Справа № 627/962/20
14.07.2021смт. Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт Краснокутськ кримінальне провадження №12020220360000024 від 22.01.2020 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Слобідка, Краснокутського району, Харківської області, українця, громадянина України, маючого середню - спеціальну освіту, працюючого на посаді майстра лісу Краснокутського лісництва ДП «Гутянське лісове господарство», одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України -
До Краснокутського районного суду Харківської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020220360000024 від 22.01.2020 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст.367 КК України.
В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки вважає, що він не відповідає вимогам п.п. 3,5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а саме:
- обвинувальний акт не місить відомості про потерпілого, а вказані лише відомості про представника потерпілого, який не уповноважений на представлення інтересів потерпілого в даному кримінальну провадженні ;
- у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення щодо скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_4 з серпня місяця 2019 року, точні дата та час в ході судового слідства не встановлені, по 16.10.2019 року, та в подальному з 30.10.2019 року, є не достовірними, оскільки матеріалами кримінального провадження підтверджується факт відсутності незаконних порубок станом на 01.11.2019 року. Також на думку сторони захисту на 20.01.2020 року незаконних порубок лісу в кварталі №4 Краснокутського лісництва не було.
Прокурор в судовому засіданні зазначив, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України встановлених ст. 291 КПК України, підстави для повернення обвинувального акту відсутні та заперечував проти повернення обвинувального акту прокурору, тому як підстави для цього відсутні.
Представник потерпілого ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, однак надав суду заяву про проведення підготовчого судового засідання, яке призначене на 14.07.2021 року без участі представника підприємства. Також на підтвердження своїх повноважень надав копію наказу від 18.06.2021 №63-к.
Обвинувачений в судовому засіданні підтримав заявлене захисником клопотання про повернення обвинувального акту та прохав його задовольнити.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, надані до нього матеріали, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості:
1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер;
2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство);
4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;
5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення;
6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання;
7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням;
7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими;
8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування);
8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу;
9) дату та місце його складення та затвердження.
Однак під час складання обвинувального акту відносно ОСОБА_4 не були дотримані вимоги п.3 ч.2 ст. 291 КПК України, оскільки у обвинувальному акті взагалі не зазначена юридична та фактична адреса потерпілої юридичної особи - Державного підприємства «Гутянське лісове господарство».
Натомість обвинувальний акт містить відомості про представника потерпілого - ОСОБА_7 та місце здійснення її адвокатської діяльності, що не є тотожним з відомостями про потерпілого.
Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Вимогами ст. 58 КПК України, передбачено, що потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником.
Представником юридичної особи, яка є потерпілим, може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні.
Повноваження представника потерпілого на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:
1) документами, передбаченими статтею 50 цього Кодексу, - якщо представником потерпілого є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні;
2) копією установчих документів юридичної особи - якщо представником потерпілого є керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа;
3) довіреністю - якщо представником потерпілого є працівник юридичної особи, яка є потерпілою.
Представник користується процесуальними правами потерпілого, інтереси якого він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена представнику.
Однак з матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_4 , які були долучені його захисником до клопотання про повернення обвинувального акту вбачається, що представником потерпілого ДП «Гутянське лісове господарство» під час проведення досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 за ч.2 ст. 367 КК України була адвокат ОСОБА_8 , яка діяла в інтересах потерпілого відновідно до довіреності від 01.07.2020 року.
Натомість, зі змісту вказаної довіреності вбачається, що ДП «Гутянське лісове господарство» цією довіреністю уповноважує ОСОБА_7 бути представником ДП «Гутянське лісове господарство» в Господарському суді Сумської області (справа №920/216/20).
Тобто дана довіреність не має ніякого відношення до кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 та не підтверджує повноваження адвоката ОСОБА_9 на представлення інтересів потерпілої юридичної особи ДП «Гутянське лісове господарство» під час проведення досудового розслідування.
Окрім цього з довіреності ДП «Гутянське лісове господарство» від 01.07.2020 року не вбачається, що ОСОБА_8 є працівником підприємства, що надавало б їй права користуватися правами представника потерпілої юридичної особи відповідно до п.3 ч.3 ст. 58 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 не містить також відомостей про представника потерпілого.
Аналізуючи судову практику апеляційних судів України з цього питання (справа №336/1968/19,№728/508/18,№ 201/10792/18, №766/5796/16-к) необхідно зазначити, що апеляційні суди констатують, що правильне зазначення в обвинувальному акті місцезнаходження потерпілого має істотне значення, оскільки належне повідомлення потерпілого про час і місце судового розгляду є обов'язковою умовою для можливості його проведення.
Таким чином, вимоги п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України органом досудового розслідування не виконано.
Окрім цього, обвинувальний акт відповідно до п. 5 ч. 2 ст.291 КПК України повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, формулювання обвинувачення.
Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: фактичних обставин кримінального правопорушення; правової кваліфікації; формулювання обвинувачення.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Отже, поняття «обвинувачення» включає в себе такі складові елементи як виклад фактичних обставин кримінального провадження та формулювання обвинувачення.
При цьому, відповідно до постанови судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України по справі № 5-328кс16 від 24.11.2016 року «формулювання обвинувачення» - це короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі.
В доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
При цьому, важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Отже, фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Згідно ч.1ст. 348 КПКУкраїни, після оголошення обвинувачення головуючий встановлює особу обвинуваченого і повинен роз*яснити йому суть обвинувачення, встановити чи зрозуміле воно йому, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання. Відповідно до закону суд не зможе перейти до розгляду справи, якщо прокурор при оголошенні обвинувального акту не зазначить конкретне формулювання обвинувачення.
Згідно вимогст. 374 КПК України, якщо суд ухвалює обвинувальний вирок, в ньому також зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, відповідно до вимог КК та КПК України.
Отже, розгляд справи без формулювання конкретного обвинувачення є неможливим, а винесене рішення буде вважатися незаконним.
Адже, відповідно до ч.3 ст.374 КПК України у разі визнання особи виправданою або винуватою в мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів, статті відповідного закону, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, адже правова норма кваліфікації має відповідати формулюванню обвинувачення.
Відповідно до вимогст. 22 КПК України, під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.Повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, звернення з обвинувальним актом та підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Суд, зберігаючи об*єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Згідно ч.3ст.42 КПК Українипідозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують. Підозрюваний, обвинувачений має право на захист, яке полягає у надані йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватись правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, що передбаченост.20 КПК України.
Про те, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, вказано й у підпункті «а» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною.
З даного приводу Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 25 липня 2000 року у справі «Маттоціа проти Італії» зазначив, що «…обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.».
Відсутність в обвинувальному акті формулювання конкретного обвинувачення та правової кваліфікації дій особи унеможливлює якісний і повний її захист і, як наслідок, може бути беззаперечною підставою для скасування вироку.
Як вказано в рішенні Європейського Суду з прав людини від 26.06.2008 року «Ващенко проти України» - «Обвинувачення для цілей п.1 ст. 6 Конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карною та попереджувального характеру. (п.51).
Як вбачається з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист в кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 р. №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред'явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити данні про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому. Вказаний принцип закріплений у ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, де зазначено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.
Європейський суд з прав людини (у справі «Абрамян проти Росії») більш ґрунтовно тлумачить зазначену норму, вказуючи на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, та як деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камінські проти Австрії» №9783/82 п. 79).
Крім того, суд нагадує, що положення пп. «а» п. З ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» №25444/94, п. 52; рішення від 25.07.2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20.04.2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).
Однак, як вбачається з копії витягу з ЄРДР по кримінальному проваджненню №12020220360000024 від 22.01.2020 року (час формування витягу 19.03.2020 року), що дане кримінальне провадження було порушено в зв'язку з надходженням 22.01.2020 року до Краснокутського ВП Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області заяви ОСОБА_10 , про те, що 22.01.2020 року на території Краснокутського лісництва ДП «Гутянська» в кварталі №41, виділ №6, с. Слобідка, Краснокутського району, Харківської області було виявлено незаконну порубку дерев породи сосна, в зв'язку з чим органом досудового розслідування була визначена правова кваліфікація кримінального правопорушення - ч.1 ст. 246 КК України.
Окрім цього в заяві т.в.о. директора ДП «Гутянське лісове господарство» ОСОБА_11 про залучення до провадження потерпілого, то останній прохає залучити в якості потерпілого ДП «Гутянське лісове господарство» до провадження, внесеного до ЄРДР за №12020220360000024 від 22.01.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.367, ч.1 ст.246 КК України щодо ОСОБА_4 за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України.
Натомість обвинуваченому ОСОБА_4 органом досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за №12020220360000024 від 22.01.2020 року інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, при цьому зазначаючи час скоєння правопорушення - у період часу з серпня місяці 2019 року, точна дата та час в ході досудового розслідування не встановлені, по 16.10.2019 року, та в подальшому з 30.10.2019 по 19.01.2020 року, місце скоєння правопорушення - 39 квартал виділ 2 Краснокутського лісництва ДП «Гутянське лісове господарство», тобто відомості в обвинувальному акті відносно ОСОБА_4 , який надійшов на розгляд до суду та відомості, які маються в ЄРДР за №12020220360000024 від 22.01.2020 року мають суттєві розбіжності, що позбавить суд під час судового розгляду обвинувального акту визначити час та місце скоєння правопорушення, та взагалі з копії витягу з ЄРДР по кримінальному проваджненню №12020220360000024 від 22.01.2020 року (час формування витягу 19.03.2020 року) не вбачається факту порушення кримінального провадження відносно ОСОБА_4 за ч.2 ст. 367 КК України.
Окрім цього, з диспозиції ст. 367 КК України вбачається, що суб'єктом скоєння вказаного кримінального правопорушення може бути лише службова особа, натомість формулюванні обвинувачення вчинення кримінального правопорушення за ч.2 ст. 367 КК України, яке інкримінується ОСОБА_4 , не константується той факт, що ОСОБА_4 був службовою особою в розумінні ч.3 ст. 18 КК України під час скоєнні ним кримінального правопорушення.
Також з реєстру матеріалів досудового розслідування №12020220360000024, долученого до обвинувального акту, не можливо встановити факту вручення обвинуваченому ОСОБА_4 підозри за ч.2 ст. 367 КК України саме по кримінальному провадженню №12020220360000024, оскільки згідно вказаного реєстру спочатку було порушено кримінальне провадження №12020220360000024 від 22.01.2020 року, потім 27.05.2020 року внесено відомості до ЄРДР №62020170000000711, після чого 28.05.2020 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру, а 01.06.2020 року винесено постанову про уточнення повідомлення про підозру ОСОБА_4 .
З огляду на вищенаведене та враховуючи специфіку судового розгляду, який відповідно ч. 1 ст.337КПК України проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, на основі засад змагальності сторін, у підготовчому судовому засіданні суд наділений повноваженнями перевірити повноту і правильність викладених в обвинувальному акті відомостей, які вимагаються ст. 291 КПК України, з правової точки зору, але не вдаючись до їх оцінки, а звідси дійти висновку про можливість чи неможливість здійснення судового розгляду на підставі такого обвинувального акта.
Всі ці обставини, про які зазначає суд та порушення вимог КПК України свідчать про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки не відповідає положенням закону, і обвинувачений у даному випадку буде позбавлений можливості належним чином підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п.3 ст. 6 Конвенції, в судовому засіданні, та є безумовною підставою для повернення акту прокурору для дооформлення та виконання вимог КПК України з дотриманням права обвинуваченого на захист.
Реалізуючи це право, суд наголошує, що на стадії підготовчого провадження не розглядались та не вирішувались питання щодо доведеності вини обвинуваченого та достатності зібраних для цього доказів, а також не вирішувалось та не з'ясовувалось наперед питання про кваліфікацію дій обвинуваченого. Суд лише констатував, що для вирішення цих питань в обвинувальному акті відсутні необхідні відомості, наявність яких вимагає КПК України, а тому відповідно до ч.3 ст.314КПК України повертає обвинувальний акт прокурору.
Оскільки обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, питання щодо прийняття цивільного позову судом не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291, 314, 315 КПК України, суд -
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту прокурору - задовольнити.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12020220360000024 у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України - повернути прокурору, який склав обвинувальний акт, для усунення протягом розумного строку вказаних в ухвалі виявлених судом недоліків.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Краснокутський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1