Справа № 523/13713/20
Провадження №2/523/888/21
"07" липня 2021 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді Сувертак І.В.
за участю секретаря Мельніченко Г.О.
розглянув в відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, в залі суду № 5 в місті Одесі, справу за позовом -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання договору купівлі - продажу недійсним,
за участю: позивача ОСОБА_1 і його представника - адвоката Рязанова Ю.А., представника відповідача - адвоката Безбабної А.О.
Установив:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі - продажу від 13.04.2018 року квартири АДРЕСА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Варивода Н.Ю., удаваним та фіктивним правочином, недійсним та скасування.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що фактично під договором купівлі - продажу квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 99,5 кв.м., житловою площею 62,7 кв.м. за суму 199 655 гривень, був замаскуювано договір застави майна з метою забезпечення договору займу від 13.04.2018 року. Даний договір є удаваним та фіктивним, скоєний для приховування іншого правочину, який насправді було вчинено, та цей договір вчинено під впливом омани .
Позивач зазначає, що 13.04.2018 року, ОСОБА_1 позичив для ОСОБА_3 у ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 16500,00 доларів США, про що власноручно написав письмову розписку. Тому, позивач вважає, що між ними фактично укладено договір позики між фізичними особами. Згідно договору купівлі - продажу від 13.04.2018 року, затвердженого приватним нотаріусом Варивода Н.Ю., ОСОБА_1 продав, а покупець - ОСОБА_2 , придбав у власність квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 99,5 кв.м., житловою площею 62,7 кв.м. за 199 655 гривень 00 копійок, які ОСОБА_1 отримав до підписання договору.
Позивач вказує, що п'яти кімнатна квартира продана за суму , що не відповідає її вартості та це є підтвердженням, що правочин є удаваним та фіктивним, який було вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися даним правочином.Також позивач посилається, що через банк гроші по договору купівлі - продажу від 13.04.2018 року не переводилися та фактично ніхто їх не передавав та не отримував. , а сам текст договору підтверджує, що фактично договору купівлі - продажу квартири не було, так як до цього 13.04.2018 року було складено у письмовій формі договір позики на суму 16500 доларів США.
Позивач, як він вказує, був введений в оману та полягав , що дійсно підписує договір застави, ОСОБА_1 підписав договір 13.04.2018 року, а ОСОБА_2 факт договору позики не повідомив нотаріуса .
Позивач посилається на той факт, що після отримання позики від ОСОБА_2 , на протязі року, ОСОБА_3 та її син ОСОБА_1 виплачували ОСОБА_2 тіло та проценти по договору позики по 500 доларів США щомісяця, та вже передали йому приблизно 6000 доларів США. Однак, потім не змогли своєчасно сплачувати позичені гроші, позикодавець ОСОБА_2 погодився зачекати деякий час. Однак, боржник, яким фактично була ОСОБА_3 , не змогла своєчасно повернути остаточну суму боргу.З 13.04.2018 року по 03.07.2020 року, позикодавець ОСОБА_2 нікуди не звертався з приводу виселення ОСОБА_1 , його сім'ї та ОСОБА_3 з місця фактичного проживання та зняття з реєстрації. На протязі всього часу, сім'я ОСОБА_1 та її сім'я проживали та користувалися квартирою.
Позивач посилається на те, що даний договір купівлі - продажу квартири є удаваним та фіктивним, який було вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином та фактично був складений з метою забезпечення договору займу, тому на протязі більш ніж два роки, питань про зняття з реєстрації ОСОБА_3 , звільнення житла та усунення перешкод для користування житлом не виникало. Фактично грошей від ОСОБА_2 по договору купівлі - продажу не отримували, так як були винні сплатити йому гроші по договору позики 16500 доларів США. Оплату комунальних послуг за спірне житло ОСОБА_2 ніколи не сплачував, у квартирі ніколи не мешкав та ніяких його речей та майна у квартирі немає.
У зв'язку з наведеними вище обставинами позивач ОСОБА_1 просить задовольнити його позовні вимоги.
Ухвалою суду від 28 вересня 2020 року відкрито провадження за даним позовом (л.с.29-30) за нормами загального позовного провадження.
Відзив від відповідача надійшов 19.11. 2020 року. (а.с. 35-39).
Ухвалою суду від 12 березня 2021 року було витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Варивода Н.Ю. належним чином засвідчені копії всіх документів, відносно посвідчення договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_3 від 13.04.2018 року, зареєстрованого в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.л.с.69-70
09 квітня 2021 року, від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Варивода Н.Ю. до суду надійшли належним чином засвідчені копія договору купівлі - продажу від 13.04.2018 року за реєстровим № 198 та копії документів на підставі, яких від посвідчувався на 37 аркушах у 1 примірнику.л.с.80-117.
Ухвалою суду від 02 квітня 2021 року підготовче засідання закрито та призначено судовий розгляд справи по суті позову № 523/13713/20.л.с.75.
Позивач та його представник - адвокат Рязанов Ю.А. в судовому засіданні просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з обґрунтувань, що викладені в позовної заяві.
В судовому засіданні представник відповідача - адвокат Безбабна А.О. не визнала позов повністю, відзив підтримала, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з мотивів, що викладені в відзиві на позовну заяву.
Вислухав позивача, його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 13.04.2018 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_3 , котрий посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Варивода Наталею Юріївною. (л.с.80-117).
Згідно зі статтею 655 ЦК України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.4 ст. 334 ЦК України, право власності на квартиру у покупця виникає з моменту державної реєстрації цього права. Державна реєстрація такого права проводиться відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
За змістом ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначеніні законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помила дійсно була і має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не може бути підставою для визнання правочину недійсним.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Позивачем не доведено наявність умислу в діях відповідача, а також сам факт обману, як і не доведено укладання саме договору позики.
Посилання позивача на те, що він не отримував кошти за спірним договором, спростовуються матеріалами справи та матеріалами, які було витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Варивода Н.Ю., платіжними дорученнями та п.п.2,3,4 договору за домовленістю сторін продаж зазначеної у договорі квартири вчинено за 199 655 гривень 00 копійок, які продавець одержав від покупця повністю до підписання цього договору.
Своїми підписами сторони засвідчили, що вони обізнані стосовно рівня ринкових цін на аналогічні об'єкти нерухомого майна та за їхнім розсудом визначена у цьому договорі ціна саме цієї квартири відповідає її дійсній вартості. Зазначена ціна відповідає волевиявленню та домовленості сторін цього договору та є остаточною і змінам не підлягає. Сторони підтверджують факт повного розрахунку за цим договором із дотриманням вимог ст.1087 Цивільного кодексу України. На час підписання цього договору, сторони не мають одна до одної жодних претензій фінансового характеру, в тому числі претензій щодо проведення розрахунків.
Розрахунок проведено шляхом перерахування грошових коштів в розмірі 199 655 (сто дев'яносто дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят п'ять) гривень 00 копійок. Підтверджується Платіжним дорученням № 01 від 13.04.2018 року, виданим ПАТ «БАНК ІНВЕСТИЦІЙ ТА ЗАОЩАДЖЕНЬ» Одеське регіональне відділення.
Згідно Звіту про оцінку майна, виданого суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_5 від 12.04.2018 року, оціночна вартість квартири складає 199 655 (сто дев'яносто дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят п'ять) гривень 00 копійок.
Дієздатність громадянина, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії, перевіряється нотаріусом на підставі наданих документів, передбачених статтею 43 Закону України «Про нотаріат», що підтверджують його вік, а також на підставі переконаності нотаріуса в результаті проведеної розмови та роз'яснення наслідків вчинення нотаріальної дії у здатності цієї особи усвідомлювати значення цієї нотаріальної дії, її наслідків та змісту роз'яснень нотаріуса, а також відповідності волі і волевиявлення особи щодо вчинення нотаріальної дії.
Відповідно до статті 44 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину.
Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін.
Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.
Аналогічні норми містить Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року.
Продавець ОСОБА_1 та покупець ОСОБА_2 попередньо були ознайомлені нотаріусом з вимогами чинного законодавства щодо недійсності угод.
Продавець ОСОБА_1 засвідчив, що квартира, яка є предметом цього договору, на момент його укладання, боргом за житлово - комунальні послуги не обтяжена, щодо квартири не існує будь-яких прав третіх осіб на користування відчужуваною квартирою, у тому числі малолітніх та неповнолітніх дітей, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб, а також відсутні будь-які обставини, які обмежують чи забороняють продавцю здійснити її вільний продаж, зокрема, що квартира раніше не подарована, не продана, не відчужена іншим способом, не знаходиться у цивільно - правовій чи податковій заставі, не передана у оренду чи найм, не передана як внесок до статутного капіталу, будь-якого фонду юридичної особи, не обтяжена будь-якими іншими зобов'язаннями або речовими правами третіх осіб, у тому числі правами сервітуту, під забороною (арештом) та у заставі, в податковій заставі, в іпотеці не перебуває, відносно неї немає судового чи іншого спору.
Даний договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_3 вчинено за заявою продавця ОСОБА_1 про те, що майно, яке є предметом цього договору, не є спільною сумісною власністю подружжя, та є його особистою приватною власністю. Що підтверджується відповідною заявою, зміст якої доведено до відома покупця, яка зберігається в матеріалах справ приватного нотаріуса.
Даний договір, укладений за заявою покупця ОСОБА_2 , про те, що він на день укладення цього правочину у зареєстрованому шлюбі не перебуває та ні з ким не проживає однією сім'єю, і грошові кошти, які ним витрачаються на купівлю зазначеної в цьому договорі квартири є його особистою приватною власністю, що підтверджується відповідною заявою, яка зберігається в матеріалах справи приватного нотаріуса.
Сторони правочину засвідчили, що цей договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_3 спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не має характеру фіктивного та удаваного правочину, відповідає їх дійсним намірам, ціна продажу, яка зазначена в п.2 договору купівлі - продажу квартири відповідає дійсним намірам сторін і не є нижче оціночної вартості такого об'єкту.
Нотаріус встановила особи сторін , перевірено їх дієздатність, а також належність продавцю ОСОБА_1 квартири перевірено.
Отже, ОСОБА_1 , розуміючи значення своїх дій, без будь-якого введення в оману передав у власність ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_3 та сплатив за неї грошову суму, зазначену в п.2 договору купівлі - продажу квартири від 13.04.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Вариводою Наталею Юріївною. Даний факт підтверджено, належним чином посвідченими матеріалами, які було витребувано у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Варивода Н.Ю. та знаходяться в матеріалах справи № 523/13713/20.
Щодо посилань позивача ОСОБА_1 про те, що насправді було укладено договір позики та ним було написано розписку про отримання від відповідача ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 16500 доларів США, суд не приймає зазначене як належний доказ в підтвердження позовних вимог, оскільки стороною позивача не надано жодного доказу в обґрунтування та стверджень, викладених у позовній заяві.
Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що всупереч вимог процесуального закону позивачем не представлено суду доказів, які б поза розумним сумнівом свідчили про те, що спірний договір купівлі - продажу був саме договором позики, суд приходить до висновку про безпідставність, необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, в зв'язку з чим в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 3, 4-7,1-13, 17- 18, 109,76-81,89, 131,137, 141, 211, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІПН № НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_2 ( ІПН № НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) щодо визнання договору купівлі-продажу від 13.04.2018р. квартири АДРЕСА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Варивода Н.Ю., удаваним та фіктивним правочином, недійсним та скасування - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин рішення суд повідомляє, коли буде складно повне рішення.
Складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів (ч.6ст259 ЦПК України).
Повний текст рішення складено та підписано 14 липня 2021 року.
Суддя