13 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/8278/20 пров. № А/857/11185/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Ніколіна В.В., Качмара В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Хомича О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року (головуючий суддя Недашківська К.М., м. Рівне, повний текст складено 19.04.2021) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Деражненської сільської ради Костопільського району Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Деражненської сільської ради Костопільського району Рівненської області в якому просила визнати протиправними та скасувати: рішення виконавчого комітету Деражненської сільської ради №78 від 02.10.2020, рішення сесії Деражненської сільської ради №1646 від 05.10.2020 та розпорядження сільського голови с. Деражне Костопільського району Рівненської області №79/02-06/20 від 15.10.2020 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності; стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку і просить скасувати таке та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
В апеляційній скарзі зазначає, що згідно оскаржених розпоряджень до неї було застосовано дисциплінарне стягнення про неповну службову відповідальність у зв'язку з наявністю у її діях ознак дисциплінарних проступків, передбаченого статтею 65 частиною 2 пунктом 1 Закону України № 889-УІІІ, а саме порушення правил етичної поведінки державних службовців; п.7 Розділу І Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб.
У той же час, аналіз вищенаведених норм законодавства свідчить про те, що законодавець навів вичерпний перелік дисциплінарних стягнень, які можуть бути застосовані до державних службовців, а також підстави та порядок застосування таких стягнень, описуючи в позовній заяві норми закону щодо застосування дисциплінарної відповідальності посадової особи місцевого самоврядування.
Щодо факту попередження про неповну службову відповідність, вважає за необхідне зазначити, що матеріалами справи не підтверджено, не надано висновку дисциплінарної комісії, постійною комісією Деражненської сільської ради, щодо порушення Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб, а саме до неї, однак вина у вчиненні корупційного правопорушення до неї не встановлена, а тому вважає, що ще заздалегідь до дисциплінарного провадження - до неї вже було вирішено застосувати.
Апелянт вважає, що притягнення її до дисциплінарної відповідальності згідно з рішенням сорок третьої сесії восьмого скликання Деражненської сільської ради від 05.20.2020 № 1646 «Про стан дотримання загальних принципів, норм та вимог Правил етичної поведінки посадовими особами Деражненської сільської ради», розпорядженням Деражненського сільського голови від 15 жовтня 220 року № 79/02-06/20 «Про притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності» є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам закону.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням сільського голови ОСОБА_3 від 08.10.2018 №60/02-06/18 ОСОБА_1 прийнято на роботу з 08.10.2018 на посаду керуючого справами виконавчого комітету Деражненської сільської ради з присвоєнням 12 рангу посадової особи в межах 6 категорії посад, на підставі рішення сесії сільської ради від 26.09.2018 №875 «Про затвердження керуючого справами виконавчого комітету сільської ради». ОСОБА_4 звернулася до голови Деражненської сільської ради ОСОБА_3 із заявою від 26.09.2020, в якій просила притягнути до відповідальності керуючу справами виконавчого комітету Деражненської сільської ради ОСОБА_1 (позивача) за порушення Правил етичної поведінки посадових осіб місцевого самоврядування, а саме: систематичними публічними дописами в соціальних мережах ОСОБА_1 поширює неправдиві факти, наклепи, не доведені звинувачення, які стосуються не тільки заявника, а й співробітників органу місцевого самоврядування - Деражненської сільської ради, при цьому ОСОБА_1 використовує нецензурну лексику, підвищену інтонацію, такі дії і поведінка ОСОБА_1 шкодять інтересам служби в органах місцевого самоврядування і негативно впливають на репутацію Деражненської сільської ради як серед населення так і в суспільстві. У цій заяві ОСОБА_4 просила голову Деражненської сільської ради надати оцінку зазначеним діям ОСОБА_1 та забезпечити недопущення нею в майбутньому таких порушень.
ОСОБА_5 , будучи заступником сільського голови з питань діяльності виконавчого органу, подала голові Деражненської сільської ради ОСОБА_3 заяву від 30.09.2020, в якій вказала, що керуюча справами виконавчого комітету ОСОБА_1 неодноразово у спілкуванні з нею порушувала загальні правила етичної поведінки посадової особи місцевого самоврядування, свідками чого були члени колективу, а також сторонні люди; 30.09.2020 близько 8:00 години в приміщенні сільської ради ОСОБА_1 погрожувала фізичною розправою, після чого застосувала до заявниці фізичну силу. В заяві ОСОБА_5 вказала, що після цього вона почувається незахищеною ні на своєму робочому місці, ні поза ним; просила голову сільської ради створити безпечні умови праці і винести дане питання на розгляд трудового колективу, скликати позачергове засідання виконавчого комітету та розглянути поведінку ОСОБА_1 на черговій сесії сільської ради.
30 вересня 2020 року відбулися збори трудового колективу, про що оформлений Протокол №1 від 30.09.2020. Порядок денний згідно Протоколу №1: (1) Обрання голови загальних зборів трудового колективу та секретаря; (2) Про порушення загальних правил етичної поведінки посадових осіб місцевого самоврядування керуючою справами виконавчого комітету Деражненської сільської ради ОСОБА_1 .
З другого питання слухали ОСОБА_3 , який проінформував присутніх членів колективу про факти порушення правил етичної поведінки посадової особи місцевого самоврядування керуючою справами виконавчого комітету ОСОБА_1 , зокрема, ознайомив із заявою жительки с. Деражне ОСОБА_4 до сільської ради з проханням прийняти міри впливу до ОСОБА_1 , яка поширює в соціальних мережах неправдиві факти, наклепи, недоведені звинувачення не тільки проти неї особисто, а й проти працівників сільської ради, окрім цього сьогодні о 8:00 годині в приміщенні сільської ради керуюча справами виконавчого комітету ОСОБА_1 погрожувала фізичною розправою заступнику голови ОСОБА_5 , після чого застосувала фізичну силу; від причетності до цього вчинку та пояснень відмовилася; голова сільської ради запропонував ОСОБА_5 розповісти співробітникам про даний випадок.
Виступали: ОСОБА_5 , яка розповіла про факт морального (із застосуванням нецензурної лексики) та фізичного насильства по відношенню до неї ОСОБА_1 ; ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які висловилися про те, що у зв'язку з даною подією бояться і за власне життя і здоров'я на робочому місці, а також, що такі дії та поведінка ОСОБА_1 шкодять інтересам служби в органах місцевого самоврядування та негативно впливають на репутацію Деражненської сільської ради серед населення;
ОСОБА_11 який запропонував винести дане питання на розгляд депутатів сільської ради, а також рекомендувати звільнити ОСОБА_1 із займаної посади за грубе порушення правил етичної поведінки посадових осіб місцевого самоврядування;
ОСОБА_12 , який навів факти поширення ОСОБА_1 неправдивої інформації у соціальних мережах щодо використання бюджетних коштів відділом освіти та приєднався до пропозиції ОСОБА_11 та запропонував винести дане питання ще й на розгляд виконавчого комітету, так як вона є його членом;
ОСОБА_3 запропонував пропозиції ОСОБА_11 та ОСОБА_12 поставити на голосування.
Результати голосування: «за» - 16, «проти» - 0, «утрималися» - 1.
Постановили: Питання про порушення загальних правил етичної поведінки посадових осіб місцевого самоврядування керуючою справами виконавчого комітету Деражненської сільської ради ОСОБА_1 винести на позачергове засідання виконавчого комітету Деражненської сільської ради з подальшим розглядом на сесії сільської ради, а також рекомендувати звільнити ОСОБА_1 із займаної посади за грубе порушення правил етичної поведінки посадових осіб місцевого самоврядування.
У Протоколі №1 також зазначено, що керуюча справами виконавчого комітету ОСОБА_1 відмовилася з'явитися на збори, хоча сільський голова в присутності усіх ще раз перетелефонував їй і наполегливо просив прийти.
Виконавчим комітетом Деражненської сільської ради прийняте Рішення від 02.10.2020 №78 «Про етику поведінки посадової особи місцевого самоврядування», яким вирішено: (1) визнати факт порушень Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування керуючою справами виконавчого комітету Деражненської сільської ради ОСОБА_1 ; (2) Рекомендувати винести розгляд даного питання на сесії сільської ради (далі - Рішення №78).
Рішенням сорок третьої сесії восьмого скликання Деражненської сільської ради від 05.10.2020 №1646 «Про стан дотримання загальних принципів, норм та вимог Правил етичної поведінки посадовими особами Деражненської сільської ради», на підставі Протоколу №1, Рішення №78, заяви громадянки ОСОБА_4 та заяви ОСОБА_5 , відповідно до статті 8 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 37, 38 Закону України «Про запобігання корупції», пункту 7 Розділу I Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, вирішено: (1) Визнати факт порушень «Загальних правил етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування» керуючою справами виконавчого комітету Деражненської сільської ради ОСОБА_1 ; (2) Рекомендувати сільському голові ОСОБА_3 притягнути керуючу справами виконавчого комітету ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Розпорядженням голови Деражненської сільської ради від 15.10.2020 №79/02-06/20 «Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності», на підставі Протоколу №1, Рішення №78, Рішення №1646, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
Розглядаючи спір суд першої інстанції вірно врахував, що відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»№280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
За правилами частини 1 статті 11 Закону України №280/97-ВР, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (частина друга статті 11 Закону України №280/97-ВР).
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування, регулюються нормами Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» №2493-III від 07.06.2001 (далі - Закон України №2493-III).
Служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом (стаття 1 Закону України №2493-III).
Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. Дія цього Закону не поширюється на технічних працівників та обслуговуючий персонал органів місцевого самоврядування (стаття 2 Закону України №2493-III).
Посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України (стаття 3 Закону України №2493-III).
Відповідно до абзацу 4 частини першої статті 10 Закону України №2493-III, прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється: на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, старости шляхом затвердження відповідною радою.
Згідно з частиною 1 статті 46 Закону України №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається із пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
За правилами статті 19 Закону України №2493-III, організація навчання і підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування, просування їх по службі, визначення тривалості робочого часу, порядку здійснення ними службових відряджень та відшкодування витрат на ці відрядження, а також особливості їх дисциплінарної відповідальності, вирішення інших питань, пов'язаних із службою в органах місцевого самоврядування, забезпечуються у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до статті 7 Закону України №2493-III, правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», цим та іншими законами України.
Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Також, як вірно врахував суд першої інстанції, що відповідно до статті 147-1 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті. Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.
Статтею 147 КЗпП України встановлено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Відповідно до статті 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Відповідно до статті 4 Закону України №2493-III, служба в органах місцевого самоврядування здійснюється на таких основних принципах: служіння територіальній громаді; поєднання місцевих і державних інтересів; верховенства права, демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; гласності; пріоритету прав та свобод людини і громадянина; рівних можливостей доступу громадян до служби в органах місцевого самоврядування з урахуванням їх ділових якостей та професійної підготовки; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; підконтрольності, підзвітності, персональної відповідальності за порушення дисципліни і неналежне виконання службових обов'язків; дотримання прав місцевого самоврядування; правової і соціальної захищеності посадових осіб місцевого самоврядування; захисту інтересів відповідної територіальної громади; фінансового та матеріально-технічного забезпечення служби за рахунок коштів місцевого бюджету; самостійності кадрової політики в територіальній громаді.
Наказом Національного агентства України з питань державної служби №158 від 05.08.2016 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2016 р. за № 1203/29333) затверджені Загальні правила етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування (далі - Правила).
Відповідно до пункту 1 Розділу I Правил, ці Загальні правила є узагальненням стандартів етичної поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, якими вони зобов'язані керуватися під час виконання своїх посадових обов'язків.
Ці Загальні правила ґрунтуються на положеннях Конституції України, законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, у сфері запобігання корупції і спрямовані на зміцнення авторитету державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, репутації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, а також на забезпечення інформування громадян про норми поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування стосовно них.
При прийнятті на державну службу або на службу в органи місцевого самоврядування особа ознайомлюється з цими Загальними правилами. Відмітка про таке ознайомлення додається до особової справи державного службовця чи посадової особи місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 7 Розділу I Правил, керівники державних органів, органів місцевого самоврядування чи їх структурних підрозділів у разі виявлення чи отримання повідомлення про порушення цих Загальних правил в межах своєї компетенції відповідно до законодавства зобов'язані вжити заходів щодо припинення виявленого порушення, усунення його наслідків та притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності, а у випадках виявлення ознак кримінального або адміністративного правопорушення також поінформувати спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
За правилами пункту 5 Розділу II Правил, державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування під час виконання своїх посадових обов'язків зобов'язані неухильно дотримуватись загальновизнаних етичних норм поведінки, бути доброзичливими та ввічливими, дотримуватись високої культури спілкування (не допускати використання нецензурної лексики, підвищеної інтонації), з повагою ставитись до прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, об'єднань громадян, інших юридичних осіб, не проявляти свавілля або байдужість до їхніх правомірних дій та вимог.
Державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування повинні запобігати виникненню конфліктів у стосунках з громадянами, керівниками, колегами та підлеглими.
Відповідно до пункту 8 Розділу II Правил, державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування мають дбати про авторитет державної служби і служби в органах місцевого самоврядування, а також про позитивну репутацію державних органів та органів місцевого самоврядування, що включає дотримання правил етикету, належного зовнішнього вигляду, забезпечення високої якості роботи, встановленого внутрішнього службового розпорядку.
Як зазначалося вище, пунктом 6 частини 1 статті 8 Закону України №2493-III передбачено, що основними обов'язками посадових осіб місцевого самоврядування, зокрема, є шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування;
Статтею 38 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що посадові особи органів місцевого самоврядування під час виконання свої службових повноважень зобов'язані неухильно дотримуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами та підлеглими.
Однією з підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, була публікація позивачем в соціальній мережі Facebook інформації, про яку голову сільської ради повідомила ОСОБА_4 (заява від 26.09.2020).
Згідно матеріалів справи підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувала також заява ОСОБА_5 про фізичний вплив на неї з боку ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_5 - заступник сільського голови вказала, що 30 вересня 2020 року, йдучи на роботу на східцях в приміщенні сільської ради зустріла ОСОБА_1 та вирішила з нею привітатися, не дивлячись на те, що у минулому ОСОБА_1 двічі застосовувала відносно свідка фізичний вплив. Після привітання ОСОБА_1 почала нецензурно виражатися в бік свідка та схопила ОСОБА_13 за волосся; свідок не могла оборонятися, бо тримала в обох руках сумку та пакети; після цього ОСОБА_5 почала кричати; пізніше працівники сільської ради сказали, що чули голоси та крики, але подумали, що це кричать діти; потім ОСОБА_1 вдарила свідка по голові сумкою, затримуючи в кутку; оговтавшись від цього, свідок звернулася до поліції із заявою, проте поки поліція прибула, то почервоніння на обличчі зійшло, тому зафіксувати фізичних вплив не було можливим. Відразу свідок відмовилася від виклику швидкої, проте після певного часу їй стало гірше, підвищився тиск. У подальшому свідок все ж звернулася за медичною допомогою. ОСОБА_1 відповідала працівникам сільської ради, що ОСОБА_5 просто впала на східцях тому і кричала, заперечувала причетність до даної події.
За правилами частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина друга статті 72 КАС України).
Показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи (частина перша статті 91 КАС України).
Суд першої інстанції вірно вважав, що позивач, будучи посадовою особою органу місцевого самоврядування (керуюча справами виконавчого комітету), публікуючи в соціальній мережі інформацію, допустив порушення вищенаведених нормативних актів в частині шанобливого ставлення до громадян та посадових осіб сільської ради. Публікація позивачем в соціальній мережі такого роду інформації безумовно вказує на порушення етичних норм поведінки посадової особи органу місцевого самоврядування.
Враховуючи відсутність будь-якої належної аргументації, яка підтверджувала б висловлювання позивача щодо посадових осіб органу місцевого самоврядування, в розумінні вищенаведених законодавчих актів, то у даному випадку має місце грубе порушення позивачем Правил етичної поведінки державного службовця органу місцевого самоврядування.
Крім того, суд першої інстанції правильно зауважив, що оцінюючи зміст дописів позивача у соціальній мережі, дійшов вірного висновку, що такого роду інформація не може являтися “критикою”, допустимою для посадової особи органу місцевого самоврядування, а тому притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення Правил етики було виправданим та обґрунтованим.
Також, судом з наведеного вище також вбачається, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про збори трудового колективу та про засідання виконавчого комітету щодо питання її поведінки, тому посилання на те, що її не запрошували, є необґрунтованими та спростованими.
Відповідно до статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.
Статтею 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
Згідно зі статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
Із системного аналізу викладених положень законодавства слідує, що дисциплінарне стягнення - це передбачена законом міра примусу, що застосовується роботодавцем до працівника, який порушив трудову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок.
У матеріалах справи міститься Акт про відмову працівника надати письмові пояснення від 30.09.2020, яким засвідчено факт відмови ОСОБА_1 у наданні пояснень стосовно заяв ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Верховний Суд у постанові від 03.10.2018 (справа №340/646/16-ц) дійшов до наступних правових висновків: «У статті 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами».
Тобто, навіть за умови відсутності письмових пояснень ОСОБА_1 щодо постановленого питання, факт порушення дисципліни може бути підтверджений представленими суду доказами за відсутності таких письмових пояснень.
Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що жодною нормою чинного законодавства не передбачено обов'язку складати Акт про відмову від надання пояснень саме у присутності порушника.
Суд першої інстанції також правильно заначив, що норми профільного нормативно-правового акта - Закону України №2493-III та приписи КЗпП України не передбачають обов'язку проведення службового розслідування щодо питання порушення посадовою особою органу місцевого самоврядування Правил етичної поведінки.
При цьому, постановою Кабінетів Міністрів України від 13.06.2000 №950 «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», можливість проведення службового розслідування стосовно зазначених у постанові осіб визначена у випадках невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян; у разі недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування антикорупційного законодавства; на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особи, яка для цілей Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри; з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, стосовно якої пропонується проведення службового розслідування, а у разі його відсутності - особи, яка виконує його обов'язки (далі - керівник органу).
У випадку притягнення посадової особи органу місцевого самоврядування до дисциплінарної відповідальності за порушення Правил етичної поведінки, не передбачено зазначеним порядком в якості обов'язкової підстави для проведення службового розслідування.
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини п'ятої статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2021 року по справі № 460/8278/20 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді В.В. Ніколін
В.Я. Качмар
повний текст складено 14.07.2021