14 липня 2021 року ЛуцькСправа № 140/5333/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західмонолітбуд» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Відділення Фонду, позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західмонолітбуд» (далі - ТзОВ «Західмонолітбуд», відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій у сумі 24000,00 грн та пені у сумі 196,80 грн, а всього 24196,80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у 2020 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості двох робочих місць, чим порушив вимоги частини першої статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875-ХІІ). Цією нормою установлено для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Відповідно до поданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік середньооблікова чисельність працюючих у 2020 році становить 43 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 1 особа. Тобто, норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідачем не виконаний - не прцевлаштовано ще одну особу з інвалідністю.
Позивач зазначив, що за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій на підставі статті 20 Закону №875-ХІІ відповідач має сплатити адміністративно-господарські санкції у сумі 24000,00 грн та за їх несвоєчасну сплату - пеню у сумі 196,80 грн. Відділення Фонду направило відповідачу повідомлення від 16 березня 2021 року №29/17-1921 про наявність заборгованості з адміністартивно-господарських санкцій та пені і про необхідність їх сплати до 15 квітня 2021 року. Проте відповідач не забезпечив сплату заборгованості. З наведних підстав позивач просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню у сумі 24196,80 грн.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив, вважає їх такими, що не підлягають задоволенню (а.с.19-23). В обґрунтування цієї позиції вказав, що позивач у позовній заяві покликається на звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік. Однак спір щодо невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік був вирішений у судовому порядку (справа №140/6633/20). У відповідному звіті за 2020 рік в графі 01 зазначено фактична кількість працівників - 14 осіб. ТзОВ «Західмонолітбуд» з 28 вересня 2020 року працевлаштувало особу з інвалідністю ОСОБА_1 , що не заперечується позивачем. Про наявність вакансій для працевлаштування осіб з інвалідністю товариство відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316 «Про затвердження форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання» (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05 грудня 2016 року №1476; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за №988/23520) щомісячно інформувало Ковельський міськрайонний центр зайнятості шляхом подання звіту «Інформація про попит на робочу силу вакансії» (форма №3-ПН), в якому вказувало про вакансії на підприємстві для працевлаштування особи з інвалідністю. Крім того, ТзОВ «Західмонолітбуд» для працевлаштування осіб з інвалідністю зверталося до редакції часопису «Вісті Ковельщини» про розміщення оголошення про попит у працівниках з інвалідністю. На переконання відповідача, він вчинив усі необхідні і залежні від нього дії для забезпечення виконання нормативу щодо працевлаштування осіб із інвалідністю.
Відповідач також заперечив факт надіслання йому Відділенням Фонду повідомлення від 16 березня 2021 року №29/17-1921 про сплату адміністративно-господарських санкцій та пені.
Інші заяви по суті справи та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
ТзОВ «Західмонолітбуд» зареєстроване як юридична особа 11 грудня 2015 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.49-50).
18 лютого 2021 року ТзОВ «Західмонолітбуд» подало Фонду звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік за формою №10-ПОІ (а.с.7). Відповідно до звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 14 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 1 особа; кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» - 1 особа. Фонд оплати праці штатних працівників відповідача у 2020 році становив 672 тис. грн, а середньорічна заробітна плата штатного працівника - 47,4 тис. грн.
16 березня 2021 року Відділення Фонду сформувало в адресу відповідача повідомлення №55/18-418 про сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання встановленого законом нормативу робочих місць на підставі поданого звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік у сумі 24000,00 грн, які необхідно сплатити до 15 квітня 2021 року; одночасно роз'яснило порядок нарахування пені за порушення термінів сплати (а.с.8).
Згідно з розрахунком вартості робочого місця, розміру сплати адміністративно-господарських санкцій і пені Відділенням Фонду визначено до сплати ТзОВ «Західмонолітбуд» пені у сумі 196,80 грн (а.с.5).
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Згідно з частинами першою, другою статті 19 Закону №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним (частини третя, п'ята статті 19 Закону №875-ХІІ).
Відповідно до частин першої, третьої статті 18 Закону №875-ХІІ забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Звідси слідує, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування полягають у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць; у створенні для них умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; у забезпеченні інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством; у наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю; у звітуванні перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 18-1 Закону №875-ХІІ працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда. Тому обов'язок з працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Водночас обов'язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов'язком займатись пошуком осіб з інвалідністю для працевлаштування.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року №5067-VI «Про зайнятість населення" (далі - Закон №5067-VI) роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
Як визначено пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 (далі - Порядок №70), звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом. Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.
На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону №5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316 затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05 грудня 2016 року №1476, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за №988/23520; далі - Порядок №316).
Пунктами 3, 5 розділу І Порядку №316 встановлено, що форма №3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Отже, роботодавець, створивши робоче місце для особи з інвалідністю та за відсутності на цьому робочому місці працевлаштованої особи, повинен подати до центру зайнятості відповідну інформацію. Своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії, підприємство фактично вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам.
В контексті положень Закону №5067-VI та Порядку №316 на роботодавців покладено обов'язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН. Разом з тим, періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.
Тому якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Такі ж висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2018 року у справі №806/1368/17 та відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховуються при вирішенні цієї справи.
Таким чином, наведеними вище нормами законодавства чітко визначено, що на підприємство покладається обов'язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для їх працевлаштування та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу закон не покладає обов'язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.
За правилами, визначеними статтею 20 Закону №875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Визначені статтею 20 названого Закону санкції є адміністративно-господарськими санкціями - застосовуються до суб'єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкта господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не вживались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.
Проте у розглядуваному випадку матеріалами справи підтверджено, що відповідач вжив всіх необхідних заходів для недопущення порушень вимог Закону №875-ХІІ при здійсненні господарської діяльності.
Так зі звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік за формою №10-ПОІ судом встановлено, що при середньообліковій кількості штатних працівників облікового складу товариства 14 осіб норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю (4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік) становить 1 особа.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем створено для працевлаштування особи з інвалідністю робоче місце за посадою «підсобний робітник».
Матеріалами справи також підтверджується, що відповідач щомісяця (протягом січня - вересня) 2020 року подавав у Ковельський міськрайонний центр зайнятості звіт форми №3-ПН про наявну вакансію для особи з інвалідністю, тим самим підтверджуючи добросовісність виконання статті 19 Закону №875-ХІІ.
З 01 січня 2020 року по 27 вересня 2020 року мав місце факт невиконання ТзОВ «Західмонолітбуд» нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю, однак суд вважає, що вини підприємства в цьому немає, оскільки відповідач вживав необхідні заходи зі створення робочих місць та працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
З копії наказу ТзОВ «Західмонолітбуд» від 28 вересня 2020 року №1 «По особовому складу» встановлено, що з 28 вересня 2020 року підсобним робітником на підприємство прийнято ОСОБА_1 , який прибув на підставі направлення від 24 вересня 2020 року №03532001030003027 на працевлаштування на робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю. ОСОБА_1 13 травня 2020 року встановлена довічно третя група інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 686496 (а.с.36-38, 40).
Отже, судом встановлено, що відповідач виконав покладений на нього законодавством обов'язок: створив робоче місце для особи з інвалідністю, інформував центр зайнятості про наявність вакансій на товаристві для особи з інвалідністю і працевлаштував особу з інвалідністю у звітному періоді - у 2020 році. У цій справі відсутні докази безпідставної відмови інвалідам, які самостійно зверталися до відповідача з метою працевлаштування.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що виконання відповідачем вимог Закону №875-ХІІ щодо вжиття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю виключає моржливість застосування до товариства адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Посилання у позовній заяві на середньооблікову чисельність працюючих у 2020 році в ТзОВ «Західмонолітбуд» (43 особи) та розрахований позивачем норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (2 особи) не відповідає фактичним обставинам у справі, встановленим на підставі звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік за формою №10-ПОІ, який позивач додав до позовної заяви (а.с.7).
Враховуючи те, що у ТзОВ «Західмонолітбуд» у 2020 році було наявне робоче місце для особи з інвалідністю та останнє вживало своєчасних заходів, спрямованих на працевлаштування такої особи, при цьому позивач не надав суду доказів того, що товариство відмовляло особам з інвалідністю у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавало державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або несвоєчасно звітувало перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, то суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій у сумі 24000,00 грн, нарахування пені у сумі 196,80 грн та їх стягнення у судовому порядку.
Отже, у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.
Керуючись статтями 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (43008, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Писаревського, будинок 3А, ідентифікаційний код юридичної особи 13369882) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західмонолітбуд» (45000, Волинська область, місто Ковель, вулиця Незалежності, будинок 117, ідентифікаційний код юридичної особи 40172664) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк