Номер провадження 2/754/379/21
Справа №754/14070/19
Іменем України
05 липня 2021 року м.Київ
Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Скрипки О.І.
при секретарі Моторенко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
Позивач звернувся до суду з позовом, який було уточнено під час розгляду справи, до відповідача про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що у 2016 році його було призначено на посаду провідного фахівця відділу організації будівництва та експлуатації КП «Ватутінськінвестбуд». 22.08.2019 року у в.о. голови Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації його було ознайомлено з розпорядженням № 134-к від 22.08.2019 року, яким на нього покладено виконання обов'язків директора КП «Ватутінськінвестбуд», тимчасово, до вирішення питання щодо призначення директора у встановленому законодавством порядку. Прибувши до офісу відповідача, він побачив на вхідних дверях вивішену ксерокопію наказу № 5-к від 22.08.2019 року про його звільнення з займаної посади за угодою сторін, вхід до офісу був закритий, його в приміщення не допускали, в зв'язку з чим він звернувся до поліції. 23.08.2019 року він прибув до офісу відповідача, але потрапити не зміг, трудову книжку не було видано. В період з 23.08.2019 року по 09.09.2019 року він щоранку приїздив до офісу з метою потрапити на робоче місце, проте жодного разу не був допущений. Всі зазначені обставини суттєво на його вплинули, його стан здоров'я погіршився, він був змушений звернутись до лікаря для отримання медичної допомоги і з 09.09.2019 року по 14.09.2019 року перебував на лікарняному.
Позивач стверджує, що відсутнє його волевиявлення щодо припинення трудового договору станом на дату видання наказу про звільнення, він не писав власноручно ніяких заяв та не направляв жодних повідомлень щодо припинення трудового договору.
Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що його звільнення відбулось з грубим порушенням вимог трудового законодавства та за відсутності правових підстав, позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ № 5-к від 22.08.2019 року, поновити його на роботі, а також стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 23.08.2019 року по дату прийняття судом рішення.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 16.10.2019 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
06.11.2019 року до суду надійшла заява позивача про зміну предмету позову в частині. У даній заяві позивач вказує на те, що станом на дату подання позову йому було відомо про підставу його звільнення - наказ № 5-к від 22.08.2019 року. Проте, листом відповідача № 102/49-849 від 30.09.2019 року було надано копію наказу № 7-к від 22.08.2019 року, копію акта про відсутність на роботі від 22.08.2019 року, копію акта про відмову в наданні пояснень від 22.08.2019 року, копію акта про відмову з ознайомленням з наказом № 7-к від 22.08.2019 року та отримання трудової книжки. З цього листа йому стало відомо, що підставою для його звільнення є не наказ №5-к від 22.08.2019 року (за угодою сторін), а наказ № 7-к від 22.08.2019 року (внаслідок прогулу). Позивач вважає вказаний наказ незаконним, вказуючи на те, що за змістом акту про відсутність на роботі від 22.08.2019 року, він був відсутній на робочому місці без поважних причин 22.08.2019 року з 10.30 год. до 13.30 год. Проте, до цього проміжку часу включено обідню перерву з 12.00 год. до 12.45 год. Крім того, в період з 12.25 год. до 13.20 год. він був відсутній у приміщенні відповідача, а не на роботі, оскільки за викликом перебував у в.о. голови Деснянської районної в м.Києві державної адміністрації, що не може вважатись відсутністю на роботі без поважних причин.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просить змінити предмет позову, а саме наказ № 5-к від 22.08.2019 року змінити на наказ № 7-к від 22.08.2019 року.
21.12.2019 року до суду надійшов відзив представника відповідача Воробей О.А. на позовну заяву. У даному відзиві представник відповідача зазначає про те, що звільнення позивача відбулось з дотримання вимог чинного трудового законодавства, а тому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
23.01.2020 року до суду надійшла відповідь представника позивача ОСОБА_3 на відзив, в якому він заперечує проти тверджень представника відповідача.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 09.06.2020 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 12.06.2020 року роз'яснено ухвалу суду від 09.06.2020 року.
19.06.2020 року до суду надійшло клопотання представника позивача про усунення недоліків та подано позовну заяву в новій редакції, відповідно до якої позивач просить суд визнати незаконним та скасувати наказ № 7-к від 22.08.2019 року, поновити його на роботі, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 61 464,22 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1536,80 грн.
22.07.2020 року до суду надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву, в якій він заперечує проти позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними і просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 21.09.2020 року витребувано у ПрАТ «Київстар» інформацію по номеру телефону НОМЕР_1 за період часу з 08 год. 00 хв. 22.08.2019 року по 17 год. 00 хв. 22.08.2019 року, яким користується ОСОБА_1 на підставі договору (Замовлення) №8311614, щодо часу і тривалості вхідних та вихідних телефонних з'єднань, з посиланням на ретранслятор та прив'язку до базових станцій із зазначенням їх адреси, а також адресу місцеперебування абонента в момент кожного вхідного та вихідного телефонного з'єднання з урахуванням нульових з'єднань абонента із зазначенням типу з'єднання, ідентифікатора (ІМЕІ та ІМSІ) абонентів «А» і «В».
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 22.02.2021 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в загальному порядку.
20.04.2021 року до суду надійшов розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу станом на 20.04.2021 року в розмірі 429 064,02 грн.
28.05.2021 року до суду надійшла заява відповідача, в якій відповідач повністю визнає позовні вимоги і не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
01.07.2021 року до суду від представника позивача ОСОБА_4 надійшов розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу станом на 05.07.2021 року в розмірі 482 785,38 грн.
В судове засідання позивач не з'явився, надавши суду заяву, в якій просить розглядати справу в його відсутність, позовні вимоги підтримує.
Представника відповідача, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи обставини справи, а також надходження заяви відповідача про визнання позову, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних доказів.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу КП «Ватутінськінвестбуд» № 7-к від 22.08.2019 року позивача ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади за прогул відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.
Позивач просить задовольнити його вимоги, вказуючи на те, що його звільнення відбулось з порушенням норм трудового законодавства.
Від відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог в повному обсязі.
Суд вважає, що доводи позивача знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України, підстави розірвання трудового договору з ініціативи працівника статтями 38 і 39 цього Кодексу, підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу статтями 40, 41, 43, 431 і підстави розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) статтею 45 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Для встановлення прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з'ясувати поважність причини такої відсутності.
Поважними причинами визнають такі причини, що виключають вину працівника.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільним використанням без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).
Також, відповідно до статті 43 Конституції України, статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, правовий захист від незаконного звільнення, сприяння у збереженні роботи. Право громадян на працю забезпечується тим, що трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством.
При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.
Визначальними факторами для вирішення питання про законність звільнення з роботи за прогул є не тільки установлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.
Законодавством не визначено перелік обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати належні та допустимі докази передбачені статтею 57 ЦПК України.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року в справі № 358/1570/16-ц (провадження № 61-13004св18) та від 23 січня 2019 року в справі № 758/14453/15-ц (провадження № 61-20115св18).
Згідно з частиною другою статті 235 КзПП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок), цей Порядок застосовується, зокрема у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Пунктом 2 Порядку передбачено, що у випадку збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з пунктами 3, 4 Порядку, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітникам-почасовикам; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші. При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місця, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місця роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом останніх двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку). Такий порядок обчислення середнього заробітку застосовується незалежно від форми власності підприємства.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема, достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальні частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, даючи оцінку кожному доводу сторін, як окремо, так і в сукупності, а також враховуючи заяву відповідача про повне визнання вимог ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовано та належним чином доведено, а тому суд задовольняє вимоги в повному обсязі.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги, то відповідно до ст.141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1536, 80 грн., а також судовий збір на користь держави в розмірі 768,40 грн., оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за вимогу про поновлення на роботі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 24, 40, 43, 93, 97, 147-1 , 148, 149, 235, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст.ст. 1, 10, 11, 60, 88, 212-215, 218, 223, 294, 367 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати наказ № 7-к від 22.08.2019 року Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд» про звільнення ОСОБА_1 .
Поновити на роботі ОСОБА_1 , провідного фахівця відділу організації роботи будівництва та експлуатації Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд» з 23.08.2019 року.
Стягнути з Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.08.2019 року по 05.07.2021 року в сумі 482 785,38 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1536,80 грн.
Стягнути з Комунального підприємства «Ватутінськінвестбуд» на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 .
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Комунальне підприємство «Ватутінськінвестбуд», код ЄДРПОУ 309977943, адреса: м.Київ, вул.Електротехнічна, 11.
Суддя: