Дата документу 30.06.2021
Справа № 937/3222/21
2-а/937/46/21
«30» червня 2021 року м. Мелітополь
Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Редько О.В.,
за участі секретаря судового засідання - Колеснікової Л.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач звернулась до Мелітопольського міськрайонного суду з адміністративним позовом, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову ЕАН № 4043859 по справі про адміністративне правопорушення від 09.04.2021 року;
- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Позовна заява обґрунтована тим, що 09.04.2021 року о 19 год. 08 хв. старшим лейтенантом поліції Мелітопольського РУП ГУПН в Запорізькій області інспектором Недєлковим Д.Г. було винесено постанову серії ЕАН № 4043859 відносно ОСОБА_1 , на підставі якої останню було притягнуто до адміністративної відповідальності в сфері забезпечення безреки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі. В зазначеній постанові інспектор зазначив, що позивач керувала транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом, чим порушила п. 9.8 ПДР. Вказані дії були кваліфіковані за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено штраф в розмірі 510 грн. 00 коп. Позивач вважає, що її безпідставно було притягнуто до адміністративної відповідальності. Так за ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди - тягнуть за собою накладання штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів. Відповідно до п. 9.1 (г) Правил дорожнього руху України, попереджувальними сигналами є увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби. Згідно п. 9.8 Правил дорожнього руху України, з 01 жовтня по 01 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами, повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар. Денні ходові вогні - це зовнішні світлові прилади з точки зору ПДР України вони є попереджувальним сигналом. Вимоги до його ввімкнення міститься в розділі 9 ПДР України «Попереджувальні сигнали», в той час, як вимоги щодо користування зовнішніми світловими приладами передбачено у розділі 19 ПДР України «Користування зовнішніми освітлювальними приладами». Отже користування зовнішніми освітлюваними приладами регулюється розділом 19 ПДР України, а користування попереджувальними сигналами розділом 9 ПДР України. таким чином, водії не можуть бути піддані відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП за не ввімкнення за межами населеного пункту з 01 жовтня до 01 травня денних ходових вогнів або ближнього світла фар, оскільки їх дії підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 125 КУпАП, відповідно до змісту якої, інші порушення правил дорожнього руху, крім передбачених статтями 121-128 частинами першою і другою статті 129, статтями 139 і 140 цього Кодексу, тягнуть за собою попередження. У даному випадку посадовою особою відповідача неправильно кваліфіковані дії позивача.
Від позивача на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, на задоволенні позовних вимог наполягає.
Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що вимоги позивача є безпідставними, а позов є таким, що не підлягає задоволенню. Відповідно до п. 9.2 розділу 9 Попереджувальні сигнали ПДР водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед початком руху і зупинкою; перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Разом із тим, диспозиція ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами саме при початку руху чи зміні його напрямку, тобто у разі порушення п. 9.2 ПДР, чого у даному випадку встановлено не було. Суперечності, які виникли між сторонами в справі, врегульовані положеннями ЗУ «Про національну поліцію», «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху України, а також нормами КУпАП. Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП відповідальність настає за порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди. Зі змісту наведеної норми вбачається, що ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку. В ПДР відсутній термін «зовнішні освітлювальні прилади, але при аналізі законодавства слід розуміти, що фари ближнього світла це зовнішні освітлювальні прилади, а ввімкнення їх незалежно в темну чи світлу пору доби - це певний захід, дія спрямована на користування даними приладами (п. 9.8 ПДР України). Отже, настає відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Згідно п. 9.8 ПДР України з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар. Вказаний пункт ПДР України, за описаних в ньому умов та обставин, прирівнює ближнє світло фар до денних ходових вогнів. Відповідно до п. 1.10 ПДР України денні ходові вогні - зовнішні світлові прилади білого кольору, передбачені конструкцією транспортного засобу, установлені спереду транспортного засобу і призначені для покращення видимості транспортного засобу під час його руху у світлий час доби. З наведеного сліду, що денні ходові вогні є зовнішніми світловими приладами, а не попереджувальними сигналами, і в разі порушення правил користування ними або приладами, які відповідно до закону їх замінюють, таке порушення буде порушенням правил користування освітлювальними приладами, за що і передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали адміністративної справи, дослідивши письмові докази по справі, з'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
З вимог ч.1 ст. 2 КАС України вбачається, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Як вбачається з вимог ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
У відповідності до вимог ч.1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Судом встановлено, що постановою інспектора Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області Нєдєлковим Д.Г. серії ЕАН № 4043859 від 09.04.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп.
В постанові зазначено, що ОСОБА_1 , керувала автомобілем марки Ford Focus, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , 09.04.2021 року о 19 год. 04 хв. без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом, чим порушила п. 9.8 ПДР, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до вказаної постанови позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1020 грн. 00 коп.
З огляду на доводи заявленого позову, позивач не заперечує скоєння нею адміністративного правопорушення, обставини якого викладені в оскарженій постанові про накладення адміністративного стягнення, а протиправність вказаного рішення відповідача позивач пов'язує виключно з неправильною кваліфікацією відповідачем вчиненого адміністративного правопорушення.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Пунктом 9.8 ПДР встановлено, що з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами повинні бути ввімкнені денні ходові вогні, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнє світло фар.
Тобто, наведеною нормою закріплено обов'язок використання водієм денних ходових вогнів, а в разі їх відсутності в конструкції транспортного засобу - ближнього світла фар протягом певного періоду часу під час руху поза населеними пунктами.
Пунктом 19 ПДР України передбачено умови користування зовнішніми світловими приладами.
Згідно із цим пунктом у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, на всіх механічних транспортних засобах повинні бути ввімкнені - фари ближнього (дальнього) світла.
Таким чином, ближнє світло фар є зовнішнім освітлювальним приладом, що, з огляду на положення п.9.8 ПДР, обумовлює обов'язок його використання протягом певного періоду часу під час руху поза населеними пунктами.
Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення таких дій, зокрема, по-перше - порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами; по-друге - порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.
Отже, встановивши недотримання позивачем вимог п.9.8 ПДР, в частині визначених правил користування зовнішніми освітлювальними приладами, відповідач обгрунтовано дійшов висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП та правомірно притягнув позивача до адміністративної відповідальності саме за вказаною нормою КУпАП.
З огляду на встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню.
Керуючись статями 6, 7, 9, 10, 12, 19, 20, 72-77, 90, 94, 192, 193, 211, 241-246,286 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: