13 липня 2021 року Справа № 160/7262/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
06.05.2021р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Національної поліції України (далі - відповідач ), в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України під час перевірки та розгляду ОСОБА_1 звернення від 17.08.2020 р., яка полягає в невиконанні законного зобов'язання згідно з ст.19 Закону України «Про звернення громадян» - на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу, результатом чого стало протиправне обмеження законних прав позивача згідно з ст.18 Закону України «Про звернення громадян» - бути присутнім під час розгляду ОСОБА_1 скарги та особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; зобов'язати Національну поліцію України провести перевірку та розгляд звернення ОСОБА_1 від 17.08.2020 р. відповідно до вимог Конституції України та чинного законодавства України.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що у своєму зверненні від 17.08.2020р. від позивач просив реалізувати свої права згідно з ст. 18 Закону України «Про звернення громадян», відповідно до якої, громадянин під час розгляду заяви чи скарги має право особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, брати часть у перевірці поданої скарги чи заяви та право бути присутнім при розгляді заяви чи скарги. На вищезазначене звернення позивача відповідачем було надано відповідь від 22.10.2020р., проте, жодних викликів чи запрошень на розгляд звернення на адресу позивача не надходило. Позивач вважає, що відповідачем було протиправно обмежено його права під час перевірки та розгляду його звернення, у зв'язку з чим, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Також, разом з позовною заявою позивач надав до суду заяву про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 р. звільнено позивача від сплати судового збору, у даній справі відкрито провадження, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено відповідачам п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву та всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову.
На виконання вимог вказаної ухвали суду від 13.05.2021 р. на адресу суду 08.06.2021р. надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому просив суд у задоволенні позову відмовити та зазначив, що 09.10.2020 на адресу позивача був надісланий лист- запрошення до Національної поліції України для розгляду його скарги. При цьому, у даному листі, у разі неможливості прибути у зазначений день, позивачу надавалася можливість узгодити дату та час візиту за номером телефону. Проте, позивач не скористався запрошенням та не повідомив Національну поліцію України про зручні для нього дату та час прибуття до особи, яка здійснювала розгляд його скарги.
16.06.2021р. від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст. 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.
Так, 26.08.2020р. до Апарату Верховної Ради України (вх. № 1254М-20-08.2020/141469) надійшла скарга позивача від 17.08.2020р., адресована на ім'я Голови Верховної Ради України Разумкова Д.О., у якій позивач просив: забезпечити об'єктивний та всебічний розгляд цього звернення; надати можливість йому особисто викласти аргументи та матеріали по зверненню особі, що буде перевіряти скаргу, взяти участь у перевірці поданої скарги та бути присутнім при розгляді цієї скарги; за результатами розгляду скарги надати обґрунтовану відповідь по кожному з поставлених питань: не допустити скерування цього звернення до Національної поліції України у зв'язку з тим, що ця скарга є на дії, бездіяльність та рішення Голови НПУ та його підлеглих; надати можливість викласти пропозиції щодо покращення ефективності виконання завдань покладених Законодавцем та народом України на Національну поліцію України, пропозицій щодо вдосконалення Правил дорожнього руху України. Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про Національну поліцію».
На підставі ч.3. ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» Апарат Верховної Ради України супровідним листом від 26.08.2020 р. № 09/13-2020/141959 надіслав скаргу позивача до Міністерства внутрішніх справ України, яка була зареєстрована в МВС України 21.09.2021р. № М-17933.
За результатами попереднього розгляду скарги МВС України 22.09.2020р. було прийнято рішення направити дану скаргу для розгляду та надання відповіді до Національної поліції України, яка була зареєстрована в Національній поліції України 23.09.2020р. № М-23678. Головним виконавцем документу було визначено Департамент організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Національної поліції України (далі - ДОАЗОР НПУ).
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що 09.10.2020р. № М-223/25/10-2020 ДОАЗОР НПУ з метою дотримання прав позивача, про які він наголошував у звернені, на адресу позивача, як була зазначена у скарзі( АДРЕСА_1 ) був надісланий лист- запрошення, в якому з метою об'єктивної та всебічної перевірки відомостей викладених у скарзі, було запрошено позивача на 16.10.2020р. о 15год. 00хв. до Національної поліції України за адресою: м. Київ. вул. Богомольця, 10. Також, у даному листі, у разі неможливості прибути у зазначений день, відповідачем було запропоновано позивачу узгодити дату та час візиту за номером телефону НОМЕР_1 . Однак, позивач не скористався запрошенням та не повідомив відповідача про зручні для нього дату та час прибуття до особи, яка здійснювала розгляд його скарги.
22.10.2020р. за результатами розгляду скарги позивача від 23.09.2020р. № М-23678, відповідачем була надана відповідь.
Позивач вважає бездіяльність відповідача, що виразилась в обмежені законних прав позивача під час перевірки та розгляду йоо звернення протиправною, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Так, стаття 40 Конституції України, закріплює право усіх направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України від 02.10.1996 року №393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон №393/96-ВР) передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно з ст.3 Закону №393/96-ВР визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
У відповідності до ст.5 Закону №393/96-ВР встановлено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Згідно з ст. 15 Закону №393/96-ВР передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Статтею 16 Закону №393/96-ВР визначено, що скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Відповідно до 18 Закону №393/96-ВР, визначено права громадянина при розгляді заяви чи скарги. Так, громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень.
Згідно з ст.19 Закону №393/96-ВР, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
Судом встановлено, що позивач у скаргі від 17.08.2020р., зокрема, просив розгляд звернення провести за його участі відповідно до ст. 18 Закону України «Про звернення громадян».
У відзиві на позовну заяву, відповідач наголошує на тому, що з метою об'єктивної та всебічної перевірки відомостей, викладених у скарзі позивача, відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції, затвердженого наказом МВС від 15.11.2017р. № 930, листом від 09.10.2020р. було запрошено позивача 16.10.2020р. на 15 год.00 хв. до Національної поліції України за адресою: м. Київ, вул. Богомольця, 10, та у разі неможливості прибути у зазначений день, позивачеві було запропоновано узгодити дату та час візиту за номером телефону НОМЕР_1 . На підтвердження направлення листа від 09.10.2020р. відповідачем до матеріалів справи долучено копію реєстру № 162 на відправлену кореспонденцію через поштове відділення та використаних марок та роздруківку скріншоту електронного журналу вхідної кореспонденції. Проте, суд вважає такі докази недостатніми для підтвердження надсилання листа від 09.10.2020р. позивачеві, з огляду на наступне.
Так, підрозділ 7 розділу ІІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5 визначає порядок опрацювання та надсилання вихідних документів.
Відповідно до зазначеного Порядку, вихідні документи надсилаються адресатам з використанням засобів поштового зв'язку, електрозв'язку, а також доставляються кур'єрською, фельд'єгерською службами. Опрацювання документів для відправлення поштовим зв'язком здійснюється службою діловодства установи відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270. Вихідні документи опрацьовуються і надсилаються централізовано в день їх надходження від структурних підрозділів - виконавців або не пізніше наступного робочого дня. Не допускається надсилання або передача документів без їх реєстрації у службі діловодства. Під час приймання від виконавців вихідних документів працівники служби діловодства зобов'язані перевірити: правильність оформлення документа (склад і розміщення в ньому всіх реквізитів); наявність і правильність зазначення адреси; наявність на документі відмітки про додатки; наявність усіх необхідних підписів на документі та додатках до нього; наявність віз на копії вихідного документа, що залишається у справах установи; наявність і повноту додатків; відповідність кількості примірників кількості адресатів. Документи, що надсилаються одночасно одному і тому самому адресатові, вкладаються в один конверт (упакування). На конверті зазначається адреса, за необхідності проставляються реєстраційні індекси всіх документів, які містяться у конверті. Структурні підрозділи та окремі виконавці зобов'язані передавати вихідні документи та інші поштові відправлення до служби діловодства у години, встановлені для цього інструкцією з діловодства установи.
Надаючи оцінку доводам відповідача щодо підтвердження направлення листа від 09.10.2020р. на звернення позивача відповідно до роздруківки скріншоту електронного журналу вхідної кореспонденції, суд вважає, що такий доказ не може свідчити про виконання відповідачем зобов'язання про повідомлення позивача стосовно результату перевірки звернення, оскільки, вказаний доказ не містить інформації про правильність оформлення документа (склад і розміщення в ньому всіх реквізитів), наявність і правильність зазначення адреси позивача та чи отримано такий лист позивачем.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 26.09.2019р. по справі № 826/11164/16 та від 05.06.2020р. по справі №759/5773/17.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до копії реєстру № 162 на відправлену кореспонденцію через поштове відділення та використаних марок, за №30 вказаного реєстру відправленої кореспонденції значиться запис «с.Олександропіль, ОСОБА_1 ». Однак, з наданого доказу не можливо встановити, в який саме день було надіслано кореспонденцію позивачу, оскільки він не міститься дати відправлення.
За приписами ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд зазначає, що жодного доказу, як то наприклад, списку згрупованих поштових відправлень із відміткою працівника зв'язку про його прийняття, опис вкладення у цінний лист, зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення, докази направлення електронною поштою або розписка про отримання у разі вручення заявнику особисто та саме у строк, встановлений Законом України «Про звернення громадян», відповідачем до суду надано не було.
Суд критично оцінює надані відповідачем докази надіслання листа-запрошення від 09.10.2020р., оскільки, вони не підтверджують факт направлення вказаного листа відповідачем, а є лише фактом фіксування наявності листа в установі, а відтак не можуть бути належним доказом надсилання зазначеної кореспонденції позивачу.
Отже, з огляду на викладене, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною бездіяльність Національної поліції України, яка полягає у незабезпеченні права позивача бути присутнім при розгляді його скарги від 17.08.2020 р. та зобов'язання Національної поліції України повторно розглянути скаргу позивача від 17.08.2020 р. з дотриманням вимог ст. 18 та 19 Закону України «Про звернення громадян», з урахуванням висновків суду.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо судового збору, то суд зазначає, що відповідно до ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 р. позивач звільнений від його сплати.
Керуючись ст.ст. 243-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України,суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Національної поліції України (01601, м.Київ, вул.Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40108578) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Національної поліції України, яка полягає у незабезпеченні права позивача бути присутнім при розгляді його скарги від 17.08.2020 р. та особисто викладати аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу.
Зобов'язати Національну поліцію України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 від 17.08.2020 р. відповідно до вимог ст. 18 та 19 Закону України «Про звернення громадян», з урахуванням висновків суду.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) М.В. Дєєв
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Помічник судді І.В.Калита
13.07.2021
Рішення не набрало законної сили 13 липня 2021 р.
Помічник судді І.В.Калита