13 липня 2021 року ЛуцькСправа № 140/5280/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Дмитрука В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Моді Транс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Волинське ОВФСЗІ) звернулося із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Моді Транс» (далі - ТзОВ «Моді Транс») про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 31 375,00 грн. та пені в сумі 244,92 грн., всього 31 619,92 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що звітом відповідача про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік підтверджено невиконання ним нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки на товаристві не було зайнятим робоче місце, призначене для працевлаштування таких осіб. Позивач на підставі вказаного звіту визначив адміністративно-господарські санкції за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте нею, у розмірі 31 375,00 грн., а також нарахував пеню за несвоєчасну сплату цих санкцій у розмірі 244,92 грн. та просить суд стягнути їх з відповідача.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27.05.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання та виклику сторін.
У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своєї позиції вказав, що частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» №875-ХІІ від 21.03.1991 (далі - Закон №875-ХІІ) передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Згідно щомісячник звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування були надані такі відомості щодо середньооблікової кількості штатних працівників за звітний період: січень 2020 року - 6 осіб; лютий 2020 року - 7 осіб; березень 2020 року - 8 осіб; квітень 2020 року - 9 осіб; травень 2020 року - 8 осіб; червень 2020 року - 8 осіб; липень 2020 року - 9 осіб; серпень 2020 року - 10 осіб; вересень 2020 року - 11 осіб, з них одна особа з інвалідністю; жовтень 2020 року -9 осіб, з них одна особа з інвалідністю; листопад 2020 року - 9 осіб, з них одна особа з інвалідністю; грудень 2020 року - 9 осіб, з них одна особа з інвалідністю.
Представник відповідача зазначив, що середня кількість працівників за рік 8,5 (103/12), середньооблікова чисельність штатних працівників на ТзОВ «Моді Транс» з 01.01.2020- 30.06.2020 становила 7,04, станом на 31.08.2020 - 7,52. З 01.09.2020 на підприємстві було створено нове робоче місце для інваліда і прийнято згідно наказу №16 від 31.08.2020 «Про прийняття на роботу на постійне робоче місце ОСОБА_1 » на посаду логіста з 01.09.2020, яка згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за №759070 серії 12 ААА являється інвалідом ІІІ групи, що також підтверджується посвідченням яким визначено вид пенсії - по інвалідності III група ЧАЕС, тому вважає, що норматив виконано.
Крім того, представник відповідача зазначив, що згідно звітності про занятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік вбачається, середньооблікова кількість штатних працівників відповідача становила за 2020 рік - 8 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників - інвалідів - 1 особа та відповідно кількість осіб, з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» також одна особа. Дані взяті згідно Форми №10-ПОІ (річна) за 2020 рік.
Вважає, що відповідач вжив всіх необхідних заходів для недопущення порушень вимог Закону №875-ХІІ при здійсненні господарської діяльності, створивши робочі місця для осіб з інвалідністю та працевлаштувавши одну особу з інвалідністю.
Також представник відповідача зазначив, що не слід брати до уваги посилання позивача на листи Мінсоцполітики від 26.03.2017 №1/6-172, від 27.01.2009 №1/6-30/06 у яких зазначено, що норми щодо працевлаштування осіб з інвалідністю будуть вважатися виконаними, якщо інвалід працював на підприємстві 6 місяців звітного року, а дані табельного обліку використання робочого часу працівників відповідають цим шести місяцям звітного року з частиною другою пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.2015 №286, оскільки вказані листи не є нормативно-правовими актами, які спрямовані на встановлення, зміну або скасування норми права. З врахуванням наведеного, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Згідно із частиною другою статті 263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. За правилами частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Відтак, справу розглянуто по суті у межах строків, визначених частиною другою статті 262, частиною другою статті 263 КАС України.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ТзОВ «Моді Транс» зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку як роботодавець у Волинському ОВФСЗІ.
Відповідачем до Волинського ОВФСЗІ 01.02.2021 подано звіт форми №10-ПОІ про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 8 осіб; кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» - 1 особа; сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 0.
Позивач звернувся до суду з цим позовом, стверджуючи, що відповідачем у встановлений строк не сплачені адміністративно-господарські санкції за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте нею.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частинами першою, другою, третьою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Частиною п'ятою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю. (частина дев'ята статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»).
Частиною першою статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною другою статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Суд зазначає, що адміністративно-господарські санкції, визначені статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» - це грошове зобов'язання, альтернативне зобов'язанню самостійно здійснити працевлаштування інвалідів відповідно до Закону. За своєю правовою природою ці санкції є видом господарсько-правової відповідальності, які застосовуються до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності (статті 217, 238 Господарського кодексу України).
Згідно з частинами першою, другою статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Як вбачається із звіту відповідача форми №10-ПОІ, виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за 2020 рік у кількості 8 осіб, відповідно до нормативу, визначеного статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», на підприємстві відповідача у 2020 році мала бути працевлаштованою 1 особа з інвалідністю.
Судом встановлено, що відповідно до наказу від 31.08.2020 №16 «Про прийняття на роботу на постійне робоче місце ОСОБА_1 », ОСОБА_1 прийнято на посаду логіста з 01.09.2020, з неповним 4-ри годинним робочим днем, 20 годин на тиждень, за основним місцем роботи та як вбачається із довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за №759070 серії 12 ААА, посвідчення яким визначено вид пенсії - по інвалідності III група ЧАЕС, являється інвалідом ІІІ групи.
Враховуючи вищезазначене, в 2020 році у відповідача була працевлаштована 1 особа з інвалідністю.
Згідно з частиною першою статті 18, частиною третьою статті 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.
У статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що працевлаштування - комплекс правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на забезпечення реалізації права особи на працю.
Згідно зі статтею 5 цього Закону держава гарантує у сфері зайнятості безоплатне сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці та перспективи його розвитку.
Реалізація права на вибір місця, виду діяльності та роду занять здійснюється шляхом самостійного забезпечення особою своєї зайнятості чи звернення з метою працевлаштування до роботодавця або за сприяння центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, чи суб'єкта господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні. (частина друга статті 6 Закону України «Про зайнятість населення»).
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).
Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 «Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення» затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю - базовому центру зайнятості.
Відповідно до пункту 2 цього Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2013 №316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за №988/23520, затверджено форму звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок її подання.
Згідно з пунктами 5, 6 цього Порядку форма №3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Первинна звітність подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії). Уточнювальна звітність подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії: умов праці, розміру заробітної плати, вимог до претендента тощо. При цьому не можуть бути змінені дані щодо кількості вакансій та назви професії (посади).
Актуальність зазначених у формі №3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв'язку (пункт 4 Порядку).
Позивачем не надано доказів того, що у 2020 році до відповідача зверталися особи з інвалідністю для працевлаштування, однак отримали відмову у цьому.
У ході судового розгляду доведено, що відповідач, створив у 2020 році робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю та працевлаштував таку особу, а відтак відповідно до встановленого Законом нормативу виконав свої обов'язки щодо забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування, що свідчить про відсутність у його діях складу господарського правопорушення та виключає застосування до нього адміністративно-господарських санкцій.
Відтак, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем відповідачеві адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та пені за порушення термінів сплати цих санкцій є безпідставним, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.В. Дмитрук