13 липня 2021 року
Київ
справа №9901/39/19
адміністративне провадження №П/9901/39/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., Усенко Є.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу №9901/39/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,
21 січня 2019 року ОСОБА_1 (надалі також позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (надалі також - відповідач, ВККС України, Комісія), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:
- визнати протиправними дії ВККС України щодо здійснення оцінювання судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 на відповідність займаній посаді судді;
- визнати протиправним і скасувати рішення ВККС України від 12 листопада 2018 року №1963/КО-18 про невідповідність судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 займаній посаді;
- зобов'язати ВККС України повторно провести етап кваліфікаційного оцінювання судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 - дослідження досьє та проведення співбесіди відповідно до вимог чинного законодавства в іншому складі ВККС України;
- стягнути з ВККС України на користь позивача моральну шкоду у розмірі один мільйон гривень.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що оцінювання відповідності судді займаній посаді відбувається не на підставі закону, а проведення будь-якого оцінювання судді з подальшим можливим звільненням судді з посади не відповідає європейським стандартам, тому дії, які вчинені суб'єктом владних повноважень на проведення такого оцінювання вже є протиправними та не повинні спричиняти негативних наслідки для особи.
Позивач зазначав, що відповідачем у рішенні №1963/КО-18 протиправно не було виставлено оцінок за такі показники як: ефективність здійснення суддею правосуддя або фахова діяльність для кандидата на посаду судді; діяльність щодо підвищення фахового рівня та за такі критерії як: особиста компетентність, соціальна компетентність, а також протиправно виставлено сукупну оцінку за показниками таких критеріїв як професійна етика та доброчесність, що не відповідає вимогам закону та є підставою для скасування такого рішення, зокрема через його невмотивованість.
На думку позивача, наданням необмежених дискреційних повноважень ВККС України щодо можливості виставлення будь-яких оцінок за критерії професійної етики та доброчесності без необхідності їх обґрунтування, порушено принцип верховенства права, а відсутність в законі механізму захисту від можливого свавільного втручання в право на належне оцінювання свідчить про порушення права на захист. Крім того, закон, який не дозволяє особі передбачити які бали вона може отримати за той чи інший показник та яким чином формуються оцінки не відповідає принципу законності, що є невід'ємною складовою будь-якого процесу.
Також позивач вважав безпідставними висновки Комісії про наявність фактів недекларування позивачем майна та ненадання пояснень щодо джерел походження коштовного майна у близьких осіб позивача, оскільки позивач надав на співбесіді вичерпні пояснення та необхідні документи.
Способом захисту після скасування оскарженого рішення Комісії позивач обрав повторне проведення другого етапу кваліфікаційного оцінювання. Також він просив відшкодувати моральну шкоду, яка, за наведеним ним обґрунтуванням, полягала у душевних стражданнях та негативному впливі на його репутацію в очах оточуючих та колег, які спричинило незаконне рішення Комісії про визнання його таким, що не відповідає посаді займаній посаді судді.
ВККС України подало відзив на адміністративний позов, в якому, посилаючись на безпідставність доводів позивача, зазначає, що встановлення відповідності судді критеріям кваліфікаційного оцінювання (компетентності, професійній етиці та доброчесності) здійснюється в межах процедури такого оцінювання, яка є закріпленою Законом та є загальною процедурою спрямованою на визначення кваліфікаційного рівня судді.
Вмотивованість кожного критерію при прийнятті рішення ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні членами Комісії всіх показників кваліфікаційного оцінювання з точки зору достатності та взаємозв'язку і оцінюється за їх внутрішнім переконанням. Зазначений спосіб реалізації владних управлінських функцій відповідає меті кваліфікаційного оцінювання і повноваженням ВККС України.
ВККС акцентує увагу на тому, що встановлені під час оцінювання обставини вказують на те, що ОСОБА_1 у період з 2012 по 2017 роки допустив систематичне недбале ставлення до обов'язку щодо декларування свого майна та доходів, майна та доходів членів своєї сім'ї, а його поведінка не узгоджується із високими стандартами поведінки судді, які відповідно до статті 56 Закону є його обов'язком та вказують на неналежне дотримання ним вимог щодо професійної етики та доброчесності судді.
На переконання відповідача, при ухваленні оскаржуваного рішення Комісія діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, таке рішення містить мотиви та підстави його ухвалення, тому будь-які порушення прав, свобод чи законних інтересів позивача відсутні.
Частиною третьою статті 88 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» наведений вичерпний перелік підстав, за яких може бути скасоване рішення ВККС, проте яких в межах цього спору не існує, а тому позов не підлягає задоволенню.
У судове засідання, призначене на 13 липня 2021 року, сторони (їх представники) не з'явилися. Від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі.
Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При цьому, частиною сьомою статті 205 КАС України визначено, що у разі розгляду справи за відсутності позивача або відповідача суддя-доповідач оголошує стислий зміст позовної заяви або відзиву відповідно.
Колегія суддів (більшістю голосів) вирішила здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження, оскільки сторони про дату і час слухання справи повідомлені належним чином, наявних у справі пояснень позивача і відповідача, а також зібраних доказів достатньо для ухвалення судового рішення.
Обговоривши позицію сторін у справі в означеній частині вимог, дослідивши надані докази на підтвердження обґрунтованості заявлених вимог та заперечень, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 з 13 січня 1986 року по 17 липня 1990 року займав посаду народного судді Городоцького районного народного суду.
Ухвалою Львівської обласної ради народних депутатів від 29 січня 1991 року №113 позивач призначений головою Мостиського районного народного суду Львівської області.
Згідно з постановою Верховної Ради України від 18 вересня 2008 року №533-VІ «Про обрання суддів» ОСОБА_1 (обраний раніше безстроково) обраний на посаду судді Львівського апеляційного адміністративного суду.
Рішенням Вищої ради юстиції від 30 травня 2011 року №297/0/15-11 ОСОБА_1 призначено на посаду голови Львівського апеляційного адміністративного суду строком на п'ять років з 31 травня 2011 року по 30 травня 2016 року включно (суддівське досьє, том 1 стор. 81).
У зв'язку з набранням 11 квітня 2014 року чинності Законом України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні) та на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Наказом Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року ОСОБА_1 визнано звільненим з посади голови цього суду (суддівське досьє, том 1 стор. 83).
Рішенням №05/1 зборів суддів Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року ОСОБА_1 обрано і призначено на посаду голови цього суду строком на 1 (один) рік з 14 квітня 2014 року (суддівське досьє, том 1 стор. 84, 85)
На цій посаді ОСОБА_1 перебував станом на 1 лютого 2018 року.
1 лютого 2018 року рішенням ВККС України №8/зп-18 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, в тому числі судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 (том 1, а. с. 68)
2 березня 2018 року ВККС України рішенням №33/зп-18 затвердила графік проведення іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання стосовно 1673 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема, 11 квітня 2018 року - для суддів апеляційних судів (адміністративна спеціалізація) згідно з додатком 13, в тому числі, судді ОСОБА_1 (том 1 а.с.71-73)
Позивачем було складено іспит у відповідності до встановлених вимог.
За результатами першого етапу оцінювання суддів на відповідність займаній посаді «Іспит», ОСОБА_1 отримав за виконані тестові завдання - 79,2 бали з 90 балів, за практичне завдання - 81,5 балів з 120 балів (том 1 а.с.74-78).
Відповідним рішенням ВККС України від 20 червня 2018 року №147/зп-18 ОСОБА_1 допущено до другого етапу оцінювання - «Дослідження досьє та проведення співбесіди» (суддівське досьє, том 1 стор. 69-72).
3 липня 2018 року з ОСОБА_1 було проведено співбесіду, за результатами якої оголошено перерву.
12 листопада 2018 року з ОСОБА_1 було проведено співбесіду, за результатами якої ВККС України прийняла рішення №1963/КО-18, яким вирішила: визначити, що суддя Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих і апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 646, 7 бала; визнати суддю Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді; внести до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) подання з рекомендацією про звільнення з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 (том 1 а.с.79-84)
30 липня 2020 року Вища рада правосуддя ухвалила рішення № 2317/0/15-20, яким відмовила у задоволенні подання Комісії про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України з тих підстав, що рішення ВККС не містить достатніх мотивів на обґрунтування висновку про невідповідність судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 займаній посаді (том 3 а. с. 4-14).
Вважаючи протиправними дії Відповідача по проведенню щодо ОСОБА_1 оцінювання на відповідність займаній посаді судді, виставлення оцінок за показниками кваліфікаційного оцінювання, а рішення ВККС України №1963/КО-18, яке прийняте на підставі такого протиправного оцінювання, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся в суд з даним позовом.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовної вимоги про визнання протиправним і скасування рішення ВККС України №1963/КО-18 про невідповідність судді займаній посаді та похідних від неї вимог: зобов'язати ВККС України повторно провести етап кваліфікаційного оцінювання судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 - дослідження досьє та проведення співбесіди відповідно до вимог чинного законодавства в іншому складі ВККС України та стягнути з ВККС України на користь позивача моральну шкоду у розмірі один мільйон гривень, колегія суддів виходить з такого.
Аналіз установлених у цій справі обставин у зіставленні з обґрунтуванням позовних вимог та правовим регулюванням спірних відносин у цій частині дають підстави для висновку, що звернення з цим позовом до суду зумовлене незгодою позивача власне з правомірністю спірного Рішення ВККС за результатами його кваліфікаційного оцінювання, яким позивача визнано таким, що не відповідає займаній посаді, тому рекомендовано ВРП звільнити із займаної посади судді.
Комісія прийняла Рішення за результатами другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє і проведення співбесіди», проведеного відповідно до рішення ВККС від 20 червня 2018 року №147/зп-18. Рішення, окрім посилання на визначені законом підстави проведення кваліфікаційного оцінювання та підстави його прийняття, містить відомості про суму балів, які набрав позивач за кожним із критеріїв кваліфікаційного оцінювання. Позаяк сумарна кількість балів становить менше 67 відсотків за усіма показниками кваліфікаційного оцінювання (646,7), Комісія дійшла висновку про невідповідність позивача займаній посаді судді, у зв'язку з чим рекомендувала ВРП розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 4 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності вказаним Законом, має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
Пунктом 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (надалі - Закон №1402-VIII) встановлено, що відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п'ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями ВККС в порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя (надалі - ВРП) на підставі подання відповідної колегії ВККС.
Згідно зі статтею 83 Закону №1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді <…> здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність. Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Підставами для призначення кваліфікаційного оцінювання є: <…> рішення ВККС про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС.
На виконання вимог Закону №1402-VІІІ Комісія рішенням від 3 листопада 2016 року затвердила Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення №143/зп-16 (надалі - Положення №143/зп-16), а рішенням від 4 листопада 2016 року №144/зп-16 - Порядок проведення іспиту та методику встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання (далі - Порядок №144/зп-16).
Згідно з пунктом 34 розділу ІІІ Положення №143/зп-16 рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, складається зі вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Зокрема, у мотивувальній частині рішення зазначаються отримані суддею (кандидатом на посаду судді) бали з оцінювання відповідних критеріїв, відомості про загальну кількість балів за результатами кваліфікаційного оцінювання, посилання на визначені Законом № 1402-VІІІ підстави його ухвалення або мотиви, з яких Комісія дійшла таких висновків. За наявності висновку Громадської ради доброчесності про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності у мотивувальній частині також зазначаються мотиви його прийняття або відхилення. Резолютивна частина має містити висновок про те, чи підтвердив суддя (кандидат на посаду судді) здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді або чи відповідає суддя займаній посаді, а також кількість балів, набраних суддею за результатами успішного проходження процедури кваліфікаційного оцінювання.
Пунктами 10 та 11 розділу V Положення №143/зп-16 встановлено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання судді для підтвердження відповідності займаній посаді Комісія ухвалює одне з таких рішень: про відповідність займаній посаді судді; про невідповідність займаній посаді судді.
Рішення про підтвердження відповідності судді займаній посаді ухвалюється у разі отримання суддею мінімально допустимого і більшого бала за результатами іспиту, а також більше 67 відсотків від суми максимального можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв за умови отримання за кожен із критеріїв бала, більшого за 0.
Частинами другою, четвертою статті 84 Закону №1402-VІІІ передбачено, що за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання ВККС ухвалює одне з рішень, визначених цим Законом. Кваліфікаційне оцінювання проводиться прозоро та публічно, у присутності судді <…>, який оцінюється, та будь-яких заінтересованих осіб. У розгляді питання про кваліфікаційне оцінювання судді можуть бути присутніми представники органу суддівського самоврядування.
У частинах першій, другій статті 85 Закону №1402-VІІІ зазначено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складення іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює ВККС. Іспит є основним засобом встановлення відповідності судді <…> критерію професійної компетентності та проводиться шляхом складення анонімного письмового тестування та виконання практичного завдання з метою виявлення рівня знань, практичних навичок та умінь у застосуванні закону, здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією. Порядок проведення іспиту та методика встановлення його результатів затверджуються ВККС. Тестові та практичні завдання іспиту складаються з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. ВККС <…> зобов'язана забезпечити прозорість іспиту. На кожному етапі та під час оцінювання результатів можуть бути присутніми будь-які заінтересовані особи.
Відповідно до частин першої, другої статті 88 Закону №1402-VІІІ Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини третьої статті 88 Закону №1402-VIII рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
Згідно з частинами сьомою, восьмою статті 101 Закону №1402-VIII рішення ВККС можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом, а рішення Комісії щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.
Якщо зважити на положення частини восьмої статті 101 Закону № 1402-VIII, то Рішення, позаяк таке містить рекомендацію ВККС, може бути оскарженим після того, як його буде актуалізовано через рішення органу, який за законом вправі розглядати рішення з рекомендацією і ухвалювати за ним відповідне рішення. Встановлення законом такої умови не обмежує і не позбавляє права кожного, хто його має, на оскарження рішень ВККС до адміністративного суду, а лише визначає, з настанням якої події рішення ВККС щодо надання рекомендації можуть оскаржуватися в судовому порядку.
З викладеного також висновується, що Рішення ВККС про оцінювання є підставою для відповідної рекомендації про звільнення, тому обставини прийняття цього Рішення повинні перевірятися судом лише після та разом з ухваленим рішенням ВРП за результатами такої рекомендації.
Такий підхід до розуміння правового регулювання спору, у контексті подібних (схожих) фактичних передумов, висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 9901/637/18. У цій постанові з покликанням на наведені норми законодавства, зазначила, що кваліфікаційне оцінювання є спеціальною процедурою, що має на меті визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
При цьому виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади.
Водночас за змістом статей 1, 3 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII) прийняття рішення про звільнення судді з посади належить до компетенції ВРП.
Тобто вирішення питання про звільнення судді належить виключно до компетенції ВРП після розгляду на її засіданні подання ВККС про звільнення судді. За результатами такого розгляду ВРП приймає вмотивоване рішення, яке остаточно вирішує питання щодо кар'єри судді, є обов'язковим для виконання та викликає відповідні правові наслідки і може бути оскаржене в судовому порядку.
Водночас за нормами Закону № 1402-VIII (стаття 88) рішення Комісії, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, суддя (кандидат на посаду судді) має право оскаржити до адміністративного суду.
При цьому рішення ВККС про визнання судді таким, що не відповідає займаній посаді, саме по собі не має наслідком звільнення судді, а є лише підставою для такого звільнення. Під час розгляду подання ВККС про звільнення судді ВРП може і не погодитися з висновком ВККС.
З огляду на те, що процедура кваліфікаційного оцінювання, підбиття її підсумків (у ВККС) і застосування наслідків (рішенням ВРП) є стадіями єдиного провадження, рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді не має самостійних правових наслідків, а є частиною цього «кваліфікаційного» провадження.
Звільнення судді з посади є конституційною функцією ВРП. У межах «кваліфікаційного» провадження ВРП має право перевірити вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС. У разі виявлення недоліків, що мають суттєве значення, зокрема вплинули на об'єктивність оцінювання, ВРП має не лише право, але й обов'язок запобігти порушенню прав судді. У такий спосіб ВРП забезпечує конституційні гарантії незалежності судді, складовою якої є неможливість дострокового звільнення судді з підстав, прямо не передбачених Конституцією України.
ВРП може ухвалити рішення про відмову в задоволенні подання про звільнення судді з посади. У цьому випадку суддя продовжує перебувати на посаді, а рішення ВККС про непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді втрачає юридичне значення.
Отже, зважуючи на наведене правове регулювання, а також статус та повноваження ВРП і ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання судді, колегія суддів вважає, що передбачене частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII оскарження рішення ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання судді можливе лише після того, як таке рішення було предметом розгляду у ВРП.
Ураховуючи концепцію належного врядування, зміст якої, зокрема, розкритий у практиці Європейського суду з прав людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
З урахуванням послідовності (стадійності) прийняття остаточного рішення про звільнення судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання і, як наслідок, не відповідає займаній посаді, судовий контроль має здійснюватися щодо остаточного рішення, яке уповноважена приймати ВРП.
В подальшому правова позиція підтримана Великою Палатою Верховного Суду також у постановах від 11 березня 2020 року у справі № 9901/995/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 9901/831/18, від 6 травня 2020 року у справі № П/9901/697/18.
В ході судового розгляду судом з'ясовано, що рішенням від 30 липня 2020 року № 2317/0/15-20 ВРП відмовила у задоволенні подання Комісії про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Львівського апеляційного адміністративного суду на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.
Отже, у межах «кваліфікаційного» провадження ВРП перевірила вмотивованість та обґрунтованість рішення ВККС, тобто ті обставини, які викладені позивачем як підстави позову у цій справі, і дійшла висновку, що воно таким критеріям не відповідає. Зазначене свідчить про неможливість здійснення судового контролю за рішенням, яке переглянуто спеціально уповноваженим органом в межах своїх повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Ужите в цій нормі формулювання «не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства» треба розуміти і трактувати так, що не підлягають розгляду за цими правилами не тільки справи, спори в яких виникають поза сферою адміністративних публічно-правових відносин, але й справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, однак щодо них на рівні імперативного законодавчого положення встановлено вимогу, яка обмежує таке звернення і відтерміновує судовий захист порушеного права до події, з настанням якої виникають відповідні для цього підстави. Для оскарження рішення ВККС щодо надання рекомендації такою подією чи фактором є рішення, ухвалене за відповідною рекомендацією.
З огляду на наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що оспорюване Рішення не може бути самостійним предметом судового розгляду, а заявлені позовні вимоги у цій частині не можуть бути предметом розгляду адміністративного суду, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі.
При цьому, позовні вимоги про зобов'язання ВККС України повторно провести етап кваліфікаційного оцінювання судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 - дослідження досьє та проведення співбесіди відповідно до вимог чинного законодавства в іншому складі ВККС України та стягнення з ВККС України на користь позивача моральної шкоди є нерозривно пов'язаними з вимогами про визнання протиправним і скасування Рішення ВККС, оскільки за змістом статті 245 КАС України ухвалення судом рішення про зобов'язання вчинити дії та вирішення питання про стягнення моральної шкоди є наслідком визнання протиправним і скасування рішення, а тому, враховуючи, що рішення ВККС не може бути самостійним предметом судового розгляду, провадження у цій частині позовних вимог також підлягає закриттю.
Частиною першою статті 239 КАС передбачено, що у разі якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Оскільки розгляд таких спорів перебуває поза межами не лише адміністративної юрисдикції адміністративних судів та не належить до юрисдикції жодного іншого суду, підстав для роз'яснення позивачеві, до суду якої юрисдикції належить його вирішення, немає.
На підставі викладеного та керуючись статтями 238, 239, 248, 256 КАС України, суд -
Провадження у справі №9901/39/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в частині позовних вимог про визнання протиправним і скасування рішення від 12 листопада 2018 року №1963/КО-18 про невідповідність судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 займаній посаді; зобов'язання повторно провести етап кваліфікаційного оцінювання судді Львівського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_1 - дослідження досьє та проведення співбесіди відповідно до вимог чинного законодавства в іншому складі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; стягнення моральної шкоди - закрити.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України, але може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: М. М. Гімон
О. В. Білоус
І. Л. Желтобрюх
Є. А. Усенко
Р. Ф. Ханова