14 липня 2021 року
Київ
справа №420/8235/20
адміністративне провадження №К/9901/19783/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Губської О.А., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року
у справі №420/8235/20
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, Дванадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур
про визнання протиправним та скасування наказу та рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у справі №420/8235/20, предметом розгляду якої є:
- визнання протиправним та скасування рішення Дванадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 20 липня 2020 року про визнання ОСОБА_1 таким, що не пройшов атестацію (пройшов неуспішно);
- визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора від 23 липня 2020 року №186к про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника прокурора Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника прокурора Одеської області;
- стягнути середній розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено.
Суд визнав протиправним та скасував рішення Дванадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 20 липня 2020 року про визнання ОСОБА_1 таким, що не пройшов атестацію (пройшов неуспішно).
Визнав протиправним та скасував наказ Генерального прокурора від 23 липня 2020 року №186к про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника прокурора Одеської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Поновив ОСОБА_1 на посаді першого заступника прокурора Одеської області та в органах прокуратури з 27 липня 2020 року.
Стягнув з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу (з 27 липня 2020 року по 28 грудня 2020 року) у сумі 233 046, 36 гривень, з урахуванням обов'язкових податків і зборів.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року - змінено, виклавши абз. 4 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
«Поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури та в органах прокуратури з 27 липня 2020 року».
В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
У поданій касаційній скарзі скаржник з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду від 0 червня 2021 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху в зв'язку зі сплатою судового збору в неповному обсязі. Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
На адресу Верховного Суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, до якого додано платіжне доручення. Отже, скаржником вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху виконано та усунуто зазначені в ній недоліки.
Підставою касаційного оскарження скаржник визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України вказуючи, що судами попередніх інстанцій застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
В обґрунтування вказаної підстави скаржник вказує, що при винесенні рішення судами попередніх інстанцій не врахований відповідний висновок в постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі №200/13482/19 а, де в пункті 57 вказано, що саме неподання прокурором Генеральної прокуратури, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв'язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», що на думку скаржника, є таким самим юридичним фактом, як і рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації.
Підставою касаційного оскарження відповідач також зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), яку обґрунтовує наступним.
Предметом спору у справі є рішення кадрової комісії та наказу про звільнення позивача з посади та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» на виконання вимог підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
Водночас, як зазначає відповідач, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ щодо визначеного цим Законом імперативу про можливість переведення прокурорів до Офісу Генерального прокурора лише у разі успішного проходження атестації, пункту 9 на підставі якого затверджено Порядок № 221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком, пункту 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів, пункту 15 щодо повноважень кадрових комісій при проведені співбесід, пункту 17 щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації, а також щодо застосування підпункту 2 пункту 19 Закону № 113-ІХ, як визначеної цим Законом підстави для звільнення прокурорів.
Також скаржник вказує, що суди обох інстанцій при застосуванні статті 235 КЗпП України та постановленні рішення про поновлення позивача на посаді не врахували постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № П/9901/101/18, постанови Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справах № 640/18679/18, 804/958/16, від 23 грудня 2020 року у справі № 813/7911 /14, від 09 грудня 2020 року у справі № 826/18134/14, від 19 листопада 2020 року у справі № 826/14554/18, від 07 липня 2020 року у справі № 811/952/15, від 19 травня 2020 року у справі № 9901/226/19, від 15 квітня 2020 року у справі № 826/5596/17, від 22 жовтня 2019 року у справі № 816/584/17, від 12 вересня 2019 року у справі № 821/3736/15-а, від 09 жовтня 2019 року у справі № П/811/1672/15.
Обґрунтування скаржника наявності підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Скарга відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкриті касаційного провадження відсутні.
В касаційній скарзі звертаються з клопотанням про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу та вирішується питання про витребування матеріалів справи, необхідних для розгляду скарги на судове рішення. Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Зважаючи на наявність в касаційній скарзі клопотання про зупинення оскаржуваного судового рішення, враховуючи обставини справи, а також предмет спору, суд вважає за необхідне встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду своїх заперечень щодо заявленого клопотання.
Керуючись статтями 3, 334 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VІІІ,
Відкрити провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року у справі №420/8235/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Одеської обласної прокуратури, Дванадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур про визнання протиправним та скасування наказу та рішення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Витребувати з Одеського окружного адміністративного суду матеріали справи №420/8235/20.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали - та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій і доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Встановити для учасників справи десятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду заперечень щодо клопотання скаржника про зупинення виконання оскаржуваного рішення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
О.В. Калашнікова
О.А. Губська
Н.М. Мартинюк ,
Судді Верховного Суду