Справа № 319/27/20
Провадження №2/319/2/2021
05 липня 2021 року смт.Більмак
Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі
головуючого судді Мальованого В.О.
за участі секретаря судового засідання Синякової О.І.
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Більмак Запорізької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дружба» ( далі - ТОВ "Агро Дружба") про визнання угоди до договору оренди земельної ділянки щодо права оренди недійсною, визнання угоди до договору оренди земельної ділянки щодо розірвання договору оренди недійсною, та повернення земельної ділянки , -
Відповідно до ст.268 ЦПК України в судовому засіданні проголошена вступна та резолютивна частини рішення.
16 січня 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовною заявою до ТОВ «Агро Дружба» про визнання договору оренди землі недійсним, який обґрунтований недодержанням в момент укладення договору волевиявлення сторони договору. Позивач на підставі ст.ст. 6,15,203,207,208,215 ЦК України просить визнати недійсною Додаткову угоду від 01.02.2017 до договору оренди земельної ділянки від 01.04.2008 щодо земельної ділянки загальною площею 4,5129 га, кадастровий номер 2322781800:04:003:0082.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом являється власником земельної ділянки загальною площею 4,5129 га, кадастровий номер 2322781800:04:003:0082, що розташована на території Благовіщенської сільської ради Більмацького району Запорізької області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
01 квітня 2018 року між її матір"ю ОСОБА_3 ( яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та сільськогосподарським виробничим кооперативом "Дружба" був укладений договір оренди даної земельної ділянки. Договір був укладений на строк 10 років з закінченням 02.01.2018. Договір пройшов державну реєстрацію у Куйбишевському РВЗРФ ДП ЦДЗК за № 040827100320. Після закінчення строку дії договору вона звернулась до відповідача щодо повернення земельної ділянки, оскільки мала намір самостійно її обробляти. Відповідач тривалий час під різними приводами не повертав їй земельну ділянку, а потім заявив, що строк дії договору оренди подовжено до 31.12.2027 та надав ксерокопію Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 01.02.2017 з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 80783470 від 20.02.2017 . В серпні 2019 року, отримавши ксерокопію Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, вона з'ясувала, що дана Додаткова угода не містить її підпису, тобто від її імені підпис виконано іншою особою, згоди та надання повноважень на її укладання та підписання іншій особі не надавала. 09.08.2019 вона звернулась до відповідача з листом-повідомленням з вимогою про розірвання договір оренди земельної ділянки від 01 квітня 2008 року та додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки від 01 лютого 2017 року, а також повернення належної їй на праві власності земельної ділянки по акту приймання-передачі (повернення) земельної ділянки. Відповідь на вказаний лист-повідомлення від відповідач на її адресу не надсилав.
В зв"язку з цим позивач змушена була звернутись до суду за захистом свої порушених прав.
До відкриття провадження у справі позивач подала до суду клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої просила поставити питання: чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 в Додатковій угоді від 01 лютого 2017 року до договору оренди земельної ділянки від 01 квітня 2008 року, зареєстрованій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 80783470 від 20.02.2017 року, щодо права оренди ТОВ «Агро Дружба» земельної ділянки загальною площею 4,5129 га, кадастровий номер 2322781800:04:003:0082, особисто ОСОБА_2 . Проведення експертизи просила доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.
Ухвалою суду від 21 січня 2020 року позовна заява позивача ОСОБА_2 була залишена без руху та надано строк на усунення недоліків зазначених в ухвалі протягом 10 днів для її отримання.
Ухвалою суду від 31 січня 2020 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 04 березня 2020 року, відповідачу встановлений строк для надання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення вказаної ухвали.
27 лютого 2020 року до суду надійшов відзив ТОВ "Агро Дружба" на позовну заяву ОСОБА_2 , в якому зазначили про те, що не визнають позовні вимоги ОСОБА_2 , оскільки вони ґрунтуються на обставинах, які не відповідають дійсності. В обґрунтування своїх заперечень ТОВ "Агро Дружба" зазначили, що 01.04.2008 між ОСОБА_3 та СВК « Дружба» було укладено Договір оренди спірної земельної ділянки з терміном дії до 02.01.2018. Заключними положеннями даного договору було передбачено, що після закінчення дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, Договір вважається поновленим на невизначений термін, але кожна із сторін має право припинити його дію, попередивши про це іншу сторону не пізніше ніж за один сільськогосподарський рік. В 2017 році ОСОБА_2 виявила бажання продовжити дію договору оренди до 01.12.2027. В зв"язку з цим було підготовлено проект Додаткової угоди від 01.02.2017, яка передана на підпис через батька позивачки, громадянина ОСОБА_4 . Після повернення підписаних зі сторони ОСОБА_2 примірників додаткової угоди, зазначена додаткова угода була зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Крім того, відповідач зазначив, що після укладення додаткової угоди TOB «Агро-Дружба» належним чином виконував умови даного договору, в тому числі щодо виплати орендної плати, а позивач була усвідомлена та знала про спірну додаткову угоду та продовження дії договору. Зокрема, позивач 05.01.2018 видала ОСОБА_5 нотаріально посвідчену довіреність на отримання орендної плати, відповідно до якої ним отримувалась орендна плата.
Також відповідач зазначив, що після отримання усного повідомлення про непогодження з укладеною додатковою угодою, зазначена додаткова угода була розірвана з реєстрацією такого розірвання в Державному реєстрі речових прав 12.12.2019. Тобто, фактично на момент подання позову у сторін був відсутній предмет спору, який би породжував права та обов'язки сторін на минуле та на майбутнє.
Додаткова угода від 01.02.2017 не є окремим документом, який регулює договірні відносини між сторонами з оренди земельної ділянки , а є доповненням Договору оренди від 01.04.2008. За умовами Заключних положень Договору оренди земельної ділянки від 01.04.2008, укладеного між ОСОБА_3 та TOB «Агро Дружба» було передбачено, що після закінчення дії договору, якщо сторони продовжують виконувати його умови, Договір вважається поновленим на невизначений термін, але кожна із сторін має право припинити його дію попередивши про це іншу сторону не пізніше ніж на один сільськогосподарський рік. Після 02.01.2018 ні позивач, ні TOB «Агро-Дружба» не повідомляли свою незгоду про відмову від продовження дії Договору від 01.04.2008, та належним чином виконували свої зобов'язання. Відповідно навіть при визнанні недійсним Додаткової угоди від 01.02.2017, сторони в 2018-2019 роках керувались умовами Договору оренди від 01.04.2008.
Ухвалою суду від 24 березня 2020 року за клопотанням позивача ОСОБА_2 було призначено почеркознавчу експертизу та зупинено провадження у справі.
Ухвалою суду від 07 серпня 2020 року провадження у справі було поновлено, призначено підготовче засідання на 26 серпня 2020 року.
23 жовтня 2020 року позивач , в особі свого представника - адвоката Вайновського Є.О. уточнила позовні вимоги та прохала суд визнати недійсною Додаткову угоду від 01 лютого 2017 року до договору оренди земельної ділянки від 01 квітня 2008 року, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права щодо права оренди ТОВ «Агро Дружба» земельної ділянки загальною площею 4,5129 га, кадастровий номер-2322781800:04:003:0082; визнати недійсною Угоду від 28 листопада 2019 року до договору оренди земельної ділянки від 01 квітня 2008 року, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 01.04.2008 та додаткової угоди від 01.02.2017; зобов'язати ТОВ «Агро Дружба» повернути належну їй на праві власності земельну ділянку загальною площею 4,5129 га, кадастровий номер -2322781800:04:003:0082.
В обґрунтування уточнених позовних вимог позивач зазначила, що за фактом вчинення від її імені правочинів та підроблення підпису, вона в лютому 2020 року звернулась до Більмацького відділення поліції Бердянського відділу поліції ГУНП у Запорізькій області. 14.09.2020 отримала від відповідача Угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки від 01.04.2008 та додаткової угоди до неї від 01.02.2017, яка датувалась 28.11.2019 та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 193213002. Таким чином, отримавши вищевказані документи, дізналась про повторне порушення свого права, а саме наявності ще однієї Угоди до договору оренди земельної ділянки від 01 квітня 2008 року, яка також не містить її підпису, тобто від її імені підпис виконано іншою особою, згоди та повноважень на її укладання та підписання іншій особі не надавала.
29 жовтня 2020 року ухвалою суду узадоволенні клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дружба» Кравченка С.І. про закриття провадження у справі було відмовлено, на думку суду, фактичне розірвання додаткової угоди не свідчить про відсутність спору між сторонами. Крім того, сам представник відповідача у поданому клопотанні вказує на продовження орендних відносин між сторонами, що позивачем заперечується.
Ухвалою суду від 29 жовтня 2020 року за клопотанням позивача ОСОБА_2 було призначено почеркознавчу експертизу та зупинено провадження у справі.
Ухвалою суду від 18 травня 2021 року було поновлено провадження у справі та призначене підготовче засідання на 02 червня 2021 року.
15 червня 2021 року ухвалою суду в задоволенні клопотання представника ТОВ "Агро Дружба" Кравченка С.І. про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 відмовлено, ОСОБА_4 викликано в судове засідання в якості свідка; в задоволенні клопотання ТОВ "АгроДружба" Кравченка С.І. про визнання обов"язковою явку в судове засідання позивача ОСОБА_2 відмовлено; підготовче провадження у цивільній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 05 липня 2021 року .
В судове засідання позивач та представник позивача не з"явились; представником позивача надано клопотання про розгляд справи за його відсутності, наполягав на задоволенні позовних вимог, оскільки позивач жодних додаткових угод до договорів оренди укладала і не підписувала, волевиявлення та наміру на їх укладення не мала, а підписи в них є підробленими та вчиненими третіми особами.
У зв'язку з цим справа відповідно до ст.ст. 211, 223 ЦПК України розглядається за відсутності позивача та її представника.
Представник відповідача ТОВ "Агро Дружба" Кравченко С.І. заперечував проти позовних вимог ОСОБА_2 з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_2 являється його донькою. Вона на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом являється власником земельної ділянки загальною площею 4,5 га, що розташована на території Благовіщенської сільської ради Більмацького району Запорізької області. Раніше вказана земельна ділянка належала дружині ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Земельна ділянка за договором оренди земельної ділянки була передана в 2008 році ТОВ ( раніше СВК) "Агро Дружба". Дія договору повинна була закінчитись у 2018 році. Потім йому донька повідомила, що вказаною земельною ділянкою ТОВ "Агро Дружба" користується без її згоди, посилаючись на укладену між нею та відповідачем додаткову угоду до договору оренди землі, яку вона не підписувала. Посилання відповідача на те, що йому представниками ТОВ передавався проект Додаткової угоди від 01.02.2017 для передання на підпис ОСОБА_2 , заперечив. Крім того заперечив, що підпис у вказаній угоді був виконаний ним.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Вовк І.І., ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 4,5129 га, кадастровий номер 2322781800:04:003:0082, що розташована на території Благовіщенської сільської ради Більмацького району Запорізької області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. ( а.с.7, 8). Згідно вказаного свідоцтва спадкоємцем майна ОСОБА_3 є донька ОСОБА_2 . Спадщина, на яку видане свідоцтво складається з земельної ділянки кадастровий номер 2322781800:04:003:0082, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯГ №351160.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально. Договір оренди землі (у редакції, що була чинна на час укладення договору ) набирає чинності з моменту його державної реєстрації (статті 14, 18 ,20 цьогоЗакону).
01 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та сільськогосподарським виробничим кооперативом Дружба" укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,5129 га, строком на 10 років з закінченням 02.01.2018, який зареєстрований у Куйбишевському РВЗРФ ДП ЦДЗК за № 040827100320; визначено орендну плату в розмірі 522,86 грн., яка вноситься орендарем в натуральній сільськогосподарській продукції або грошовій формі ( а с.9-12).
01 лютого 2017 року між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Дружба" ( який є правонаступником сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба" ) укладено Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 01 квітня 2008 року , якою зокрема внесено зміни до преамбули договору в частині зазначення орендодавця ОСОБА_6 замість ОСОБА_3 , визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, пункт 2.1 Розділу Термін дії договору викладено в наступній редакції: " Цей договір діє до 31.12.2027 року з урахуванням ротації культур"; п.3.1 Розділу 3 Орендна плата викладено в наступній редакції:"Орендна плата за згодою сторін розрахована на один рік і встановлена в у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі". ( а.с. 17).
Пунктом 10 Додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 01 квітня 2008 року визначено, що додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та державної реєстрації і є невід"ємною частиною Договору оренди земельної ділянки від 01 квітня 2008 року.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 20 лютого 2017 року, приватним нотаріусом Більмацького районного нотаріального округу Ярошенко С.В., зареєстрована Додатково угода від 01 лютого 2017 року до договору оренди землі від 01 квітня 2008 року , якою змінено строк дії договору до 31.12.2027 ( а.с.18).
28 листопада 2019 року між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Дружба" укладено угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки від 01 квітня 2008 року та додаткової угоди від 01 лютого 2017 року, якою припинено дію від дати підписання даної угоди договору оренди земельної ділянки від 01.04.2008 та додаткової угоди до нього від 01.02.2017.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо об"єкта нерухомого майна від 03 березня 2020 року, приватним нотаріусом Більмацького районного нотаріального округу Ярошенко С.В., щодо земельної ділянки кадастровий номер 2322781800:04:003:0082, 12 грудня 2019 року зареєстрована угода про розірвання договору оренди земельної ділянки від 01 квітня 2008 року та додаткової угоди від 01 лютого 2017 року ( а.с.46-47).
Пред'являючи позов, ОСОБА_2 стверджувала, що оспорювану Додаткову угоду до договору оренди , та угоду про розірвання договору оренди земельної ділянки вона не підписувала, підпис в ній вчинено іншою особою.
Для з'ясування цих обставин у справі була призначена судова почеркознавча експертизи, проведення яких було доручено судовим експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса ( а.с58-59, 117-118).
Експертиза щодо підпису від імені ОСОБА_2 в Додатковій угоді від 01 лютого 2017 року до договору оренди земельної ділянки від 01 квітня 2008 року не була виконана з причин того, що на експертизу не надано оригіналу даної угоди.
Вказана експертиза була призначена ухвалою суду за клопотанням позивача ОСОБА_2 з метою підтвердження її доводів , що в даній угоді підпис від імені ОСОБА_2 виконаний не нею, а іншою невідомою особою.
Відповідача ТОВ "Агро Дружба" було зобов"язано надати оригінал Додаткової угоди від 01 лютого 2017 року, однак дане зобо'язання суду ТОВ "АгроДружба " не виконало , посилаючись на відсутність у них оригіналу даної угоди, що позбавило позивача можливості експертиним шляхом довести свої заперечення щодо виконання підпису в угоді ОСОБА_2 .
Відповідно до ст.109 ЦПК України , у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Зважаючи на той факт , що ТОВ "АгроДружба" ухилилася від надання експерту оригіналу оспорюваної Додаткової угоди від 01 лютого 2017 року , внаслідок чого експертиза не була проведена , що позбавило можливості встановити справжність в ній підпису ОСОБА_2 , тому суд у відповідності ст.109 ЦПК України , визнає факт того , що підпис від імені ОСОБА_2 в Додатковій угоді від 01 лютого 2017 року до договору оренди від 01 квітня 2008 року виконано не ОСОБА_2 .
Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса від 29 березня 2021 року, підпис від імені ОСОБА_2 в угоді від 28.11.2019 про розірвання договору оренди земельної ділянки від 01.04.2008 та додаткової угоди до неї від 01.02.2017, в розділі "ПІДПИСИ СТОРІН", в графі "ОРЕНДОДАВЕЦЬ Березняк В.О.", виконаний не ОСОБА_2 ( а.с.131-136) .
Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб'єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов'язки. Здійснення правочину законодавством може пов'язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов'язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб'єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб'єктів цивільного права.
Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами (ч.2 ст. 207 ЦК України).
Частиною першою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Статтею 208 ЦК України встановлено, що правочини між фізичною та юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі.
Частиною першою статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю.
Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Позивач не заперечувала про укладення договору оренди земельної ділянки між її матір"ю ОСОБА_3 та СВК "Дружба", його державну реєстрацію, виконання сторонами умов договору та дію договору до 02.01.2018.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є не вчиненими.
У справі, що розглядається, позивач звернулась з вимогою про визнання недійсними Додаткової угоди від 01 лютого 2017 року до договору оренди земельної ділянки від 01 квітня 2008 року та Угоди від 28 листопада 2019 року до договору оренди від 01 квітня 2008 року щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 01 квітня 2008 року та додаткової угоди до нього від 01 лютого 2017 року, посилаюсь на те, що ці угоди не підписувала, що підтверджено висновком експерта.
Суд звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину , який не вчинено ( договір, який не укладено) недійсним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Відповідно до ч.1 ст. 317, ч.1 ст.321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_2 , відповідач зазначив, що після отримання повідомлення про непогодження з укладеною додатковою угодою, зазначена додаткова угода була розірвана з реєстрацією такого розірвання в Державному реєстрі речових прав 12 грудня 2019 року та земельна ділянка повернута власнику. На даний момент вказана земельна ділянка у відповідача у фактичному користуванні не перебуває, господарських відносин з позивачем не має.
Позивачем вказані доводи відповідача не спростовані, доказів протилежного, а саме що земельна ділянка перебуває у володінні чи користуванні ТОВ "АгроДружба" суду не надано та позивачем не доведено, що її право власності порушено та підлягає захисту в судовому порядку, тому позовні вимоги щодо зобов'язання ТОВ «Агро Дружба» повернути належну позивачу на праві власності земельну ділянку загальною площею 4,5129 га, кадастровий номер -2322781800:04:003:0082 також не підлягають задоволенню.
Відповідно до принципу jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц.
У пункті 7.43 постанови від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволені позову з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Керуючись 202,203,215,627 ЦК України ст.ст. 81,109,259,268 ЦПК України,суд
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дружба» про визнання угоди до договору оренди земельної ділянки щодо права оренди недійсною, визнання угоди до договору оренди земельної ділянки щодо розірвання договору оренди недійсною, та повернення земельної ділянки - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду.
До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Куйбишевський районний суд Запорізької області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи :
Позивач: ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Представник позивача: адвокат Вайновський Євгеній Олександрович, адреса вул..Соборна, 51 м.Вільнянськ Запорізької області
Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ "Агро Дружба", юридична адреса: вул..Шевченка 111 с.Благовіщенка Пологівського (Більмацького) району Запорізької області, код ЄДРПОУ 03749106;
Представник відповідача: адвокат Кравченко Сергій Іванович, адрес:а вул.Гончарова, 20 Олександрівський район м.Запоріжжя.
Суддя: В.О.Мальований