Справа № 140/217/16-к
Провадження 1-кп/930/7/21
12.07.2021 року м.Немирів
Немирівський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Царапори О.П.
при секретарях Євтодієвої Н.М.,
Загребельного С.В.
з участю прокурора Долецького О.Ф.
обвинуваченої ОСОБА_1
захисника обвинуваченої адвоката Кухара О.І.
представників ТОВ «Ситковецьке» Василюка М.М., Руснака В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Немирові матеріали кримінального провадження внесених до ЄРДР за №12015020000000232 від 16.06.2015 року по обвинувальному акту відносно:
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Житомир жительки АДРЕСА_1 , фактично проживаючої АДРЕСА_2 ., громадянки України, з вищою освітою, не одруженої, не працюючої, раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 191 КК України,
Згідно наказу від 25.06.2014 року № 46-к, ОСОБА_1 призначено на посаду фінансового директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Ситковецьке», зареєстрованого за юридичною адресою: смт. Ситківці Немирівського району, Вінницької області. Згідно посадової інструкції фінансовий директор товариства наділений повноваженнями: здійснювати організацію бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності і контроль за ощадливим використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, збереженням власності товариства; здійснювати перевірку документів бухгалтерського обліку щодо операцій по надходженню та списанню грошових коштів, по обліку розрахунків; вести облік договорів ТОВ; забезпечувати схороність документів бухгалтерського обліку; забезпечувати законність, своєчасність і правильність оформлення документів, платежів у банківські установи; щотижнево звітувати директору ТОВ.
За період з 01.10.2014 по 17.12.2014 ОСОБА_1 , діючи умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, в порушення наказу по ТОВ № 36 від 03.09.2014, за підписом директора ОСОБА_2 «Про фінансову дисципліну», згідно якого перерахування коштів здійснювати лише згідно рахунків, підписаних директором ОСОБА_2 і фінансовим директором ОСОБА_1 та погоджених ОСОБА_3 реєстрів платежів, складених на підставі рахунків на оплату, надавала усні вказівки головному бухгалтеру ТОВ ОСОБА_4 , який не був обізнаний з її злочинними намірами, щодо перерахування коштів без відповідних документів погоджених із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із розрахункового рахунку ТОВ - № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий у АБ «Укргазбанк».
В подальшому ОСОБА_4 , який підпорядковувався фінансовому директору ОСОБА_1 , за допомогою системи «клієнт-банк» здійснював перерахування грошових коштів.
Так, за даними банківських виписок по рахунку ТОВ - № НОМЕР_1 , відкритого в АБ «Укргазбанк» відображено перерахування на рахунок № НОМЕР_2 грошей в сумі 216 000 грн., зокрема:
14.10.2014 перераховано грошових коштів в сумі 200000грн., із призначенням платежу: повернення зворотної фінансової допомоги згідно акту звірки від 01.10.2014 року, поповнення карткового рахунку № НОМЕР_3 ОСОБА_1 ;
21.10.2014 перераховано грошових коштів в сумі 7000грн., із призначенням платежу: повернення зворотної фінансової допомоги згідно акту звірки від 01.10.2014 року, поповнення карткового рахунку № НОМЕР_3 ОСОБА_1 ;
16.12.2014 перераховано грошових коштів в сумі 9000грн., і призначенням платежу: повернення зворотної фінансової допомоги згідно акту звірки від 01.12.2014 року, поповнення карткового рахунку № НОМЕР_3 ОСОБА_1 .
Про те, за період роботи на ТОВ з ОСОБА_1 договорів про надання зворотної фінансової допомоги та актів звірки не укладалось та не реєструвалось. Кошти від ОСОБА_1 , як надання зворотної фінансової допомоги, в касу підприємства та на розрахункові рахунки не надходили. Дебіторська та кредиторська заборгованість перед ОСОБА_1 не рахувалась та не рахується.
У подальшому, з метою реалізації своїх злочинних намірів ОСОБА_1 , достовірно знаючи про те що гроші в сумі 216 000 грн. незаконно перераховані на її рахунок, зняла їх та розпорядилася на власний розсуд, заволодівши таким чином грошовими коштами ТОВ та завдавши шкоди у великих розмірах.
Таким чином своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинила злочин передбачений ч.4 ст. 191 КК України - заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого у великих розмірах .
Згідно зміненого обвинувачення вбачається, що 01.03.2013 між фізичною особою ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики), згідно якого ОСОБА_1 надала ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 220 000,00 грн. (двісті двадцять тисяч) гривень 00 коп., зі строком повернення вказаних коштів до 01.04.2014.
У подальшому, 03.03.2014 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 , ТОВ «Ситковецьке», в особі заступника директора ОСОБА_3 та фізичною особою ОСОБА_1 укладено тристоронній договір про заміну боржника (уступлення права вимоги) по договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики), згідно якого зобов'язання щодо повернення ОСОБА_1 поворотної фінансової допомоги (позики) у сумі 220 000,00 (двісті двадцять тисяч) гривень 00 коп. передано ТОВ «Ситковецьке».
Вищезазначений правочин визнано дійсним згідно постанови Вищого господарського суду України від 20.09.2017 у справі № 902/63/17, якою залишено без змін рішення Господарського суду Вінницької області від 01.03.2017 щодо задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_5 про стягнення боргу з ТОВ «Ситковецьке».
У свою чергу, ОСОБА_1 у період часу з 01.10.2014 по 17.12.2014, діючи самовільно, з метою повернення на власну користь заборгованості у сумі 220 тис. грн., згідно вищезазначеного тристороннього договору, в порушення вимог наказу по ТОВ «Ситковецьке» №36 від 03.09.2014 «Про фінансову дисципліну», згідно якого перерахування коштів здійснюється лише згідно рахунків, підписаних директором ОСОБА_2 і фінансовим директором ОСОБА_6 та погоджених ОСОБА_3 реєстрів платежів, складених на підставі рахунків на оплату, надавала усні вказівки головному бухгалтеру ТОВ ОСОБА_4 , який не був обізнаний з її намірами, щодо перерахування коштів із розрахункового рахунку ТОВ «Ситковецьке» за № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 , належний ОСОБА_1 .
Таким чином, згідно зміненого обвинувачення вбачається, що своїми самовільними діями ОСОБА_1 вчинила злочин, передбачений ст.356 КК України, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам власника.
Представники потерпілого ТОВ «Ситковецьке» зі зміненим прокурором обвинуваченням з ч.4 ст.191 КК України на ст.356 КК України, згідно обвинувального акту від 05.08.2019 (а.с.143-145 т.2), не погодились, підтримуючи обвинувачення в раніше визначеному обсязі за ч.4 ст.191 КК України.
Суд, дослідивши надані докази, погоджується з первісною позицією прокурора та підтримує позицію потерпілої сторони, вважає, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано саме за ч.4 ст.191 КК України, оскільки доказів, які б свідчили про самовільне ОСОБА_1 , всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам власника, суду не надано.
Вина обвинуваченої ОСОБА_1 підтверджується показаннями самої обвинуваченої, представників потерпілої сторони, свідків та матеріалами кримінального провадження.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 суду повідомила, що вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України визнає повністю, а у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст. 191 КК України не визнала в повному обсязі та цивільний позов також не визнала в повному обсязі.
Суду пояснила, що в ТОВ «Ситковецьке» вона працювала з 2009 року по 2015 рік. Працювала на посадах головного бухгалтера, фінансового директора, директора підприємства та знову на посаді фінансового директора товариства з посади якого і звільнилася у лютому 2015 року.
У 2012 році, коли вона працювала на посаді директора підприємства, на підприємство ПП «Наша компанія» поставлялось насіння кукурудзи.
Також ТОВ «Ситковецьке» співпрацювало з ФОП « ОСОБА_5 », який надавав підприємству послуги з наявною у нього сільгосптехнікою. За поставлені на ТОВ «Ситковецьке» насіння кукурудзи від ПП «Наша компанія», ТОВ «Ситковецьке» своєчасно не розраховувалось та утворився чималий борг.
Право вимагати даний борг за Договором про відступлення права вимоги, перейшло від ПП «Наша компанія» до ФОП « ОСОБА_5 ». Таким чином погасити своє боргове зобов'язання ТОВ «Ситковецьке» мало вже не перед ПП «Наша компанія», а перед ФОП « ОСОБА_5 »
Так як ТОВ «Ситковецьке» довгий час не розраховувалось за даним борговим зобов'язанням із ФОП « ОСОБА_5 », останній почав погрожувати подати на ТОВ «Ситковецьке» до суду. Однак вирішення питання таким чином не було б на користь ТОВ «Ситковецьке», оскільки останнє взяло в банківських установах чималі кредити і ще мало намір їх брати для своєї діяльності, і подання позову ФОП « ОСОБА_5 » до ТОВ «Ситковецьке» підірвало б кредитну історію підприємства і банківські установи могли б відмовляти у видачі в подальшому кредитів підприємству. Тоді вона запропонувала позичити ФОП « ОСОБА_5 » свої власні кошти уклавши договір про надання поворотної фінансової допомоги на суму 220 тис. грн, оскільки саме така сума необхідна була на той час ОСОБА_5 для ремонту його сільгосптехніки та такі кошти були у неї в наявності.
Дане питання було узгоджено із ОСОБА_3 , який являвся по суті власником підприємства, однак документально це ніде не було зафіксовано. ОСОБА_3 був оформлений на підприємстві як заступник директора. Із ОСОБА_3 було погоджено, що вона свої власні кошти у сумі 220тис.грн. позичає ФОП Санайко», а в послідуючому ТОВ «Ситковецьке» поверне дану суму коштів їй оформивши це відповідним чином. Таким чином між нею як фізичною особою та ФОП « ОСОБА_5 » 01.03.2013 був укладений договір про надання поворотної фінансової допомоги на суму 220тис.грн., яка згідно даного договору мала бути повернута їй ФОП « ОСОБА_5 » до березня 2014 року.
Згодом, у березні 2014 року був укладений договір про заміну боржника по договору про надання поворотної фінансової допомоги та згідно даного договору ФОП « ОСОБА_5 » передало новому Боржнику-ТОВ «Ситковецьке» своє зобов'язання з повернення ОСОБА_1 боргу у сумі 220тис.грн. Згідно з даним договором даний борг мав бути погашений перед нею ТОВ «Ситковецьке» до кінця 2014 року. Для укладення даного договору ОСОБА_1 було видано цього ж числа (03.03.2014) довіреність якою вона уповноважила ОСОБА_3 на підписання даного договору.
У жовтні 2014 року в усній формі вона погодила з ОСОБА_3 питання про перерахування ТОВ «Ситковецьке» на її особистий картковий рахунок заборговану їй суму коштів. З даного приводу вона попросила головного бухгалтера ОСОБА_4 перерахувати на її картковий рахунок грошові кошти, що останній і зробив перерахувавши спочатку 200 тис. грн, а згодом 7 та 9 тис.грн. ОСОБА_3 знав про перерахування даних коштів. При цьому, до її звільнення у лютому 2015 року з товариства, до неї ніяких питань не виникало. Навіть після звільнення з роботи на підприємстві вона допомагала робити річний звіт для податкових органів. Вважає, що вона довірилась ОСОБА_3 та отримала від нього лише усне погодження на перерахування на її картковий рахунок коштів з рахунку підприємства, а необхідно було взяти у нього письмове погодження. Свою вину у вчиненні злочину передбаченого ст.. 356 КК України визнає повністю та кається. Цивільний позов не визнає, оскільки вважає, що її діями будь-якої матеріальної шкоди ТОВ «Ситковецьке» не заподіяно. Підприємство все одно мало погасити перед нею борг у сумі 220тис.грн.
Решту коштів у розмірі 4000 грн., які ТОВ «Ситковецьке» мало їй ще сплатити до тих 216 тис.грн, які були перераховані їй в жовтні 2014 року, були стягнуті з ТОВ «Ситковецьке» на її користь рішенням Немирівського районного суду і дану суму коштів ТОВ «Ситковецьке» їй сплатило. При цьому у ході розгляду даної цивільної справи предметом дослідження у ній були всі ж ті договора - про надання нею поворотної фінансової допомоги на суму 220тис.грн. ФОП «Санайко» та договір про заміну боржника по договору про надання поворотної фінансової допомоги.
Представники потерпілої сторони ТОВ «Ситковецьке» ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суду пояснили, що вони підтримують первинне обвинувачення подане до суду, оскільки вважають, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за первинним обвинуваченням, яке їй було інкриміноване, а саме за ч. 4 ст. 191 КК України, оскільки вважають, що так як не було письмового підтвердження власника ТОВ «Ситковецьке» ОСОБА_3 , як згода на перерахування коштів з рахунку ТОВ «Ситковецьке» на особистий картковий рахунок ОСОБА_1 , та вважають, що остання привласнила кошти в сумі 216тис.грн. При цьому не заперечили наявність рішень господарського суду та суду першої інстанції (Немирівського районного суду), якими було підтверджено факт укладення тристороннього договору про заміну боржника (уступлення права вимоги) по договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики), згідно якого зобов'язання щодо повернення ОСОБА_1 поворотної фінансової допомоги (позики) у сумі 220 000,00 (двісті двадцять тисяч) гривень 00 коп. передано ТОВ «Ситковецьке» від ФОП « ОСОБА_5 ». При цьому також підтвердили, що підпис на даному договорі належить ОСОБА_3 .
Цивільний позов підтримали в повному обсязі.
Свідок ОСОБА_3 - суду пояснив, що знає давно ОСОБА_1 , в період часу з 2007 по 2015 роки вона працювала у підприємстві ТОВ « Ситковецьке». У 2015 році свідок працював на посаді менеджера, а ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера підприємства та фінансового директора. Являється реальним власником підприємства через афільовані підприємства. Свідок повністю довіряв ОСОБА_9 . Всі фінансові операції по підприємству проводила ОСОБА_1 . Дане підприємство свідок створив та заснував у 2004 році. Директором підприємства ТОВ « Ситковецьке» на той час працював ОСОБА_2 . Всі фінансові операції та інші дії ОСОБА_1 погоджувала з ним у віддаленому режимі ( через електронну пошту). Дозволу на перерахунок 220000 гривень свідок ОСОБА_1 не надавав, лише на перерахунок 9000 гривень на солярку. ОСОБА_1 здійснила перерахування 220000 гривень ФОП « Санайко» без його відома та чомусь на його рахунок було переведено 150000 гривень призначення яких свідок не знає. Кошти у сумі 150000 гривень надійшли з картки ОСОБА_1 . Суду також повідомив про те, що між ТОВ « Ситковецьке» та ФОП « Санайко» проводились взаємозаліки відповідно до договору під яким стоїть підпис свідка. Свідок розповів про те, що він безмежно довіряючи ОСОБА_1 підписував пусті бланки договорів та інших паперів. Після своїх протиправних дій ОСОБА_1 залишила підприємство та забрала із собою всі фінансові документи. Свідок вважає, що мета ОСОБА_1 була захоплення підприємства ТОВ « Ситковецьке» власником якого той являється.
Свідок ОСОБА_4 - суду пояснив, що він працює головним бухгалтером ТОВ « Ситковецьке» тривалий час. У 2014 році працював в.о. головного бухгалтера, ОСОБА_2 був директором, а ОСОБА_1 працювала фінансовим директором. Власником підприємства являється ОСОБА_3 , який в свою чергу у 2004 році працював на підприємстві на посаді заступника директора. Всі фінансові платежі ним погоджувалися з ОСОБА_1 , яка в свою чергу в електронному виді погоджувала їх із власником ОСОБА_3 200000 гривень перераховував за погодженням з ОСОБА_1 як зворотну фінансову допомогу. Свідок з ОСОБА_3 ніколи безпосередньо не спілкувався, а ОСОБА_1 повідомила свідку про погодження перерахування 200000 гривень. Через деякий час ОСОБА_3 вніс на рахунок підприємства 150000 як фінансову допомогу. 200000 гривень ОСОБА_1 не позичала підприємству. Заборгованості підприємства перед ОСОБА_1 не було. Суду також пояснив що між ТОВ « Ситковецьке» та ФОП « Санайко» існували комерційні стосунки, між ними укладався договір переуступки боргу. Про якісь судові спори та рішення з цього приводу йому не відомо. Станом на теперішній час 200000 гривень рахуються за ТОВ « Ситковецьке» як дебіторська заборгованість перед ним.
Свідок ОСОБА_10 надала суду показання про те, що вона працює начальником відділу кадрів, бухгалтером із виплати заробітної плати на підпріємтсві ТОВ « Ситковецьке». У жовтні 2014 року ОСОБА_1 була її безпосереднім керівником - фінансовим директором ТОВ « Ситковецьке», яка погоджувала всі фінансові платежі підприємства. В той період також на підприємстві працював за сумісництвом заступник директора ОСОБА_3 . Про перерахування 200000 гривень свідок дізналась у 2015 році, куди ці кошти перераховувались не знає, лише знає про перерахування 9000 гривень як зарплати ОСОБА_1 . Всі платежі ОСОБА_11 погоджувала в електронному вигляді із ОСОБА_3 , який являється фактичним власником підприємства, а потім в. о. головного бухгалтера ОСОБА_4 здійснював ці платежі.
Свідок ОСОБА_2 суду пояснив, що працював директором ТОВ «Ситковецьке» з 2014 по 2016 роки. В часи його управління підприємством обвинувачена працювала фінансовим директором. Про будь які перерахування коштів та їх відповідне отримання йому нічого не відомо. Він був формальним директором. Фінансову сторону управління підприємством контролював бухгалтер та власник підприємства ОСОБА_3 . Головний бухгалтер ОСОБА_4 проводив різні платежі за підпорядкуванням ОСОБА_1 , яка дані платежі погоджувала з ОСОБА_3 ОСОБА_2 підписував накази про фінансову дисципліну. Головний бухгалтер ОСОБА_4 не звітував перед ним щодо фінансової діяльності. ОСОБА_2 був відповідальним за приймання та звільнення працівників. ОСОБА_2 знайомив під розписку ОСОБА_1 по підприємству.
Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що з 2009 по 2014 рік працював начальником охорони на ТОВ «Ситковецьке». На одній із виробничих нарад йому стало відомо, що ФОП «Санайко» і ТОВ «Ситковецьке» мало фінансові відносини. ТОВ «Ситковецьке» заборгувало ФОП «Санайко» кошти в сумі 500 000 грн. Йому також стало відомо, що ОСОБА_13 внесла кошти у рахунок заборгованості перед ФОП « ОСОБА_14 ». ОСОБА_1 сама безпосередньо здійснювала переказ коштів на рахунок ФОП « ОСОБА_14 ».
Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що в минулому працював у ФОП «Ситковецьке» заступником директора з агровиробництва. На роботу його прийняв ОСОБА_3 . Йому на одній з виробничих нарад стало відомо про борг ТОВ «Ситковецьке» перед ФОП «Санайко». Фактичним власником ТОВ «Ситковецьке» був ОСОБА_3 , хоча він не був оформлений як власник юридично. ОСОБА_15 також було відомо, що борг перед ФОП « ОСОБА_14 » нарахувала ОСОБА_1 . ОСОБА_1 надавала ФОП « ОСОБА_14 » свої власні кошти, а потім повністю ТОВ «Ситковецьке» розрахувалось із ФОП «Санайко». Йому цей факт став відомий зі слів ОСОБА_3 . В той період часу ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_15 , що ТОВ «Ситковецьке» розрахувалось із нею коштами в сумі 200 000 грн. Безпосереньо кошти перераховував головний бухгалтер ОСОБА_4 за погодженням із ОСОБА_3 . Погодження проплат здійснювалось за погодженням з ОСОБА_3 в телефонному режимі. ОСОБА_1 сама не перераховувала кошти. ОСОБА_15 особисто не бачив як ОСОБА_1 передавала кошти ОСОБА_5 .
Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що у період часу з 2012 по 2015 рік працював приватним підприємцем. Він надавав послуги із агровиробництва. Він був зареєстрований як ФОП. ФОП «Санайко» і ТОВ «Ситковецьке» та підприємство «Наша компанія» уклали трьох сторонню угоду. Всі фінансові питання він вирішував із ОСОБА_1 , так як до неї направляв ОСОБА_3 ТОВ «Ситковецьке» не розрахувалось перед ФОП «Санайко» за насіння. ОСОБА_1 вирішила в рахунок боргу перерахувати власні кошти у сумі 220000 грн. на підставі зворотної фінансової допомоги. Ці кошти вона йому віддала готівкою. Він вважає, що дані кошти були надані в рахунок боргу на один рік, в надії на те, що ТОВ «Ситковецьке» віддасть йому борг. Після того вони уклали трьохсторонню угоду між ним, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про повернення коштів. Суд стягнув кошти з ТОВ «Ситковецьке», крім 220 000 грн.
Невизнання своєї вини обвинуваченою ОСОБА_1 за ч.4 ст.191 КК України, суд розцінює критично як метод самозахисту з метою уникнення відповідальності за більш тяжкий злочин. Її позиція спростовується показами представників потерпілої сторони та в достатній мірі підтверджується матеріалами кримінального провадження, а саме:
-Витягом з кримінального провадження №12015020000000232, з якого вбачається, що ОСОБА_1 працюючи на посаді фінансового директора ТОВ «Ситковецьке», упродовж жовтня-грудня 2014 року зловживаючи своїм службовим становищем, привласнила грошові кошти ТОВ «Ситковецьке» в розмірі 216 000 грн. (а.с.174 т.2);
-Заявою ТОВ «Ситковецьке» про вчинення кримінального правопорушення (а.с.176-177 т.2);
-Посадовою інструкцією головного бухгалтера ТОВ «Ситковецьке» (а.с.187-191 т.2);
-Статутом ТОВ «Ситковецьке» (а.с.193-211 т.2);
-Наказом №15 від 05.05.2015 року ТОВ «Ситковецьке» про створення комісії для проведення перевірки та передачі бухгалтерських документів (а.с.212 т.2);
-Актом перевірки від 05.05.2015 року з якого вбачається, що в ході перевірки було встановлено, що згідно з виписки з рахунка 6851, контрагенту ОСОБА_1 на картковий рахунок були зараховані наступні суми: 15.10.2014 року зараховано 200 000 грн, 22.10.2014 року зараховано 7000 грн., 17.12.2014 року зараховано 9 000 грн. Документальне підтвердження про законність перерахованих сум в бухгалтерських документах відсутнє. При перевірці складу ПММ виявлено: сім фактів безпідставної заправки транспорту дизельним паливом в 2013 році у кількості 486 л. Даний транспорт належить близьким родичам та знайомим. Витрати по заправці списані на господарську діяльність підприємства (а.с.213 т.2);
-Платіжними дорученнями (а.с.214-215 т.2);
-Оборотно-сальдовою відомістю (а.с.216-217 т.2);
-Бухгалтерськими документами (а.с.218-222 т.2);
-Фінансовими документами, які свідчать про взаємні розрахунки за договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 01.03.2013 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_5 , а саме: притензією щодо сплати боргу у сумі 439530,00 грн. (а.с.63 т.2) платіжним дорученнями (а.с.64-70 т.2), договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) (а.с.71-72 т.2), договором про заміну боржника від 03.04.2014 року (а.с.74-75), договором про відступлення права на вимогу від 01.08.2012 року (а.с.123-124 т.2), актом приймання-передачі (а.с.12 т.2), актами звірки взаємних розрахунків з ПП «Наша компанія» (а.с.126-127 т.2), договір купівлі-продажу №008 від 12.03.2012 року (а.с.129-130 т.2).
-Довідкою ТОВ «Ситковецьке» №752 від 11.06.2015 року з якої вбачається, що ОСОБА_1 15.10.2014 року згідно платіжного доручення №461 без будь яких правових підстав було перераховано з розрахункового рахунку ТОВ «Ситковецьке» на свій власний рахунок кошти у розмірі 200 000 грн. При цьому в призначенні платежу вказано про повернення зворотної фінансової допомоги згідно акта звірки від 01.10.2014 року (а.с.200 т.2);
-Протоколом №25/06-14 загальних зборів учасників ТОВ «Ситковецьке» з якого вбачається, що загальними зборами було вирішено заяву ОСОБА_1 задовольнити, перевести ОСОБА_1 з посади директора Товариства на посаду фінансового директора з 26.06.2014 року (а.с.225 т.2)
-Наказом №14-к ТОВ «Ситковецьке» від 12.02.2015 року про звільнення фінансового директора ОСОБА_1 з роботи з 12.02.2015 року за згодою сторін (а.с.233 т.2).
-Наказом №30 від 01.08.2013 року з якого вбачається, що перерахування коштів здійснювати лише згідно рахунків, підписаних директором ОСОБА_1 і заступником директора ОСОБА_15 та погоджених ОСОБА_3 реєстрів платежів, складених на підставі рахунків на оплату (а.с.237 т.2).
-Довідкою по місцю вимоги з якої вбачається, що 15.10.2014 року грошовий переказ в сумі 200000,00 та 22.10.2014 року грошовий переказ в сумі 7000 грн. були здійснені з усного розпорядження ОСОБА_1 без письмової згоди з ОСОБА_3 згідно реєстру платежів (а.с.236 т.2);
-Актом про повернення поворотної фінансової допомоги з якого вбачається, що даним актом підтверджується факт перерахування 15.10.2014 року ОСОБА_1 з розрахункового рахунку ТОВ «Ситковецьке» №26009223339 на свій особистий картковий рахунок № НОМЕР_4 коштів в сумі 200 000,00 грн. з вказаної суми кошти в розмірі 150 000 грн були передані від ОСОБА_1
17.10.2014 року кошти в сумі 150 000,00 грн були повернуті ОСОБА_3 в касу ТОВ «Ситковецьке», що підтверджується приходним касовим ордером від 17.10.2014 року (а.с.239 т.2) .
-Заявою ТОВ «Ситковецьке», з якої вбачається, що станом на жовтень 2014 року електронний цифровий підпис для можливості використання системи «Клієнтбанк» було оформлено лише фінансовому директору ОСОБА_1 . Крім того, перерахунок коштів в розмірі 216000,00 грн було вчинено за вказівкою ОСОБА_1 на її особистий картковий рахунок, під її контролем та супроводом. Оскільки ОСОБА_1 в жовтні 2014 року займала посаду фінансового директора ТОВ «Ситковецьке», саме до її повноважень відносились функції контролю та управління фінансами підприємства, а тому в.о. головного бухгалтера ОСОБА_4 не повідомляв будь-кого іншого, окрім фінансового директора ОСОБА_1 про перерахунок коштів (а.с.243 т.2).
-Службовою характеристикою ТОВ «Ситковецьке», з якої вбачається, що ОСОБА_1 працювала на ТОВ «Ситковецьке» з 2009 року по 2013 рік на посаді головного бухгалтера; з 2013 по 2014 рік - на посаді директора; з 2014 по лютий 2015 року - на посаді фінансового директора. В роботі допускала значні порушення, які проявлялись в неналежному оформлені документів бухгалтерської та податкової звітності, відсутності контролю та планування діяльності підприємства, безпідставній розтраті коштів та матеріальних цінностей підприємства, чим завдала значної матеріальної шкоди ТОВ «Ситковецьке». Після звільнення в лютому 2015 року, ОСОБА_1 покинула підприємство не передавши жодних справ, які відносились до її відповідальності. Виявлені після звільнення ОСОБА_1 порушення в роботі і завдані матеріальні збитки стали підставою для звернення ТОВ «Ситковецьке» до правоохоронних органів із заявами про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності (а.с.244 т.2).
-Протоколом тимчасового доступу до речей та документів від 19.08.2015 року, з яких вбачається, що оперуповноваженим УПЗСЕ на підставі ухвали слідчого судді було ознайомлено з юридичною справою, тобто документами, що стали підставою для відкриття карткового рахунку ОСОБА_1 , відкритого в ПАТ АБ «Укргазбанк», виписки про рух коштів по картковому рахунку № НОМЕР_3 ОСОБА_1 за період часу з моменту відкриття рахунку по день винесення ухвали. При ознайомленні встановлено виписки про рух коштів по картковому рахунку № НОМЕР_3 ОСОБА_1 відкритого в ПАТ АБ Укргазбанк за період часу з 10.10.2014 року по 29.07.2015 року (а.с.9-10 т.3);
-Описом речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді, з якого вбачається що були вилучені юридична справа, тобто документи, що стали підставою для відкриття карткового рахунку ОСОБА_1 ( розписка, заява анкета, копія паспорта та ідентифікаційного коду(а.с.16-20 т.3), виписку про рух коштів по картковому рахунку № НОМЕР_3 ОСОБА_1 (а.с.11 т.3);
-Випискою по рахунку № НОМЕР_3 за період з 14.10.2014 по 29.07.2015 року (а.с.12-15 т.3);
-Протоколом про тимчасовий доступ до речей та документів від 19.08.2015 року з якого вбачається, що при ознайомлені зі змістом документів встановлено рух коштів по рахунку № НОМЕР_5 ТОВ «Ситковецьке» на паперовому носію з 14.07.2014 року по 29.07.2015 року (а.с.26-27 т.3);
-Протоколом №25/06-14 загальних зборів учасників ТОВ «Ситковецьке» від 25.06.2014 року з якого вбачається, що загальними зборами вирішено питання щодо переведення ОСОБА_1 з посади директора Товариства на посаду фінансового директора (а.с.34 т.3);
-Статутом ТОВ «Ситковецьке» (а.с.43-53 т.3);
-Додатковою угодою до Договору банківського рахунку №42/14-РКО від 14.07.2014 року (а.с.59-67 т.3);
-Банківською документацією (а.с.68-83 т.3);
-Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.84-87т.3);
-Банківською документацією (а.с.96-97 т.3)
-Випискою особового рахунку ТОВ «Ситковецьке» в АБ «Украгазбанк» , рахунок № НОМЕР_6 , за період з 14.07.2014 по 29.07.2015 року, з якого вбачається, що 15.10.2014 року відбувся рух коштів на рахунок № НОМЕР_3 ОСОБА_1 як повернення зворотної фінансової допомоги згідно акту звірки від 01.10.2014 року (а.с.147 т.3) на суму 200 000,00 грн , 22.10.2014 року на суму 7000,00 грн, 17.12.2014 року на суму 9000,00 грн. (а.с.111-250 т.3).
-Випискою особового рахунку ТОВ «Ситковецьке» в АБ «Украгазбанк» , рахунок № НОМЕР_6 , за період з 14.07.2014 по 29.07.2015 року (а.с.1-42 т.4);
-Листом ТОВ «Ситковецьке» від 23.09.2015 року вбачається, що ОСОБА_1 працювала в ТОВ «Ситковецьке» з 05.05.2009 року на посаді головного бухгалтера підприємства, з 26.01.2013 року - на посаді директора, з 26.04.2014 року - на посаді фінансового директора ТОВ «Ситковецьке». В платіжному доручені № 461 від 15.10.2014 року, яким було перераховано кошти в розмірі 200 000, 00 грн. з розрахункового рахунку ТОВ «Ситковецьке» на особистий картковий рахунок ОСОБА_1 в призначені платежу зазначено: «повернення зворотної фінансової допомоги згідно акта звірки від 01.10.2014 року», однак протягом періоду роботи ОСОБА_1 в ТОВ «Ситковецьке», починаючи з 05.05.2009 року і до 15.02.2015 року ОСОБА_1 не надавала підприємству жодної фінансової допомоги. Таким чином посилання в платіжному доручені на акт звірки від 01.10.2014 року і повернення фінансової допомоги є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності. Жодної допомоги ОСОБА_1 ТОВ «Ситковецьке» не надавала, актів звірки з нею проведено не було, а, отже, перерахування 200 000, 00 грн. з розрахункового рахунку ТОВ «Ситковецьке» на особистий картковий рахунок ОСОБА_1 було зроблено нею без правових підстав з метою незаконного збагачення та завдання матеріальних збитків ТОВ «Ситковецьке»( а.с.43 т.4).
-Згідно довідки складеної Старшим державним фінансовим інспектором відділу інспектування в агропромисловому комплексі та сфері використання природних ресурсів Держфінінспекції у Вінницькій області ОСОБА_16 вбачається, що перевіркою питання щодо надання та повернення поворотної фінансової допомоги громадянки ОСОБА_1 в період з 01.01.2013 по 22.10.2015 року, встановлено наступне. Договір про надання зворотної фінансової допомоги громадянкою ОСОБА_1 та акти звірки: від 01.10.2014 б/н на суму 200000,00 грн., від 01.10.2014 б/н на суму 7000,0 грн., від 17.12.2014 б/н на суму 9000,0 гривень в ході проведення перевірки не представлено. Відповідно до довідки від 28.10.2015 №1001, за підписом від імені директора ТОВ «Ситковецьке» ОСОБА_2 слідує, що за період роботи на підприємстві ОСОБА_1 договори про надання зворотної фінансової допомоги з нею не укладались та не реєструвались. Кошти від ОСОБА_1 як надання зворотної фінансової допомоги в касу підприємства та на розрахунковий рахунок не надходили. Дебіторська та кредиторська заборгованість перед ОСОБА_1 не рахувалась та не рахується. За даними рахунку №6851 «Розрахунки з іншими кредиторами» ТОВ «Ситковецьке» по контрагенту ОСОБА_1 в період з 01.01.2013 по 01.10.2014 дебіторська чи кредиторська заборгованість не рахувалась. За період з 01.10.2014 по 12.02.2015 року за даними регістрів бухгалтерського обліку ТОВ «Ситковецьке» по дебету Рахунку №6851 відображено господарську операцію з перерахування на користь ОСОБА_1 грошових коштів в загальній сумі 216000,0 грн., із призначенням платежу: " повернення зфд". За даними банківських виписок по рахунку ТОВ «Ситковецького» № НОМЕР_1 відкритого в АБ «Укргазбанк» МФО 320478 за період з 01.10.2014 по17.12.2014 року відображено перерахування на рахунок № НОМЕР_4 грошові кошти в сумі 216 000,0 грн., зокрема: 14.10.2014 перераховано грошових коштів в сумі 200000,0 грн. із призначенням платежу: повернення зворотної фінансової допомоги згідно акту звірки від 01.10.2014 року, поповнення карткового рахунку № НОМЕР_3 ОСОБА_1 ; 21.10.2014 перераховано грошових коштів в сумі 7000,0 грн. із призначенням платежу: повернення зворотної фінансової допомоги згідно акту звірки від 01.10.2014 року, поповнення карткового рахунку № НОМЕР_3 ОСОБА_1 16.12.2014 перераховано грошових коштів в сумі 9000,0 грн. із призначенням платежу: повернення зворотної фінансової допомоги згідно акту звірки від 01.12.2014 року, поповнення карткового рахунку № НОМЕР_3 ОСОБА_1 . В ході проведення перевірки Управлінням МВС України у Вінницькій області в особі старшого слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_17 на ім'я директора ТОВ «Ситковецьке» ОСОБА_2 направлено лист від 19.10.2015 №5/6036 щодо надання фінансово-бухгалтерських документів за період з 2013-2015 роки, а саме: договори поворотної фінансової допомоги, укладених між ТОВ «Ситковецьке» із ОСОБА_1 ; банківські виписки або прибуткові касові ордери на отримання поворотної фінансової допомоги від ОСОБА_1 (а.с.49-52 т.4);
-Довідкою ТОВ «Ситковецьке» №1001 від 28.10.2015, згідно якої вбачається те, що за період роботи на підприємстві ОСОБА_1 договори про надання зворотної фінансової допомоги з нею не укладались, не реєструвались. Кошти від ОСОБА_1 про надання зворотної фінансової допомоги в касу підприємства та на розрахунковий рахунок не надходили. Дебіторська та кредиторська заборгованість перед ОСОБА_1 не рахувалась та не рахується (а.с.56 т.4);
-Фінансовими документами АБ «Укргазбанк» з якого вбачається поповнення карткового рахунку 15.10.2014 року на суму 200000,00 грн, 22.10.2021 року поповнення рахунку на суму 7000,00 грн та 17.12.2014 року на суму 9000,00 грн (а.с.58-62 т.4).
-Банківською випискою з рахунку ОСОБА_1 (а.с.91 т.4);
-Договором про надання поворотної фінансової допомоги від 01.03.2013 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на суму 220 000,00 грн (а.с.93, 123-124 т.4);
-Договором про заміну боржника від 03.03.2014 року по договору про надання поворотної фінансової допомоги , згідно якого ОСОБА_5 було замінено на ТОВ «Ситковецьке» (а.с.94, 130 т.3);
-Актами звірки взаємних розрахунків з ОСОБА_1 (а.с.120-121, 128-129 т.4);
-Прибутковим касовим ордером №1 від 01.03.2013 року прийнятого від ОСОБА_1 на підставі договору про надання поворотної фінансової допомоги на суму 220000,00 грн (а.с.127 т.4);
-Висновком експерта №20-4273 від 29.10.2020 року, з якого вбачається, що відтиски печатки ТОВ «Ситковецьке» ідент. код № 33845116 на довіреності від 03.03.2014 року (а.с. 132 т.4), договорі про заміну боржника від 03.03.2014 року (а.с. 130-131 Т.4), акті звірки взаємних розрахунків від 01.10.2014 року - (а.с. 128 т.4) акті звірки взаємних розрахунків від 01.12.2014 року - (а.с. 129 т.4), нанесені у кожному випадку рельєфним кліше, виготовленим фотополімерним способом.
2-3. Відтиски печатки ТОВ «Ситковецьке», розміщених на договорі про заміну боржника (уступлення права вимоги) (по договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики), укладений між ФОП ОСОБА_5 (Боржник), ТОВ «Ситковецьке» в особі заступника директора ОСОБА_3 (Новий боржник) та ФО ОСОБА_1 (Кредитор) на 2-х арк. (т.4 а.с. 130-131) та на довіреності від 03.03.2014 на ім'я ОСОБА_3 на 1-му арк. (т.4 а.с. 132), нанесені не печаткою ТОВ «Ситковецьке», вільні зразки якої були надані для порівняльного дослідження.
В ході судового розгляду судом до матеріалів кримінального провадження долучено докази, в тому числі зі сторони захисту, серед яких постанова Верховного суду України від 17.10.2017 року №140/2902/16-ц, адвокатський запит №307 від 14.04.2020 (а.с.125 т.4), лист ФОП « ОСОБА_5 » від 20.04.2020 року (а.с.126 т.4), ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 10.10.2018 року у справі №127/4410/18 (а.с.133 т.4), висновки експертів за результатами проведення судово-технічної та почеркознавчого дослідження від 14.05.2018 року №2443/244/2445/18-21 (а.с.134-138 т.4, виписка ПАТ «КБ'Приват Банк» (а.с.168-169 т.4). Такі докази в порядку ст.. 290 КПК України стороною захисту, з урахуванням зміни прокурором обвинувачення, та підтримання попереднього обвинувачення потерпілим, потерпілому з урахуванням підтримання попереднього обвинувачення відриті не були.
Враховуючи вище викладене відповідно до ч.12 ст. 290 КПК України, суд встановив, що сторона захисту обвинувачення, як сторона кримінального провадження не здійснила відкриття вище вказаних матеріалів відповідно до положень цієї статті.
А тому суд визнає дані докази не допустимими та виключає їх зі складу доказів, які підлягають дослідженню в нарадчій кімнаті.
Згідно вимог ч.1 ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Практика Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 08.02.2001 у справі «Берктай проти Туреччини», рішення від 07.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії», показує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, підтверджується зібраними органом досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні доказами, які є належними, допустимими та достовірними.
Суд не вбачає в діях ОСОБА_1 самовільних дій, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам власника, оскільки беззаперечно доведено саме те, що ОСОБА_1 вчинила злочин передбачений ч.4 ст. 191 КК України - заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого у великих розмірах.
Судом взято до уваги той факт, що при перерахуванні коштів в розмірі 200 000, 00 грн. з розрахункового рахунку ТОВ «Ситковецьке» на особистий картковий рахунок ОСОБА_1 в призначені платежу зазначено: «повернення зворотної фінансової допомоги згідно акта звірки від 01.10.2014 року», однак протягом періоду роботи ОСОБА_1 в ТОВ «Ситковецьке», починаючи з 05.05.2009 року і до 15.02.2015 року ОСОБА_1 не надавала підприємству жодної фінансової допомоги, а тому посилання в платіжному доручені на акт звірки від 01.10.2014 року і повернення фінансової допомоги є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, так як на думку суду жодної допомоги ОСОБА_1 ТОВ «Ситковецьке» не надавала, актів звірки з нею проведено не було, а отже, перерахування 200 000, 00 грн. з розрахункового рахунку ТОВ «Ситковецьке» на особистий картковий рахунок ОСОБА_1 було зроблено нею без правових підстав з метою незаконного збагачення та завдання матеріальних збитків ТОВ «Ситковецьке».
Крім того судом взято до уваги довідку від 28.10.2015 №1001 видану за підписом від імені директора ТОВ «Ситковецьке» ОСОБА_2 з якої слідує, що за період роботи на підприємстві ОСОБА_1 договори про надання зворотної фінансової допомоги з нею не укладались та не реєструвались. Кошти від ОСОБА_1 як надання зворотної фінансової допомоги в касу підприємства та на розрахунковий рахунок не надходили.
З огляду на усе викладене, суд вважає, що обвинувачення ОСОБА_1 за ст.356 КК України та докази, надані стороною обвинувачення та стороною захисту на підтвердження вчинення даного злочину оцінені судом критично та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_1 суд враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, особу винної, обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання, не визнання вини та не відшкодування збитків завданих злочином, а тому суд критично відноситься до висновку досудової доповіді уповноваженого органу з питань пробації, згідно якої виправлення особи можливе без позбавлення волі на певний строк .
Таким чином, всебічно, повно та неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 саме за ч.4 ст. 191 КК України знайшла своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі, всі докази в своїй сукупності та взаємозв'язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти до однозначного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 , її дії органами досудового розслідування кваліфіковано вірно за ч.4 ст. 191 КК України, як заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненого у великих розмірах.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання, суд керується вимогами ст.ст.65-67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" з наступними змінами, відповідно до якої при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суд має суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суд має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Відповідно до п.3 вказаної Постанови, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле, склад сім'ї, його матеріальний стан тощо.
Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченої судом не встановлено.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлено.
При призначенні міри покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , суд враховує ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії тяжких злочинів, наслідків які настали, особу винної, її соціальне становище, яка раніше не судима, на обліку у лікаря - нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, невизнання вини, невідшкодування шкоди, а тому суд враховуючи вище викладене, приходить до висновку, що ОСОБА_1 заслуговує на покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті 191 ч.4 КК України, а її виправлення та перевиховання не можливе без реальної ізоляції від суспільства.
Згідно ст.122, 124 КПК України процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів на проведення експертизи у розмірі 6537,60 грн. слід стягнути з обвинуваченої на користь держави.
Речові докази по справі відсутні.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу не обирати.
У кримінальному провадженні представником потерпілої сторони ТОВ «Ситковецьке» заявлено цивільний позов, в якому представник ТОВ «Ситковецьке» просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ситковецьке» грошові кошти в розмірі 216 000,00 грн. (а.с.7 т.1).
Вирішуючи заявлений цивільний позов представника потерпілої сторони ТОВ «Ситковецьке» , суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.
Згідно ст. 1166 ЦПК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі, яка її завдала.
Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Відповідно до загальних підстав
цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про
відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
У співставленні з наведеними нормативними актами, зважаючи на доведеність вини обвинуваченої, не зважаючи на невизнання позовних вимог, суд вважає доведеним факт заподіяння матеріальної шкоди потерпілій стороні, а тому дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України суд, -
ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні злочину передбаченого ч.4 ст. 191 КК України та призначити їй покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно - господарських функцій строком на 2 (два) роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
Запобіжний захід щодо обвинуваченої ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , паспорт НОМЕР_8 виданий 19.10.2002 року Житомирським МВ УМВС України у Житомирській області на користь держави (отримувач коштів УК у Немирівському районі/ 24060300; код за ЄДРПОУ: 37336738; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313010115000002380; код класифікації доходів бюджету: 24060300) процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 6537 (шість тисяч п'ятсот тридцять сім гривень), 60 коп.
Позовні вимоги ТОВ «Ситковецьке» задовільнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , паспорт НОМЕР_8 виданий 19.10.2002 року Житомирським МВ УМВС України у Житомирській області на користь ТОВ «Ситковецьке» вул..Мандролька,19 смт.Ситківці Немирівського району Вінницької області, код ЄДРПОУ 33845116 грошові кошти у розмірі 216 000 (двісті шістнадцять тисяч гривень),00 коп.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Немирівський районний суд протягом 30 діб з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду після його проголошення.
Суддя: О.П.Царапора