Дата документу 13.07.2021
Справа № 334/4691/21
Провадження № 1-кп/334/759/21
про продовження запобіжного заходу
13 липня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 1-кп/334/759/21 за обвинуваченням ОСОБА_3 за частиною другою статті 121 Кримінального кодексу України,
за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_5 , -
встановив:
Ленінським районним судом м. Запоріжжя здійснюється судове провадження у кримінальному проваджені № 1-кп/334/759/21 за обвинуваченням ОСОБА_3 за частиною другою статті 121 Кримінального кодексу України.
Прокурором заявлене клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 строком на 60 діб. Клопотання обґрунтовує тим, що ризики, передбачені пунктами 1, 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), які були встановлені під час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу під час досудового розслідування кримінального провадження не перестали існувати. Обвинувачений має судимості, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, у зв'язку з чим може ухилитись від суду. Свідками у кримінальному провадженні є сусіди обвинуваченого та його мати, у зв'язку з чим він може незаконно впливати на них.
Обвинувачений ОСОБА_3 проти задоволення клопотання прокурора заперечив. Пояснив, що ризики, зазначені прокурором не існують. Він самостійно з'явився до слідчого на виклик для обрання запобіжного заходу. Також він не має можливості впливати на свідків, які є його сусідами, а його мати відмовилась давати показання відповідно до статті 63 Конституції України. Просить змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 підтримала позицію підзахисного.
Заслухавши клопотання прокурора та обвинуваченого, думку захисника, суд дійшов висновку про те, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 24.06.2021 обвинуваченому ОСОБА_3 продовжений запобіжні захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб. Термін дії ухвали закінчується 14.07.2021. Підставами продовження запобіжних заходів стала наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 177 КПК.
При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
В контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (справа «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (справа «Бекчиєв проти Молдови»). Тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків повторного вчинення злочинів або переховування від слідства та суду.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 121 КК, який відповідно до статті 12 КК є тяжким злочином, і за який передбачене покарання до десяти років позбавлення волі, раніше неодноразово судимий за умисні злочини, доказів того, що обвинувачений працює, суду не надано. Вказані обставини дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки відсутні достатні стримуючі фактори, що свідчить про наявність ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК.
У кримінальному провадженні ще не допитані свідки, які є сусідами обвинуваченого, а також його матір'ю. Вказана обставина свідчить про можливість незаконного впливу обвинуваченого на вказаних свідків, що є ризиком, передбаченим пунктом 3 частини першої статті 177 КПК.
Відповідно до пункту 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».
На думку суду конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є забезпечення конституційних засад, спрямованих на захист життя та здоров'я людини.
Також суд враховує вимоги частини третьої статті 5 Конвенції (правова позиція Європейського Суду з прав людини, викладена у справі «Слоєв проти України»), а саме, що після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що він перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків.
Враховуючи вищевказане, у задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на домашній арешт необхідно відмовити.
Оскільки на даний час у справі триває судовий розгляд, який, зважаючи на категорію і складність справи, потребує значного проміжку часу для його закінчення, суд вважає за необхідне продовжити строк дії запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою строком на 60 діб.
Керуючись статтями 176, 177, 178, 183, 197, 315, 372 КПК, суд,-
постановив:
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб.
У задоволенні клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Термін дії ухвали закінчується 10 вересня 2021 року о 15.30 годині.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя: