13 липня 2021 року Справа № 160/7246/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Дєєв М.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
06.05.2021р. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про нарахування єдиного внеску № 1614500/ev від 21.04.2020 р. в сумі 1039,06 грн. та нарахування єдиного внеску № 3110220/еv від 20.07.2020 р. в сумі 1039,06 грн.; зобов'язавши Головне управління ДПС України у Дніпропетровській області виключити їх з облікової картки платника податків ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що рішення про нарахування позивачу єдиного внеску не ґрунтуються на нормах матеріального права, зроблені без врахування фактичних обставин здійснення позивачем професійної діяльності, а тому є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки, весь період здійснення позивачем адвокатської діяльності він був найманим працівником та у спірні періоди (1 та 2 квартал 2020р.) роботодавцем було сплачено за позивача єдиний внесок.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 р., відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подання письмового відзиву на позовну заяву та всіх документів, що підтверджують заперечення проти позову.
На виконання вимог вказаної ухвали суду на адресу суду 01.06.2021р. та 08.06.2021р. надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому просив суд у задоволенні позову відмовити та зазначив, що згідно з даними Єдиного реєстру адвокатів України, рішенням Ради адвокатів України Дніпропетровської області від 13.12.2017 №86 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльність №3554. Форма адвокатської діяльності - індивідуальна. З метою контролю за своєчасною сплатою єдиного внеску на центральному рівні в інтегрованих картках платників (далі - ІКП) в автоматичному режимі по коду платежу 71040000 щоквартально нараховуються квартальні нарахування. Так, в ІКП по позивачу відображені наступні нарахування, які завантаженні до ІКП в автоматичному режимі, за допомогою розробленого ДПС алгоритму для контролю за сплатою єдиного внеску: по строку сплати 21.04.2020 за І кв.2020 - нараховано 1 039,06грн.; по строку сплати 20.07.2020 за II кв.2020 - нараховано 1 039,06грн. Отже, загальна сума боргу (недоїмки) позивача станом на 17.02.2021 р. становить 2078,12 грн.,яка на даний час залишається не сплаченою.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст. 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, що на підставі рішення Ради адвокатів України Дніпропетровської області від 13.12.2017р. №86 позивачу видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 15.12.2017р. №3554 та 04.01.2018р. внесено запис щодо позивача до Єдиного реєстру адвокатів України.
Однак, позивач не здійснював адвокатської діяльності, оскільки був найманим працівником у ТОВ «Делойт енд Туш ЮСК», працював на посаді керівника юридичної групи у податково-юридичному відділі.
У січні 2021р.відповідно до інформації з Електронного кабінету платника податків позивачу стало відомо про те, що Соборною ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо нього в 2020 році було здійснено нарахування єдиного внеску №1614500/ev від 21.04.2020р. в сумі 1039,06 грн. та № 3110220/еv від 20.07.2020р. в сумі 1039,06 грн. Письмових повідомлень про такі донарахування від податкових органів позивач не отримував.
Листом від 19.01.2021р. позивач звернувся до Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області з проханням внести зміни до облікової картки платника податків позивача, привівши її у відповідність до законодавства та скасувати нарахування єдиного внеску. Проте, листом від 17.02.2021р. вих. № 4959/6/04-36-24-05 відповідач повідомив позивача про те, що нарахування позивачу єдиного внеску було здійснено, у зв'язку з провадженням ним незалежної професійної діяльності.
12.03.2021р. позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової служби України однак, відповідно до листа до Державної податкової служби України від 06.04.2021р. вих. № 2057/К/99-00-04-03-01-09 скарга позивача задоволена не була.
Позивач вважає рішення про нарахування єдиного внеску протиправними, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу України (далі-ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Підпункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI), адвокатська діяльність незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону N 5076-VI, адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Статтею 13 Закону № 5076-VI визначено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з статтею 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI визначено, до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами; для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На підставі наведеного можливо зробити висновок, що з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Отже, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постанові від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19) та у постанові від 23.01.2020 р. (справа №480/4656/18).
У наданому суду відзиві на позовну заяву зазначено, що в ІКП по позивачу відображені наступні нарахування, які завантаженні до ІКП в автоматичному режимі, за допомогою розробленого ДПС алгоритму для контролю за сплатою єдиного внеску, а саме: по строку сплати 21.04.2020р. за І кв.2020р. - нараховано 1039,06грн.; по строку сплати 20.07.2020р. за II кв.2020 - нараховано 1039,06грн. Відповідно загальна сума боргу позивача станом на 17.02.2021 р. становить 2078,12 грн.
Проте, судом встановлено, що позивач з 29.05.2018р. працював у ТОВ «Делойт енд Туш Юкрейніан Сервізес Компані», а у спірні періоди працював на посаді керівника юридичної групи у податково-юридичному відділі. Крім того, довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-7 підтверджується, що позивач протягом 2020 року мав статус застрахованої особи, а єдиний внесок за позивача у розмірі не меншому ніж мінімальний сплачував роботодавець ТОВ «Делойт енд Туш Юкрейніан Сервізес Компані» (код ЄДРПОУ 25642478).
Суд зазначає, наявність у позивача свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.
Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього за спірний період, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї.
Крім цього, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява N 39766/05), "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.
Правових підстав для нарахування позивачу єдиного внеску за І-IІ квартали 2020 року відповідачем не наведено, з огляду на те, що позивач мав статус застрахованої особи найманого працівника.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає протиправним нарахування позивачу єдиного внеску №1614500/ev від 21.04.2020р. в сумі 1039,06 грн. та № 3110220/еv від 20.07.2020р. в сумі 1039,06 грн.
Також, суд звертає увагу на те, що правила ведення в податкових органах оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) визначає Порядок ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України 12 січня 2021 року № 5 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15 березня 2021 р. за № 321/35943 (далі - Порядок).
З метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею. Облік платежів ведеться в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій (п. 1 розділу II Порядку).
Отже, з наведених норм Порядку вбачається, що ІКП позивача містить помилкові відомості про наявність у нього боргу із сплати єдиного внеску, а тому суд вважає, що для повного захисту прав позивача, такі дані підлягають вилученню з облікової картки.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності своїх дій, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду на загальну суму 908,00 грн., що документально підтверджується копією квитанції про сплату № 34770 від 06.05.2021 р.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 908,00 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України,суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул.Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головне управління ДПС України у Дніпропетровській області про нарахування єдиного внеску ОСОБА_1 № 1614500/ev від 21.04.2020 р. в сумі 1039,06 грн. та нарахування єдиного внеску № 3110220/еv від 20.07.2020 р. в сумі 1039,06 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС України у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки ОСОБА_1 шляхом виключення нарахувань єдиного внеску№ 1614500/ev від 21.04.2020 р. в сумі 1039,06 грн. та № 3110220/ev від 20.07.2020 р. в сумі 1039,06 грн. з облікової картки платника податків.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) М.В. Дєєв
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Помічник судді І.В.Калита
13.07.2021
Рішення не набрало законної сили 13 липня 2021 р.
Помічник судді І.В.Калита