Справа № 627/382/21
14 липня 2021 року смт. Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області в складі:
головуючого: судді Каліберди В.А.,
при секретарі Коломієць Н.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, Богодухівської міської ради Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що, починаючи з 1998 року вона проживала з ОСОБА_2 разом однією сім'єю та вели спільне господарство до дня її смерті, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При житті ОСОБА_2 набула права на земельну частку (пай) згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН №890315.
Позивач має намір успадкувати майно, оскільки являється спадкоємцем четвертої черги за законом, в зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом та прохає: встановити факт належності правовстановлюючого документу та факт її проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 в період з червня 1998 року по 23 серпня 2005 року та визнати за нею право на земельну частку (пай) згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН №890315 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судове засідання позивач не з'явилася, однак надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала. В минулому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснила, що, починаючи з 1998 року вона стала постійно проживати з ОСОБА_2 однією сім'єю. Позивач взяла на себе всю турботу по догляду за нею до дня смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тобто на протязі більше 5 років ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 спільно проживали, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.
Представник відповідача - Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області в судове засідання не з'явився, однак надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника, при розгляді справи покладався на розсуд суду.
Представник відповідача - Богодухівської міської ради Харківської області в судове засідання не з'явився, однак надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника, проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 не заперечував.
Суд, перевіривши та дослідивши письмові докази, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтями 1 та 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб інтересів держави.
Згідно ст.ст. 15,16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.
Згідно ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Частиною 2 ст. 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з червня 1998 року по серпень 2005 року проживала однією сім'єю з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та з цього часу вони стали вести спільне господарство, про що свідчить акт обстеження від 01.04.2021 року.
Зі свідоцтва про смерть, копія якого долучена до справи, серії НОМЕР_1 , виданого 23 серпня 2005 року Мурафською сільською радою Краснокутського району Харківської області, вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мирне, Краснокутського району, Харківської області.
Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили факт проживання позивача ОСОБА_1 однією сім'єю з ОСОБА_2 з червня 1998 року по день смерті ОСОБА_2 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 , та пояснили, що з цього часу вони вели спільне господарство, були пов'язані єдиним побутом, мали спільний бюджет та ОСОБА_1 здійснюла догляд за ОСОБА_2 .
Із аналізу наведених доказів слідує, що ОСОБА_1 , починаючи з червня 1998 року і до ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав однією сім'єю з ОСОБА_2 , тобто більше 5 років до дня її смерті. А тому, враховуючи викладене суд вважає, що з метою захисту законних інтересів ОСОБА_2 даний юридичний факт слід визнати в судовому порядку.
Факт, про встановлення якого просить позивач, має для неї юридичне значення, оскільки надає право оформити спадкове майно.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання сім'єю обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом слід зазначити наступне.
Судом встановлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, що складається з права на земельну частку (пай) згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН №890315, що підтверджується копією вказаного сертифікату, яка мається в матеріалах справи.
За змістом ст. ст. 1, 9 Закону України від 14 лютого 1992 року «Про колективне сільськогосподарське підприємство» колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.
Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску.
Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.
Відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельний пай одержали, зокрема, громадяни, які на момент паювання землі були членами сільськогосподарського акціонерного товариства і яких було включено до списку осіб, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.
Згідно п. п. 5-6 Указу видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 N 7 « Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розд. X "Перехідні положення" ЗК (2768-14). Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК ( 435-15), у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку (пай).
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У відповідності до вимог ст.ст.1217, 1223 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або законом. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування одержують особи, зазначені у статтях 1261-1265 ЦК України.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.
Згідно ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину чи не прийняти її.
Право на спадкування за законом осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю, вперше були закріплені новим ЦК України. Разом з тим воно може поширюватися на відносини, які виникли у зв'язку з відкриттям спадщини до вступу в силу ЦК України в 2004 році. Якщо спадщина відкрилася до 01 січня 2004 року, але не була ніким з спадкоємцям прийнята до настання цього терміну, то за умови прийняття судом рішення про встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем протягом п'яти років до часу відкриття спадщини, такі особи мають право на спадкування, не зважаючи на те, що факт відкриття спадщини і проживання однією сім'єю мали місце під час дії ЦК УРСР.
Такий висновок випливає із змісту абзацу першого пункту 5 Прикінцевих та Перехідних положень, згідно якого правила книги шостої ЦК України та застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, та підтверджується постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року (абзац перший пункту 21 постанови).
Відповідно до змісту вказаного пункту, до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Ця вимога закону поширюється щодо осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, але проживали однією сім'єю зі спадкодавцем на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини.
Наведене вище на думку суду відноситься до позовних вимог ОСОБА_1 , бо позивач, проживаючи разом із ОСОБА_2 в період з червня 1998 року по 23.08.2005 року були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки та вона вважала її членом сім'ї.
Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України N 5 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подача ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.
Згідно ч.3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини вважається таким, що прийняв спадщину, а тому враховуючи вищевикладене, позивач вважається такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 .
Однак прийняти спадщину в нотаріальному порядку позивач позбавлена можливості, оскільки в первинних документах, які необхідні для прийняття спадщини маються розбіжності в імені спадкодавця ОСОБА_2 , а саме: у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_1 її прізвище вказано « ОСОБА_5 », а в сертифікаті на право на земельну частку (пай) серії РН №890315 її прізвище вказано « ОСОБА_6 », що вважається невірним.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Також спадкоємцем майна ОСОБА_2 є чоловік позивачки гр. ОСОБА_7 , однак в матеріалах справи мається оригінал заяви останнього від 24.06.2021 року, в якій ОСОБА_7 також підтвердив факт проживання його дружини ОСОБА_1 разом з ОСОБА_8 в період з червня 1998 року по серпень 2005 року, а також факт ведення ними спільного господарства. Також ОСОБА_7 в даній заяві відмовився від належної йому частки спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_8 на користь його дружини ОСОБА_1 , тобто позивача по справі.
Інших спадкоємців майна ОСОБА_8 немає, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), з якої вбачається, що по параметрам запиту: ОСОБА_2 , дата смерті: ІНФОРМАЦІЯ_2 - інформація відсутня.
У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод(1950 р.), ратифікована Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Протоколу № 1 (1952 р.) передбачає право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускає позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнає право держави на здійснення контролю за використанням власності у відповідності з загальними інтересами або для забезпечення податків, інших зборів чи штрафів.
Відповідно до п. 6 Постанови №5 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року « Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006року N3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Згідно із ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім того, ОСОБА_1 пропустила строк для звернення з позовною заявою до суду і просить його поновити. Перевіривши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що відповідно до ст.73 ЦПК України пропущений строк необхідно поновити, оскільки він пропущений з поважних причин.
Окрім цього, відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Отже, враховуючи, що позивач ОСОБА_1 набула права та обов'язки спадкодавці ОСОБА_8 , то спадщина після смерті останньої належить позивачу, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом підлягають задоволенню.
Відповідно ст. ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Позивачем при подачі позову не заявлено вимоги про стягнення судових витрат.
Керуючись ст.ст.1216, 1217, 1218, 1258, 1264, 1268, п. 24 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16.04.2004 року, ст.ст. 259, 265, 268,315 ЦПК України, суд -
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
Позов ОСОБА_1 до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, Богодухівської міської ради Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування- задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РН №890315, виданий на ім'я ОСОБА_2 в дійсності належить ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім'єю з червня 1998 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН №890315 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ).
Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області (місцезнаходження: вул. Охтирська №1, смт Краснокутськ, Богодухівський район, Харківська область, код ЄДРПОУ:04397359).
Богодухівська міська рада Харківської області (місцезнаходження: площа Соборності №2, м. Богодухів, Харківська область, код ЄДРПОУ: 04058640).
Суддя Каліберда В. А.