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями статей 207, 640 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись і свідчать про те, що момент досягнення домовленості настав.
Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За змістом частин другої - п'ятої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як вбачається з Анкети-Заяви ОСОБА_1 просила надати їй платіжну картку кредитка «Універсальна», про що зробила відповідну відмітку.
Наведеним вище спростовуються доводи апелянта щодо підписання Анкети-Заяви з метою відкриття карткового рахунку для користування власними коштами
Також в Анкеті-Заяві позивач визначила бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка «Універсальна» у розмірі 2000 грн.
Крім того, 11 лютого 2011 року ОСОБА_1 підписала Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» по договору SAMDN50000040889892.
У Довідці про умови кредитування сторони погодили тип кредитної лінії (поновлювальна), пільговий період (до 55 днів), валюту картрахунку (UAH), базову відсоткову ставку в місяць (2,5%), розмір щомісячного платежу (7% від заборгованості, але не менше 50 грн і не більше залишку заборгованості), строк внесення щомісячних платежів (до 25 числа місяця, наступного за звітним), пеню за несвоєчасне погашення заборгованості, штраф при порушенні строків платежів при будь-якому із грошових обов'язків, передбачених договором, більш ніж на 30 днів. (а.с. 89 т. 1)
Отже, факт укладання кредитного договору ОСОБА_1 свідчить її Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 11 лютого 2011 року, Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 11 лютого 2011 року, які були підписані позивачем, а також виписка про рух коштів за карткою НОМЕР_1 і додатковим карткам договору за період 01.01.2010-29.01.2020.
Колегія суддів зазначає також, що якщо особа, підтверджує підписання цього договору або схвалює даний правочин своїми наступними діями, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання такого договору неукладеним або недійсним. Під схваленням правочину можуть розумітися будь-які дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, в тому числі повна або часткова оплата товарів (робіт, послуг), їх приймання для використання, реалізація інших прав та обов'язків відповідно до укладеного правочину.
З виписки про рух коштів за карткою НОМЕР_1 і додатковим карткам договору за період 01.01.2010-29.01.2020 вбачається, що згідно угоди №SAMDN50000040889892 11 лютого 2011 року ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт у розмірі 300 грн та цього ж дня збільшено його розмірі до 4900 грн. З 12 лютого 2011 року ОСОБА_1 активно користувалася карткою, зокрема, знімала грошові кошти, поповняла картку та мобільний через sms-банкінг, оплачувала товари.
Отже, укладений між сторонами кредитний договір містить всі істотні умови, передбачені для такого виду правочину, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неукладеність кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином рішення суду першої інстанції слід змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки зміна вказаної мотивувальної частини судового рішення не тягне його зміни по суті, а стосується лише зазначення правильних норм процесуального Закону, колегія суддів не змінює розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 268, 367, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Іванківського районного суду Київської області від 21 січня 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції даної постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 08 липня 2021 року.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді Г.І. Мостова
А.С. Сержанюк