Справа № 620/6544/20 Суддя першої інстанції: Лобан Д.В.
14 липня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Степанюка А.Г.,
суддів - Губської Л.В., Епель О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на прийняте за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (учасників) справи рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Олександрівське» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У грудні 2020 року Приватне сільськогосподарське підприємство «Олександрівське» (далі - Позивач, ПСП «Олександрівське») звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - Відповідач, ГУ ДПС у Чернігівській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.11.2020 року №0017250705.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.03.2021 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством передбачено отримання суб'єктом господарювання ліцензії на право зберігання пального лише щодо стаціонарних цистерн чи ємностей, факт відсутності яких у Позивача Відповідачем не заперечується. Крім того, суд підкреслив, що вимог щодо необхідності зберігання пального саме у стаціонарних ємностях законодавством не передбачено. Окремо суд зауважив, що аналіз змісту спірного податкового повідомлення-рішення не дозволяє встановити, за яке саме порушення статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» ПСП «Олександрівське» притягнуто до відповідальності.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не враховано, що положеннями чинного законодавства не передбачено відпуск (відвантаження) нафтопродуктів з автоцистерни безпосередньо у паливні баки транспортних засобів, оскільки таке відвантаження має відбуватися безпосередньо у спеціальні резервуари. Підкреслює, що матеріалами справи не підтверджується факт заправки нафтопродуктів у баки транспортних засобів, оскільки будь-яких передбачених законодавством документів на підтвердження указаних обставин Позивачем не надано. Наголошує, що не надано ПСП «Олександрівське» і жодних документів на підтвердження ємності баків транспортних засобів.
Після усунення визначених в ухвалі від 14.05.2021 року про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2021 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що посадовими особами ГУ ДПС у Чернігівській області у листопаді 2020 року була проведена фактична перевірка господарської одиниці ПСП «Олександрівське», що розташована за адресою: Чернігівська обл., Семенівський р-н., с. Олександрівка, вул. Молодіжна, 1, результати якої викладено в акті від 11.11.2020 року №831/25/18/РРО/32289003 (а.с. 42-43).
Згідно висновків перевірки Відповідачем встановлено порушення Позивачем ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», що знайшло свій вияв у тому, що станом на дату отримання пального у підприємства відсутня чинна (діюча) ліцензія на пальне та право зберігання пального.
На підставі викладених в акті перевірки висновків ГУ ДПС у Чернігівській області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «С» від 30.11.2020 року №0017250705, яким до ПСП «Олександрівське» за порушення ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» на підставі ст. 17 цього ж Закону застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 500 000,00 грн. (а.с. 18-19).
Надаючи оцінку указаному індивідуальному акту суд першої інстанції також встановив, що згідно акцизної накладної від 12.08.2020 року №13429 та видаткової накладної від 12.08.2020 року № РН-0008804 (а.с. 60), а також товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів від 12.08.2020 року №0000008930 (постачальник ПП «ТД «Фонтекс-Агро») (а.с. 59) ПСП «Олександрівське» отримувало дизельне паливо за адресою: Семенівський район, с. Олександрівка, вул. Молодіжна, 1, у загальному обсязі 20 095,97 літрів.
Із змісту позовної заяви судом першої інстанції встановлено, що Позивач зазначив, що придбане пальне ПСП «Олександрійське» зберігає у пересувних ємностях, які є у підприємства, зокрема: причеп-заправник ємкістю: 4,5 м куб.: паливороздатчики - водороздатчики в кількості 4 шт. ємкістю 3,5 м куб. кожен. Таким чином, загальний об'єм пересувних ємностей становить 18,5 м куб., решта придбаного в серпні 2020 року пального була залита в баки сільськогосподарської техніки підприємства, загальний об'єм яких становить 3,6 м куб.
Після збирання вражаю, осінніх посівних робіт, залишки пальною були злиті в металеву бочку, яка, також знаходиться на одному з тракторних причепів підприємства, на підтвердження чого надає докази на підтвердження права власності та права користування транспортними засобами, інформацію про об'єми паливних баків такої техніки, порівняльну відомість по основних засобах і нематеріальних активах, та фотокопії (а.с. 20-22, 23-27).
На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 1, 15, 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон), прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на відсутність законодавчо визначеного обов'язку отримувати ліцензію на зберігання пального щодо нестаціонарних ємностей та ненаведення у спірному індивідуальному акті чітких посилань на конкретні порушення вимог ст. 15 Закону.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.
Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.
Відповідно до ч. 8 ст. 15 Закону суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років (ч. 10 ст. 15 Закону).
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Разом з тим, згідно частин 39-42 статті 15 Закону для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Викладене дає підстави погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що Закон покладає обов'язок на суб'єкта господарювання отримувати ліцензію на право зберігання пального повинен тільки щодо стаціонарних об'єктів зберігання пального, адже із змісту переліку документів, необхідних для отримання ліцензії, які неможливо надати для пересувних ємностей та транспортних засобів, оскільки останні не є нерухомим майном та не мають чіткої прив'язки до місця (території).
Положення ч. ч. 1-2 ст. 17 Закону передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.
Отже, для застосування передбаченої цією статтею санкції необхідне надання контролюючим органом беззаперечних доказів зберігання суб'єктом господарювання пального та відсутність у нього відповідної ліцензії за умови існування обов'язку з її отримання.
Відповідно до абз. абз. 52, 56 ст. 1 Закону місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Таким чином, як вірно підкреслив суд першої інстанції, Закон не містить вказівки на те, що пальне повинно зберігатися виключно у стаціонарних ємностях для зберігання пального. Не визначає законодавець і граничний об'єм пального чи обмежень по строку, з якого починається «зберігання пального». У свою чергу саме по собі зберігання пального не є підставою для реєстрації акцизного складу, оскільки вимагає певного обсягу пального.
Крім іншого, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що в індивідуальній податковій консультації, наданій Державною фіскальною службою України 15.08.2019 року за №3814/6/99-99-12-02-02-15/ІПК, зазначено, що у розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» суб'єкту господарювання необхідно отримувати ліцензію лише для здійснення зберігання пального у стаціонарних цистернах/ємностях. При цьому вказана податкова консультація не скасована.
Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджував факт зберігання Позивачем пального у стаціонарних ємностях. При цьому в акті фактичної перевірки зафіксовано, що пальне, яке закуплене ПСП «Олександрівське», використовується підприємством у виробничій діяльності, а саме для сівби та збирання сільськогосподарських культур. Залишки зберігаються у бочках по 200 літрів на базі складу паливно-мастильних матеріалів.
З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності належних і допустимих доказів зберігання ПСП «Олександрівське» у стаціонарних резервуарах/ємностях за адресою: Чернігівська обл., Семенівський р-н., с. Олександрівка, вул. Молодіжна, 1, ГУ ДПС у Чернігівській області прийшло до безпідставного висновку про порушення підприємством вимог ст. 15 Закону в частині необхідності отримання ліцензії на право зберігання пального.
До того ж, як вірно підкреслено судом першої інстанції, в податковому повідомленні-рішенні від 22.09.2020 року №00003660705 у графах «посилання на пункт та статтю законодавчого акта, порушення якого встановлено», «посилання на пункт та статтю законодавчого акта, який є підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності» наявні посилання лише на статті 15 та 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» відповідно, без зазначення конкретних частин, пунктів чи абзаців вказаних статей, що не дає можливості встановити чітку норму законодавства, порушення якої зафіксовано відповідачем та чітку норму законодавства, яка стала підставою для застосування штрафних (фінансових санкцій).
Також акт фактичної перевірки не містить посилання на конкретну норму статті 15 Закону, порушення якої встановлено контролюючим органом, у той час як стаття містить значну кількість вимог до імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального. Крім того, стаття 17 Закону передбачає значну кількість підстав для застосування фінансових санкцій у вигляді штрафів в залежності від виявленого правопорушення. Викладене, на переконання судової колегії, вказує на невідповідність спірного індивідуального акту критеріям обґрунтованості.
Посилання Апелянта на неврахування судом першої інстанції порядку прийняття нафтопродуктів, особливості їх відпуску (відвантаження), а також обліку, що визначається вимогам Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Дерспоживстандарту України від 20.05.2008 року №281/171/578/155, судовою колегіє оцінюється критично, оскільки, як було встановлено із змісту матеріалів перевірки, Позивача було притягнуто до відповідальності саме за зберігання пального без ліцензії, а не за порушення порядку обліку паливно-мастильних матеріалів.
Доводи ГУ ДПС у Чернігівській області щодо неврахування Чернігівським окружним адміністративним судом позиції Першого апеляційного адміністративного суду, викладеної у постанові від 10.12.2020 року у справі №200/7322/20-а, колегією суддів відхиляються, оскільки згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Губська
О.В. Епель
Повний текст постанови складено та підписано « 14» липня 2021 року.