ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/16974/19
провадження № 2-а/753/33/21
"17" лютого 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Кримчук Я. Р., розглянувши в судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника сектору реагування патрульної поліції № 3 Куликівського відділення поліції Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Скрибки Андрія Сергійовича, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання дій протиправними,
У серпні 2019 р. ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання протиправними дій начальника сектору реагування патрульної поліції №3 Куликівського ВП ЧВП Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції молодшого лейтенанта поліції Скрипки Андрія Сергійовича при притягненні позивача до адміністративної відповідальності за статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП України).
На обґрунтування позову зазначив, що 15.08.2019 у смт. Куликівка Чернігівської області він здійснював рух на автомобілі Рено, д.н.з. НОМЕР_1 , не порушуючи Правил дорожнього руху. Під час руху він побачив свою сестру та здійснив зупинку на крайній правій смузі вулиці Миру, максимально близько до узбіччя, приблизно за 50 метрів до перехрестя з вулицею 8 Березня. Будь-яка дорожня розмітка, в тому числі суцільна лінія розділювальної смуги та пішохідний перехід або знаки регулювання дорожнього руху, які б забороняли зупинку у зазначеному місці, були відсутні, відстань від лівого краю дороги залишалась більшою ніж три метри. Після розмови з сестрою позивач продовжив рух, але був зупинений відповідачем. Після перевірки документів відповідач, не пояснюючи причин зупинки, попросив позивача пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки та розмовляв з ним таким чином, що позивач розцінив це як моральний тиск. Відповідач звинуватив позивача в порушенні статті 130 КпАП України, хоча жодних ознак алкогольного сп'яніння у його зовнішньому вигляді не давало підстав дійти висновку, що він перебуває в такому стані. В подальшому позивач пройшов огляд на стан сп'яніння з результатом 0,868 проміле, після чого було складено протокол серії ОБ № 043582, незаконність складення якого є предметом розгляду іншої справи.
Свої вимоги позивач мотивував посиланням на порушення відповідачем вимог статті 35 Закону України «Про Національну поліцію вказуючи, що зупинка керованого ним транспортного засобу була здійснена без належних законних підстав.
Ухвалою від 16.09.2019 суд залишив позов без руху з підстав несплати позивачем судового збору.
28.10.2019 від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява на усунення недоліків позовної заяви з копією посвідчення, яке підтверджує наявність у позивача статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії.
Ухвалою від 29.10.2019 суд відкрив провадження за даним позовом, залучив до участі у справі Департамент патрульної поліції як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та призначив справу до розгляду за правилами статті 286 КАС України в судове засідання на 21.04.2020.
17.02.2020 від представника позивача ОСОБА_2 надійшли клопотання про заміну неналежного відповідача, про приєднання до матеріалів справи копії постанови Київського апеляційного суду від 29.11.2019 та про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача.
28.02.2020 від представника третьої особи надійшов лист про безпідставність залучення до участі у справі Департаменту патрульної поліції та залучення належної особи - Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.
Ухвалою від 21.04.2020 суд замінив первісного відповідача начальником сектору реагування патрульної поліції № 3 Куликівського ВП ЧВП Управління патрульної поліції в Чернігівській області Скрипкою Андрієм Сергійовичем, виключив з числа учасників справи Департамент патрульної поліції, залучив до участі у справі як третю особу Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, зобов'язав позивача надіслати третій особі копію позовної заяви з додатками та відклав розгляд справи на 27.10.2020.
14.08.2020 від представника третьої особи надійшло клопотання про залучення Головного управління Національної поліції в Чернігівській області до участі у справі як другого відповідача та заміну першого відповідача на начальника сектору реагування патрульної поліції № 3 Куликівського відділення поліції Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Скрибку Андрія Сергійовича.
27.10.2020 від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява, у якій вона просила вважати належним відповідачем начальника сектору реагування патрульної поліції № 3 Куликівського відділення поліції Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Скрибку Андрія Сергійовича, залучити до участі у справі як співвідповідача Головне управління Національної поліції в Чернігівській області та здійснювати подальший розгляд справи за відсутності сторони позивача.
27.10.2020 суд постановив ухвалу, якою вирішив вважати належним відповідачем начальника сектору реагування патрульної поліції № 3 Куликівського відділення поліції Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Скрибку Андрія Сергійовича, залучив до участі у справі як співвідповідача Головне управління Національної поліції в Чернігівській області та відклав розгляд справи на 17.02.2021.
17.11.2020 від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій зазначені належні відповідачі по даній справі, наведені розрахунки судових витрат та заявлено вимогу про їх стягнення з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області.
Зважаючи на конкретні обставини даної справи та надання доказів надіслання копії заяви про уточнення позовних вимог відповідачам суд визнав за можливе прийняти до розгляду заяву про уточнення позовних вимог.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, відзиви на позов від них не надійшли.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог, суд встановив такі обставини.
15.08.2019 приблизно о 13-00 год. у смт. Куликівка Чернігівської області ОСОБА_1 здійснював рух на автомобілі Рено, д.н.з. НОМЕР_1 , та на вул. Миру здійснив зупинку.
Як стверджує позивач, підставою зупинки було те, що він побачив свою сестру і вирішив з нею поговорити.
Після розмови з сестрою позивач продовжив рух, маючи намір здійснити поворот на вул. 8 Березня, проте був зупинений начальником сектору реагування патрульної поліції № 3 Куликівського відділення поліції Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Скрибкою А. С. (далі - відповідач 1).
Під час перевірки документів відповідач 1 запідозрив позивача у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та запропонував йому пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній погодився.
Проведеним з використанням спеціального технічного засобу «Аклофор 505» оглядом позивача на стан сп'яніння було одержано результат 0,868 проміле.
15.08.2019 відповідач 1 склав протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 043582 про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України.
Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 16.10.2019 позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Проте постановою судді Київського апеляційного суду від 29.11.2019 постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 16.10.2019 скасовано, а провадження у справі щодо позивача закрито на підставі пункту 1 статті 247 КпАП України у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що підставою для закриття провадження у справі стало порушення поліцейським процедури огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, визначеної статтею 266 КпАП України, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103.
Зазначені порушення виразились у тому, що не було складено акт огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим суддя дійшов висновку про недійсність результатів огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння.
Як убачається зі змісту позовних вимог, ОСОБА_1 просить визнати незаконними (неправомірними) дії начальника сектору реагування патрульної поліції № 3 Куликівського відділення поліції Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Скрибки А. С., який діяв від імені Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, які виразились у зупинці транспортного засобу без належних правових підстав.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Перелік підстав для зупинки поліцейським транспортного засобу визначає стаття 35 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до положень якої поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Поліцейський зобов'язаний зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Частина 3 цієї норми покладає на поліцейського обов'язок поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Позивач стверджує, що керований ним транспортний засіб рухався з дотриманням Правил дорожнього руху та не було інших, визначених законом підстав, для його зупинки, при цьому поліцейський не повідомив його про причини зупинки.
За приписами частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, проте жодних доказів, які б свідчили про наявність визначених законом підстав для зупинки поліцейським керованого позивачем транспортного засобу, відповідачі не надали.
Незважаючи на те, що відповідачі не довели правомірність своїх дій, при вирішенні даного позову суд виходить з наступного.
За нормою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У статті 5 КАС України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушених прав та бути адекватним наявним обставинам.
За обставинами справи установлено, що за наслідком зупинення керованого позивачем автомобіля на дотримання положень статей 254, 255 КпАП України уповноваженою на те особою органу Національної поліції - начальником сектору реагування патрульної поліції № 3 Куликівського відділення поліції Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Скрибкою А. С., було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КпАП України.
Відповідно до статті 222 КпАП України розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачених зокрема статтею 130 цього Кодексу, віднесено до компетенції районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів (суддів).
У статті 268 КпАП України визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення.
Згідно з цією нормою особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Реалізуючи законодавчі гарантії об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, позивач в особі представника надавав суду першої інстанції письмові пояснення, та в подальшому, не погодившись з постановою судді про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскаржив її до суду апеляційної інстанції, який скасував постанову судді першої інстанції та закрив провадження у справі з реабілітуючої підстави.
Наведене означає, що порушені неправомірними діями суб'єкта владних повноважень права позивача були захищені судом в рамках процедури перегляду рішення у справі про адміністративне правопорушення в порядку, визначеному КпАП України, а інших вимог, передбачених статтею 5 КАС України, позивачем не заявлено.
Отже ураховуючи, що встановлення протиправності дій суб'єкта владних повноважень само по собі не захищає і не відновлює порушене право, заявлені позивачем вимоги не відповідають завданням адміністративного судочинства.
Такий правовий висновок був зроблений Верховним Судом у постанові від 07.02.2019 по справі № 640/6550/15-а..
Зважаючи на викладене, підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.
Керуючись статтями 2, 5-9, 77, 20, 73-78, 90, 121, 241, 242, 243, 244, 246, 255, 262, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до начальника сектору реагування патрульної поліції № 3 Куликівського відділення поліції Чернігівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області Скрибки Андрія Сергійовича, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання дій протиправними.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: