Справа № 243/4030/21
Номер провадження № 2-о/243/597/2021
12 липня 2021 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.
за участю
секретаря судового засідання Мірошниченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 7 м. Слов'янська цивільну справу
за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про встановлення факту, що має юридичне значення, -
І. Стислий виклад позиції заявника.
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду за участю заінтересованої особи Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про встановлення факту, що має юридичне значення, обґрунтовуючи свої вимоги, тим що 06.11.1979 року між нею та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб. Протягом всього життя вони з ОСОБА_2 проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 .
З початку антитерористичної операції у м. Ровеньки Луганської області вони покинули своє житло і переїхали до Харківської області у м. Ізюм, де зареєструвались, як внутрішньо переміщені особи.
ЇЇ чоловік отримував пенсію в управлінні Пенсійного фонду України в м. Ізюм Харківської області.
В середині січня 2021 року, під час перебування в смт Ясенівський м. Ровеньки ОСОБА_2 захворів та потрапив до лікарні, де ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Після смерті чоловіка вона звернулась до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про переведення з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника на що отримала відмову. У зв'язку з чим, просить суд встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , перебувала на утриманні свого чоловіка, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Заявник ОСОБА_1 до суду не з'явилась, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, заяву просила розглянути за своєї відсутності, вимоги задовольнити (а.с.2), у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності.
Представник заінтересованої особи Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надала до суду відзив від 04.11.2020 року (а.с.24-30), відповідно до якого просила відмовити у задоволенні заяви, оскільки заявником будь-яких доказів на підтвердження своїх вимог не надано, тому вважає, що правові підстави для встановлення факту перебування заявника на утриманні її померлого чоловіка відсутні, заяву просили розглянути за своєї відсутності.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді від 23.04.2021 року по справі відкрито провадження, призначено судове засідання (а.с.21).
ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується, свідоцтвом про укладення шлюбу Серії НОМЕР_2 від 06.11.1979 року, актовий запис № 111 (а.с.13).
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 26.03.2021 року (а.с.9).
Факт сумісного проживання за адресою: АДРЕСА_1 заявника разом з померлим ОСОБА_2 підтверджується довідкою (а.с.11-12), актом про фактичне проживання з померлим (а.с.12) та фотокарткою на якій зображено ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 (а.с.19).
З довідки від 26.05.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Слов'янському об'єднаному управлінні ПФУ і отримує пенсію за віком, за травень 2021 року нарахована пенсія у розмірі 2200 грн. 00 коп. (а.с.27).
З посвідчення Серії НОМЕР_4 від 21.07.2003 р. вбачається, що ОСОБА_2 була призначена пенсія за віком (а.с.46).
У відповідність до довідки наданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 отримував пенсію в м. Ізюм Харківської області за віком, сума пенсії з доплатами з 01.12.2020 року становила 17480 грн. 11 коп. (ас.47-48).
V. Оцінка Суду.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, в тому числі перебування фізичної особи на утриманні. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом іншого порядку їх встановлення.
Постановою Верховної Ради України №254-VIII від 17 березня 2015 року «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування.
Згідно з ч.1 Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» та Постанови Верховної Ради України №252-VIII від 17.03.2015 року (згідно додатку), яка набрала чинності 08 квітня 2015 року до окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» тимчасово запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, належать райони або їх частини, міста, селища і села, що знаходяться на територіях, які розташовані між державним кордоном України з Російською Федерацією, урізом води Азовського моря та лінією, яка визначена додатком до цієї Постанови; смт Ясенівський м. Ровеньки Луганської області віднесено до населених пунктів, у яких тимчасово запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, а, відтак, і до тих, які визнано тимчасово окупованими територіями.
Згідно статей 3, 8, 9 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Переміщені всередині країни особи є громадянами своєї держави і мають широке коло громадських, політичних, екологічних, соціальних і культурних прав.
Питання щодо можливості використання як доказів у справі документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів (статті 76, 77 ЦПК України). Зокрема, належними відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; допустимими за змістом частини першої ст. 78 ЦПК України є докази, одержані в порядку, встановленому законом.
Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватися положеннями частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 8 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику по справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058- IV), видами пенсійних виплат є: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону № 1058-IV передбачено право вибору пенсійних виплат - особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 36 цього Закону встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Згідно з частиною другою вказаної норми непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника (частина третя статті 36 Закону № 1058-IV).
Відповідно до пункту 2.3. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07 липня 2014 року № 13-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок), до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім іншого, надається документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.
За документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, приймаються довідки або інші документи про склад сім'ї, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання (реєстрації) особи, зокрема органом місцевого самоврядування, або документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою), виданий згідно із вимогами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку (пункт 2.11. Порядку).
Отже, Порядком передбачено встановлення в судовому порядку факту перебування на утриманні померлого годувальника, у разі неможливості надати документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою) на підтвердження перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.
За змістом частини другої, четвертої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, і сім'я створюється на підставі, зокрема шлюбу.
Вирішуючи питання про встановлення факту, ОСОБА_1 сумісно проживала зі своїм чоловіком, ОСОБА_2 на момент його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_5 , суд виходить з наступного.
На підтвердження факту, що заявниця сумісно проживала зі своїм чоловіком ОСОБА_2 на момент його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_5 , заявником надано копії паспортів, з яких вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були зареєстровані та мешкали разом за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, ОСОБА_1 були надані довідка та акт про фактичне проживання з померлим на день його смерті, який підтверджено сусідами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Як роз'яснено в пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику по справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання призначення пенсії, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні.
Матеріалами справи з достатньою повнотою доведено, що одержувана заявницею пенсія своїм розміром суттєво не відрізняється від встановленого законом прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Саме матеріальна допомога, яку отримувала заявниця за життя чоловіка, щомісячний дохід якого суттєво перевищував порівняний з прожитковим мінімумом для непрацездатних осіб дохід самої ОСОБА_1 , була основним та постійним джерелом засобів для існування заявниці.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до переконання, що саме пенсія чоловіка була основним та постійним засобом існування сім'ї, а відтак слугувала ОСОБА_1 основоположним і систематичним джерелом грошової допомоги зі сторони чоловіка, який за життя взяв на себе обов'язок по утриманню дружини.
Аналізуючи зібрані у справі докази, суд вважає що заявлені вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту перебування на утриманні обґрунтовані та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 315, 319 ЦПК України, ст. 1268 ЦК України, Постановою Пленуму ВСУ від 30.05.2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування», суд -
Заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи: Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або в порядку п.15.5 Перехідних Положень ЦПК України. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 3 розділу XII "Прикінцеві положення» ЦПК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їй пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду Л.Є. Мірошниченко