05 липня 2021 року Справа № 804/6512/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЛозицької І.О.
при секретарі судового засідання Ткач Л.А.
за участі:
позивача ОСОБА_1
відповідача не з'явився
представника відповідача Афанасенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до начальника відділу фінансування та бухгалтерського обліку Дніпропетровської обласної прокуратури Гіляки Р.Г., Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до начальника відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Дніпропетровської області Гіляки Р.Г., прокуратури Дніпропетровської області, в якому просив суд:
- визнати надану інформацію від 26.09.2017 року за № 18-468вих17 у частині зазначення розміру загального заробітку 28347,84 грн., відсотка та суми надбавки за вислугу років (40 % - 2292,00 грн.) такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України;
- визнати дії начальника відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Дніпропетровської області Гіляка Р.Г. при наданні інформації від 26.09.2017 року за №18-468вих17 такими, що суперечать вимогам Закону України «Про звернення громадян»;
- зобов'язати прокуратуру Дніпропетровської області надати ОСОБА_1 інформацію із зазначенням розміру загального заробітку, відсотка та суми надбавки за вислугу років з урахуванням вимог статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. та постанови Кабінету Міністру України від 09.12.2015 р. № 1090 (у редакціях, що діяли на час звернення ОСОБА_1 до прокуратури).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12.09.2017 року звертався до прокуратури Дніпропетровської області з метою отримання інформації про розмір заробітної плати прокурора за відповідною посадою, з якої позивач вийшов на пенсію.
Проте, позивач вважає, що надана йому інформація, не відповідає вимогам чинного законодавства, а дії начальника відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Дніпропетровської області Гіляки Р.Г. при наданні такої інформації суперечать вимогам Закону України «Про звернення громадян».
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 року (суддя Прудник С.В.) було відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до начальника відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Дніпропетровської області Гіляка Р.Г., прокуратури Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
Позивач не погодився з означеним судовим рішенням та оскаржив його в апеляційному порядку, за результатами розгляду якого прийнята постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2018 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 року - без змін.
За наслідками касаційного розгляду Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийнята постанова від 22.04.2021 року, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2018 року у справі № 804/6512/17 скасовано; справу № 804/6512/17 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Матеріали справи надійшли до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 26.05.2021 року та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2021 року передано судді Лозицькій І. О.
Ухвалою суду від 31.05.2021 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 804/6512/17 та призначено розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження, а також встановлено відповідачам строк для подання відзивів на позов та докази в обґрунтування відзивів.
Підготовче засідання призначено на 07.06.2021 року.
Під час розгляду справи, протокольною ухвалою було здійснено заміну відповідачів у справі - начальника відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Дніпропетровської області Гіляки Р.Г., прокуратуру Дніпропетровської області на начальника відділу фінансування та бухгалтерського обліку Дніпропетровської обласної прокуратури Гіляки Р.Г., Дніпропетровську обласну прокуратуру.
07.06.2021 року по справі оголошено перерву до 14.06.2021 року.
14.06.2021 року Дніпропетровською обласною прокуратурою до суду надано письмовий відзив, який долучено до матеріалів справи.
Відповідач зазначає, що при наданні відповіді позивачу на його звернення, відповідачем правомірно зазначено відомості про нараховану заробітну плату (посадовий оклад, надбавка за класний чин, надбавка за вислугу років, надбавка за виконання особливо важливої роботи, премія).
Відповідач не погоджується з позовними вимогами та зазначає, що при наданні ОСОБА_1 відповіді від 26.09.2017 року діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України.
Тому, відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
07.06.2021 року на адресу суду надійшло клопотання від позивача про залучення співвідповідача.
Ухвалою суду від 14.06.2021 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залучення співвідповідача в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до начальника відділу фінансування та бухгалтерського обліку Дніпропетровської обласної прокуратури Гіляки Р.Г., Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
В судовому засіданні оголошено перерву до 05.07.2021 року.
01.07.2021 року на адресу суду надійшла заява від начальника відділу фінансування та бухгалтерського обліку Дніпропетровської обласної прокуратури Гіляки Р.Г., в якій вказала, що позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві Дніпропетровської обласної прокуратури.
Також, зазначено, з посиланням на судову практику Верховного Суду, що у справах, в яких оспорюються дії відповідного роботодавця, є орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах, та підписала відповідні документи. Тому, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
05.07.2021 року в судове засідання з'явилися позивач та представник відповідача, закінчено підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті.
Позивач позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити в задоволенні позову.
Начальник відділу фінансування та бухгалтерського обліку Дніпропетровської обласної прокуратури Гіляка Р.Г. до суду не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Причини неявки суду не повідомила.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 02.09.2013 року був звільнений з органів прокуратури Дніпропетровської області за власним бажанням з посади прокурора відділу.
12.09.2017 року позивач звернувся до прокуратури Дніпропетровської області із заявою від 12.09.2017 року, в якій, відповідно до ст. 5 Закону України «Про звернення громадян», просив надати інформацію щодо розміру місячного заробітку прокурора за відповідною посадою, з якої ОСОБА_1 вийшов на пенсію (посадовий оклад, класний чин, вислуга років та інші надбавки і доплати), станом на час його звернення, згідно діючого на теперішній час (час звернення - 12.07.2017 року) законодавства.
Листом від 26.09.2017 року №18-468вих.17 відділ фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Дніпропетровської області повідомив позивача, що розмір нарахованого місячного заробітку прокурора відділу (відповідає посаді, з якої позивач вийшов на пенсію) станом на час його звернення становить 28347,84 грн., який складається з посадового окладу прокурора відділу 5730,00 грн.; класного чину 2400,00 грн.; надбавки за вислугу років (40 %) - 2292,00 грн.; надбавки за особливо важливу роботу (70 %) - 7295,40 грн.; премії (60 %) - 10630,44 грн.
Не погодившись з наданою інформацією, вважаючи таку інформацію та дії начальника відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Дніпропетровської області Гіляка Р.Г. при наданні інформації від 26.09.2017 року за №18-468вих17 такими, що суперечать вимогам законодавства, позивач звернувся до суду з відповідною позовною заявою.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2018 року, було відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до начальника відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Дніпропетровської області Гіляка Р.Г., прокуратури Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.
За наслідками касаційного розгляду Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийнята постанова від 22.04.2021 року, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2018 року у справі № 804/6512/17 скасовано; справу № 804/6512/17 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
У своїй постанові від 22.04.2021 року Верховний Суд вказав на те, що зі змісту заяви позивача вбачається, що останній просив надати саме інформацію щодо розміру місячного заробітку прокурора за відповідною посадою (посадовий оклад, класний чин, вислуга років та інші надбавки і доплати), станом на час звернення, згідно діючого законодавства, а не довідку про розмір заробітної плати прокурора за відповідною посадою, з якої позивач вийшов на пенсію.
Верховний суд звернув увагу на необхідність надати оцінку спірним правовідносинам за змістом запиту, а також зазначив, що як акт правосуддя рішення суду має чітко підтверджувати існування і суть спірних правовідносин.
Тому, вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулюється Законом України «Про звернення громадян» № 393/96-ВР від 02.10.1996 року (далі - Закон № 393/96-ВР, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Також, цей Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до змісту ст. 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Відповідно до вимог ст. 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).
Звернення може бути усним чи письмовим.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.
Згідно зі ст. 15 Закону № 393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до ст. 18 Закону № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право:
особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви;
знайомитися з матеріалами перевірки;
подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу;
бути присутнім при розгляді заяви чи скарги;
користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку;
одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги;
висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги;
вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
За положеннями ст. 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;
на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;
забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;
не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
Згідно зі ст. 20 Закону № 39/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Аналіз зазначених вище норм права, дає підстави зробити висновок, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків, при цьому, таке право кореспондується із обов'язками органів влади здійснити розгляд таких звернень, з урахуванням їх функціональних обов'язків.
Як вбачається із заяви позивача від 12.09.2017 року, з якою останній звернувся до прокуратури Дніпропетровської області та відповідно до ст. 5 Закону України «Про звернення громадян», просив надати інформацію щодо розміру місячного заробітку прокурора за відповідною посадою, з якої ОСОБА_1 вийшов на пенсію (посадовий оклад, класний чин, вислуга років та інші надбавки і доплати), станом на час його звернення, згідно діючого на теперішній час (час звернення - 12.07.2017 року) законодавства.
Тобто, позивач звернувся до прокуратури Дніпропетровської області в порядку Закону України «Про звернення громадян».
Листом від 26.09.2017 року №18-468вих.17 позивачу надано відповідь на його звернення.
Тобто, відповідачем не пропущено термін надання відповіді на звернення.
Що стосується змісту відповіді, наданої відповідачем, суд зазначає наступне.
У своєму зверненні до прокуратури Дніпропетровської області від 12.09.2017 року позивач просив, зокрема, надати інформацію щодо розміру місячного заробітку прокурора за відповідною посадою, з якої ОСОБА_1 вийшов на пенсію (посадовий оклад, класний чин, вислуга років та інші надбавки і доплати), станом на час його звернення.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що стаж позивача складає понад 35 років, а тому на думку позивача, розмір надбавки за вислугу років складає не 40 %, а 50%.
Відповідно до ст. 131 Конституції України організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
На час звільнення позивача з органів прокуратури діяв Закон України від 05.11.1991р. № 1789-XII «Про прокуратуру» (Закон № 1789-XII), згідно із яким матеріальне і соціальне забезпечення працівників прокуратури було врегульовано положеннями статті 49, згідно із частиною першою якої заробітна плата прокурорів і слідчих прокуратури складається із посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років і має забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, а так само закріплення кваліфікованих кадрів. Надбавки за вислугу років встановлюються також іншим працівникам прокуратури (спеціалістам, службовцям, робітникам). Розміри посадових окладів, надбавок за класні чини та вислугу років затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Механізм встановлення працівникам органів прокуратури розміру надбавки за вислугу років та обчислення стажу роботи, що дає право на одержання такої надбавки визначає Порядок виплати надбавки за вислугу років працівникам органів прокуратури, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2008р. № 425 (поставна № 425), згідно із пунктом 3 якого, надбавка за вислугу років працівникам органів прокуратури виплачується щомісяця залежно від стажу роботи, зокрема за стаж роботи понад 25 років розмір надбавки становить 40 відсотків посадового окладу.
14.10.2014р. Верховною Радою України прийнято Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ), який набрав чинності 15.07.2015 року. Даний Закон визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
Відповідно до частини 2 статті 81 Закону України №1697-VІІ від 14.10.2014р. «Про прокуратуру» заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
Частиною 3 статті 81 Закону України №1697-VІІ від 14.10.2014р. «Про прокуратуру» встановлено, що посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури з 1 січня 2017 року становить 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до ч. 4 ст. 81 Закону України №1697-VІІ від 14.10.2014р. «Про прокуратуру» посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора місцевої прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора регіональної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Генеральної прокуратури України - 1,3.
Відповідно до частини 7 статті 81 Закону України №1697-VІІ від 14.10.2014р. «Про прокуратуру» прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу.
Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.
Отже, Законом №1697-VII визначено, зокрема, розмір посадового окладу прокурора регіональної прокуратури та розмір надбавки за вислугу років.
Відповідно до пункту 13 Розділу XIII Закону №1697-VII, Кабінету Міністрів України доручено: у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.
09.12.2015р. Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 1090 (набрала чинності 05.01.2016р.), якою затвердив Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури (далі - Порядок № 1090), який визначає механізм встановлення прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури розміру щомісячної надбавки за вислугу років та обчислення періоду проходження служби (стажу роботи), що дає право на одержання такої надбавки.
Згідно із пунктом 2 вказаної постанови № 1090 визнано такою, що втратила чинність постанову № 425.
Положення Порядку № 1090 поширюється на прокурорів, військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, інших працівників органів прокуратури (державних службовців, службовців, інших працівників), а також на слідчих органів прокуратури - до початку діяльності Державного бюро розслідувань.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1090 надбавка за вислугу років прокурорам виплачується щомісяця залежно від періоду проходження служби в розмірах, зазначених у частині сьомій статті 81 Закону України «Про прокуратуру».
Таким чином, на час виникнення спірних відносин порядок, умови та розмір надбавки за вислугу років працюючим прокурорам регламентовані положеннями частини сьомої статті 81 Закону №1697-VII, якою визначено, що прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років за наявності стажу роботи понад 35 років у розмірі 50 відсотків посадового окладу.
Судом встановлено, що позивач працював у прокуратурі Дніпропетровської області на посаді старшого прокурора відділу.
У своєму зверненні до прокуратури Дніпропетровської області позивач просив надати інформацію щодо розміру місячного заробітку прокурора за відповідною посадою, з якої ОСОБА_1 вийшов на пенсію станом на час його звернення, згідно діючого на час звернення законодавства.
Натомість, з відповіді відповідача вбачається, що розмір нарахованого місячного заробітку прокурора відділу (відповідає посаді, з якої позивач вийшов на пенсію) станом на час його звернення становить 28347,84 грн., який складається з посадового окладу прокурора відділу 5730,00 грн.; класного чину 2400,00 грн.; надбавки за вислугу років (40 %) - 2292,00 грн.; надбавки за особливо важливу роботу (70 %) - 7295,40 грн; премії (60 %) - 10630,44 грн.
Як вже було зазначено судом, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» до складових заробітної плати прокурора включено, зокрема, і надбавку за вислугу років.
На виконання вимог Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2015р. № 1697-VII відповідно до постанови КМУ від 09.12.2015р. № 1090, яка набрала чинності з 05.01.2016р., затверджено новий Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури (далі - Порядок 1090).
Таким чином, на час звернень позивача до прокуратури у 2017 році діяв Порядок, затверджений постановою КМУ від 09.12.2015р. № 1090.
Положення Порядку № 1090 поширюється на прокурорів, військовослужбовців, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, інших працівників органів прокуратури (державних службовців, службовців, інших працівників), а також на слідчих органів прокуратури - до початку діяльності Державного бюро розслідувань.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 1090 надбавка за вислугу років прокурорам виплачується щомісяця залежно від періоду проходження служби в розмірах, зазначених у частині сьомій статті 81 Закону України «Про прокуратуру».
Таким чином, згідно Порядку №1090 прокурорам, які проходять службу в органах прокуратури на прокурорсько-слідчих посадах, виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад 1 рік - 10%, понад 3 роки - 15%, понад 5 років - 18%, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25%, понад 20 років - 30%, понад 25 років - 40%, понад 30 років - 45%, понад 35 років - 50% посадового окладу.
Отже, на час виникнення спірних відносин порядок, умови та розмір надбавки за вислугу років працюючим прокурорам регламентовані положеннями частини сьомої статті 81 Закону №1697-VII, якою визначено, що прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років за наявності стажу роботи понад 35 років у розмірі 50 відсотків посадового окладу.
Як було зазначено вище, позивач має стаж служби в органах прокуратури більше 35 років.
Суд критично ставиться до доводів та посилання відповідача на постанову КМУ від 07.05.2008р. № 425, оскільки на час звернень позивача до прокуратури у 2017 році, остання вже втратила чинність.
Таким чином, суд доходить висновку, що надана позивачу інформація в листі від 26.09.2017 року за № 18-468вих17 у частині зазначення розміру загального заробітку 28347,84 грн., відсотка та суми надбавки за вислугу років (40 % - 2292,00 грн.) такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, зокрема, вимогам статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. та постанови Кабінету Міністру України від 09.12.2015 р. № 1090 (у редакціях, що діяли на час звернення ОСОБА_1 до прокуратури).
Оскільки позивач у своєму зверненні просив надати інформацію щодо розміру місячного заробітку прокурора за відповідною посадою, з якої ОСОБА_1 вийшов на пенсію станом на час його звернення, згідно діючого на час звернення законодавства, а стаж позивача складає понад 35 років, то суд зазначає, що розмір надбавки мав би бути зазначеними у розмірі 50 %.
Разом з тим, щодо позовної вимоги про визнання дій начальника відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Дніпропетровської області Гіляка Р.Г. при наданні інформації від 26.09.2017 року за №18-468вих17 такими, що суперечать вимогам Закону України «Про звернення громадян», суд вважає за необхідне зазначити, що письмова відповідь, надана суб'єктом владних повноважень за результатами розгляду звернення громадян на підставі Закону України «Про звернення громадян», містить його рішення щодо порушених у зверненні питань. Адже, ним вирішуються по суті заявлені суб'єктом звернення питання. При цьому, законом визначається, що за результатами розгляду, зокрема, заяви суб'єкта звернення, суб'єктом владних повноважень надається письмова відповідь. Така відповідь має містити аргументовану, несуперечливу, переконливу інформацію, що відповідає дійсності та стосується суті звернення. При цьому, суд зазначає, що письмова відповідь, надана на звернення громадян, не може мати юридичної сили, бо відповідно до теоретичних основ права, юридична сила є основною властивістю правових актів діяти та породжувати правові наслідки: виникнення, зміни, припинення правовідносин. Проте, письмова відповідь на звернення громадян має інформаційний характер та не є правовим актом, а орган місцевого самоврядування не є суб'єктом правотворчої діяльності під час надання відповіді на звернення громадян.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідачем у справах, в яких оспорюються дії відповідного роботодавця, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та підписала відповідні документи.
Тому вказана позовна вимога не підлягає задоволенню.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивач був звільнений від сплати судового збору станом на день звернення з позовною заявою до суду, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Тому питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до начальника відділу фінансування та бухгалтерського обліку Дніпропетровської обласної прокуратури Гіляки Р.Г., Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати надану інформацію від 26.09.2017р. за № 18-468 вих17 у частині зазначення розміру загального заробітку 28347,84 грн., відсотка та суми надбавки за вислугу років (40 % - 2292,00 грн. ) такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, зокрема, статті 81 Закону України «Про прокуратуру» та постанови КМУ від 09.12.2015р. № 1090.
Зобов'язати Дніпропетровську обласну прокуратуру надати ОСОБА_1 інформацію із зазначенням розміру загального заробітку, відсотка та суми надбавки за вислугу років з урахуванням вимог статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. та постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015р. № 1090 (у редакціях, що діяли на час звернення ОСОБА_1 до прокуратури).
У іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 13.07.2021 року.
Суддя І.О. Лозицька