08 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/181/21 пров. № А/857/6802/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.,
при секретарі судового засідання: Герман О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року ( суддя Остап'юк С.В., ухвалене в м. Івано-Франківську) у справі № 300/181/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,-
В січні 2021 ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та просив визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати йому при звільненні з військової служби у запас грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, у відповідності до наказу МВС України від 07.06.2017 № 475 та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178. Стягнути з військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: вул. Чорновола, 161, м. Івано-Франківськ, 76005) в його користь грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 30 268 грн. 36 коп. (тридцять тисяч двісті шістдесят вісім грн. 36 коп.). Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України видати довідку про належне до видачі речове майно, враховуючи період проходження ОСОБА_2 військової служби з 30.05.2002 (день виникнення права на отримання речового майна) по 30.10.2020 (дата підписання наказу про звільнення), відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178. Стягнути з військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України в його користь середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата грошової компенсації за неотримане речове майно) за період із 31.10.2020 по день прийняття рішення.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) грошову компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно в розмірі 30 268 (тридцять тисяч двісті шістдесят вісім) гривень 36 копійок. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України на користь ОСОБА_1 середній заробіть за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.10.2020 до 01.03.2021 в розмірі 38 172 (тридцять вісім тисяч сто сімдесят дві) гривні 53 копійки. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вказане рішення суду в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України видати довідку про належне до видачі речове майно, враховуючи період проходження ним військової служби з 30.05.2002 по 30.10.2020, відповідно до пункту 5 постанови КМУ від 16.03.2016 №178 та наказу МВС України від 07.06.2017 №175 в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення в даній частині винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та задовольнити позов в цій частині. В решті рішення залишити без змін
Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що судом 1-ї інстанції помилково було прийнято рішення щодо аналізу довідки про вартість речового майна, що належить до видачі за № 36 від 20.11.2020, згідно якої, він нібито набув право на отримання предметів речового майна, яке виникало у нього тільки у: жовтні 2002 року, жовтні 2011 року, квітні 2015 року, липні, грудні 2017 року, липні 2018 року, липні, жовтні 2019 року, липні 2020 року, але при цьому судом не було враховано вимоги Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом МВС України від 07.06.2017 № 475 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.06.2017 за № 797/30665.
Також вказане рішення в частині стягнення з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.10.2020 по 01.03.2021 в розмірі 38 172,53 грн. в апеляційному порядку оскаржила Військова частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що суму грошової компенсації за речове майно позивач не заробив особистою працею (службою) у військовій частині, ця виплата є способом соціального захисту військовослужбовців та надається згідно із кошторисними призначеннями на дані потреби у відповідності до статті 23 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ. Зазначає, що також відсутній законодавчо врегульований Порядок розрахунку суми коштів за затримку у виплаті грошових компенсацій за неотримане речове майно для військовослужбовців. Окрім того посилається, що грошове забезпечення за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 позивачу надано повністю та усі виплати у зв'язку із звільненням йому були нараховані та виплачені згідно вимог чинного законодавства, та позивачем не оскаржуються. Окрім того звертає увагу, що грошова компенсація за не отримане речове майно не є складовою грошового забезпечення військовослужбовців у відповідності до статті 9 закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців, та членів їх сімей», відтак не підпадає під дію ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та ст. 116, 117 КЗпП України. Зазначає, що у даному випадку відсутня шкода для Позивача у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), не одержаної за період затримки виплати т.к. грошове забезпечення Позивачу виплачувалось своєчасно та повністю, як під час проходження військової служби так і при звільненні з військової служби, тому, в контексті статті 117 КЗпП України у зв'язку з відсутністю шкоди для позивача, військова частина НОМЕР_1 не може нести відповідальність перед її колишнім військовослужбовцем за несвоєчасний розрахунок або затримку заробітної плати (грошового забезпечення) тим паче грошова компенсація за неотримане речове майно не входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, а тому і відсутні підстави у розрахунку і виплаті коштів за час затримки у виплаті компенсації за речове майно.
В судовому засіданні представник апелянта- Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України вимоги своєї апеляційної скарги підтримав, просив таку задовольнити, апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Позивач будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без його участі.
Протокольною ухвалою суду від 08.07.2021 продовжено строк розгляду справи на 15 днів.
Заслухавши суддю-доповідача, та представника відповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 в період з 30.05.2002 до 30.10.2020 проходив військову службу, та відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національного гвардії України (по строковій службі) за № 240 від 30.10.2020 припинено контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення старшого прапорщика ОСОБА_1 та матеріально-технічного забезпечення та звільненого відповідно до підпункту “б” пункту два частини п'ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” з військової служби наказом начальника Західного територіального управління Національної гвардії України від 23 жовтня 2020 року № 53 о/с у запас, за станом здоров'я, 30 жовтня 2020 року та для взяття на військовий облік направити до Івано-Франківського МВК.
В подальшому 20.10.2020 позивач звернувся із рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України про видачу йому довідки про вартість речового майна, що належне до видачі за весь період проходження військової служби, та відповідачем видано позивачу довідку про вартість речового майна, що належить до видачі за № 36 від 20.11.2020, у якій зазначено відомості про: найменування речового майна, місця і рік виникнення права на отримання предметів речового майна за період з жовтня 2002 року до липня 2020 року, кількість предметів, вартість за одиницю та суму грошової компенсації в загальному розмірі 30 268, 36 гривень.
Окрім цього, відповідач на заяву позивача від 14.12.2020 направив позивачу листа за № 50/41-2023 від 29.12.2020 із повідомленням про те, що виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у розмірі 30 268, 36 гривень, згідно довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, буде проведено у найкоротший термін.
Разом з тим, ОСОБА_1 не отримавши грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, звернувся в суд з даним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 1 статті 3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” передбачено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей; на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.
Статтею 9 вказаного закону зокрема передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Як передбачено частиною 1 статті 9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначено Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 пунктами 3-5 якого визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Пунктами 2-4 Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року №232 зокрема передбачено, що основним завданням речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців Збройних Сил України в обмундируванні, взутті, натільній і теплій білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, спеціальному одязі та спорядженні для виконання спеціальних завдань, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазне-пральному обслуговуванні, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань, як у мирний час, так і в особливий період. Речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил включає: забезпечення: обмундируванням, взуттям, натільною і теплою білизною, теплими і постільними речами, спорядженням, спеціальним одягом, засобами індивідуального захисту (окуляри-маска захисні балістичні, окуляри захисні балістичні, шоломи бойові балістичні та бронежилети модульні), спеціальним одягом та спорядженням для виконання спеціальних завдань, нагрудними знаками, знаками розрізнення і фурнітурою, ідентифікаційними жетонами, санітарно-господарським, спортивним та гірським спортивним майном, наметами, брезентами, м'якими контейнерами, декоративними тканинами і килимовими виробами; матеріалами для пошиття, ремонту та хімічного чищення речового майна (крім розчинників); папером, друкарськими машинками, бланками та книгами обліку і звітності по речовій службі, а також іншими бланками та книгами; духовими та ударними музичними інструментами для штатних військових оркестрів; бойовими прапорами; технічними засобами речової служби, а також обладнанням, інструментом, запасними частинами та інвентарним майном для речових ремонтних майстерень і лазне-пральних підприємств; створення та утримання запасів речового майна; лазне-пральне обслуговування військовослужбовців військових частин і забезпечення мийними засобами; організацію та проведення ремонту речового майна, технічних засобів речової служби, хімічного чищення обмундирування та спеціального одягу; фінансове планування та фінансування, складання та подання встановленої звітності за статтями кошторису (кодами економічної класифікації) Міністерства оборони України на речове забезпечення; організацію та ведення обліку і звітності з речової служби; організацію контролю за витратами матеріальних засобів і бюджетних асигнувань, передбачених на речове забезпечення. Речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно.
Відповідно до пунктів 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 червня 2017 року №475, військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 “Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно”.
Відтак, враховуючи вищевикладені норми законодавства, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби, а отже військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до виданої відповідачем довідки про вартість речового майна, що належить до видачі за № 36 від 20.11.2020 сума грошової компенсації вартості за неотримане речове майно становить 30 268, 36 гривень. Згідно цієї довідки право на отримання позивачем предметів речового майна виникало у: жовтні 2002 року, жовтні 2011 року, квітні 2015 року, липні, грудні 2017 року, липні 2018 року, липні, жовтні 2019 року, липні 2020 року і ці періоди включені до вартості речового майна, що належало до видачі позивачу.
Відтак враховуючи вказані обставини, колегія суддів погоджується з висновоком суду першої інстанції, що за інші періоди позивач забезпечувався речовим майном, тому, позовні вимоги про зобов'язання видати довідку про належне до видачі речове майно за період з 30.05.2002 до 30.10.2020 задоволенню не підлягають, оскільки за ці періоди відповідачем видано вказану довідку, а тому судом першої інстанції підставно відмовлено в задоволенні позову в цій частині.
Зважаючи на наведене, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про наявність правових підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у розмірі 30 268, 36 гривень, та стягнення з відповідача грошової компенсації за неотримане під час проходження служби речове майно у вказаному розмірі, а тому позовні вимоги в цій частині вірно задоволені судом першої інстанції.
Стосовно позовних вимог про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно) за період з 31.10.2020 до ухвалення судового рішення по справі, судом першої інстанції вірно зазначено, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно - яка не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.
Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України визначає строки розрахунку при звільненні, згідно якої при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 Кодексу законів про працю України зокрема передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постановах від 13 травня 2020 року в справі №810/451/17 та від 26 лютого 2020 року в справі №821/1083/17 під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з моменту звільнення у роботодавця виникає обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов'язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 Кодексу законів про працю України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто, реальне виконання цього обов'язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові).
Як видно з матеріалів справи, а саме з копії з витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 30.10.2020 за № 240 позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 30.10.2020, тоді як фактичний розрахунок щодо грошової компенсації за неотримане речове майно до 30.10.2020 не було проведено, а відтак, оскільки відповідачем не було проведено з позивачем під час звільнення з військової служби остаточний розрахунок, зокрема, не виплачено компенсацію за неотримане речове майно, тому позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.
Пунктами 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що середній заробіток позивача за весь період затримки повного розрахунку становить 38 172, 53 гривень (459,91 гривень х 83 дні). А відтак вірним є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (невиплати компенсації за неотримане речове майно) за період з 31.10.2020 до 01.03.2021 в розмірі 38 172, 53 гривень.
Як наслідок апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у справі №300/181/21 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді І. В. Глушко
О. І. Довга
Повне судове рішення складено 14.07.2021