Справа № 758/3920/21
про відмову в забезпеченні позову
12 липня 2021 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді - Якимець О. І.,
за участю секретаря судових засідань Гайдай К. В.,
учасники справи не повідомлялись,
розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Падалко О.Ю. про забезпечення позову у цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсиббанк» про визнання недійсним кредитного договору та додаткової угоди до кредитного договору,
До Подільського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсиббанк» про визнання недійсним кредитного договору та додаткової угоди до кредитного договору.
Ухвалою суду від 05.04.2021 у справі №758/3920/21 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання, яке відкладалося з поважних причин.
На адресу суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій представник позивача просить забезпечити поданий ОСОБА_1 позов до AT «УкрСиббанк» про визнання недійсним кредитного договору та додаткової угоди до кредитного договору - шляхом заборони вчинення виконавчих дій щодо нерухомого та рухомого майна і коштів боржника ( ОСОБА_1 ), а також шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу у виконавчому провадженні № 65566281, а саме, постанов від 26.05.2021 року та від 16.06.2021 року про арешт майна боржника при примусовому виконанні виконавчого листа № 760/17071/17, виданого Солом'янським районним судом м. Києва.
В обґрунтування заяви покликається на те, що предметом спору у цій справі №758/3920/21 є визнання недійсними кредитного договору та додатку до нього, відповідно до яких Солом'янським районним судом м. Києва ухвалено рішення про стягнення коштів. Враховуючи характер спору, що виник, а також те, що вказані дії можуть привести до утруднення виконання рішення Подільського районного суду м. Києва та унеможливити поворот виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва, для ефективного захисту порушених прав позивача за захистом яких позивач звернувся до суду, просить заяву задовольнити та забезпечити позов.
В порядку ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи у встановлений законом строк.
З огляду на зазначене, в судове засідання для вирішення питання вжиття заходів забезпечення заяви сторони не викликались.
Суд, дослідивши зміст та вимоги заяви про забезпечення позову, додані до неї документи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускаються як до пред'явлення позову, так і на будь-який стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
З метою захисту порушених прав позивач подала до суду заяву про забезпечення поданого нею позову, у якій просить суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу у виконавчому провадженні № 65566281, а саме, постанов від 26.05.2021 року та від 16.06.2021 року про арешт майна боржника при примусовому виконанні виконавчого листа № 760/17071/17, виданого Солом'янським районним судом м. Києва.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії.
Згідно позовних вимог предметом спору у цій справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсиббанк» є визнання недійсним кредитного договору, який міститься в систем обліку банку під №10108283001 та додаткової угоди №1 до договору споживчого кредиту №10108283001 від 06.05.2005, укладені 10.11.2009 між позивачем та відповідачем.
Відповідно до рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09.12.2019 року (справа №760/17071/17) задоволено позов Акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованість за кредитним договором № 31-4KG/05-20005И від 06.05.2005 року в розмірі 12869 дол. США 04 центи, що еквівалентно 305253,63 грн. та пеню в сумі 31,67 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Укрсиббанк» судовий збір в рівних частках з кожного по 2462,97 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 03.12.2020 у справі №760/17071/17 рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року в частині задоволення позову акціонерного товариства «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнення судового збору - скасовано і ухвалено нове рішення в цій частині. У задоволенні позову АТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнення судового збору - відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 04.02.2021 року у справі у справі №760/17071/17 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою AT «УкрСиббанк» на постанову Київського апеляційного суду від 03.12.2020 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими вимогами.
Відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Судом встановлено, що заявником імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у даній справі пов'язується з обставиною примусового виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09.12.2019 року у справі №760/17071/17.
Водночас заявником не зазначено про існування жодних обставин, які б підтверджували опосередковано або безпосередньо намагання сторони уникнути виконання рішення в даній справі. Аргументи позивача з приводу існування обставин утруднення або невиконання рішення суду у цій справі, зводяться до стягнення з неї коштів за рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09.12.2019 року у справі №760/17071/17 під час виконавчого провадження, а відтак безпосередньо не пов'язані з обставиною можливого ухилення боржника від виконання дій, визначених в позовній заяві у цій справі.
Визначена заявником обставина у вигляді примусового виконання рішення суду у справі №760/17071/17 не впливає на процес виконання рішення суду у даній справі, а відтак не може розглядатись в контексті обставини, яка істотно ускладнює чи унеможливлює ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 зазначила, що оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення, у разі задоволення якого не вимагається примусове виконання, то в цьому випадку мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Виконання рішення немайнового характеру ставиться в залежність виключно від виконання боржником певного ряду дій. В даному випадку ймовірність утруднення або невиконання рішення суду пов'язується виключно з обставинами можливого ухилення боржника від виконання дій, визначених в якості предмету позову.
Таким чином, зупинення виконання рішення суду, за яким встановлено стягнення, не може вважатись ефективним захистом прав позивача у даній справі.
Суд не наділений правом зупинення виконання судового рішення в рамках забезпечення позову. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 905/1115/19.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем при зверненні з заявою про забезпечення позову не обґрунтовано існування обставин, які б утруднили або зробили неможливим виконання рішення у даній справі, а відтак і наявність зв'язку між визначеними заходами забезпечення і предметом позовної вимоги, а тому у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст.ст.149-153 ЦПК України, суд, -
у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Падалко О.Ю. про забезпечення позову у цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсиббанк» про визнання недійсним кредитного договору та додаткової угоди до кредитного договору - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала, що постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали складено та підписано 12 липня 2021 року.
Суддя О.І. Якимець