Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 липня 2021 р. Справа№200/5864/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кравченко Т.О.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
22 червня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Прокуратури Донецької області (далі - відповідач, Прокуратура), надісланий на адресу суду 17 червня 2020 року, в якому позивач просила:
- визнати протиправною бездіяльність Прокуратури щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у зв'язку зі звільненням;
- зобов'язати Прокуратуру виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у зв'язку зі звільненням у розмірі середньомісячного заробітку (44 107,19 грн).
Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.
20 червня 2020 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження в адміністративній справі № 200/5864/20-а; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні); встановив строк для подання відзиву на позовну заяву; витребував у відповідача докази.
Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі сторони повідомлені належним в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Ч. 2 ст. 262 КАС передбачено, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
На підставі ч. 5 ст. 262 КАС та у зв'язку з відсутністю клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи в судовому засіданні, справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС при розгляді справи за правилами прощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
31 липня 2020 року до суду надійшла заява відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Заявлене відповідачем клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження не підлягає задоволенню, оскільки категорія та складність справи не вимагають проведення підготовчого провадження для повного та всебічного встановлення обставин справи; щодо розгляду цієї категорії спорів наявна правова позиція Верховного Суду, яка підлягає врахуванню судом першої інстанції.
10 серпня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.
30 вересня 2020 року (електронною поштою) та 07 жовтня 2020 року (засобами поштового зв'язку) до суду надійшла заява, обґрунтована приписами статті 47 КАС України, в якій позивач просила:
- визнати протиправною бездіяльність Донецької обласної прокуратури щодо невиплати позивачеві вихідної допомоги у зв'язку зі звільненням;
- зобов'язати Донецьку обласну прокуратуру виплатити позивачеві вихідну допомогу у зв'язку зі звільненням у розмірі середньомісячного заробітку (44 107,19 грн);
- зобов'язати Донецьку обласну прокуратуру виплатити позивачеві середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги по день фактичного розрахунку, який станом на 30 вересня 2020 року становить 380 705, 91 грн.
Враховуючи, що заява від 30 вересня 2020 року не відповідає частині першій статті 47 КАС України, оскільки одночасно змінює предмет та підстави позову, то подана заява не підлягає розгляду; розгляд справи здійснюється за первісною позовною заявою.
14 січня 2021 року до суду надійшло клопотання, в якому позивач просила суд врахувати постанову Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 560/3971/19.
Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Враховуючи, що наказом Генерального прокурора від 03 вересня 2020 року № 410 перейменовано без зміни ідентифікаційних кодів юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Прокуратуру Донецької області на Донецьку обласну прокуратуру; наказом Генерального прокурора від 08 вересня 2020 року № 414 днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11 вересня 2020 року, то суд вважає необхідним здійснити процесуальне правонаступництво шляхом заміни найменування відповідача.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовано приписами статті 44 Кодексу законів про працю України, яка визначає право на вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку при припиненні трудового договору з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Вважає, що пункт 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України та пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» визначають однакову підставу припинення трудових відносин.
04 серпня 2020 року відповідач надав відзив на позов, в якому просив відмовити в позові з підстав відсутності у позивача права на отримання вихідної допомоги при звільненні, оскільки Закон України «Про прокуратуру» не визначає такої виплати. Вважає, що саме рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації стало підставою для звільнення позивача з посади та органів прокуратури, а тому нейпринятним є ототожнення підстав звільнення, визначених пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», з підставами пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, які є перед умовою отримання вихідної допомоги при звільненні.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.
На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.
Наказом Офісу Генерального прокурора від 15 квітня 2020 року № 94к звільнено ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Донецької області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 17 квітня 2020 року та рішення кадрової комісії № 2.
21 квітня 2020 року проведено кінцевий розрахунок, що підтверджується випискою з карткового рахунку позивача, платіжним дорученням від 16 квітня 2020 року № 849, списком перерахування в банк заробітної плати ОСОБА_1 за квітень 2020 року.
Із відомостей розрахункового листка за квітень 2020 року, відповіді відповідача на запит про надання інформації від 29 травня 2020 року № 19-296 вих-20 суд вбачає, що при кінцевому розрахунку вихідна допомога у зв'язку зі звільненням позивачеві не виплачувалась. Сторонами вказана обставина не оспорюється.
Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Висновки суду по суті позовних вимог.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року
№ 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Законом № 1697-VII не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Водночас, нормою, що регулює порядок виплати вихідної допомоги у разі звільнення, є стаття 44 Кодексу законів про працю України.
Визначаючи, чи підлягають застосуванню в цій справі норми трудового законодавства, суд враховує праву позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна позиція неодноразово висловлена і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31 січня 2018 року у справі № 803/31/16, від 30 липня 2019 року у справі № 804/406/16, від 08 серпня 2019 року у справі № 813/150/16. І виходить із наступного.
Статтею 51 Закону № 1697-VII визначено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.
Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 вищевказаного закону прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Частиною п'ятою цієї же статті Закону № 1697-VII обумовлено, що на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.
Одночасно пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
При цьому частина четверта статті 40 Кодексу законів про працю України містить застереження про те, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частини першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
Із аналізу наведених положень суд вбачає, що частиною п'ятою статті 51 Закону № 1697-VII та частиною четвертою статті 40 Кодексу законів про працю України передбачено виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми Кодексу законів про працю України. Разом з тим у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже, не заборонено застосування положень статті 44 Кодексу законів про працю України при вирішенні спірного питання.
При аналізі та застосуванні вищенаведених норм права судом врахована правова позиція, викладена Верховним Судом у постановах від 21 січня 2021 року у справі № 260/1890/19, від 15 квітня 2021 року у справі № 440/3166/20, від 24 червня 2021 року у справі № 420/4887/20.
Стаття 44 Кодексу законів про працю України визначає, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку […].
Отже, чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги. Під вихідною допомогою розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку.
При розрахунку суми середнього заробітку суд бере до уваги довідку відповідача від 18 травня 2020 року № 18-85-764, згідно з якою середньомісячний заробіток позивача становить 44 107, 19 грн, що відповідає сумі заявлених вимог.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Прокуратури Донецької області щодо невиплати позивачеві вихідної допомоги у зв'язку зі звільненням, зобов'язання Донецької обласної прокуратури виплатити позивачеві вихідну допомогу у зв'язку зі звільненням у розмірі середньомісячного заробітку, який складає 44 107,19 грн.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн, які підлягають присудженню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
1. Здійснити процесуальне правонаступництво шляхом заміни найменування відповідача з Прокуратури Донецької області на Донецьку обласну прокуратуру (код ЄДРПОУ: 25707002, місцезнаходження: вул. Університетська, 6, м. Маріуполь, Донецька область, 87500).
2. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Донецької обласної прокуратури (ідентифікаційний код: 25707002; місцезнаходження: 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Університетська, буд. 6) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
3. Визнати протиправною бездіяльність Прокуратури Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги у зв'язку зі звільненням.
4. Зобов'язати Донецьку обласну прокуратуру виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у зв'язку зі звільненням у розмірі середньомісячного заробітку, який складає 44 107,19 грн.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Донецької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
8. Повне судове рішення складено 14 липня 2021 року.
Суддя Т.О. Кравченко