Справа № 127/15221/21
Провадження № 3/127/4616/21
"13" липня 2021 р.м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Російської Федерації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 03.06.2021 о 02.10 год. по вул. Пирогова в м. Вінниці ОСОБА_1 керував автомобілем марки Mitsubishi, д.н. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, млява мова нестійка хода), однак від проходження медичного огляду на стан сп'яніння відмовився.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, згідно з наданою суду заявою просив здійснити судовий розгляд справи за його відсутності.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Литвинюк М.І. - в судовому засіданні повідомив, що об'єктивних даних, які б підтверджували факт відмови його підзахисного від проходження огляду на стан сп'яніння, матеріали справи не містять. Натомість його підзахисний наполягав на проведенні саме медичного огляду, в чому йому відмовили, тому він був змушений звернутись до медичної установи за само зверненням і за результатами проведеного медичного огляду спростований факт перебування у стані сп'яніння.
Заслухавши пояснення свідка, думку захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, суд дійшов до такого висновку.
З диспозиції статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) випливає, що відповідальність за зазначеною нормою настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто зазначеною правовою нормою встановлено альтернативні склади правопорушення: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, 2) передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності в діянні ОСОБА_1 складу зазначеного вище правопорушення, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Суд вважає за доцільне зауважити, що пунктом 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 за № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858 (далі - Інструкція) визначені ознаки алкогольного сп'яніння чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Такими ознаками, як слідує з наведеної Інструкції, є запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
З наданих суду матеріалів випливає, що 03.06.2021 о 02.10 год. по вул. Пирогова в м. Вінниці ОСОБА_1 керував автомобілем марки Mitsubishi, д.н. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, млява мова нестійка хода). Отже, суд вважає, що в судовому засіданні підтверджена наявність правової підстави для проведення огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння.
Вирішуючи питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак відмови від проходження такого огляду саме відповідно до встановленого законом порядку суд враховує таке.
Згідно з реченням першим частини другої статті 266 КпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Слід зауважити, що процедура такого огляду регламентована реченням другим частини другої статті 266 КпАП, зі змісту якого випливає, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Відповідно до приписів реченням третього частини другої статті 266 КпАП матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, реченням першим частини третьої статті 266 КпАП визначено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду відповідно до встановленого порядку в присутності двох свідків. На підтвердження зазначеної обставини до матеріалів справи наданий висновок медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1401 від 03.06.2021.
Суд за клопотанням сторони захисту також витребував записи з нагрудних камер поліцейських під час оформлення зазначених вище матеріалів. Однак в ході судового розгляду справи захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, зауважив, що на наданому суду записі не зафіксований факт відмови його підзахисного від проходження медичного огляду на стан сп'яніння. Саме на проведенні такого огляду, як стверджував захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, наполягав ОСОБА_1 . При цьому захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності також зауважив, що на місці зупинки керованого ОСОБА_1 транспортного засобу останньому не було запропоноване проходження відповідного огляду, натомість поліцейський сказав, що потрібно пройти саме медичний огляд в лікарні. Зазначенні твердження захисника Чернявського Д.В. підтверджуються і оглянутим в судовому засіданні відеозаписом з нагрудних камер спостереження (боді-камер).
Як суд вже зазначав, реченням першим частини другої статті 266 КпАП визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. І, як випливає зі змісту речення першого частини третьої статті 266 КпАП випливає, лише у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
При цьому частиною п'ятою статті 266 КпАП визначено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно з твердженням захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, як суд вже зазначив вище, його підзахисний не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, натомість наполягав на його проведенні відповідно до встановленої законом процедури.
Оцінюючи доводи захисника, суд враховує, що відомості, які б свідчили, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння поліцейським на місці зупинки суду не надані.
Зі змісту пункту 3 розділу ІІІ Інструкції випливає, що огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи.
Згідно з приписами речення другого пункту 6 розділу ІІІ у цьому разі в акті медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (додаток 3) (далі - акт медичного огляду), зазначаються дані щодо зовнішнього вигляду особи, яку оглядають, а також те, що дані про цю особу записані з її слів.
Оглянутий в судовому засіданні відеозапис не містить відомостей, які б свідчили про відмову ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп'яніння. Натомість зазначений запис містить відомості, що ОСОБА_1 в присутності поліцейського та особи у медичному халаті заповнював якість документи. Однак з протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що ОСОБА_1 відмовився від підписання саме протоколу про адміністративне правопорушення. З оглянутого в судовому засіданні відеозапису випливає, що поліцейський запропонував ОСОБА_1 вийти з приміщення медичного закладу (установи) для складання протоколу. Тобто оглянутий в судовому засіданні відеозапис жодним чином не спростував твердження захисника Чернявського Д.В. про те, що він не відмовлявся від проходження огляду, а навпаки наполягав саме на медичному огляді.
Зі змісту речення першого частини третьої стаття 266 КпАП випливає, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Як суд вже зазначив, об'єктивні дані, які б свідчили про відмову ОСОБА_1 від проходження зазначеного огляду, суду надані не були. При цьому статтею 266 КпАП, яка є імперативною нормою, встановлений порядок здійснення такого огляду і частиною п'ятою зазначеної статті регламентовано, що огляд, проведений з порушенням зазначеного порядку вважається недійсним.
Саме тому суд вважає, що твердження у протоколі про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння саме у встановленому законом порядку не ґрунтуються на наданих суду матеріалах справи.
Окрім цього, суд враховує, що захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, надав суду результати медичного огляду ОСОБА_1 (висновок від 03.06.2020, складений на підставі акта медичного огляду особи, що керує транспортним засобом, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 745 від 03.06.2021), згідно з яким ОСОБА_1 був тверезий. Суд враховує, що зазначений медичний огляд ОСОБА_1 проведений в межах двохгодинного строку з моменту зупинки керованого ним транспортного засобу (пункт 9 розділу ІІ Інструкції).
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Окрім наведеного, суд вважає за доцільне звернути увагу, що у прецедентній практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У справі справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі й закріпленою в статті 62 Конституції України.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рибемон проти Франції» зазначено, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, ніж це представляється: презумпція невинуватості обов'язкова не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин.
З огляду на викладене, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, а також з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов до висновку, що об'єктивними даними не підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КпАП, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі необхідно закрити.
Керуючись статтями 130, 283, 284 КпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: