Справа № 570/1288/21
Номер провадження 3/570/837/2021
11 червня 2021 року м.Рівне
Cуддя Рівненського районного суду Рівненської області Остапчук Л.В., розглянувши в залі суду в місті Рівне матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючого в АДРЕСА_1 , працюючої водієм КНП "Центральна міська лікарня" Рівненської міської ради, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 14 лютого 1999 року Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , права, передбачені ст.268 КУпАП, і ст.63 Конституції України, роз'яснені,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 24 березня 2021 року серії ДПР18 № 090960, 24 березня 2021 року о 16 годині 46 хвилин в с.Великий Житин по вул.Зарічна, Рівненського району, водій ОСОБА_2 керувала транспортним засобом, зокрема автомобілем марки "OPEL MOVANO", державний номерний знак НОМЕР_3 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовилася, чим порушила вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_2 вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення не визнала, пояснила, що спиртного не вживала, була присутньою при конфлікті, під час якого жінка вдарила чоловіка ножем, у зв'язку з чим, їй прийшлося надавати останньому медичну допомогу, зупиняти кров, обробляти рану спиртовим розчином. Оскільки через ситуацію, яка склалася, була дуже схвильована, а згідно своєї анатомії, під час хвилювання руки завжди тремтять, то працівники поліції розцінили це тремтіння як таке, що пов'язане із вживанням алкоголю. Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння дійсно відмовилася, але після того, як заспокоїлася, зрозуміла, що необхідно було пройти освідчення, задля уникнення в майбутньому необґрунтованих звинувачень у порушенні вимог ст.130 КУпАП, що може потягнути позбавлення права керування транспортними засобами, що позбавить її можливості працювати і заробляти собі на життя та утримання своїх дітей, один з яких неповнолітній, яких вона самостійно утримує, оскільки її батьки та чоловік померли. У зв'язку з цим, вирішила поїхати самостійно в медзаклад і пройти освідчення на визначення стану алкогольного сп'яніння у КП "Рівненський обласний центр психічного здоров'я населення" РОР, де отримала висновок щодо результатів медичного огляду, згідно якого алкогольного сп'яніння не виявлено. Враховуючи вищевикладене, просить справу закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що достатніх доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суду не надано і таких доказів здобути неможливо.
У відповідності до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідний орган чи посадова особа зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП особа притягається до адміністративної відповідальності у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння визначається ст.266 КУпАП, Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду" від 17 грудня 2008 року № 1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.
Відповідно до цих нормативних актів, огляду підлягають лише водії транспортних засобів, щодо яких в уповноваженої особи є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи іншого сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина).
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення.
Стаття 251 КУпАП вказує, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суддя повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адміністративне правопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту.
Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та степені підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.
У судовому засіданні ОСОБА_2 наголосила, що була присутньою при конфлікті, під час якого жінка вдарила чоловіка ножем, у зв'язку з чим, їй прийшлося надавати останньому медичну допомогу, зупиняти кров, обробляти рану спиртовим розчином. Оскільки через ситуацію, яка склалася, була дуже схвильована, а під час хвилювання руки завжди тремтять. Щодо нестійкої ходи, вказала, що фраза є шаблонною при складанні даного роду протоколів, такого в неї не спостерігалося, що підтверджується наявними у справі відеодоказами. Наголошує, що не мала свідомого умислу та мети ухилитися від проходження огляду.
Пояснює, що у той же день звернулася до КП "РОЦПЗН" РОР для проведення освідчення на предмет алкогольного та наркотичного сп'яніння, за результатами якого ознак сп'яніння не виявлено, що підтверджується відповідним медичним висновком від 24 березня 2021 року. Оригінал медичного висновку містить у матеріалах справи.
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення ЄСПЛ "Авшар проти Туреччини"). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі « Ірландія проти Сполученого Королівства » (Ireland v.the UnitedKingdom), п.161, Series A заява № 25).
Враховуючи вказані обставини, протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_2 не може бути визнаний належним доказом по даній справі у розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу, у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно роз'яснень, які містяться в ч.2 п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року за № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.
З огляду на вищевикладене, вважаю що матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ст.247 п.1 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведені вище обставини, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, вважаю, що достатніх доказів, які б могли ствердити про наявність складу правопорушення в діях ОСОБА_2 немає і їх здобути неможливо, а тому провадження в справі підлягає до закриття за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
При ухваленні вказаного рішення враховується той факт, що ОСОБА_2 надала до матеріалів справи медичний висновок № 251 від 24.03.2021 року, складений о 18 годині 10 хвилин, тобто на протязі двох годин з моменту нібито вчинення нею адміністративного правопорушення, згідно якого ознак сп'яніння у ОСОБА_2 не виявлено.
В зв'язку з закриттям провадження у справі, відповідно до Закону України "Про судовий збір" не підлягає стягненню з ОСОБА_2 такий збір.
Керуючись ст.ст.7, 130 ч.1, 247 п.1, 251, 280, 283, 284, 287, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України "Про судовий збір", суддя, -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги після розгляду справи Апеляційним судом.
Суддя Остапчук Л.В.