14 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/1010/21 пров. № А/857/9922/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Затолочного В.С., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Луцької міської ради, Луцької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про заборону вчиняти дії,-
суддя в 1-й інстанції - Сорока Ю.Ю.,
час ухвалення рішення - 05.04.2021 року,
місце ухвалення рішення - м.Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - 05.04.2021 року,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Виконавчого комітету Луцької міської ради, Луцької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про заборону вчиняти дії.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про задоволення позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що спір у справі №161/19713/19 Луцьким міськрайонним судом вирішений, у Луцької міської ради відсутні юридичні перешкоди для розгляду питання про передачу громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , а земельні ділянки, які були предметом заяви позивача від 25.10.2019 частково співпадають із земельною ділянкою із кадастровим номером №0710100000:41:019:0025, тобто наявний конфлікт інтересів. Суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що земельна ділянка із кадастровим номером 0710100000:41:019:0025 перебуває в користуванні третіх осіб, оскільки жодного такого рішення не існує, ділянка є самовільно захопленою.
Учасники справи в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що виконавчий комітет Луцької міської ради листом від 06.02.2020 №6.17/573/ 2020 повідомив позивача про те, що питання №33 “Про передачу громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ” знято з порядку денного, у зв'язку із розглядом спору у суді.
Позивач вважаючи, що оскільки спір у справі №161/19713/19 Луцьким міськрайонним судом вирішений, у Луцької міської ради відсутні юридичні перешкоди для розгляду питання про передачу громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 , а земельні ділянки, які були предметом заяви позивача від 25.10.2019 частково співпадають із земельною ділянкою із кадастровим номером №0710100000:41:019:0025, тобто наявний конфлікт інтересів, звернувся до суду із вказаною позовною заявою.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 116, 122, 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Відповідно до частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 ЗК України).
Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Отже, чинним законодавством України передбачено дві підстави (форми) набуття громадянами та юридичними особами права на землю - шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною першою статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
г) прийняття спадщини;
ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до частин шостої - дев'ятої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З матеріалів справи вбачається, що спір у даній справі виник з приводу того, що на думку позивача, існує конфлікт інтересів, оскільки земельні ділянки, які були предметом його заяви від 25.10.2019 частково співпадають із земельною ділянкою із кадастровим номером №0710100000:41:019:0025, яка знаходиться на АДРЕСА_1 , у користуванні громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та яка перебуває на стадії передачі її вищевказаним особам у спільну сумісну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, на що суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що в провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області знаходилася справа №161/19713/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю “ГЦНТП-плюс”, фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 , третя особа Луцька міська рада про визнання протиправними дій та зобов'язання чинити дії.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.10.2020, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 26.01.2021, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Зокрема, під час розгляду даної справи, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_4 є співвласником квартири АДРЕСА_1 та має намір здійснити приватизацію земельної ділянки із кадастровим номером 0710100000:41:019:0025.
У зв'язку з вищевикладеним на замовлення ОСОБА_4 були виготовлені технічний паспорт на вказану квартиру, а також розроблена технічна документація на цю земельну ділянку з визначенням її меж та конфігурації.
Відповідно до технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 20.11.2019 зображено розташування прибудинкових будівель та споруд, на які позивач вказує як самовільно захоплені відповідачем, на земельній ділянці з кадастровим номером 0710100000:41:019:0025, за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з Витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0708820582019 від 11.12.2019.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження зазначеного відповідачем надано належні та достатні докази на підтвердження факту користування ним та членами його сім'ї спірними нежитловими приміщеннями та земельною ділянкою.
Водночас, судами встановлено, що ОСОБА_1 не є суміжним землекористувачем чи землевласником із відповідачем, а також йому на праві власності не належать ні жиле приміщення, в якому він живе по АДРЕСА_2 , ані спірне нежитлове приміщення, яке знаходиться поблизу будинків АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 . Будь-яких доказів протилежного матеріали справи не містять.
На обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що відповідач самовільно, без будь-яких правових підстав, зайняв земельну ділянку, чим порушив право позивача на користування земельною ділянкою з її цільовим призначенням - для забезпечення функціонування проїзду до інших земельних ділянок.
Однак, ці обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом першої інстанції, жодних належних та допустимих доказів, які би підтверджували порушення прав чи охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 шляхом захоплення спірної земельної ділянки суду не надано.
Крім того, кадастровим планом спірної земельної ділянки, а саме описом її меж, підтверджуються відсутність порушення прав позивача на користування земельною ділянкою, оскільки він не є ані законним користувачем, ані власником земельної ділянки, що межує із спірною.
Із матеріалів справи, зокрема із Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.12.2019 року вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 0710100000:41:019:0025 та із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0896 га розташована по АДРЕСА_1 , зареєстрована відділом ГУ Держгеокадастру у Волинській області 24 липня 2019 року.
Із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою спірної земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_8 звернулися до Луцької міської ради 25 жовтня 2019 року, як пояснив позивач, з метою узаконення за собою спірного нежитлового приміщення, що має невстановлений правовий статус. У даній заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_8 вказали орієнтовну площу ділянки 100 кв.м та цільове призначення - частково для здійснення підприємницької діяльності (облаштування складського приміщення), частково - для обслуговування будинку АДРЕСА_2 , в якому вони проживають. (а.с.3)
Власниками індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2 є ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які скористались правом безоплатної приватизації земельної ділянки для обслуговування свого будинку, господарських будівель та споруд, а також для ведення садівництва і отримали у приватну власність земельні ділянки площею відповідно 0,10 га та 0,0189 га.
Також, у суді спростовано твердження позивача, що захопивши проїзд, відповідач чинить перешкоди йому в доїзді до будинку.
Судом встановлено, що доїзд до будинку, де живе позивач, може здійснюватися як через територію загального користування з АДРЕСА_5 , так і з АДРЕСА_4 .
Отже, відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанції мотивували свої рішення тим, що судами встановлено відсутність будь-яких порушень цивільних прав та законних інтересів позивача стосовно спірного нежитлового приміщення, яке знаходиться біля будинків АДРЕСА_6 , а тому вказане є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не надано жодного доказу на спростування викладених обставин, зокрема, щодо порушення діями відповідачів його законних прав чи інтересів. Натомість, відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, надано до суду достатньо належних доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Відтак вірними є висновки суду першої інстанції, що позов не містить жодної підстави, підкріпленої належними та допустимими доказами наявного в позивача права, існуванню якого можуть загрожувати дії відповідачів при підготовці та розгляді питання щодо надання земельної ділянки, кадастровий номер №0710100000:41:019:0025 третій особі, як і відсутні докази вчинення будь-яких дій відповідачами щодо підготовки до розгляду такого питання.
Крім того, суд приймає до уваги ту обставину, що після зняття з порядку денного сесії Луцької міської ради питання щодо передачі у спільну сумісну власність ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зазначеної земельної ділянки у лютому 2020 року, Луцькою міською радою не вживалося дій щодо повторного розгляду на сесії даного питання.
А відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що у спірних правовідносинах відповідачі діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з огляду на що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, у задоволенні яких слід відмовити повністю.
Покликання апелянта на те, що твердження суду першої інстанції ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , які скористались правом безоплатної приватизації земельної ділянки для обслуговування свого будинку, господарських будівель та споруд, а також для ведення садівництва і отримали у приватну власність земельні ділянки площею відповідно 0,10 га та 0,0189 га., та, що доїзд до будинку, де живе позивач, може здійснюватися як через територію загального користування з АДРЕСА_5 , так і з АДРЕСА_4 не відповідають дійсності, колегія суддів до уваги не приймає, так як дані обставини встановлені Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.10.2020, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 26.01.2021.
Додатково, колегія суддів наголошує, що питання про передачу громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 безоплатно у спільну сумісну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 ще не є вирішеним, а отже з даного питання відповідач може прийняти як позитивне для третіх осіб, так і негативне рішення. І лише у випадку задоволення Луцькою міською радою клопотання третіх осіб, позивач може ставити питання про захист свого порушеного права, якщо таке буде порушене.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року у справі № 140/1010/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді В. С. Затолочний
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 14 липня 2021 року.