Номер провадження 3/754/3846/21
Справа №754/9803/21
Іменем України
09 липня 2021 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Гринчак О.І., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає в АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, 03 червня 2021 року о 14 годині 19 хвилин, в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ФОП ОСОБА_2 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , директор ОСОБА_1 , не дотримуються обмежувальних протиепідемічних заходів, а саме: не нанесено маркування для перебування в черзі з дотриманням дистанції між відвідувачами не менш як 1,5 метра; не організований централізований збір використаних засобів індивідуального захисту, не виділена окрема урна; не проводиться вологе прибирання приміщень, миття та дезінфекція поверхонь, не надані графіки прибирання, відсутній дезрозчин, чим порушив вимоги статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», пп. 12 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобіганню поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», із змінами пункт 8 постанови Головного санітарного лікаря України №17 від 09.05.2020 «Про затвердження Тимчасових рекомендацій щодо організації протиепідемічних заходів при торгівлі продовольчими (окрім ринків) та непродовольчими товарами на період карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», що є порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», за що передбачена відповідальність частиною першою статті 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
06.07.2021 на електронну пошту суду від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, в яких зазначається про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження того, що ОСОБА_1 дійсно є суб'єктом господарювання та несе адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства. Отже, беручи до уваги, що ОСОБА_1 не є безпосереднім суб'єктом, що здійснював згадану в протоколі діяльність, тому в розумінні ст. 44-3 КУпАП ОСОБА_1 не є суб'єктом вказаного правопорушення. Відтак, на думку ОСОБА_1 , відповідно до ст. 62 Конституції Україні, ст. 7, п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю в її діях складу правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
У судове засідання 08.07.2021 ОСОБА_1 з'явилась, свою вину заперечувала, підтримала свої письмові пояснення.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали в обґрунтування доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 КУпАП, суд встановив таке.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з'ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини.
Складом адміністративного правопорушення є передбачена нормами права сукупність ознак (елементів), за наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Таку сукупність ознак формують чотири складових елементи: об'єкт, об'єктивна сторона (характеризують зовнішню сторону правопорушення); суб'єкт та суб'єктивна сторона (характеризують внутрішню сторону правопорушення).
Відповідно до ч. 1 ст. 44-3 КУпАП адміністративне правопорушення полягає, в порушенні правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Таким чином, диспозиція ч. 1 ст. 44-3 КУпАП є бланкетною нормою і відсилає до правил та обмежень, що визначаються іншими нормативно-правовими актами, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Відповідно до ст. 14 КУпАП визначає, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Як вбачається із статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.
У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності. До відміни карантину його територію можуть залишити особи, які пред'явили довідку, що дає право на виїзд за межі території карантину. Організація та контроль за дотриманням встановленого на території карантину правового режиму, своєчасним і повним проведенням профілактичних і протиепідемічних заходів покладаються на місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Стаття 30 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» надає повноваження місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування в умовах карантину запроваджувати більш жорстокі, ніж встановлені нормативно-правовими актами, вимоги щодо якості, умов виробництва, виготовлення та реалізації продуктів харчування, режиму обробки та якості питної води.
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029).
Підпунктом 12 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 діяльність суб'єктів господарювання, які обслуговують відвідувачів, у яких:
не нанесено маркування для перебування в черзі з дотриманням дистанції між клієнтами не менш як 1,5 метра;
не забезпечено працівників засобами індивідуального захисту, зокрема захисними масками або респіраторами, та не здійснюється належний контроль за їх використанням;
обслуговуються покупці без одягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема захисних масок або респіраторів, які закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, за винятком обслуговування за межами будівлі суб'єкта господарювання (через вікна видачі, тераси тощо);
не забезпечується централізований збір використаних засобів індивідуального захисту в окремі контейнери (урни).
Однак в матеріалах справи відсутності докази того, що ОСОБА_1 є директором магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що належить ФОП ОСОБА_2 .
Отже, відповідно до статті 29 та 30 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» - тимчасові обов'язки щодо здійснення профілактичних заходів може бути встановлено для ФОП ОСОБА_2 , при цьому матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 є особою, яка має повноваження щодо прийняття рішень за вказаного суб"єкта господарювання.
Якщо до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено достатніх доказів для підтвердження факту вчинення правопорушення, то суд позбавлений можливості самостійно встановлювати факт вчинення адміністративного проступку та притягнути особу, щодо якої складено протокол до адміністративної відповідальності.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Отже, суд не має права замість уповноваженої на то законом особи збирати докази у справі про адміністративне правопорушення, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а всі сумніви в силу ст. 62 Конституції України мають трактуватись на користь особи, щодо якої складено протокол.
Враховуючи правову позицію ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), суддя не має права взяти на себе функції сторони обвинувачення, змінити обсяг інкримінованого правопорушення, усунути певні розбіжності та неточності, які мають місце в протоколі про адміністративне правопорушення, самостійно відшукувати докази винуватості особи, що становило б порушення ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 245, 247, 251, 254, 256, 258, 268 КУпАП суд,
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя О.І. Гринчак