вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
14.07.2021м. ДніпроСправа № 904/5299/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу:
за позовом Приватного підприємства "Пауерлюкс", м. Запоріжжя
до Комунального підприємства "Міські автомобільні дороги-1" Нікопольської міської ради, м. Нікополь, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості у розмірі 41 836,00 грн. за договором № 69 від 20.10.2020 року.
Приватне підприємство "Пауерлюкс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства "Міські автомобільні дороги-1" Нікопольської міської ради заборгованість у загальному розмірі 41 836,00 грн. за договором № 69 від 20.10.2020 року, з яких: основний борг - 40 000,00 грн., 3% річних - 396,00 грн., інфляційні втрати - 1 440,00 грн.
Дослідивши подані позовні матеріали, суд зазначає наступне.
Згідно приписів частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Відповідно до частин 3 - 4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом приписів частин 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно положень ч.1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Виходячи із вказаних вище положень Господарського процесуального кодексу України та беручи до уваги ціну позову (41 836,00 грн.), яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто поданий позов відноситься до малозначних справ, а також незначну складність характеру спірних правовідносин та обсяг необхідних доказів, що не потребує проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
22.06.2021 року від позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів про понесення витрат на правничу допомогу вих. № б/н від б/д.
05.07.2021 року від відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву вих. № 434/21 від 01.07.2021 року.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
Позиція позивача, викладена у позовній заяві
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 69 від 20.10.2020 року, а саме в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 40 000.00 грн., що стало підставою для нарахування позивачем 3% річних у розмірі 396.00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 440,00 грн.
Позиція відповідача, викладена у відзиві
Відповідач позовні вимоги визнає в частині основного богу в розмірі 40 000,00 грн. та станом на 01.07.2021 року сума основного боргу сплачена в повному обсязі.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов'язаних з укладенням Договору, умов та строку поставки товару, встановлення факту постави товару та встановлення факту невиконання відповідачем договору в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.10.2020 між Комунальним підприємством "Міські автомобільні дороги-1" Нікопольської міської ради (далі - Замовник, Відповідач) та Приватним підприємством "Пауерлюкс" (далі - Постачальник, Позивач) укладено договір № 69 (далі - Договір).
Згідно пункту 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується поставити Замовнику товар: (Світильник світлодіодний вуличний консольний) класифікатор та його відповідний код ДК 021:2015 (СРУ): ДК 021:2015:31520000-7: Світильники та освітлювальна арматура кількість, ціна за одиницю та код ДК 021:2015 (СРV) товару (послуги), що найбільше відповідає назві номенклатурної позиції предмета закупівлі зазначено у Додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору, а Замовник прийняти й оплатити цей товар.
Відповідно до Додатку №1 до Договору, Позивач зобов'язався поставити Замовнику товар: Світильник консольний LED PWL 35W 6500K ІР65-8МО, кількістю 575 штук (ціна за штуку - 307,50 грн. з ПДВ) загальною вартістю 176 812,50 грн. з ПДВ.
Згідно умов пункту 4.1. Договору, поставка товару здійснюється партіями, на умовах DDP Нікополь, відповідно до узгодженого №3).
Відповідно до Додатку №3 до Договору Постачальник зобов'язався поставити Замовнику товар однією партією у повному обсязі до 31.10.2020.
За умовами пункту 5.1. Договору, оплата проводиться після виставлення Постачальником рахунку на оплату товару, протягом 45 робочих днів з дня отримання товару Замовником.
20.10.2020 Позивач виставив Відповідачу рахунок на оплату по замовленню №3211 на загальну суму 176 812,50 грн та 24.12.2020 в повному обсязі поставив Відповідачу Товар, що підтверджується видатковою накладною №2458 від 24.12.2020.
Відповідач поставлений Позивачем товар прийняв без заперечень щодо кількості та якості.
Відповідачем оплата за отримний Позивачем товар була проведена частинами, а саме: 08.12.2020 у розмірі 20 000,00 грн, 23.12.2020 у розмірі 30 000,00 грн, 04.01.2021 у розмірі 20 000,00 грн, 25.01.2021 у розмірі 10 000,00 грн, 10.03.2021 у розмірі 36 812,50 грн та 30.04.2021 у розмірі 20 000,00 грн.
Викладене стало підставою для звернення позивача до суду для захисту свого порушеного права.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини поставки товару.
Щодо суми основного боргу
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним в момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного з законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до вимог ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до приписів ст. 524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно зч.1-2 ст. 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Вказана норма кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 198 ГК України.
Відповідно до умов договору строк оплати товару є таким, що настав.
З огляду на обставини встановлені судом вище та враховуючи умови пункту 5.1. Договору Відповідач повинен був в повному обсязі розрахуватися з Позивачем до 03.03.2021.
Проте розрахунок було проведено частково, про що зазначалося раніше, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 40 000,00 грн.
Під час розгляду справи Відповідачем проведено оплату суми основного боргу у розмірі 40 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1377 від 03.06.2021 на суму 10 000,00 грн. та № 1383 від 19.06.2021 на суму 30 000,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку в частині стягнення основного боргу у сумі 40 000,00 грн. провадження у справі слід закрити.
Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 396.00 грн. за період з 03.03.2021 по 26.05.2021 та інфляційних втрат у розмірі 1 440,00 грн. за період з березня 2021 по квітень 2021.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що інфляційні та річні нараховані на прострочену суму основного боргу за фактичний період прострочення, відповідає фактичним обставин та вимогам законодавства.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 396,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 440,00 грн. підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відтак, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин справи, які підтверджені належними доказами, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат, а провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 40 000,00 грн. підлягає закриттю за правилами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Щодо судового збору
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2 270,00 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу.
Крім судового збору, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.
Відповідачем заперечень щодо розміру судових витрат на правничу допомогу суду не надано.
Щодо вказаних витрат суд встановив наступне.
У попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи зазначені витрати на правничу допомогу в сумі 11 000,00 грн., у т.ч.: за вивчення матеріалів та підготовки позовної заяви - 3 000,00 грн.; у разі необхідності представлення інтересів Позивача в суді - 8 000,00 грн. (орієнтовно 2 судових засідання. Гонорар за кожне судове засідання 4 000,00 грн. з урахуванням витрат на відрядження).
Правнича допомога щодо вивчення матеріалів та підготовки позовної заяви до КП "Міські автомобільні договоги-1" НМР про стягнення заборгованості була надана від позивача Адвокатським об'єднанням "Легес" на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги № б/н від 15.06.2020 року та додаткової угоди № 7 від 25.05.2021 року.
В пункті 4.7. Договору про надання правничої (правової) допомоги № б/н від 15.06.2020 року Сторони погодили, що остаточний розмір та обсяг наданих послуг, а також остаточний розрахунок за надані послуги, а також розмір фактичних витрат, пов'язаних із наданням послуг, визначаються та здійснюються на підставі Акту приймання-передачі послуг.
У пункті 3 Додаткової угоди № 7 від 25.05.2021 року до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 15.06.2020 року сторони домовились про гонорар за надання правничої допомоги у фіксованому розмірі, який складає, зокрема за підготовку тексту позовної заяви - 3 000,00 грн.
Позивач зазначив, що надання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг від 31.05.2021 року. Оплата наданих послуг у розмірі 3 000,00 грн. підтверджується відповідним платіжним дорученням № 2940 від 11.06.2021 року.
Дослідивши наданий позивачем акт приймання передачі наданих послуг від 31.05.2021 року суд встановив, що в ньому зазначене наступне У відповідності до умов Договору про надання юридичних послуг від 15.06.2020 та Додаткової угоди № 7 від 25.05.2021 до Договору Адвокатським об'єднанням вивчені матеріалів та підготовлено позов до КП "Міські автомобільні договги-1" НМР про стягнення на користь ПП "Пауерлюкс" заборгованості за Договором поставки № 69 від 20.10.2020 року. Загальна вартість наданих послуг складає 3 000,00 грн без ПДВ.
Таким чином, даний Акт приймання передачі наданих послуг стосується послуг, наданих Адвокатським об'єднанням по стягненню заборгованості з КП "Міські автомобільні договги-1" НМР за спірним Договором № 69 від 20.10.2020 року.
Згідно з ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За вимогами п.1 ч.3 ст.123 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У контексті цього питання слід додати, що сторони не можуть бути обмежені у визначенні ціни послуг, що надаються адвокатами як професійна правнича допомога. Так, Верховний Суд у постанові по справі № 826/2689/15 від 09.04.2019 вказав, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
Умовами пункту 4.2. Договору про надання (правничої) правової допомоги від 15.06.2020 року сторони погодили, що оплата фактичних витрат здійснюється Клієнтом протягом 3 (трьох) робочих днів після надання Адвокатським об'єднанням відповідного звіту з документальним підтвердженням.
Отже, на думку відповідача, відсутність Акту приймання-передачі наданих послуг та Звіту адвоката свідчить про відсутність судових витрат як таких, а укладена Додаткова угода №4 до Договору про надання правничої (правової) допомоги № б/н від 15.06.2020 року виконує функцію прайс-листа та ніяким чином не свідчить про порядок та розмір розрахунку оплати праці за надані послуги.
Крім того, суд зазначає, що окрім акту приймання передачі наданих послуг надання цих послуг може бути підтверджено: 1) протоколом погодження обсягів та вартості послуг правничої допомоги 2) випискою по рахунку, що підтверджує оплату наданих послуг; 3) рахунком на оплату послуг, тощо.
Так позивачем надано рахунок № 20/05 від 31.05.2021 року на суму 3 000,00 грн. за надання правничої допомоги згідно договору від 15.06.2020 та додаткової угоди № 7 від 25.05.2021 - підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з КП "Міські автомобільні договги-1" НМР за договором № 69 від 20.10.2020, а також платіжне доручення № 2940 від 11.06.2021 року про оплату 3 000,00 грн., у призначені платежу якого зазначено відповідний рахунок та договір правничої допомоги.
Згідно з ч.ч.4,5,6 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, обсяг наданих адвокатом послуг підтверджується наявними в матеріалах справи договором про надання правової допомоги з додатковою угодою, рахунком на оплату, платіжним дорученням.
Отже, позивачем надані до суду належні докази на підтвердження виконання наданих послуг з правничої допомоги, навіть без врахування акту приймання-передачі наданих послуг.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив, що позивачем доведено вартість понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн., а відповідачем не заперечується неспівмірності та необґрунтованості таких витрат.
Таким чином, позивачем були понесені реальні та підтверджені матеріалами справи витрати на правову допомогу в розмірі 3 000,00 грн., які покладаються на відповідача
.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 126, 129, 221, 233, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути Комунального підприємства "Міські автомобільні дороги-1" Нікопольської міської ради (53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Ушинського, буд. 51-Б; код ЄДРПОУ 38578897) на користь Приватного підприємства "Пауерлюкс" (69095, м. Запоріжжя, вул. Залізнична, буд. 1-В; код ЄДРПОУ 25222641) 3% річних у розмірі 396,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 440,00 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн. та на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
В частині стягнення 40 000,00 грн. закрити провадження за відсутністю предмету спору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано - 14.07.2021 року.
Суддя В.Г. Бєлік