Провадження № 22-ц/803/6162/21 Справа № 210/828/21 Суддя у 1-й інстанції - Сільченко В. Є. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
14 липня 2021 року м.Кривий Ріг
Справа № 210/828/21
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.
секретар судового засідання - Євтодій К.С.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 травня 2021 року, яке ухвалено суддею Сільченком В.Є. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 13 травня 2021 року, -
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (надалі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я.
Позовна заява мотивована тим, що, з 09.11.2007 року по 24.04.2020 року, позивач ОСОБА_1 працював у гірськотранспортному цеху ГОКу водієм автотранспортних засобів - БелАЗ 42 тони, автоколона №2 ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
24.04.2020 року звільнився за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію, за ст. 38 КЗпП України.
Працюючи водієм автотранспортних засобів, зайнятого в технологічному процесі кар'єра, позивач виконував транспортування гірничої маси в кар'єрі за допомогою машини БелАЗ. При цьому, підпадав під шкідливу дію факторів важкості праці та вібрації, показники яких перевищували гранично допустимі норми через недосконалість робочого місця.
08.12.2020 року лікарсько-експертна комісія Українського науково-дослідного інституту виявила у позивача таке захворювання, а саме: радикулопатія білатеральна шийна та попереково-крижова на фоні полісигментарної дископатії з вираженими статико-динамічними порушеннями часто рецидивуючий перебіг зі стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двобічного коксартрозу (зліва стан після ендопротезування ПФ третього-четвертого ступеня, справа ПФ третього ступеня) з порушенням функції ходи, остеоартрозом у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ першого-другого ступеня) та остеоартрозу у поєднанні із періартрозом ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня) суглобів, з двостороннім плечолопатковим періартрозом з гіпотрофією м'язів плечового поясу (ПФ другого ступеня). Захворювання визнане професійним.
02.02.2021 року висновком спеціалістів Дніпропетровської обласної медико-соціальної експертної комісії від професійного захворювання позивача було визнано інвалідом 2 групи і визначено 80% втрати працездатності, безстроково.
З метою збереження теперішнього стану здоров'я, спеціалістами Дніпропетровської обласної медико-соціальної експертної комісії позивачу було рекомендовано постійне спостереження у сімейного лікаря, невропатолога та травматолога. Йому потрібне ендопротезування (потрібно внутрішнє вставлення металевої кулькової опори в правий курсовий суглоб). Щорічні курси реабілітації, медикаментозне лікування, санаторно-курортне лікування, ходити з палицею, уникати переохолоджень.
Позивач постійно відчуває ниючий біль у шийному відділі з іррадіацією в потилицю, між лопаткову ділянку та в руки. Біль у поперековому відділі хребта з іррадіацією в ноги. Терпнуть руки, кисті, ноги, пальці на кінцівках, з'явилися судоми в'язів рук та ніг, він відчуває постійну мерзлякуватість кінцівок, біліють пальці на холоді. Позивача турбують сильні болі у колінах, ліктьових, плечових та тазостегнових суглобах. Йому важко ходити, з'явилася загальна слабкість, а також задуха навіть при незначному фізичному навантаженні.
Від всіх цих болів позивач переносить дуже сильні не тільки фізичні, а і моральні страждання. Позивач відчуває велику слабкість у тілі. Іноді турбує ще й кашель. Із-за цих болів для нього стало великою проблемою піднімати навіть незначні вантажі, тому що постійно відчуває в тілі загальний біль, слабкість і втому.
У зв'язку з викладеним, позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди 300 000 гривень.
Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 240 000,00 грн., без утримання податків, доходів та інших платежів.
Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судові витрати у розмірі 2 400,00 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, просить збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Внаслідок втрати професійної працездатності, позивач не має змоги вести звичне життя, вимушений постійно проходити курси лікування, прикладає багато зусиль для організації свого життя. Судом першої інстанції не повністю враховано, що, з метою збереження теперішнього стану здоров'я, спеціалістами Дніпропетровської обласної медико-соціальної експертної комісії позивачу було рекомендовано постійне спостереження у сімейного лікаря, невропатолога та травматолога. Йому потрібне ендопротезування (потрібно внутрішнє вставлення металевої кулькової опори в правий курсовий суглоб). Щорічні курси реабілітації, медикаментозне лікування, санаторно-курортне лікування, ходити з палицею, уникати переохолоджень. При цьому, наголошує на тому, що, він за багаторічну працю у відповідача і по вині відповідача, отримав важке професійне захворювання і другу групу інвалідності.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди та не враховано відсутність вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу. Так, на думку відповідача, згідно з положеннями статті 14 Закону України «Про охорону праці», саме позивач був зобов'язаний дбати про особисту безпеку і здоров'я, однак останній з власної волі, з метою отримання більшої заробітної плати, більш тривалої відпустки відносно інших професій та виходу на пенсію на пільгових умовах, виконував дану роботу, що і призвело до втрати його здоров'я.
На думку відповідача, факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами, зокрема в справі відсутні докази, які підтверджують психологічний стан потерпілого, розмір моральної шкоди, що визначений судом до стягнення, є необґрунтованим та значно завищеним, не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості, а також характеру і тривалості фізичних та моральних страждань позивача.
Відзиви на апеляційні скарги не подано.
Представник відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», будучи завчасно, належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надавши заяву про відкладення розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Пунктами 10, 11 частини 2 цієї статті визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно ч. 1 ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Згідно статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з нормами ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
Виходячи з вищенаведених норм Конвенції та практики Європейського суду, вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на те, що заява представника відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не містить жодних відомостей щодо неможливості прибути до суду, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, які не з'явилися у судове засідання, а тому клопотання про відкладення судового розгляду задоволенню не підлягає.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , з 09.11.2007 року по 24.04.2020 року, працював у гірськотранспортному цеху ГОКу водієм автотранспортних засобів - БелАЗ 42 тони, автоколона №2 ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
24.04.2020 року звільнився за власним бажанням, у зв'язку з виходом на пенсію, за ст. 38 КЗпП України (а.с. 11-20).
08.12.2020 року лікарсько-експертна комісія Українського науково-дослідного інституту виявила у позивача захворювання: Радикулопатія білатеральна шийна та попереково-крижова на фоні полісигментарної дископатії з вираженими статико-динамічними порушеннями часто рецидивуючий перебіг зі стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами з вазомоторно-трофічними порушеннями на кистях, нейродистрофією у вигляді двобічного коксартрозу (зліва стан після ендопротезування ПФ третього-четвертого ступеня, справа ПФ третього ступеня) з порушенням функції ходи, остеоартрозом у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ першого-другого ступеня) та остеоартрозу у поєднанні із періартрозом ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня) суглобів, з двостороннім плечолопатковим періартрозом з гіпотрофією м'язів плечового поясу (ПФ другого ступеня). Захворювання визнане професійним.
Згідно Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання №16 від 23.12.2020 року форми П-4, причиною професійного захворювання позивача є фізичне навантаження та загальна вібрація, що перевищували нормативи (а.с. 21-25).
02.02.2021 року висновком спеціалістів Дніпропетровської обласної медико-соціальної експертної комісії від професійного захворювання позивача було визнано інвалідом 2 групи і визначено 80% втрати працездатності безстроково (а.с. 10).
Встановивши, що позивач ОСОБА_1 втратив професійну працездатність внаслідок отримання професійного захворюванея, у зв'язку з роботою на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» в умовах шкідливих виробничих факторів, що характеризувалися підвищеним рівнем вібрації та фізичного навантаження, суд першої інстанції, керуючись вимогами ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, дійшов висновку щодо завдання позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, у зв'язку з отриманим ним на виробництві відповідача професійним захворюванням, та обов'язку відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, оскільки саме останній є особою, винною в ушкодженні здоров'я позивача на виробництві, яке потягло за собою втрату ним професійної працездатності.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України в «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання №16 від 23.12.2020 року форми П-4, причиною професійного захворювання позивача фізичне навантаження та загальна вібрація, що перевищували нормативи (а.с. 21-25).
Отже, роботодавець ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про те, що в діях відповідача відсутня протиправна поведінка, оскільки Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання №16 від 23.12.2020 року встановлено порушення відповідачем законодавства про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи.
Крім того, відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач з власної волі протягом тривалого часу виконував роботу в шкідливих умовах праці, був повідомлений про умови праці, наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки добровільність виконання позивачем робіт у шкідливих умовах праці, не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги ч. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» й нести відповідальність за їх невиконання у вставленому законом порядку.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» щодо недоведення позивачем позовних вимог, оскільки, факт заподіяння моральної шкоди позивачу у зв'язку з отриманим ним професійним захворюванням встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування та періодичні обстеження, переносить щоденний фізичний біль та моральні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з тим, що професійні захворювання обмежують його життєву активність і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 240 000,00 грн., суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, зменшення обсягу трудової діяльності, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя, неможливість відновлення попереднього стану та відсоток втрати ним професійної працездатності.
Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, яка підлягає компенсації на користь позивача ОСОБА_1 .
Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, втратив професійну працездатність у розмірі 80% та визнаний людиною з інвалідністю ІІ групи, безстроково, що свідчить про незворотність такої втрати. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, у зв'язку з втратою професійної працездатності він постійно відчуває психологічний дискомфорт, фізичний біль, незважаючи на постійні курси лікування, які дають тимчасове полегшення його стану, відновлення його стану здоров'я неможливе.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
При цьому, суд констатував у справі № 210/5258/16-ц, що характер отриманої позивачем травми, що спричинила повну втрату ним професійної працездатності, звільнення з роботи через виявлену невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі за станом здоров'я, визнання позивача особою з інвалідністю І групи безстроково, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у буденному житті, необхідність щорічної реабілітації, надають йому право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 275 000,00 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди (240 000,00 грн.) не відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості у його ситуації.
Так, колегією суддів встановлено, що позивач зазнав фізичну біль, а також страждання у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я. Лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів виходить з наступного: життя і здоров'я людини найвища соціальна цінність, невід'ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров'я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров'ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.
Отже, з урахування того, що позивачу ОСОБА_1 безстроково встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 80% та визнано людиною з інвалідністю ІІ групи, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 240 000,00 грн. до 300 000,00 грн., що відповідає судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справи з аналогічними правовідносинами, є розумним, виваженим і справедливим у його ситуації.
Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави та збільшує цей розмірі з 2 400 грн. до 3 000,00 грн., тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди.
Крім того, з відповідача ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 4 500,00 грн. за подання позивачем апеляційної скарги (3 000,00 грн. х 150%).
В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити.
Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - залишити без задоволення.
Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 травня 2021 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 , змінити, збільшивши цей розмір з 240 000,00 гривень до 300 000 (трьохсот тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.
Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 травня 2021 року в частині розміру судових витрат, стягнутих з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави, змінити, збільшивши цей розмірі з 2 400,00 гривень до 3 000 (трьох тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» за подання апеляційної скарги позивачем на користь держави судовий збір у розмірі 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень 00 (нуль) копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 14 липня 2021 року.
Головуючий:
Судді: