Справа № 478/832/21 Провадження № 1-в/478/244/2021
14 липня 2021 року. Казанківський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника Казанківської ВК № 93 ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Казанка в режимі відеоконференції з Казанківською виправною колонією № 93 Миколаївської області спільне подання начальника Казанківської виправної колонії № 93 та голови спостережної комісії при Баштанській райдержадміністрації Миколаївської області про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вознесенськ, українця, громадянина України, не одруженого, раніше судимого, на теперішній час засудженого 05.07.2010 року Апеляційним судом Миколаївської області за п.7 ч.2 ст.115, ч.4 ст.296, ст.70 КК України до 13 років позбавлення волі,
Начальник Казанківської виправної колонії № 93 та голова спостережної комісії при Баштанській РДА звернулися до суду із спільним поданням про умовно-дострокове звільнення від покарання, вказуючи на те, що засуджений ОСОБА_5 фактично відбув 3/4 призначеного строку покарання, позитивно ставиться до праці, за що має ряд заохочень та довів своє виправлення.
Представник спостережної комісії в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника Казанківської ВК № 93 та засудженого які підтримали подання, думку прокурора, який просив відмовити в задоволенні подання, суд дійшов наступного висновку.
Згідно до вимог ст.81 КК України умовно-дострокове звільнення може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, тобто, єдиною і достатньою підставою умовно-дострокового звільнення (крім відбуття визначеної в законі частини строку покарання) є досягнення однієї з цілей покарання - виправлення засудженого, що підтверджується його сумлінною поведінкою і ставленням до праці в процесі відбуття покарання, а також після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.
Як було встановлено судом з матеріалів особової справи, вироком Апеляційного суду Миколаївської області від 05.07.2010 року, ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.296, п.7 ч.2 ст.115 КК України та на підставі ст.70 КК України призначено покарання у виді 13 років позбавлення волі.
Засуджений ОСОБА_5 відбуває покарання у ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» з липня 2019 року.
На момент розгляду подання невідбутий засудженим строк покарання складає 10 місяців 22 дні.
Згідно довідки ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)», засуджений ОСОБА_5 має чотири подяки, які застосовані 17.01.2014 року, 11.08.2014 року, 05.11.2018 року та 25.01.2021 року.
З зазначеної вище довідки та матеріалів особової справи також вбачається, що засуджений ОСОБА_5 мав вісімнадцять стягнень: попередження, догани, суворі догани, поміщення до ПКТ/ДІЗО, які накладені 30.09.2010 року, 01.11.2010 року, 15.01.2011 року, 01.02.2011 року, 09.03.2011 року, 14.03.2011 року, 11.06.2011 року, 12.10.2011 року, 15.10.2011 року, 18.01.2012 року, 14.03.2012 року, 25.05.2012 року, 14.12.2012 року, 17.12.2012 року, 17.12.2012 року, 10.03.2015 року, 01.09.2016 року, 17.11.2017 року.
Відповідно до матеріалів особової справи, в період з 2011 року по липень 2019 року засуджений ОСОБА_5 характеризувався посередньо та негативно, був злісним порушником вимог режиму утримання, конфліктний у відносинах з іншими засудженими, погрожував засудженим фізичною розправою, на критику реагував агресивно, до роботи ставився посередньо.
Участь в організації виховних заходів не приймав, не приділяв уваги до дбайливого ставлення до майна установ виконання покарань та предметів, якими користувався. До виконання законних вимог персоналу ставився не завжди сумлінно.
За період з липня 2019 року по кінець травня 2021 року, матеріали особової справи не містять будь-яких характеризуючих матеріалів відносно засудженого, а тому суд не має можливості прослідкувати динаміку змін в його поведінці та ставленні до праці.
При цьому, як вбачається з витягу з протоколу № 5 від 12.03.2019 року, засудженому ОСОБА_5 відмовлено в умовно-достроковому звільненні, як такому, що не стає на шлях виправлення.
Станом на 01.06.2021 року, поведінка засудженого змінилася в позитивну сторону, про що свідчить характеристика з якої вбачається, що ОСОБА_5 до роботи ставиться добре, приділяє увагу до необхідності дбайливого ставлення до майна установи та предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням. Відповідально відноситься до виконання робіт по благоустрою установи виконання покарань, вбачає суспільну необхідність у її виконанні. Не допускає порушення вимог безпеки праці. У скоєному злочині розкаюється повністю, визначену судом міру вважає справедливою. У відносинах з представниками адміністрації ввічливий та тактовний, виконує їх законні без контролю.
Таким чином, з наведеного слід зробити висновок, що протягом відбування покарання, засуджений до праці ставився не завжди сумлінно і змінив ставлення до неї фактично лише після другого кварталу 2021 року, тобто безпосередньо перед пільгою на умовно-дострокове звільнення.
В контексті поведінки засудженого, суд відмічає, що остання є негативною фактично протягом усього строку відбування покарання, що простежується із наявних у матеріалах справи характеристик.
Стосовно ставлення засудженого до учиненого, то суд не може бути достеменно переконаний у його щирому розкаянні, оскільки як вбачається з матеріалів особової справи, засуджений в період всього відбування покарання був скритним та брехливим, зміни в його поведінці протягом 2019-2020 років прослідкувати неможливо.
Тому, на час розгляду цього подання можна стверджувати, що засуджений ОСОБА_5 лише почав ставати на шлях виправлення, проте, не довів його, оскільки для цього потрібен певний час, якого у цій ситуації сплило занадто мало, щоб можливо було б констатувати, що цілі призначеного йому покарання, саме у визначеному судом розмірі, вже досягнуті.
Судом також враховується, що засуджений ОСОБА_5 раніше був неодноразово судимий та звільнявся умовно-достроково, проте не зробив для себе належні висновки, продовжуючи вчиняти злочини, зокрема тяжкі та особливо тяжкий.
Таким чином, оцінюючи в сукупності встановлені судом дані про особу засудженого, його поведінку за весь час відбуття покарання, тяжкість вчиненого ним злочину, неодноразових судимостей, застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, дає підстави вважати про неготовність його до сприйняття встановлених в суспільстві норм та правил поведінки на теперішній час. При цьому, сам по собі факт відсутності дисциплінарних стягнень та наявність періодичних заохочень, не може бути самостійною та єдиною підставою для протилежного висновку.
Враховуючи наведене, спільне подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5 , слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст.537, 539 КПК України, суд,
Відмовити в задоволенні спільного подання начальника Казанківської виправної колонії №93 та голови спостережної комісії при Баштанській райдержадміністрації Миколаївської області про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом семи днів з моменту її проголошення через Казанківський районний суд Миколаївської області до Миколаївського апеляційного суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Казанківського районного суду
Миколаївської області ОСОБА_1