Справа № 802/1283/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Альчук Максим Петрович
Суддя-доповідач: Моніч Б.С.
08 липня 2021 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Шидловського В.Б. Капустинського М.М.
за участю:
секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Поділля" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Поділля" до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У вересні 2016 року позивач - СВК "Поділля" звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.04.2016 року №0003531700 та від 01.04.2016 № 0003521700
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу щодо збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб з мотивів невідображення в податковій звітності за 2013 рік суми податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті до бюджету.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.09.2016 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про часткове задоволення позовних вимог. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2016 року № 0003531700 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 329085,95 грн за основним платежем, 193670,80 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, 94498,01 грн за пенею. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 25 лютого 2021 року касаційну скаргу Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області задоволено частково. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року скасовано в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 квітня 2016 року № 0003531700 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 329085,95 грн за основним платежем, 193670,80 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, 94498,01 грн за пенею.
Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Сільськогосподарський виробничий кооператив "Поділля" зареєстрований Немирівською районною державною адміністрацією Вінницької області 29.02.2000 року, перебуває на обліку в Немирівській ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_1 та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 25,26).
Контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку СГВК "Поділля" з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року, результати якої оформлено актом від 22 березня 2016 року № 228/17/01238152.
За наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог пункту 54.2 статті 54, пункту 57.1 статті 57, підпунктів 168.1.2, 168.1.5 пункту 168.1 статі 168, підпункту "е" пункту 176.1, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 ПК України з огляду на перерахування податку на доходи фізичних осіб не у повному обсязі та з порушенням термінів сплати, що призвело до заниження узгодженого податкового зобов'язання, самостійно визначеного платником, проте не сплаченого до бюджету, в сумі 352243,22 грн.
Відповідальність передбачена абз. 1,2,3 п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України; п.п. 129.1.3 п. 129.1, 129.4 ст. 129, п.п. 1681.2, п.п 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за перевірений період, в результаті чого нарахована пеня в сумі 94 498,01 грн.; ст. 18, ст. 51 п.п. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме за перевіряємий період підприємством було не відображено суми нарахованого та виплаченого доходу за 157 ознакою (дохід, виплачений самозайнятій особі), крім того було невірні податкові номера фізичних осіб, які закриті та які недійсні; п. 1,2 ст. 6, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано єдиного соціального внеску в загальній сумі 1987,28 грн., в тому числі за ставкою 37,26% в сумі 1811,88 грн. та за ставкою 3,6 % - в сумі 175,40 грн. Відповідальність за вказані порушення передбачено п.п. 3, п. 11, ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
На підставі висновків акту перевірки, податковим органом сформовано податкові повідомлення-рішення від 01.04.2016 року № 0003531700, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 640 412,03 грн., з них: 352 243,22 грн. - основне зобов'язання, 193 670,80 грн. - штрафні санкції, 94 498,01 грн. - пеня; №0003521700, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб" в сумі 510 грн. штрафних санкцій.
Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що залишок несплаченої суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 339732,01 грн є узгодженою сумою грошового зобов'язання, оскільки самостійно відображений платником у Головній книзі, проте не включений до податкової звітності і не перерахований у встановлені податковим законодавством строки до бюджету, а тому правомірно включений контролюючим органом до основної суми розрахованого грошового зобов'язання.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи відповідач не довів, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та чинним законодавством України.
Зазначив, що головна книга, на підставі даних якої по рахунку "ПДФО" за 2012, 2013 роки здійснено нарахування позивачу грошового зобов'язання з ПДФО за основним платежем в сумі 339732,01, не є первинним документом відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на відміну від податкових розрахунків доходу форми 1ДФ.
Скаржник також вказав, що строк примусового стягнення податкового боргу становить 1095 днів з дня виникнення податкового боргу, а тому й позовні вимоги контролюючого органу, пов'язані із стягненням податкового боргу з платників податків, можуть пред'являтися протягом 1095 днів з дня його виникнення.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Визнаючи протиправним та скасовуючи податкове повідомлення-рішення №0003531700 01 квітня 2016 року, суд апеляційної інстанції зазначив, що контролюючий орган, збільшивши платнику суму грошового зобов'язання в розмірі 339732,01 грн, яка фактично виникла до 01 січня 2013 року, порушив вимоги статті 102 ПК України.
При цьому суд з'ясував, що позивачем, відповідно до доводів контролюючого органу, за період, що перевірявся, нараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 192430,05 грн, а до бюджету перераховано - 179918,84 грн, що свідчить про наявність грошового зобов'язання в розмірі 12511,21 грн.
За результатами дослідження витребуваних платіжних доручень від 30 січня 2013 року № 80, від 29 березня 2013 року № 108, від 29 липня 2013 року № 158 встановлено, що сума фактично несплаченого СГВК "Поділля" до бюджету грошового зобов'язання становить 23157,27 грн та саме з цієї суми необхідно здійснювати розрахунок штрафних санкцій та пені.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону та давати вказівки, які належать до компетенції відповідного суб'єкта владних повноважень.
Скасовуючи постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 квітня 2016 року № 0003531700 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 329085,95 грн за основним платежем, 193670,80 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, 94498,01 грн за пенею, суд касаційної інстанції вказав на те, що суд апеляційної інстанції не перевірив наявність або відсутність у контролюючого органу обумовлених пунктом 102.2 статті 102 ПК України підстав, які б надавали йому право збільшити суму грошового зобов'язання згідно з податковим повідомленням-рішенням від 01 квітня 2016 року №0003531700 у розмірі 339732,01 грн без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 статті 102 ПК України.
Зазначено про залишення поза увагою того, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення.
Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що суду апеляційної інстанції слід було запропонувати відповідачу здійснити розрахунок штрафної санкції та пені і лише у разі, якщо суб'єкт владних повноважень не виконав процесуального обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення, тим самим позбавивши суд можливості виокремити (ідентифікувати) правомірно застосовані штрафні санкції та пеню від тих, що визначені помилково, у суду були б об'єктивні підстави для визнання таких донарахувань протиправними в цілому.
Повторно переглядаючи справу в зазначеній частині, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з пунктом 51.1 статті 51 ПК України платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 54.2 статті 54 ПК України передбачено, що грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку-фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
За правилами підпунктів "а", "б" пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Відповідно до підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.
За правилами пункту 102.1 статті 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з п.102.4. ст. 102 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Отже зазначеними нормами чітко визначено право контролюючого органу самостійно визначити суму податкового зобов'язання протягом трьох років (1095 днів) з моменту граничного строку для подачі податкової декларації або строку сплати грошових зобов'язань та право стягнути з платника податковий борг протягом 1095 календарних днів, за умови дотримання строку нарахуванням контролюючим органом грошового зобов'язання.
За змістом пп. 168.1.1, 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Відповідно до п.п. 168.1.4, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК України якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання). Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Отже, законодавство ставить до податкових агентів вимогу перераховувати податок на доходи фізичних осіб (у випадку нарахування, але невиплати доходу платнику податків) у межах строків, передбачених для місячного податкового періоду, в якому нарахований такий дохід.
Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
Згідно з положеннями підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті ПК України податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Тобто, податок, який підлягає утриманню з нарахованого, але не виплаченого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки для місячного податкового періоду, тобто 10 календарних днів для сплати податкового зобов'язання, починають розраховуватись після 20 числа (як граничного строку, передбаченого Податковим кодексом для подання місячної податкової декларації), незалежно від того, чи передбачено подання самої декларації.
Отже, посилання пункту 168.1.5 статті 168 ПК України на місячний податковий період слід розуміти так, що податкове зобов'язання податковим агентом повинне бути сплачено протягом 30 днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
Згідно з пунктом 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
У разі несплати узгодженої суми грошового зобов'язання протягом строків, визначених Податковим кодексом, податковий агент притягається до відповідальності, передбаченої за таке порушення.
Пунктом 102.2 статті 102 ПК України передбачено, що грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано; посадову особу платника податків (фізичну особу-платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.
Разом з тим, під час нового розгляду даної справи апеляційним судом не встановлено обставин, які могли б слугувати для нарахування грошового зобов'язання або здійснення провадження у справі про стягнення такого податку без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї.
При цьому, судом витребовувалася у відповідача інформація щодо наявності вказаних обставин, однак відповідач суду таких відомостей не надав.
Таким чином, строк, протягом якого контролюючий орган міг самостійно визначити суму грошового зобов'язання платника податків, стосовно правомірності нарахування грошових зобов'язань з правовідносин, що виникли до 01.01.2013 року (тобто дати з якої проводилася перевірка ), сплив 31.12.2015 року.
Відтак, відповідач, визначивши під час здійснення перевірки за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, яка проводилася після 31.01.2015 року, суму грошових зобов'язань у розмірі 339 732,01 грн, що фактично виникла до 01.01.2013 року, порушив вимоги статті 102 ПК України щодо строків самостійного нарахування сум грошового зобов'язання контролюючим органом.
В силу статті 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.
Під терміном "безнадійний" зокрема розуміється податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення рішення від 01.04.2016 року № 0003531700 підлягаю скасуванню в частині нарахування основного зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 329 085,95 грн, 193 670,80 грн. штрафних санкцій та 94 498,01 пені.
Як встановлено апеляційним судом, позивачем за період, що перевірявся, нараховано податку у сумі 192 430,05 грн., та перераховано до бюджету 179 918,84 грн., що свідчить про наявність грошового зобов'язання в сумі 12 511,21 грн.
Платіжними дорученнями № 80 від 30.01.2013 року на суму 5 365,55 грн., № 108 від 29.03.2013 року на суму 4 446,66 грн. та № 158 від 29.07.2013 року на суму 833,85 грн, наданими позивачем до суду на підтвердження сум сплаченого позивачем до бюджету податку, підтверджується сплата сум грошових зобов'язань за 2012 рік.
При цьому, суму сплачених грошових зобов'язань у розмірі 10 646,06 грн. помилково враховано до суми сплачених до бюджету грошових зобов'язань за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року.
Викладене, у свою чергу, свідчить про те, що, сума фактично не сплаченого позивачем до бюджету грошового зобов'язання, становить 23 157,27 грн., тому саме з цієї суми необхідно здійснювати розрахунок штрафних санкцій та пені.
Врахувавши висновки Верховного суду про те, що суду апеляційної інстанції слід було запропонувати відповідачу здійснити розрахунок штрафної санкції та пені і лише у разі, якщо суб'єкт владних повноважень не виконав процесуального обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення, тим самим позбавивши суд можливості виокремити (ідентифікувати) правомірно застосовані штрафні санкції та пеню від тих, що визначені помилково, у суду були б об'єктивні підстави для визнання таких донарахувань протиправними в цілому, при здійсненні нового апеляційного розгляду справи, суд зобов'язував відповідача надати розрахунок основного зобов'язання з податку доходів фізичних осіб, штрафних санкцій та пені без урахування суми основного зобов'язання, яка виникла на 1 січня, але з урахуванням того, що відповідно до ряду платіжних доручень частина, а саме10646 грн, була сплачена.
Крім того, розгляд справи неодноразово відкладався з метою отримання вказаного розрахунку від контролюючого органу.
Проте відповідачем так і не було надано належного розрахунку штрафних санкцій та пені, як і мотивованих пояснень стосовно здійснення такого, що свідчить про невиконання суб'єктом владних повноважень процесуального обов'язку щодо доказування правомірності свого рішення, тим самим позбавлення суду можливості виокремити правомірно застосовані штрафні санкції та пеню від тих, що визначені помилково.
Колегія суддів зазначає, що встановивши невідповідність частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину (пункт, речення) рішення або рішення в частині нарахування певної суми податкових зобов'язань та/або штрафних (фінансових) санкцій. Разом з тим, рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.
В контексті викладеного, колегія суддів зазначає, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. Водночас, визнання рішення контролюючого органу недійсним повністю у такій ситуації, дає йому можливість визначити в установленому Законом порядку правильне рішення, зокрема через прийняття нового рішення.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.06.2020 по справі № 819/1785/17, яка є обов'язковою для врахування судом апеляційної інстанції.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (ч.2 ст.9 КАС України).
Однак, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2016 № 0003531700 в повному обсязі.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до частини 3 статті 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Поділля" задовольнити частково.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Поділля" до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області від 01.04.2016 року № 0003531700 в частині нарахування основного зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 329 085,95 грн, 193 670,80 грн. штрафних санкцій та 94 498,01 грн пені.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 14 липня 2021 року.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Шидловський В.Б. Капустинський М.М.