Справа № 991/4232/21
Провадження № 11-сс/991/433/21
Слідчий суддя: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
09 липня 2021 року місто Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 червня 2021 року,
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.06.2021 скаргу ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу та просить скасувати ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24.06.2021, постановити нову, якою зобов'язати уповноважених осіб НАБУ протягом 24 годин із моменту отримання відповідної ухвали внести до ЄРДР усі відомості, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 КК України, викладені у її заяві від 15.06.2021, зареєстрованій НАБУ за №П-7524 від 15.06.2021.
Посилається на такі обставини.
Слідчий суддя постановив ухвалу 24.06.2021 без участі ОСОБА_6 та її представника. Копію зазначеного рішення представник особи, що подала скаргу, отримав 29.06.2021, тобто саме з цього дня обчислюється строк на апеляційне оскарження.
Слідчим суддею істотно порушено вимоги кримінального процесуального закону, його висновки не відповідають фактичним обставинам провадження, судовий розгляд проведено неповно.
Так, в ухвалі стисло викладено зміст вимог скарги ОСОБА_6 та письмових пояснень представника НАБУ, але не надано їм жодної оцінки, що свідчить про порушення засади змагальності сторін. У зв'язку з цим поза увагою слідчого судді залишилось те, що ОСОБА_6 15.06.2021 подала до НАБУ заяву про кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.364 КК України, яка була зареєстрована того ж дня за №П-7524. Жодної інформації щодо внесення відомостей за заявою до ЄРДР, ходу та результатів досудового розслідування до останньої не надходило. Бездіяльність НАБУ позбавила ОСОБА_6 законного способу захисту її порушеного права та унеможливила здійснення досудового розслідування із приводу викладених у заяві обставин.
Натомість слідчий суддя перебрав на себе повноваження органу досудового розслідування та надав оцінку доводам заяви про вчинене кримінальне правопорушення, виклавши судження, не обґрунтовані належним чином. Однак, перевірка заяви про вчинене кримінальне правопорушення на предмет наявності чи відсутності в діянні особи складу кримінального правопорушення та вирішення будь-яких процесуальних питань, у тому числі щодо зміни підслідності, повинна проводитися у межах кримінального провадження, після внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Враховуючи, що чинний КПК України не містить конкретних вимог до форми та змісту заяви про вчинене кримінальне правопорушення, а у формулюванні «обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення» вказано лише про можливість такого свідчення, ОСОБА_6 склала заяву відповідно до вимог КПК України, зазначивши дані згідно зі ст.11 КК України та короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. При цьому подання заяви до НАБУ не свідчить про її незгоду із постановленими судовими рішеннями чи діяльністю судів та суддів, не суперечить ст.ст. 126, 129 Конституції України, оскільки рішення набрали законної сили.
Крім того, висновок слідчого судді про відсутність підстав для початку кримінального провадження не пов'язаний та не узгоджується з мотивувальною частиною ухвали. А з резолютивної частини ухвали вбачається, що слідчий суддя не відмовив у задоволенні скарги, а залишив її без задоволення, однак таке рішення не входить до вичерпного переліку, передбаченого ч.2 ст.307 КПК.
ОСОБА_6 та представник НАБУ, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання не прибули, про поважність причин неприбуття не повідомили. ОСОБА_6 у поданій апеляційній скарзі просила здійснювати розгляд без її участі.
Згідно з ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. А тому апеляційна скарга розглядається без участі ОСОБА_6 та представника НАБУ.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення.
У ч.5 ст.115 КПК України зазначено, що при обчисленні строків днями не береться до уваги той день, від якого починається строк. Частиною 7 цієї статті передбачено, що при обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи.
Згідно з ч.1 ст.116 КПК України строк не вважається пропущеним, якщо скаргу або інший документ здано до закінчення строку на пошту.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 в скарзі просила розглянути цю скаргу за її відсутності. 24.06.2021 слідчий суддя постановив ухвалу за відсутності ОСОБА_6 . Представник останньої отримав копію ухвали 29.06.2021. 05.07.2021 ОСОБА_6 надіслала поштовим зв'язком до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу на ухвалу. А тому, оскільки ухвалу постановлено слідчим суддею 24.06.2021 без участі ОСОБА_6 , перебіг строку на її апеляційне оскарження розпочався з дня наступного після отримання її представником копії такого рішення, а саме 30.06.2021, та мав закінчитись 04.07.2021. Проте, враховуючи, що 04.07.2021 - вихідний день, ОСОБА_6 звернувся до апеляційного суду наступного за ним робочого дня - 05.07.2021, тобто у межах строку на апеляційне оскарження. Із огляду на це колегія суддів приходить до переконання про відсутність підстав для розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Також у цьому провадженні встановлено такі обставини.
23.06.2021 на адресу Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Скарга обґрунтована тим, що 15.06.2021 ОСОБА_6 на особистому прийомі звернулася до НАБУ із повідомленням про кримінальне правопорушення, в якому стверджувала про вчинення суддею Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_7 та суддею Київського апеляційного суду ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 КК України. Станом на день подання скарги до суду відомості до ЄРДР внесено не було. У зв'язку з цим ОСОБА_6 вважала, що НАБУ порушило свій обов'язок щодо внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя дійшов висновку, що подання заяви до НАБУ ОСОБА_6 свідчить про її незгоду із постановленими рішеннями, про спробу спричинити їх перегляд, у зв'язку з чим відсутня правова підстава для виникнення обов'язку вчинити певні дії щодо початку досудового розслідування кримінального провадження відповідно до ст.214 КПК України.
Доводи апеляційної скарги висновку слідчого судді не спростовують.
Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Із положень п.1 ч.1 ст.303 КПК України слідує, що бездіяльність, яка підлягає оскарженню відповідно до цієї норми, передбачає три обов'язкові ознаки: 1) слідчий або прокурор наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим чи прокурором у встановлений строк не вчинена.
Згідно з ч.1 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Частиною 2 цієї статті визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
При цьому до ЄРДР відповідно до п.4 ч.5 ст.214 КПК України вноситься короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Положеннями ч.4 ст.214 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Із наведеного слідує, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про вчинення кримінального правопорушення. Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про кримінальне правопорушення є наявність у заяві або повідомленні про вчинене кримінальне правопорушення даних про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Якщо таких даних немає, то відповідні відомості не можуть вважатися такими, що мають бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Крім того, норми чинного процесуального законодавства закріплюють обов'язок здійснити фіксування наданих особою відомостей про кримінальне правопорушення, достатніх для реалізації завдань кримінального провадження, визначених ст.2 КПК України, а не будь-якої інформації, направленої особою як заяви про вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи вказане, слідчий суддя, здійснюючи судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні та з'ясовуючи чи наділена уповноважена особа НАБУ обов'язком вчинити певну процесуальну дію - внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою ОСОБА_6 був зобов'язаний надати оцінку не лише доводам скарги на бездіяльність, а й заяви про вчинене кримінальне правопорушення.
Із огляду на це помилковим є посилання в апеляційній скарзі, що слідчий суддя перебрав на себе повноваження органу досудового розслідування та надав оцінку доводам заяви про вчинене кримінальне правопорушення, виклавши судження, не обґрунтовані належним чином.
У заяві про вчинене кримінальне правопорушення від 15.06.2021 ОСОБА_6 зазначила, що дії судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_7 , які полягають у винесенні ним рішення від 03.03.2016, ухвали від 04.12.2020 у справі № 757/2830/14-ц, ухвали від 17.09.2020 у справі № 757/21222/16-ц, а також значні порушення процесуального та цивільного законодавства під час постановлення цих рішень, мають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, - зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, із метою одержання неправомірної вигоди для ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та його правонаступника у судових справах №757/2830/14-ц, №757/21222/16-ц ТОВ «Фінансова компанія «Форінт», використання суддею влади чи службового становище всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам ОСОБА_6 , а також спричинило тяжкі наслідки. Крім того в цій заяві ОСОБА_6 стверджувала, що дії судді Київського апеляційного суду ОСОБА_8 - невирішення питання про відкриття апеляційного провадження в межах п'ятиденного строку з дня надходження апеляційної скарги, надання можливості судді ОСОБА_7 внести виправлення в ухвалу від 04.12.2020, а також наведення в ухвалі від 23.02.2021 у справі №757/2830/14-ц завідомо неправдивих відомостей кваліфікуються теж за ч.2 ст.364 КК України.
Однак, фактичних даних, які б підтвердили чи свідчили про вчинення суддями Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_7 та Київського апеляційного суду ОСОБА_8 зазначених кримінальних правопорушень ОСОБА_6 не наведено.
Викладені відомості щодо вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 КК України, є лише припущенням останньої та не містять достатніх даних для того, щоб розпочати досудове розслідування, так як досудове розслідування розпочинається саме за наявності обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з п.2.5 Рішення Конституційного Суду України №7-р/2020 від 11.06.2020 остаточне судове рішення не може бути переглянуто, крім встановлених процесуальними законами випадків його перегляду відповідним судом, що виключає можливість оцінювати таке рішення слідчим, прокурором при вчиненні ними дій, які мають наслідком притягнення судді до кримінальної відповідальності.
У заяві про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_6 стверджувала, що подання заяви не свідчить про її незгоду із постановленими рішеннями, однак у заяві про кримінальне правопорушення аналізується дотримання процесуального законодавства, що правильно оцінено слідим суддею як спроба висловити свою незгоду із прийнятими судами рішеннями, спричинити їх перегляд.
А тому, обґрунтованим є висновок слідчого судді про відсутність підстав для початку досудового розслідування та, відповідно, необхідність відмови у задоволенні вимог скарги ОСОБА_6
При цьому в апеляційній скарзі не наведено переконливих доводів про те, що такий висновок слідчого судді не пов'язаний та не узгоджується з мотивувальною частиною ухвали.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.307 КПК України слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може постановити ухвалу про відмову у задоволенні скарги.
Як вбачається з резолютивної частини ухвали, слідчий суддя не відмовив у задоволенні скарги, а залишив її без задоволення, що, на думку колегії суддів, є синонімічним за своїм значенням та не породжує інших юридичних наслідків.
А тому такий виклад резолютивної частини ухвали не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону у розумінні ст.412 КПК України та не впливає на правильність прийнятого слідчим суддею рішення.
Так як посилання в апеляційній скарзі на інші істотні порушенням вимог кримінального процесуального закону, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам провадження також нічим не обґрунтовано, колегією суддів вказане посилання визнається безпідставним.
У ч.1 ст.404 КПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: залишити ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Із огляду на вищенаведене колегія суддів приходить до переконання про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та скасування ухвали слідчого судді, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді - без змін.
Керуючись ст.ст. 309, 376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргуОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 24 червня 2021 року - без змін.
Ухвала є остаточною, набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4