Справа №:755/13837/20
Провадження №: 2/755/5708/20
"27" травня 2021 р. м. Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді САВЛУК Т.В., за участі секретаря Бурячек О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, в залі суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання припиненим іпотечного договору, припинення записів про державну реєстрацію іпотеки та обтяжень нерухомого майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,
08 жовтня 2020 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання припиненим іпотечного договору, припинення записів про державну реєстрацію іпотеки та обтяжень нерухомого майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та призначено розгляд у порядку загального позовного провадження.
17 грудня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, відповідно до якого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зазначає, що не є належним відповідачем у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання припиненим іпотечного договору, припинення записів про державну реєстрацію іпотеки та обтяжень нерухомого майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Оскільки, відповідно до ст. 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 04.07.2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення ПАТ «Банк Форум» як юридичної особи, а також, ліквідація банку вважається завершеною, а сам банк ліквідовано. Повноваження відповідача як ліквідатора ПАТ «Банк Форум» припинено.
25 лютого 2021 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відмову у залученні в якості співвідповідача - Національний банк України та Київську міську раду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання припиненим іпотечного договору, припинення записів про державну реєстрацію іпотеки та обтяжень нерухомого майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
25 лютого 2021 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про закінчення підготовчого судового засідання та призначено справу до судового розгляду.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явились, надіслали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не звився, надіслав відзив відповідно до якого просив відмовити у задоволенні заявлених вимог у повному обсязі з підстав викладених у відзиві.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі.
Оцінивши надані у справі докази та наведені позивачем підстави позову, суд приходить до наступних висновків.
Закриття провадження у справі - це форма завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Вирішуючи питання про наявність підстав для закриття провадження в справі згідно з п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України підлягає з'ясуванню чи належить справа до юрисдикції суду загальної юрисдикції згідно з ст. 19 ЦПК України. Відповідно, підставою для закриття провадження в справі згідно з вказаною нормою, є віднесення розгляду справи в порядку іншого судочинства.
За змістом статті 19 ЦПК України, під цивільною юрисдикцією розуміється компетенція загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 19 цього Кодексу визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року встановлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, і цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.
За змістом ст. 3 вище вказаного Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно з ч.1 ст. 4 Закону, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 30 Закону, Фонд здійснює регулювання діяльності банків шляхом, зокрема, прийняття в межах своїх повноважень нормативно-правових актів, обов'язкових до виконання банками; здійснення контролю за виконанням зобов'язань банків у зв'язку з їх участю в системі гарантування вкладів фізичних осіб; виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Крім того, відповідно до ст. 6 Закону Фонд наділено повноваженнями видавати нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому законодавством, з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.
За змістом п.17 ч.1 ст. 2 цього Закону, уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Згідно з ч.1 ст. 54 Закону, рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
Таким чином, нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.
Так, при розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.
В обсязі конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, що виникли між позивачем, Фондом та уповноваженою особою Фонду, визначення яких залежить від з'ясування прав позивача, статусу Фонду, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, повноважень та обов'язків Фонду і його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються.
Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Положеннями п.2 ч.1 ст. 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За змістом п.7 ч.1 ст. 4 КАС України суб'єкт владних повноважень орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7) ч. 1 ст. 4 цього Кодексу).
Системний аналіз зазначених норм процесуального законодавства дає підстави для висновку, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції і в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин справи.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Так, підставою для звернення до суду позивач вказує ту обставину, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань ПАТ «Банк Форум» є припиненим з 04 липня 2019 року, правонаступники відсутні. Таким чином, позивач просить суд визнати припиненим іпотечний договір від 05 лютого 2008 року, укладений між АКБ «Форум» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу Колєсник С.А. 05 лютого 2008 року за реєстраційним номером № 386; вилучити записи про державну реєстрацію обтяжень та державну реєстрацію іпотеки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .
Разом з тим, враховуючи те, що на час процедури ліквідації в банківській установі, всі повноваження від імені Банку здійснює Фонд через Уповноважену особу.
В свою чергу, акти, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, установлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч. 1 і 2 ст. 55 Конституції України. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Оскільки позивач фактично оскаржує бездіяльність Фонду під час здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Форум», і вказана бездіяльність не стосується виплати гарантованої суми вкладу позивачу, вказаний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, з огляду на те, що Закон № 4452-VI є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин і відповідно до цього Закону Фонд є державною спеціалізованою установою, що виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду у цьому випадку виконує від імені Фонду делеговані ним повноваження щодо гарантування вкладів фізичних осіб, а тому спір стосовно невчинення Банком, в якому запроваджена процедура ліквідації дій на користь кредитора певних дій, є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
При цьому, обсяг та зміст конкретних обставин цієї справи та їх нормативне регулювання дають підстави вважати, що вимоги, з якими звернувся позивач, спричиняють публічно-правовий спір, пов'язаний зі здійсненням владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів.
Оскільки даний спір стосується захисту прав, свобод і інтересів фізичної особи (позивача) у сфері публічно-правових відносин, то, відповідно до ст. 19 ЦПК України, не підлягає розгляду в поряду цивільного судочинства.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018р. у справі №813/921/16, від 23 травня 2018р. у справі №820/3770/16, від 06 червня 2018р. у справі №727/8505/15-ц, від 23 січня 2019р. у справі №285/489/18-ц, від 10 квітня 2019р. у справі №761/10730/18, 23 жовтня 2019р. у справі №725/5833/16-ц та у постанові Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019р. у справі №761/11256/17.
За наведених обставин, враховуючи предмет спору та суб'єктивний склад сторін, суд приходить до висновку, цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки після відкриття провадження у цивільній справі з'ясувалось, що спір стосується захисту прав, свобод і інтересів фізичної особи (позивача) у сфері публічно-правових відносин, то, відповідно до ст. 19 ЦПК України, не підлягає розгляду в поряду цивільного судочинства, таким чином розгляд даної справи відноситься до компетенції адміністративного суду та проводиться в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства, тому наявні підстави для закриття провадження у справі.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційних інстанціях.
Враховуючи викладене та керуючись п.1 ч.1 ст.255, ст.ст.260, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Закрити провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання припиненим іпотечного договору, припинення записів про державну реєстрацію іпотеки та обтяжень нерухомого майна з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017,апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.