12.07.2021
ЄУН 337/2011/21
Провадження № 2/337/1276/2021
12 липня 2021 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Сидорової М.В.
за участю секретаря Сабліної А.А.
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики,
У квітні 2021р. позивач ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Карнаков О.В., звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, який мотивує тим, що 16.08.2018р. між сторонами був укладений Договір приватної позики, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу в борг 23000 доларів США на строк 24 місяців, тобто до 16.08.2020р. На підтвердження отримання вказаних грошових коштів, 16.08.2018р. відповідач надав позивачу письмову розписку. Умовами договору також передбачено, що у випадку неповернення позики протягом одного календарного місяця з моменту закінчення строку надання позики, позичальник повинен сплатити штраф у розмірі 10% від суми неповерненої позики. До теперішнього часу відповідач добровільно суму боргу не повернув, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутися до суду з цим позовом.
Поросив стягнути з відповідача на користь позивача суму позики в розмірі 23000,00 доларів США., штраф в розмірі 2300 доларів США та три відсотки річних від суми боргу в розмірі 451,81 доларів США.
Ухвалою суду від 15.04.2021р. позовну заяву ОСОБА_2 було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків.
16.04.2021р. до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 19.04.2021р. за вказаним позовом було відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.
31.05.2021р. до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву в якому він заперечив проти позовних вимог ОСОБА_2 та зазначив, що він визнає факт укладання з позивачем договору позики від 16.08.2018р. і отримання за цим договором від позивача позики в сумі 23000 доларів США на умовах, зазначених у договорі. Проте він не погоджується з розрахунком суми боргу, заявленою позивачем до стягнення, оскільки позивачем не враховано суму часткового повернення позики в сумі 1000,00 доларів США. Крім того, відповідач заперечує проти визначення валюти виконання грошового зобов'язання - долару США, оскільки незалежно від визначеної сторонами валюти боргу у зобов'язанні, валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання, є виключно національна валюта України - гривня - у разі відсутності у сторін відповідної ліцензії НБУ. Таким чином, рішення суду про стягнення з відповідача суми боргу в іноземній валюті за відсутності у позивача індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій є неправомірним та недопустимим способом захисту цивільних прав, оскільки іноземна валюта у спірних правовідносинах між сторонами спору може бути виключно валютою боргу, втім не валютою платежу. Просить в задоволенні позову відмовити.
14.06.2021р. від позивача ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Карнаков О.В., до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач остаточно просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 заборгованість за договором позики в розмірі 22000,00 доларів США., штрафу в розмірі 2200 доларів США та трьох відсотків річних від суми боргу в розмірі 539,98 доларів США.
Ухвалою суду від 14.06.2021р. заява про зменшення позовних вимог прийнята до судового розгляду, підготовче засідання відкладено.
01.07.2021р. підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Карнаков О.В. позовні вимоги позивача підтримав з підстав, викладених у позові та заяві про зменшення позовних вимог. Просив позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не прибув, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причини неприбуття не повідомив, клопотань про відкладання судового розгляду не подавав. Суд вважає можливим провести судовий розгляд у відсутність відповідача.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, знаходить позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за такими підставами.
Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Зі змісту ст.3, 6, 627, 629 ЦК України вбачається, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ст.525-526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Правові наслідки порушення зобов'язання передбачені ст. 611 ЦК України.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу (ч.1 ст.1050 ЦК України).
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд встановив, що 16.08.2018р. між сторонами був укладений Договір позики, відповідно до умов якого відповідач ОСОБА_3 отримав від позивача ОСОБА_2 в борг грошові кошти в сумі 23000 доларів США, які зобов'язався повернути.
Відповідно до п.3.1 Договору, строк надання позики становить 24 місяці, тобто до 16.08.2020р.
Відповідно до п.5.2 Договору, у разі неповернення позики протягом одного календарного місяця з моменту закінчення строку надання позики, позичальник повинен сплатити позикодавцю штраф у розмірі 10% від суми неповерненої позики.
Факт отримання відповідачем ОСОБА_3 від позивача ОСОБА_2 грошових коштів за договором позики, підтверджується розпискою від 16.08.2018р., оригінал якої було оглянуто в судовому засіданні, відповідно до якої відповідач підтвердив отримання 16.08.2018р. від позивача ОСОБА_2 в борг грошових коштів в сумі 23 000 доларів США, які зобов'язався повернути в строк до 16.08.2020 року.
Суд враховує, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладання договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Таким чином, суд встановив, що договір позики є укладеним і відповідно створює для відповідача обов'язок повернути позику в обумовлений сторонами строк до 16.08.2020р.
Також судом встановлено, що 05.11.2018р. відповідач ОСОБА_3 повернув позивачу ОСОБА_4 в рахунок погашення боргу за Договором позики від 16.08.2018р. 1000,00 доларів США.
Вказані обставини визнаються сторонами, ними не спростовуються.
Водночас до теперішнього часу відповідач ОСОБА_3 добровільно іншу суму боргу в розмірі 22 000,00 доларів США не повернув.
Згідно з ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини даної справи, надані сторонами докази, проаналізувавши вищевикладені вимоги діючого законодавства, суд вважає встановленим та доведеним, що відповідач в порушення вимог діючого законодавства та умов укладеного договору позики не виконав свого обов'язку щодо повернення всієї суми позики в обумовлений сторонами строк, чим порушив законні права позивача, які підлягають судовому захисту шляхом стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 22000 доларів США.
Крім того, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 10% від суми неповерненої позики, що обумовлено договором за несвоєчасне повернення позики, та який становить 2200 доларів США, а також в порядку ст.625 ЦК України трьох процентів річних в сумі 539,98 доларів США, оскільки в даному випадку боржник ОСОБА_3 прострочив виконання грошового зобов'язання.
Наданий позивачем розрахунок штрафу та розміру трьох процентів річних суд вважає вірним.
Доводи відповідача ОСОБА_3 про безпідставність вимог про стягнення заборгованість за договором позики у доларах США не заслуговують на увагу.
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
У постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України, належним виконання зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі і саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не безумовно в національній валюті, відступивши від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, а також у постанові Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 308/3824/16-ц, про неможливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Таким чином, позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволених позовних вимог.
Згідно зі зменшеними позовними вимогами, ОСОБА_2 просить стягнути з ОСОБА_3 суму позики у розмірі 22000 доларів США, штраф в розмірі 2200 доларів США, три проценти річних в розмірі 539,98 доларів США, а всього 24 739,98 доларів США.
Згідно з курсом НБУ станом 12.04.2021р., в гривневому еквіваленті 24 739,98 доларів США становить суму в розмірі 690 477,99 грн. (24 739,98 х 27,9094).
Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 6904,78 грн.
Крім того, враховуючи що позивачем сплаено судовий збір в сумі 7187,19 грн., суд вважає необхідним повернути позивачу зайво сплачену суму судового збору у сумі 282,41 грн.
Керуючись ст.3, 6, 11, 14, 15, 16, 525, 526, 530, 545, 610, 611, 625, 627, 629, 1046-1051 ЦК України, ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 280, 282 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ) суму боргу за договором позики від 16.08.2018 року в розмірі 22000 доларів США, штраф в розмірі 2200 доларів США, три проценти річних в розмірі 539,98 доларів США, а всього 24 739 (двадцять чотири тисячі сімсот тридцять дев'ять) доларів США 98 центів.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 6904 (шість тисяч дев'ятсот чотири) гривні 78 копійок.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області повернути ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ) зайво сплачену суму судового збору у розмірі 282 (двісті вісімдесят дві) грн. 41 коп., сплачену на р/р UA578999980313171206000008514, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, код ЄРДПОУ 37941997, отримувач: ГУК у Зап.обл/м.Зап. Хортиц./ 22030101, згідно квитанції № 85625926 від 16.04.2021р., яка зберігається в матеріалах цивільної справи 2/337/1276/2021 (ЄУН 337/2011/21).
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний тест рішення складено 13.07.2021 року.
Суддя М.В. Сидорова