про залишення апеляційної скарги без руху
14 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/17684/20 пров. № А/857/12684/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Гуляка В. В.
суддів -Ільчишин Н. В.
Коваля Р. Й.
перевіривши апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 березня 2021 року у справі № 140/17684/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь ПММ" до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 березня 2021 року задоволено повністю адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь ПММ" до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Державна податкова служба України подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт також просить поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи тим, що з повним текстом оскарженого рішення ознайомився лише 16.04.2021 року.
Апеляційну скаргу подано до суду 17.05.2021 року.
За змістом ч. 2 ст. 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Враховуючи викладене, наведені скаржником обставини та подані в їх підтвердження докази, дають підстави для висновку про поважність підстав пропуску ним строку на апеляційне оскарження, а тому суд приходить висновку про обґрунтованість його клопотання.
Крім того, вказана апеляційна скарга не відповідає вимогам, встановленим статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки до неї не додано документа про сплату судового збору.
В апеляційній скарзі порушується питання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, яке мотивоване тим, що суд має право на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати з підстави майнового стану сторони. Також особа, яка подала апеляційну скаргу, зазначає, що судові витрати не повинні бути перешкодою для доступу до суду всіх осіб, незалежно від майнового стану, що слугує гарантуванню принципу рівності. Вказує на недостатність виділення коштів на сплату судового збору.
Вирішуючи подане клопотання, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Статтею 133 КАС України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Вказане дає підстави дійти висновку, що заявлене клопотання безпідставне, оскільки Законом України "Про судовий збір" не передбачено такої умови як відстрочення сплати судового збору у зв'язку із з відсутністю асигнувань за відповідним кодом економічної класифікації.
Варто зазначити, що фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
Таким чином, особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про відстрочення сплати судового збору.
Також судом враховується, що законодавством надано прерогативу застосування положень ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" виключно у справах щодо звернення із такими клопотаннями фізичними особами, а не органами державної влади.
При прийнятті таких висновків суд враховує положення пункту 1 частини 2 статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв'язку із цим обставини, пов'язані небажанням сторони сплатити судовий збір, у тому числі, обставини, пов'язані з фінансуванням суб'єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від такої сплати.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини, за якою вимога сплатити судовий збір не порушує право заявників на доступ до правосуддя, оскільки судовий збір є певним законним обмежувальним заходом, який є формою регулювання доступу до суду, а також попередження подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів. Таке обмеження не може розглядатись як таке, що саме по собі суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована згідно із Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, який гарантує кожному право на розгляд його справи судом.
У справі "Шишков проти Росії" (Shishkov v. Russia, заява № 26746/05, п. 108-112) Суд нагадує, право на доступ до суду не є абсолютним та може бути обмеженим; це допускається, оскільки право доступу за своєю природою вимагає державного регулювання, що може змінюватися в часі та на місці відповідно до потреб та ресурсів громади та окремих осіб (Ashingdane v. the United Kingdom, 8225/78, п. 57).
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку про неможливість задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Ставки судового збору за подання апеляційної скарги на судове рішення визначені Законом України «Про судовий збір».
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу станом на 01 січня 2020 року становить 2102 грн.
Розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Адміністративний позов в даній справі містить вимоги немайнового характеру.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, розмір судового збору який підлягав сплаті при поданні позовної заяви становить 2102 грн 00 коп.
Враховуючи наведене, розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 3153 грн 00 коп.
Вказаний недолік апеляційної скарги повинен бути усунений шляхом надіслання до Восьмого апеляційного адміністративного суду оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 3153 грн 00 коп. за наступними реквізитами «Отримувач - ГУК Львiв/Галицький р-н/22030101; код отримувача (ЄДРПОУ) - 38008294; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); рахунок отримувача - UA338999980313161206081013952; код класифікації доходів бюджету - 22030101; найменування коду класифікації доходів бюджету: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050); призначення платежу - *;101; код платника; судовий збір; № справи; Восьмий апеляційний адміністративний суд».
За таких обставин, відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати строк для усунення вказаного недоліку.
Також слід роз'яснити особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі неусунення недоліку апеляційної скарги у встановлений строк, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України така буде їй повернута.
Керуючись статтями 132, 133, 169, 295, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України,
Поновити Державній податковій службі України строк на апеляційне оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 березня 2021 року у справі №140/17684/20.
Відмовити Державній податковій службі України у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 березня 2021 року у справі № 140/17684/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь ПММ" до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Встановити Державній податковій службі України десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль