Справа №442/4388/21
Провадження №2/442/1035/2021
02 липня 2021 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючого - судді Медведика Л.О.,
з участю секретаря Далявської Л.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Дрогобицької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -
Позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати, ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок АДРЕСА_1 у якому мати проживала до своєї смерті, а також земельні ділянки загальною площею 1,6839га розташовані на території Ступницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. За життя мати заповіт не складала, тому вона, як дочка, є спадкоємцем першої черги. Вона фактично прийняла спадщину та у 2011 році звернулася до державного нотаріуса Другої Дрогобицької державної нотаріальної контори Москалик Л.П. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказане майно матері. Нотаріусом було заведено спадкову справі № 79/2011. 08 квітня 2011 року нотаріус видала їй Свідоцтво про право на спадщину за законом на земельні ділянки загальною площею 1,6839га розташовані на території Ступницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Крім того, 08 квітня 2011 року нотаріус видала Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва на право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , оскільки відсутній правовстановлюючий документ на будинок спадкодавця і рекомендувала звернутися до суду з питань оформлення спадкових прав на вищевказане майно.
В судове засідання позивач не з'явився. Подала заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримала, посилаючись на підстави, викладені в заяві. Просила задоволити позов.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутності, щодо задоволення позовних вимог - покладається на думку суду.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оглянувши матеріали справи, суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача, ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Ступницькою сільською радою Дрогобицького району Львівської області.
Після смерті матері відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок АДРЕСА_1 у якому мати проживала до своєї смерті, а також земельні ділянки загальною площею 1,6839га розташовані на території Ступницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належні їй на праві приватної власності згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 20.07.2005 року.
За життя мати заповіт не складала, тому позивач, як дочка, є спадкоємцем першої черги.
Як спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем до дня його смерті, позивач фактично прийняла спадщину, тому лише у 2011 році звернулася до державного нотаріуса Другої Дрогобицької державної нотаріальної контори Москалик Л.П. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вищевказане майно матері. Нотаріусом було заведено спадкову справі № 79/2011. 08 квітня 2011 року нотаріус видала позивачу Свідоцтво про право на спадщину за законом на земельні ділянки загальною площею 1,6839га, розташовані на території Ступницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Крім того, 08 квітня 2011 року нотаріус видала Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі позивачу свідоцтва на право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , оскільки відсутній правовстановлюючий документ на будинок спадкодавця.
Згідно ст. 66-69 ЗУ "Про нотаріат", п.4.15 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленум Верховного Суду України від 30.05.2008 N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Пунктом 24 даної Постанови зазначено, що при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належать спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Згідно ч.1 ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
За ч. 2 ст. 331 ЦК якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту такої реєстрації.
Зі змісту зазначених норм убачається, що право власності на нерухоме майно виникає в особи з моменту його державної реєстрації. Однак у відповідності до вищевказаної довідки КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО» державна реєстрація права власності на вказаний житловий будинок за спадкодавцем - відсутня.
Відповідно до роз'яснень наданих Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» за № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року - при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року. За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права (п.3.1.).
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).
До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад. Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Крім того, згідно роз'яснень даного Листа Вищого спеціалізованого суду України, громадяни, які збудували житлові будинки до 5 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 5 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи (п.3.2).
Згідно пункту 9 Розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», передбачається певний строк для проходження процедури прийняття в експлуатацію об'єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами їх технічного обстеження.
Зокрема, до таких об'єктів було віднесено індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року.
Враховуючи наведене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпні 1992 року не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію, у тому числі по окремо визначеній «спрощеній» процедурі.
Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об'єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об'єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.
Наведене роз'яснення було у Листі Міністерства юстиції України від 23.02.2016 №8.4-35//18/1, з метою напрацювання єдиної практики застосування законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в частині державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, збудовані до 5 серпня 1992 року.
Як вбачається з технічного паспорта будинку та довідки Ступницької сільської ради, житловий будинок АДРЕСА_1 був збудований у 1953 році, а відтак прийнятий в експлуатацію та зареєстрований в Ступницькій сільській раді Дрогобицького району Львівської області за спадкодавцем.
Частиною 5 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. У відповідності до ч.1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, що і було зроблено позивачем.
Відповідно до ч.3 ст.1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину, не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідну до ст.16 ЦК України визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що підлягають захисту судом.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше право не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За правилами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В сукупності наведені вище докази свідчать про підставність позовних вимог позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 81, 264, 265, 352 ЦПК України , суд, -
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) право власності на житловий будинок, загальною площею 77,2кв.м, житловою - 50,0кв.м, з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Медведик Л.О.