13 липня 2021 року
м. Київ
справа № 520/12431/19
адміністративне провадження № К/9901/23828/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі № 520/12431/19 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Харківській області про визнання дій протиправними, скасування припису та постанови, -
Як вбачається з касаційної скарги та відомостей Єдиного Державного реєстру судових рішень, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому просила суд:
- визнати дії Головного управління Держпраці у Харківській області з проведення 25.09.2019 інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: м. Харків, ТЦ "Барабашово" на предмет використання найманої праці протиправними;
- скасувати припис про усунення виявлених порушень від 10.10.2019 року №ХК6506/299/2НД/АВ/П;
- скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 25.10.2019 року №ХК6506/299/2НД/АВ/П/ТД-ФС.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року, яке залишене без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року адміністративний позов - задоволено частково. Скасовано припис про усунення виявлених порушень від 10.10.2019 року №ХК6506/299/2НД/АВ/П. Скасовано постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 25.10.2019 року №ХК6506/299/2НД/АВ/П/ТД-ФС. Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 2212 (дві тисячі двісті дванадцять) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Алчевських, 40, код ЄДРПОУ - 39779919). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Головне управління Держпраці у Харківській області 24 червня 2021 року направило до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі № 520/12431/19.
Проаналізувавши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Із зазначеною правовою нормою кореспондуються пункт 7 частини третьої статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, а також стаття 13 цього Кодексу, якою визначено право, зокрема, учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.
Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
За визначенням пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно пункту 6 та 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справи незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом у 2019 році.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлено у 2019 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі з 01 січня 2019 року становить 1 921,00 грн.
Предметом позову у даній справі є визнання дії суб'єкта владних повноважень протиправними, скасування припису, визнання протиправною та скасування постанови суб'єкта владних повноважень про накладення штрафу на суму 125 190 грн.
Зазначена у постанові сума не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, значення справи для сторін і суспільства, критеріїв визначених статтями 12, 257 КАС України, а також того, що дана справа не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження (ч. 4 ст. 12 КАС України), Верховний Суд вважає, що вказану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а", "б", "в" та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
При цьому, доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Натомість скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував норму матеріального права та не врахував висновки викладені у постанові Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України).
Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на частину четверту статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судового рішення прийнятого у малозначній справі, не виключає застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Проте, аналіз доводів касаційної скарги свідчить про те, що скаржником не наведено обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Згідно пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи те, що касаційна скарга подана на судове рішення у справі незначної складності, без наведення обґрунтованих підстав для касаційного оскарження передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 12, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі № 520/12431/19.
Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець
Судді А. Ю. Бучик
С. Г. Стеценко