12 липня 2021 року
Київ
справа №480/5496/20
адміністративне провадження №К/9901/14878/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області
на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року
у справі №480/5496/20
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області
про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2021 року касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - Управління, скаржник) на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року залишено без руху з підстав невідповідності вимогам частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та надано скаржнику десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом направлення на адресу суду документа про сплату судового збору.
28 травня 2021 року до Верховного Суду на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху надійшли додаткові матеріали, з яких вбачається, що скаржником виконано вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху та усунуто зазначені в ній недоліки.
08 лютого 2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.
У зв'язку з цим, відповідно до частин першої та четвертої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме: пункту 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (далі - Закон № 1774-VIII), пункту 5 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок № 45), у зв'язку з чим дійшли хибного висновку, що у довідці для перерахунку пенсії складові перерахунку мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Крім того, у касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційна скарга, подана у справі № 480/5496/20, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для Управління.
До того ж, Управління наголошує, що судами протиправно не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені, зокрема, у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 240/4946/18 (у зв'язку з набранням чинності Законом № 1774-VІІІ, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цим Законом, положення статті 37 Закону № 796-XII щодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають) та висновки Верховного Суду, висловлені, зокрема, у постановах від 11 лютого 2021 року у справі № 240/11952/19 та у справі №200/3757/20-а (розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується).
Таким чином, проаналізувавши підстави, на яких подано касаційну скаргу, доводи скаржника зазначені в обґрунтування необхідності прийняття її до розгляду касаційним судом, колегія суддів погоджується з необхідністю здійснити касаційний перегляд рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року, з метою з'ясування правильності застосування судами положень пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VIII та пункту 5 № 45, а також необхідності врахування при вирішенні спірних правовідносин висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 240/4946/18 та висновків Верховного Суду, висловлених у постановах від 11 лютого 2021 року у справі № 240/11952/19 та у справі №200/3757/20-а.
Крім того, у касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про зупинення виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року, яке буде розглянуто судом в порядку підготовки справи до касаційного розгляду відповідно до статті 340 КАС України.
Касаційна скарга подана у строк, передбачений статтею 329 КАС України, відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 328, 334, 335, 338, 355, 359 КАС України, суд
1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року у справі №480/5496/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії.
2. Витребувати з Сумського окружного адміністративного суду матеріали справи № 480/5496/20.
3. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї матеріалів (за їх наявності) разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження.
4. Встановити для учасників справи строк до 25 липня 2021 року для подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу (у формі, встановленій частинами першою та другою статті 338 КАС України з висловленням позиції стосовно кожної з підстав касаційного оскарження: неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права), доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Встановити для учасників справи строк до 25 липня 2021 року для подання до суду заперечення щодо клопотання про зупинення виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2021 року.
6. Роз'яснити учасникам справи, що у разі не виконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству, суд, відповідно до статті 149 КАС України, може застосувати заходи процесуального примусу.
7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді: І.В. Желєзний
Н.В. Коваленко