Справа № 761/19437/21
Провадження № 3/761/5571/2021
17 червня 2021 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Пономаренко Наталія Василівна, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1
за ст. 44-3 КУпАП,-
У березні 2021 року до Шевченківського районного суду м. Києва з Шевченківського управління поліції Головного управління національної поліції у місті Києві надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Із наявного в матеріалах справи протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП №113342 вбачається, що такий було складено 24.04.2021 року, поліцейським 7 роти 4 батальйону 1 полку УПП у м. Києві рядовим поліції Паплінським Олександром Вадимовичем.
У фабулі зазначеного протоколу вказано про те, що 24.04.2021 року о 13 год. 30 хв. громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом J-VAN А07А-32, державний номерний знак НОМЕР_2 (маршрут 720) по проспекту Перемоги 84 перевозив пасажирів у кількості 5 (п'ять) осіб які не мають спеціальних перепусток, чим порушив п.п.2 п. 2 протоколу №29 засідання комісії з питань ТЕБ та НС при КМДА від 08.04.2021 до постанови 1239 КМДА від 02.12.2020 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 44-3 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав.
Так, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
Частиною 2 ст.7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Крім того, за правилами ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП є адміністративна відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Диспозицією ст. 44-3 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Вказана норма закону є бланкетною (вид норм права з точки зору рівня визначеності їх змісту. Диспозиції бланкетних норм не встановлюють певних правил поведінки, а передбачають існування інших норм, розміщених навіть в інших нормативних актах, у яких сформульовані конкретні правила поведінки), тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті даного правопорушення, обов'язковим є наведення конкретного нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила та яких така особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не дотрималася, порушивши тим самим законодавчі приписи.
При цьому, акт законодавства - нормативно -правовий акт вищої юридичної сили, суб'єктом прийняття (або санкціонування), якого є парламент як законодавчий орган державної влади. Рішення органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами (рішень з питань боротьби з епідеміями, епізоотіями), за порушення яких передбачена адміністративна відповідальність, у межах, визначених законом. Приймаються виключно на пленарних засіданнях міської ради (п. 45 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування».
Разом із тим, у відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП.
Так, відповідно до ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Таким чином, з огляду на ст. 256 КУпАП та як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії АА №327812 від 23.03.2021 року, суд вважає, що протокол є таким, що не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки в ньому відсутні посилання на конкретні пункти, абзаци нормативно-правового акту, що порушила особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього додатків на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 44-3 КУпАП не надано підтверджуючі документи, що перевозив пасажирів у кількості 5 (п'ять) осіб які не мають спеціальних перепусток.
Крім того, до матеріалів справи не долучено до матеріалів про адміністративне правопорушення доказів, що ОСОБА_1 праці водієм маршрутного транспортного засобому J-VAN і здійснює перевезення пасажирів по маршруту 720.
Згідно вимог ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою не винуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.09.2016 року у справі «Karelin v.Russia» заява №926/08 зазначив, що за умови наявності певної неточності чи суперечностей у фабулі адміністративного правопорушення, суд не вправі брати на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи.
Частиною 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, а тому відповідно до положень ст. 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю.
На підставі викладено, керуючись ст. 44-3, ст. 247 КУпАП, суд,
Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 44-3 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Шевченківського районного суду м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скарга, не було подано протягом десяти днів. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: