Справа № 569/12273/20
08 липня 2021 року
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі головуючої судді Панас О.В.
при секретарі судового засідання Корнійчук А.В.
з участю:
представника позивача Кузіна Є.В. представника відповідача Денисюк О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в:
АТ Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Просили стягнути з відповідача 3% річних від суми заборгованості за кредитом за період з 15.02.2009 року по 08.07.2020 року у розмірі 19 029,11 доларів США. В подальшому, заявою від 10.12.2020р. позивач уточнив позовні вимоги які були зменшені, та відповідно до яких просили стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми боргу за кредитом за період з 08.07.2017 року по 08.07.2020 року, що становить 4 429,34 доларів США. Свої вимоги обґрунтували наступними доводами. Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач не визнає наявність заборгованості за кредитом, мотивуючи це відсутністю судового рішення про стягнення основної суми заборгованості. Зазначив, що судовими рішеннями від 25.03.2010 року у справі № 2-11910/09р та від 24.02.2015 року у справі № 569/13804/14-ц суди встановили факт укладення кредитного договору, факт видачі кредиту у розмірі 70 000,00 доларів США, факт порушення Відповідачем умов кредитного договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, а також факт наявності заборгованості за тілом кредиту у розмірі 67 380,07 доларів США. 20.08.2018 року у зв'язку з оприбуткуванням іпотечного майна, яким було забезпечено виконання Відповідачем зобов'язань за кредитним договором, розмір заборгованості за тілом кредиту було зменшено на 29 980,67 доларів США, що вбачається з виписки по рахунку НОМЕР_1 . Станом на 20.08.2018 року розмір заборгованості за тілом кредиту становив 67 380,07 доларів США. Таким чином, розмір заборгованості за тілом кредиту після оприбуткування іпотечного майна 20.08.2018 року було зменшено до 37 399,38 доларів США, і ця сума не погашена Відповідачем. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), а тому зобов'язання Відповідача зі сплати суми боргу триває, оскільки не виконано останнім. З врахуванням вищевикладеного вважають за необхідне зазначити те, що факт існування заборгованості за тілом кредиту встановлено рішеннями судів та підтверджується випискою по рахунку, а відсутність судового рішення про стягнення основної суми заборгованості не звільняє Відповідача від зобов'язання повернути отриманий кредит, оскільки дане зобов'язання виникло на підставі кредитного договору та положень закону (зокрема ст.ст. 1049, 1050 та 1054 ЦК України). Також, як вбачається з відзиву на позовну заяву, Відповідач вважає, що позовна давність про стягнення 3% річних сплинула в 2012 році разом зі спливом позовної давності на звернення стягнення за основною заборгованістю. З зазначеною правовою позицію відповідача не погоджуються та вважають її необгрунтованою , а відтак вона не заслуговує на увагу. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги згідно уточненої позовної заяви та просив позов задовольнити повністю. Додатково пояснив, що на виконання рішення суду було звернуто стягнення на іпотечне майно, сума коштів, яка була отримана від реалізації іпотечного майна була зарахована. Разом з тим, пояснив, що рішення суду від 24.02.2015р. у справі № 569/12804/14 до виконання не звернуте, проте у даній справі заборгованість по кредиту встановлено у розмірі 67380,07 дол.США, відтак 3% річних нараховано з цієї суми. Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала. Підтримала поданий до суду відзив. Просила відмовити у задоволенні позову у зв'язку з тим, що позовні вимоги безпідставні , протиправні, та є такими, що не можуть бути задоволені судом. Вважає, що визначена сума заборгованості є необґрунтованою за тілом кредиту з якої обраховує позивач 3% річних у період з 08.07.2017р. по 19.08.19.08.2018р., а саме 67 380,07 дол. США. Так, за рішенням суду встановлено борг у сумі 66 090,97 дол. США. Рішення суду про звернення стягнення за іпотечне майно було виконане , що підтверджується інформацією з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.03.2020 року №204121304 , з якої вбачається, що нерухоме майно, яке було предметом іпотеки за договором № ROHPGA00000188 від 15.05.2007 року, а саме: квартира загальною площею 93,3 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , була, відчужена ПАТ КБ «Прнватбанк» на користь третьої особи, і очевидно, такою особою є TОB «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ» (код ЄДРПОУ 38529727), та в подальшому передана останнім позивачу в іпотеку за іпотечним договором (№313 від 31.03.2017 року). Відтак, є очевидним, що в період до лютого 2017 року квартира Відповідача була реалізована Позивачем на користь третьої особи (ТОВ «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ»), проте, кошти від реалізації іпотечного майна були зараховані банком в погашення заборгованості ОСОБА_1 лише 20 серпня 2018 року, тобто, через півтора року з моменту реалізації. Такі дії банку відповідач розцінює, як навмисне, безпідставне намагання позивача утримати тягар боргового навантаження на ОСОБА_1 , збільшити суму заборгованості через несвоєчасне зарахування коштів від реалізації предмета іпотеки в рахунок погашення боргу за тілом кредиту. Окрім того, вважає, що позивач пропустив строк позовної давності, який вважає сплинув у 2012 році, оскільки позивач стягнув борг за рішенням суду у 2009р. Ухвалою суду від 30.09.2020р. відкрите спрощене позовне провадження, призначений судовий розгляд з викликом сторін. Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків. Судом встановлено, що рішенням Рівненського міського суду від 25.03.2010 р. (справа № 2-11910/09) задоволено позов у справі за позовною заявою ЗАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення. Рішенням суду було звернуто стягнення на предмет іпотеки- квартиру по АДРЕСА_1 . У даній справі судом було встановлено факт укладення кредитного договору, факт видачі кредиту у розмірі 70 000,00 доларів США, факт порушення Відповідачем умов кредитного договору в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, а також факт наявності заборгованості яка становила 66090,97 доларів США. Рішення суду було виконане, що підтверджується оглянутим судом договором купівлі-продажу квартири від 13.12.2016р., посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Плетньовим В.О., зареєстрованим в реєстрі за № 940 за яким - квартиру по АДРЕСА_1 було продано, кошти від реалізованого іпотечного майна були оприбутковані банком, розмір заборгованості було зменшено на 29 980,67 доларів США, що вбачається з виписки по рахунку НОМЕР_1. Проте, суд вважає, що з моменту відсудження майна борг відповідача перед банком зменшився. Порушення банком фінансової дисципліни щодо приведення кредитної справи у відповідність не може лягати додатковим тягарем на боржника з огляду на право банку щодо стягнення грошового зобов'язання за порушення договірних зобов'язань. Відтак, суд вважає, що залишок боргу становить 36110,3 дол. США з розрахунку 66090,97 дол.США (борг по рішенню від 25.03.2010р.) - 29980,67 дол.США (вартість іпотечного майна) = 36 110,3 дол. США.(залишок боргу). Як встановлено судом, залишок суми боргу згідно вищезазначеного рішення суду, по даний час не погашено. Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У нашому випадку кредит був у іноземнівй валюті, відтак у позивача виникло право лише на стягнення 3% річних за порушення грошового зобов"язання. Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18). Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2009 році зобов'язання відповідача сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання . Відтак, кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення . Аналіз змісту глави 19 ЦК України дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу). Порядок відліку позовної давності наведено у статті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини першої цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку із чим таке зобов'язання є триваючим. Відтак, суд вважає, що підлягає до стягнення 3% річних у межах трьохрічного строку позовної давності за період з 31.07.2017р. по 31.07.2020р. (дата пред"явлення позову до суду), що не позбавляє права позивача звертатися до суду в порядку ст. 625 ЦК і за подальший період при встановленні наявності боргу після виконання рішення суду від 24.02.2015р. оскільки реалізація іпотечного майна зменшить борг відповідача перед банком. Долучене до позову рішення суду у справі № 2-3870/09 від 28.07.2009р. суд до уваги не приймає з тих підстав, що воно було скасоване ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 23.11.2009р. та ухвалено нове рішення 25.03.2010р. (справа № 2-11910/09р.) за яким в ході виконання було відчужене іпотечне майно. Також суд не приймає до уваги доводи позивача щодо суми боргу виходячи з рішення Рівненського міського суду від 24.11.2015р. у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення (справа № 569/13804/14-а) з тих підстав, що судом не встановлено факту звернення даного рішення суду до виконання у визначений ЗУ «Про виконавче провадження» трьохрічний строк, та виконання якого прямо пов'язане зі зменшенням боргу та настанням наслідків для боржника згідно ст. 625 ЦК України. Отже, суд вважає, що підлягає до стягнення заборгованість за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 31.07.2017р. по 31.07.2020р. у сумі 2661,02 дол. США з боргу на суму 29980,67 дол. США. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити. В порядку ст. 141 ЦПК підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно до задоволених вимог на суму 4748, 56 грн. з розрахунку 7686,81 грн. (сплачений судовий збір) х 73 687,09грн. ( сума боргу, яка підлягає до стягнення за даним рішенням суду у перерахунку на гривні, виходячи з курсу долара НБУ станом на 31.07.2020р. - 27,6913) : 119282,13 грн. (вимога за позовом). На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, - в и р і ш и в:
Позовну заяву АТ КБ "Приватбанк" - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь АТ КБ "Приватбанк" 3 % річних від суми простроченої заборгованості в розмірі 2661 (дві тисячі шістсот шістдесят один) долар США 02 центів. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь АТ КБ "Приватбанк" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4748 (чотири тисячі сімсот сорок вісім) грн. 56 коп. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Позивач: АТ КБ "Приватбанк", місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570. Відповідач: ОСОБА_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . Повне рішення виготовлене - 14.07.2021 р.
Суддя О.В.Панас