Справа № 471/511/14-ц
Провадження №2/471/13/21
Номер рядка звіту 71
"13" липня 2021 р.
Братський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючого судді - Гукова І.Б.,
за участю секретаря - Скляренко Г.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - ОСОБА_3 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду с-ща Братське цивільну справу № 471/1052/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Орган опіки та піклування Братської селищної ради Братського району Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав,
15.04.2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав.
В своєму позові позивач посилається на те, що органом опіки та піклування Братської райдержадміністрації розглянуто документи щодо вирішення питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 по відношенню до неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в зв'язку з невиконанням останнім своїх батьківських обов'язків по відношенню до дітей, вихованням дітей займається лише мати, батько ніякої участі у їхньому житті не приймає.
Заочним рішенням Братського районного суду Миколаївської області 16.06.2014 року було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Орган опіки та піклування Братської районної державної адміністрації, про позбавлення батьківських; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було позбавлено батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
16.10.2019 року ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Братського районного суду Миколаївської області 16.06.2014 року.
Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 06.12.2019 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Братського районного суду Миколаївської області від 16 червня 2014 року у справі № 471/511/14-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Орган опіки та піклування Братської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав було задоволено, а рішення Братського районного суду Миколаївської області від 16 червня 2014 року у справі № 471/511/14-ц за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Орган опіки та піклування Братської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав - скасовано.
Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 01.06.2021 року було замінено третю особу Орган опіки та піклування Братської районної державної адміністрації на Орган опіки та піклування Братської селищної ради Братського району Миколаївської області.
Під час судового засідання позивач та представник позивача заявлені вимоги підтримали у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні. Позивач пояснила суду, що батько не проявляє інтересу до дітей, хоча вона не проти їх спілкування, перешкод у спілкуванні не чинить, аліменти сплачує не в повному обсязі, іноді виникає заборгованість зі сплати аліментів. Батько також заперечує проти виїзду дітей за кордон, тому позбавлення відповідача батьківських прав буде відповідати інтересам дітей.
В судове засідання з'явився представник відповідача, просив суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідач в судовому засіданні пояснив суду, що хоче приймати участь у вихованні дітей, спілкуватися з ними, сплачує аліменти на їх утримання. На його думку, те що він звернувся із заявою про перегляд заочного рішення, свідчить про те, що він хоче відновити стосунки з дітьми. На запитання представника позивача чому не відвідує дітей після скасування заочного рішення суду, відповів, що не хоче травмувати дітей, оскільки вони тривалий час не бачилися, однак він слідкує за їхнім життям через соціальні мережі.
Також відповідачем було надано відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволені позовних вимог, з посиланням на те, що після розлучення відповідач виїхав до м. Києва, де займався пошуками роботи. Працевлаштувався неофіційно та тривалий час так і працював. В червні 2019 року офіційно працевлаштувався та працює в ТОВ «Автодистриб'юшн Карго Парте» в м. Києві. Починаючи з 2012 року відповідач фактично проживає в м. Києві, але ніколи не втрачав зв'язки зі своїми дітьми. Коли приїздив в смт. Братське до своїх рідних завжди навідувався до дітей, спілкувався з ними, дарував подарунки. Приймав участь у влаштовуванні дні народження дітей. Неодноразово надсилав позивачці грошові кошти на утримання дітей. Відповідач має бажання і можливість піклуватися про своїх дітей, виховувати і матеріально забезпечувати їх. При вирішенні вказаної справи, вважає, за необхідним першочергово враховувати інтереси дітей в майбутньому, адже позбавивши відповідача батьківських прав, між ним і його дітьми може втратитися зв'язок, що заснований на кровному спорідненні. Не зважаючи на те, що після розлучення між сторонами діти залишилися біля матері та проживають біля неї, яка щоденно займається їх вихованням, не свідчить про те, що батько дітей не бажає брати участі в їх утриманні й вихованні, тобто свідомо, умисно нехтує батьківськими обов'язками. Виникнення конфлікту та погіршення особистих стосунків між сторонами, що може мати тимчасовий характер, вважає, не є підставою для позбавлення цих прав відповідача.
Заслухавши пояснення учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 6-7).
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають разом з мамою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та перебувають на її утриманні, що підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов (а.с. 13).
Відповідно до характеристики навчального закладу Братської ЗОШ І-ПІ ступенів ОСОБА_6 , 2007 року народження повністю перебуває на утриманні матері, тобто батько участі у вихованні сина не приймає (а.с. 11).
Відповідно до характеристики Братського дошкільного навчального закладу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повністю перебуває на утриманні матері, тобто батько участі у вихованні дочки не приймає (а.с. 12).
Висновком органу опіки та піклування Братської РДА від 18.03.2014 року, вирішено про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по відношенню до неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 22).
Висновком органу опіки та піклування Братської селищної ради від 18.06.2021 року, вирішено про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 по відношенню до неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно з актом обстеження умов проживання ОСОБА_4 від 27.04.2021 року, умови проживання відповідача добрі, будинок газифікований, є санвузол, гаряче та холодне водопостачання, наявні всі предмети побуту, санітарний стан відповідає нормі.
В судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_9 , яка пояснила суду, що батько з дітьми не спілкується, допомоги не надає. За період з 2020 року по 2021 рік відносини батька з дітьми не змінилися.
Свідок ОСОБА_10 під час судового засідання суду показала, що відповідача бачила останній раз коли доньці ОСОБА_5 було 1 рік, діти про батька мови не ведуть.
З пояснень дітей вбачається, що останні батька не пам'ятають, не спілкуються з ним та давно не бачили.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 164 Сімейного Кодексу України, батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей.
Пленум Верховного Суду України в п.п. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
У ст. 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 9 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року (далі - Конвенція про права дитини), ратифікованої Україною Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-ХІІ, держави-учасниці зобов'язуються забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Статтею 11 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Відповідно до ст.14 Закону України "Про охорону дитинства", діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України», заява № 2091/13).
Аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.
Також, ВССУ у справі № 211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Позивачем та її представником не доведено, що поведінка відповідача відносно дітей є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками та наявність в його діях вини.
Пояснення свідків в більшій мірі є її особистими судженнями щодо обставин справи, а тому інформацію про обставини відносин між сторонами дізнавалась зі слів позивача. Тому суд критично оцінює такі покази, як такі, що мають особисту зацікавленість свідків у вирішенні спору, оскільки ОСОБА_9 є родичкою позивачки, а ОСОБА_10 - близькою подругою.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав не забезпечуватиме інтересів самих дітей.
Позивач та його представник не довели та не надали суду доказів, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення батька батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно дітей, а також, що неналежне виконання батьком його батьківських обов'язків створило загрозу життю дітей чи інші тяжкі наслідки, про що суду не надано жодного доказу. Зауваження щодо того, що відповідач не надає згоду на виїзд дітей за кордон не може бути підставою для позбавлення його батьківських прав, оскільки існують інші способи вирішення цього питання, як то звернення до суду із відповідним позовом, отримання висновку органу опіки та піклування, тощо.
В свою чергу, судове рішення не може ґрунтуватися на припущення та лише позиції позивача.
Висновок органу опіки та піклування судом не приймається, оскільки він має бути обґрунтованим і не суперечити інтересам дітей, свідчити про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно дітей.
Між тим, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Під час судового розгляду суд дійшов висновку, що між сторонами виникли непорозуміння, які спочатку слугували підставою для розлучення, а згодом призвело до не спілкування батька з дітьми, але ці непорозуміння можливо усунути шляхом налагоджування спілкування спочатку між батьками, а згодом між батьком та дітьми за сприяння матері.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у позові відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 265-266 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Орган опіки та піклування Братської селищної ради Братського району Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Орган опіки та піклування Братської селищної ради Братського району Миколаївської області, місце знаходження: вул. Миру, 104, смт. Братське Братського району Миколаївської області, код ЄДРПОУ 04375926.
Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Братський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення, а в разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 14.07.2021 року.
СуддяІ.Б. Гукова