Житомирський апеляційний суд
Справа №279/816/21 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст. 286 ч.2 КК України Доповідач ОСОБА_2
14 липня 2021 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
потерпілого та представника
малолітнього потерпілого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12020060060000969 за апеляційною скаргою прокурора Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 травня 2021 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Жупанівка Коростенського району Житомирської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, пенсіонера, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, -
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
На підставі статті 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладено на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_7 не обирався.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 2615 грн. 20 коп. за проведення судових експертиз.
Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30.12.2020 на майно, а саме: автомобіль RENAULT MEGANE, д.н.з. НОМЕР_1 , одяг загиблої ОСОБА_11 .
Речові докази у провадженні : автомобіль RENAULT MEGANE, д.н.з. НОМЕР_1 - повернуто власнику ОСОБА_7 , одяг загиблої ОСОБА_11 - залишено у власності потерпілого ОСОБА_9 , -
За обставин встановлених судом та зазначених у вироку, ОСОБА_7 , 29 грудня 2020 року близько 14 години 03 хвилини, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, що становила 2.0 проміле згідно висновку медичного обстеження, керуючи технічно справним транспортним засобом автомобілем RENAULT MEGANE, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить йому на праві індивідуальної власності, рухався по вул.Грушевського в напрямку вул. Селезньова в м Коростені.
Рухаючись на вказаному транспортному засобі ОСОБА_7 , наблизився до нерегульованого пішохідного переходу, що зазначений в п.1.10 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрі України № 1306 від 10.10.2001р. згідно якого - «пішохідний перехід» - ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2, 5.36.1, 5.36.2, 5.37.1, 5.37.2 ПДР, дорожньою розміткою 1.14.1, 1.14.2, 1.14.3, пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки - шириною тротуарів чи узбіччя, який розташований навпроти буд. №167 по вул. Грушевського в м. Коростень та в порушення вимог пунктів 12.3, 18.1, 18.4, в яких зазначено :
- У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди;
- Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека;
- Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшується швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потребі зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека,
ОСОБА_7 , виявивши перед нерегульованим пішохідним переходом транспортний засіб, що слідував в попутному напрямку та зупинився, рухаючись по сусідній смузі не зменшив швидкості і не зупинився, щоб переконатися, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена небезпека, продовжив рух з попередньою швидкістю та скоїв наїзд передньою частиною автомобіля на пішоходів: ОСОБА_11 та неповнолітнього ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які перетинали проїзну частину вул.Грушевського по пішохідному переходу з права на ліво відносно напрямку руху автомобіля RENAULT MEGANE, д.н.з. НОМЕР_1 .
В результаті дорожньо-транспортної події:
- пішохід малолітній ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому нижньої треті обох кісток лівої гомілки без зміщення уламків, який згідно висновку експерта №13 від 16.02.2021 року відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалого розладу здоров'я;
- пішохід ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала тілесні ушкодження у вигляді важкої відкритої черепно-мозкової травми, забійної рани волосистої частини голови, гемологічного забою головного мозку, церебральної коми 3-4 ступенів і була госпіталізована до реанімаційного відділення Коростенської районної лікарні, де від отриманих тілесних ушкоджень о 16 годині 20 хвилин ІНФОРМАЦІЯ_4 померла.
Згідно висновку експерта №315 від 18.02.2021 року у ОСОБА_11 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми, що супроводжувалась лінійним переломом кісток основи, крововиливами в м'які тканини голови з внутрішньої поверхні - в лобній, скроневій, тім'яній і потиличній областях зліва, під твердою мозковою оболонкою на дні задньої черепної ямки зліва, в м'які мозкові оболонки лівої півкулі головного мозку, в шлуночки мозку, в мозочок, довгастий мозочок, Вароліїв міст, підкоркові вузли (ядра основи) мозку, набряк і здавлення головного мозку, травматичний шок, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень у живої особи, як небезпечні для життя та знаходяться у причинному зв'язку з настанням смерті.
Порушення водієм ОСОБА_7 вимог пунктів 12.3, 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху України, знаходяться у прямому причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної події та її наслідками.
Таким чином, своїми діями, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому - малолітньому ОСОБА_12 , 2010 р.н., середньої тяжкості тілесні ушкодження та смерть потерпілої ОСОБА_11 - ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_10 не оспорюючи фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, установлених судом, кваліфікації дій та доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_7 , просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки. Судові витрати в сумі 2615,20 грн. стягнути з обвинуваченого. Арешт, накладений на майно скасувати. Речові докази у провадженні : автомобіль RENAULT MEGANE, д.н.з. НОМЕР_1 - повернути власнику ОСОБА_7 , одяг загиблої ОСОБА_11 - залишити у власності потерпілого ОСОБА_9 .. Вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Зазначає, що призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції не врахував належним чином особливості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, обставини та спосіб його вчинення, а також характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, зокрема те, що останній допустив грубі порушення Правил дорожнього руху України, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, з перевищенням швидкості руху та у межах населеного пункту скоїв наїзд на пішоходів, які перетинали дорогу по пішохідному переходу, що призвело до загибелі учасника події та травмування малолітньої дитини. Вважає, що думка потерпілого щодо виду та розміру покарання, а також можливості звільнення обвинуваченого від його відбування хоча і може враховуватися судом, проте не може бути вирішальною у цьому питанні. Вказує, що підстав для застосування до ОСОБА_7 положень ст.75 КК України не було, оскільки виправлення обвинуваченого без позбавлення волі становить високу небезпеку для суспільства та справляє враження безкарності та вседозволеності для окремих громадян.
Заслухавши доповідача, доводи прокурора в підтримання апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника в заперечення апеляційної скарги, думку потерпілого та представника потерпілого, який покладався на розсуд суду, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Враховуючи, що вирок суду першої інстанції оскаржується лише в частині призначеного покарання, висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_12 середньої тяжкості тілесні ушкодження та смерть потерпілої ОСОБА_11 , відповідає фактичним обставинам кримінального провадження. Дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.2 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно.
Вина обвинуваченого ОСОБА_7 підтверджується матеріалами кримінального провадження, які були перевірені судом першої інстанції та яким була надана належна правова оцінка.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_7 судом першої інстанції покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення внаслідок м'якості, а саме: застосуванні ст.75 КК України та звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням.
Так, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд першої інстанції виходив із загальних засад призначення покарання - ст. 65 КК України та врахував характер та ступінь суспільної небезпечності та тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, що обтяжує покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом визнано вчинення злочину особою, що перебувала у стані алкогольного сп'яніння.
Пом'якшуючими покарання обвинуваченого ОСОБА_7 обставинами суд визнав щире каяття та добровільне відшкодування заподіяної злочином шкоди.
Крім того, суд першої інстанції врахував, що обвинувачений ОСОБА_7 пенсіонер, не працює, одружений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, будучи особою похилого віку, має хворобливий стан, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, вчинене кримінальне правопорушення відноситься до необережних злочинів, негативні характеризуючи дані стосовно обвинуваченого відсутні, повністю відшкодував заподіяну матеріальну та моральну шкоду.
З урахуванням наведеного, суд вважав, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 можливо без відбування основного покарання у виді позбавлення волі та застосував ст. 75 КК України до основного покарання.
Проте, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції недостатньо врахував наслідки вчиненого обвинуваченим ОСОБА_7 кримінального правопорушення, а саме: спричинення малолітньої дитині ОСОБА_12 , 2010 року народження, середньої тяжкості тілесних ушкоджень та непоправні наслідки - заподіяння смерті потерпілої ОСОБА_11 , у зв'язку з чим малолітній потерпілий ОСОБА_12 втратив опікуна - ОСОБА_11 .
Також, апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_7 допустив грубі порушення Правил дорожнього руху України, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння (2,0 проміле), чим поставив інших осіб в небезпеку, свідомо ігноруючи вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України, які забороняють водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, та скоїв наїзд на пішоходів, що перетинали дорогу по пішохідному переходу.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстав для застосування положень ст.75 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 у суду першої інстанції не було.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що при ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_13 судом першої інстанції було допущено невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а тому він підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з ухваленням нового вироку.
Так, відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно ст.65 КК України апеляційний суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини кримінального провадження, що обтяжують та пом'якшують його покарання.
Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим ОСОБА_7 відноситься до категорії тяжких злочинів.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , колегія суддів враховує, що обвинувачений ОСОБА_7 є пенсіонером, не працює, одружений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, вчинене кримінальне правопорушення відноситься до необережних тяжких злочинів, повне відшкодування останнім заподіяної матеріальної та моральної шкоди, визнання вини у вчиненні злочину, а також думку потерпілого, який в частині призначення покарання покладається на розсуд суду, про що він заявив при апеляційному розгляді.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , апеляційний суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування заподіяної злочином шкоди.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , апеляційний суд визнає вчинення злочину особою, що перебувала у стані алкогольного сп'яніння.
Колегія суддів звертає увагу на те, що обвинувачений ОСОБА_7 , будучи особою похилого віку, має хворобливий стан. Проте, матеріали кримінального провадження не містять даних щодо наявності у ОСОБА_7 таких захворювань, які б перешкоджали застосуванню до останнього покарання у виді позбавлення волі.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів, приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_7 слід призначити покарання у виді позбавлення волі, але з урахуванням пом'якшуючих обставин, в мінімальних межах, передбачених санкцією ч.2 ст. 286 КК України, яке буде достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також для запобігання вчиненню ним нових злочинів.
Підстав для застосування до призначеного основного покарання ст.ст. 69, 75 КК України при апеляційному розгляді не встановлено.
Також, враховуючи, що злочин вчинено внаслідок грубого порушення обвинуваченим ОСОБА_7 Правил дорожнього руху України, колегія суддів вважає за необхідне застосувати додаткове покарання у виді позбавлення останнього права керувати транспортними засобами.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 420 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу прокурора Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_10 задовольнити частково.
Вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 07 травня 2021 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.
Призначити ОСОБА_7 у покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
Строк відбуття покарання обвинуваченим ОСОБА_7 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
В решті вирок залишити без зміни.
Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді: