12 липня 2021 року
м. Київ
справа № 280/4583/19
адміністративне провадження № К/9901/22846/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.09.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021 у справі №280/4583/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
22.06.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.09.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021 у справі №280/4583/19 (згідно з трек-номером поштового відправлення надіслано 17.06.2021).
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.06.2020 у справі №826/7305/17, від 23.05.2019 у справі №826/17095/16, від 19.07.2019 у справі №826/4240/18, від 17.12.2019 у справі №809/284/16, від 03.04.2020 у справі №804/3102/15, від 28.03.2018 у справі №4444/9519/12, від 12.02.2020 у справі №194/425/17, від 19.02.2019 у справі №2-724/11, від 05.03.20219 у справі №5017/1987/2012, у зв'язку з чим порушено норми матеріального права, а саме: підпункт «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.
Також скаржником вказано, що в оскаржуваних судових рішеннях судами не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.05.2019 у справі №1940/1610/18, внаслідок чого допущено порушення застосування пункту 8 підрозділу 1 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
На думку скаржника, судами не застосовано правову позицію, викладену Верховним Судом у постановах Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №200/9042/19-а, від 24.11.2020 у справі №560/3048/19, у зв'язку з чим порушено норми абзацу 3 пункту 56.9, пункту 56.16 статті 56 Податкового кодексу України.
Верховний Суд зазначає, що при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України у касаційній скарзі скаржник має зазначити, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Посилання на постанови Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які до того ж зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій враховували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05.09.2018 у справі №821/1294/17, від 03.06.2019 у справі №826/945/17, від 05.11.2019 у справі №821/465/17, від 24.10.2018 у справі №826/6896/17, від 29.01.2019 у справі №821/707/17, від 01.10.2019 у справі №826/4578/17, від 26.03.2020 у справі № 821/297/17, від 05.11.2019 у справі №821/465/17, від 10.04.2020 у справі № 500/583/19. Скаржником не обґрунтовано, у чому полягає неправильність врахування судами такої судової практики.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, висловлення незгоди із наданою судами правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, які передбачені частиною 4 статті 328 КАС України.
Посилання скаржника на положення статті 242 КАС України не підміняє визначення підстав касаційного оскарження.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.09.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.05.2021 у справі №280/4583/19 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяІ.А. Васильєва