про відмову у відкритті касаційного провадження
12 липня 2021 року
м. Київ
справа № 120/6596/20-а
провадження № К/9901/23462/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.03.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2021 у справі № 120/6596/20-а за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо відмови у проведені виплати гарантованої суми відшкодування за вкладом, розміщеним у Публічному акціонерному товаристві "Радикал Банк", за договором банківського рахунку №18-23029 від 09 липня 2015 року у розмірі 198 400 гривень за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- стягнути з відповідача гарантовану суму відшкодування за вкладом, розміщеним у Публічному акціонерному товаристві "Радикал Банк", за вказаним договором банківського рахунку у розмірі 198 400 гривень.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01.03.2021, яке було залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2021, позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, внаслідок чого:
- визнано протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відмови у проведені виплати ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування за вкладом, розміщеним у Публічному акціонерному товаристві "Радикал Банк" за договором банківського рахунку №18-23029 від 09 липня 2015 року в розмірі 198 400 гривень;
- зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити виплату ОСОБА_1 гарантованої суми відшкодування за вкладом, розміщеним у Публічному акціонерному товаристві "Радикал Банк" за договором банківського рахунку №18-23029 від 09 липня 2015 року в розмірі 198 400 гривень;
- у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, натомість, прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Дослідивши зміст касаційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити з таких мотивів.
Приписи пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачають, що однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Цей принцип конкретизований у положеннях частини першої статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) й частини першої статті 328 КАС України, згідно з якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть реалізувати право на їхнє оскарження у касаційному порядку тільки у визначених законом випадках.
Тому розв'язуючи питання про прийнятність касаційної скарги, Верховний Суд насамперед має з'ясувати, чи належить справа, що в ній подається касаційна скарга, за своїми ознаками до тих справ, судові рішення в яких можуть оскаржуватися у касаційному порядку.
Колегія суддів зважає на те, що Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 30.11.2020 відкрив провадження у цій справі та постановив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
Водночас за правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених вище обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, колегія суддів вважає, що ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її. Також колегія суддів відхиляє посилання скаржника на існування обставин, визначених підпунктом "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки такі посилання мають загальний характер та притаманні кожній аналогічній справі, тому не можуть бути прийняті, як такі, що мають виняткове значення.
Суд відхиляє твердження скаржника про відсутність правового висновку Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами, оскільки у касаційній скарзі останнім не зазначено, який саме висновок необхідно сформулювати та на підставі аналізу яких актів законодавства, а Верховним Судом самостійно не встановлено, що у судовій практиці, яка склалася у подібних правовідносинах, існують підстави, які б вказували на наявність проблеми, що може бути вирішена, шляхом формулювання нової правової позиції.
Так, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовча практика, що склалася з приводу спорів цієї категорії, непоодинока кількість справ з подібними позовними вимогами, відсутність ознак, які роблять цю касаційну скаргу відмінною від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі № 120/6596/20-а, як у справі незначної складності, не підлягають касаційному оскарженню.
Вказане дає підстави для висновку, що за поданою касаційною скаргою оскаржується судове рішення, яке не належить оскаржувати в касаційному порядку.
За правилами пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою потрібно відмовити.
Керуючись приписами статей 12, 257, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01.03.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.06.2021 у справі № 120/6596/20-а.
2. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб