Справа № 758/6987/21
18 червня 2021 року м. Київ
Суддя Подільського районного суду м. Києва Ковбасюк О.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у м. Києві про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , громадянина України, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №006030, 11 квітня 2021 року, об 11 годині 00 хвилин, у м. Києві, по пр-ту Правди, 120, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Polo, номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння: зіниці очей не реагують на світло, поведінка що не відповідає обстановці, що склалась та в подальшому пройшов огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку в лікаря нарколога, чим порушив вимоги п. 2.9.а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Харчук О.П. заявили клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Клопотання мотивоване тим, що під час керування ТЗ ОСОБА_1 був тверезий та нічого не вживав, добровільно та беззаперечно погодився пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у лікаря-нарколога, після проходження огляду підписав незаповнений бланк висновку на прохання лікаря-нарколога, оскільки останній запевнив, що жодних ознак стану сп'яніння не виявлено, всі необхідні дані будуть внесені до висновку пізніше. Оскільки його не було відсторонено від керування транспортним засобом, як це передбачено ч. 1 ст. 266 КУпАП, вважають, що це підтверджує факт перебування ОСОБА_1 у нормальному стані. Вважають недопустимим доказом висновок лікаря-нарколога КМНКЛ «Соціотерапія» № 001886 від 16.04.2021 року в силу того, що він був складений з порушенням Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 року №1452/735, а саме: висновок був складений через п'ять днів після огляду, а не безпосередньо після огляду ОСОБА_1 , результати висновку не були повідомлені ОСОБА_1 в присутності поліцейського, примірник висновку не був наданий ОСОБА_1 та поліцейському безпосередньо після проведення огляду. Також, вважає недопустимим доказом протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №006030 від 11.04.2021 року, оскільки він складений з порушенням ст. 256 КУпАП, а саме: фабула правопорушення у протоколі (керування ТЗ з ознаками сп'яніння) не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП (керування ТЗ в стані сп'яніння); протокол містить недостовірну інформації щодо долучення до нього висновку лікаря-нарколога, оскільки висновок фактично було складено через п'ять днів після складення протоколу. Також, вважають, що працівниками поліції було порушено процедуру фіксування адміністративного правопорушення, оскільки, в порушення ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд було проведено без використання технічних засобів відеозапису або у присутності двох свідків - при неможливості використання таких засобів.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та його захисника, дослідивши матеріали справи, та докази в їх сукупності, суд доходить до наступного.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.
Однак, у супереч вимогам ст. 251 КУпАП, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що особа керувала автомобілем, перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 8 Конституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Крім того, приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011, заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), беручи до уваги передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення, виходжу з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з положень ст. 8 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Зокрема, згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Відповідно до п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10 жовтня 2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Однак, як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №006030, його було складено 11 квітня 2021 року о 12 год. 40 хв., за керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, а не за керування транспортним засобом у стані сп'яніння, як того вимагають положення ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, ні ч. 1 ст. 130 КУпАП, ні жодною іншою нормою чинного законодавств не передбачено відповідальності за керування водієм транспортним засобом з ознаками сп'яніння.
Згідно п. 9 Розділу 2 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06.11.2015 року № 1376, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).
Таким чином, всупереч вимогам чинного законодавства, фабула правопорушення у протоколі не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у той час, як ЄСПЛ у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016 р.) розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Тим самим, таке уточнення фабули судом є неприйнятним з наведених передумов.
Крім того, матеріали справи містять висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 001886 від 16.04.2021, згідно якого, ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння, однак суд сприймає його дані критично, з огляну на нижчевикладене.
Згідно з ч. 6 ст. 266 КУпАП, направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 17 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка визначає порядок проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я і оформлення його результатів, зазначено, що зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку.
Відповідно до п. 20 Інструкції, висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
Однак, як вбачається з п. 7 вищезазначеного висновку № 001886 та з акту медичного огляду КМНКЛ «Соціотерапія» з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 001886, огляд був проведений 11.04.2021 року о 12 годині 45 хвилин.
Разом з тим, п. 1 висновку № 001886, визначено, що він був складений 16.04.2021 року, на підставі даних, що містяться у акті медичного огляду.
Зокрема, як вбачається із вищезазначеного акту медичного огляду, лабораторні тести були проведені лише 12.04.2021 року і на підставі яких, було встановлено заключний діагноз - стан сп'яніння внаслідок вживання наркотичної речовини, а протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений 11.04.2021 року, тобто, до дати складення висновку, який датований 16.04.2021 року.
Пункт 22 Інструкції імперативно передбачає, що висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог Інструкції, вважаються недійсними.
Зважаючи на ту обставину, що висновок був складений через п'ять днів після проведення огляду, примірник висновку не був вручений ОСОБА_1 безпосередньо після проведення огляду, а згідно акту медичного огляду, лабораторні тести взагалі проведено через день після огляду, суд відхиляє вказані докази як недопустимі.
Щодо процедури складення адміністративних матеріалів, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно п. 5 розділу II «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 року № 1026 (надалі по тексту - Інструкція №1026), включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).
За змістом підпунктів 1) та 2) п. 1 розділу VII Інструкції № 1026 поліцейським забороняються самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу, а також примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб.
Так, зазначені норми направлені на забезпечення об'єктивного і неупередженого виявлення та фіксування правопорушень у тому числі і з метою подальшого використання зафіксованої інформації у якості доказів у суді.
Зазначене вбачається із положень п. 2. розділу І Інструкції № 1026, відповідно до якого застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється, в тому числі, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Аналіз цієї норми дає підстави стверджувати те, що за допомогою відеореєстратора повинна фіксуватись уся процедура виявлення та фіксації адміністративного правопорушення.
Однак, в матеріалах справи відсутній диск з портативного відеореєстратора, що є істотним порушенням вимог ст. 266 КУпАП та п. 5 розділу II Інструкція 1026, оскільки неможливо встановити всіх обставин та складу адміністративного правопорушення, а також оцінити дії поліцейських під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як його вину працівниками поліції не доведено належними та допустимими доказами.
Стаття ж 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, дане адміністративне провадження підлягає закриттю, а судовий збір не підлягає стягненню з особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з встановленням обставин визначених п. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 6, 33-35, 130, 221, 245, 247, 251, 252, 268, 272, 280, 321 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення через Подільський районний суд м. Києва.
Суддя О. О. Ковбасюк