Справа № 567/1300/20
13 липня 2021 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_1
секретар - ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12020180170000274 по обвинуваченню ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Оженин Острозького району Рівненської області, громадянина України, одруженого, непрацюючого, зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -
встановив:
20.07.2020р. ОСОБА_4 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів та повторно, з метою власного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, шляхом відкривання навісного замка до вхідних дверей проник до житлового будинку свого батька, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , звідки таємно викрав : металеву косу із дерев'яним коссє - вартістю 260 грн., колесо переднє від велосипеда марки «Минск» - вартістю 133, 33 грн., 40 (сорок) листів бляхи, розмірами 40х80 - вартістю 110 грн. за один, загальною вартістю 4400 грн.
Окрім того, перебуваючи на території вказаного господарства, шляхом зриву навісного замка до вхідних дверей проник до гаражного приміщення звідки таємно викрав: дрель синього кольору із маркуванням «ИЗ1019А № 49» - вартістю 273,33 грн., рівень будівельний довжиною 1м - вартістю 210 грн.; 1 м3 дров рубаних твердої породи - вартістю 460 грн. - чим заподіяв ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 5 736, 66 грн.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України винним себе визнав повністю та пояснив, що у день та час, вказаний в обвинувальному акті він без дозволу батька та у відсутності останнього викрав предмети та речі у кількості, яка вказана в обвинувальному акті, та які знаходились у житловому будинку та гаражному приміщенні по місцю проживання батька, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 . Пояснив, що крадіжку вчинив самостійно та під час вчинення крадіжки у стані сп'яніння не перебував. Вчинення крадіжки пояснив складним матеріальним становищем. Частину викрадених речей та предметів мав намір залишити собі, а частину - здати на металобрухт. Вказав, що викрадені речі та майно повернув батькові. У вчиненому розкаюється, усвідомлює, що вчинив негідно, обіцяє подібного не вчиняти.
Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, в поданій до суду заяві не заперечував проти розгляду кримінального провадження згідно ч.3 ст.349 КПК України, розгляд кримінального провадження просив здійснювати без його участі та при визначені міри покарання ОСОБА_4 покладається на розсуд суду. Заявлений ним цивільний позов просив залишити без розгляду, зазначив про відсутність до обвинуваченого будь-яких претензій майнового та немайнового характеру.
В судовому засіданні встановлено, що обставини справи встановлені даним вироком, а саме місце, час, спосіб вчинення та наслідки злочину, форма вини і мотиви злочину ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.
Визнавши недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин та за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, суд вважає, що дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.3 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникнення у житло та інше приміщення.
При цьому суд враховує, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 27.02.1980 року (скарга № 6903/75) Девеер проти Бельгії (Deweer v. Belgium) держава та її судові органи зобов'язані забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних справ шляхом спрощеного та скороченого розгляду, і суд має перевірити, чи не був такий вибір зумовлений виключно бажанням завершити справу швидко, без участі повної судової процедури, чи бажанням бути обвинуваченим у вчиненні менш тяжких злочинів, або взагалі звільненням від покарання за окремими епізодами справи.
Суд пересвідчився, що позиція учасників судового розгляду щодо розгляду справи у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, є добровільною і не пов'язана з вищевказаними чинниками.
Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Виходячи з засади співмірності, призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого і зокрема те, що відповідно до ст.12 КК України обвинуваченим скоєно тяжкий злочин, санкція якого не передбачає інших видів покарання, окрім позбавлення волі.
Беручи до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує, що він по місцю проживання характеризується посередньо, не працює, має на утриманні малолітню дитину, за віком та станом здоров'я є працездатним, завдана потерпілому шкода частково відшкодована, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, в тому числі за корисливі злочини, востаннє - 22.07.2017 р. Острозьким районним судом ОСОБА_4 був засуджений за ч.2 ст.185 КК України, із застосуванням ч.1 ст.71 КК України, до трьох років одного місяця позбавлення волі (звільнений від відбування покарання 19.07.2018 р.).
Згідно довідки КНП «Острозька центральна районна лікарня» від 18.09.2020р. ОСОБА_4 перебуває під наглядом лікаря-нарколога (діагноз : психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів з психопатизацією особистості) та під наглядом лікаря-психіатра не перебуває.
Відповідно до ст.66 КК України суд враховує, що обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування завданого збитку.
В той же час, відповідно до ст.67 КК України, обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 є вчинення злочину повторно.
Відповідно до змісту досудової доповіді, складеної Острозьким районним сектором філії Державної установи «Центр пробації» у Рівненській області вбачається, що ОСОБА_4 за місцем проживання характеризується посередньо, письмових скарг та заяв на його протиправну поведінку не надходило, має на утриманні малолітню доньку, згідно рапорту дільничного офіцера поліції обвинувачений ОСОБА_4 являється наркозалежним, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності. З врахуванням інформації, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення особи обвинуваченого без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства. На думку органу пробації виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, та у разі звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вбачає за доцільне покласти на обвинуваченого обов'язок, передбачений п.1 ч.3 ст.76 КК України - попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Ця функція потребує врахування та оцінки конкретних обставин провадження, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, і за змістом якої суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, суд, урахувавши тяжкість злочину, особу винного та інші обставини провадження, дійде до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Так, згідно з вимогами ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення та запобігання вчиненню інших злочинів, враховуючи наявність пом'якшуючих покарання обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах нагляду за ним та постійного контролю за його поведінкою з боку уповноваженого органу з питань пробації, та вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням положень ст.75, 76 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням - встановленням іспитового строку та покладенням обов'язків повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого.
Одночасно, при визначенні тривалості іспитового строку суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, виду і строку призначеного покарання, обставин, що характеризують особу обвинуваченого, середовище, в якому він перебуває та вважає за необхідне встановити його строком на 2 роки.
З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити в межах санкції ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі, яке буде відповідати не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, буде обґрунтованим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 в ході судового розгляду не застосовувався, клопотань щодо обрання запобіжного заходу не заявлено.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ч.9 ст.100 КПК України.
При вирішенні питання про відшкодування процесуальних витрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1, 2 ст.122 КПК України, витрати, пов'язані із залученням експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про залучення експерта. Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
Згідно ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що витрати на проведення двох судових товарознавчих експертиз у даному кримінальному провадженні становлять 1307,60 грн., а відтак суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з ОСОБА_4 витрат, пов'язаних з проведенням експертиз у вказаному розмірі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.349, 368-371, 373-374, 381-382 КПК України, -
ухвалив :
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.
Покласти на ОСОБА_4 відповідно до п.п.1, 2 ч.1, п.1 ч.3 ст.76 КК України наступні обов'язки : періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи; попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого.
Повідомити ОСОБА_4 про те, що він зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки та попередити його, що він протягом іспитового строку не повинен вчиняти нового кримінального правопорушення.
Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення - залишити без розгляду.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення товарознавчих експертиз у розмірі 1307 (одна тисяча триста сім) грн. 60 коп.
Речові докази :
- колесо від велосипеда, перев'язане ниткою коричневого кольору, вільні кінці якої скріплено аркушем паперу з відповідним змістом та підписом експерта, яке передано до камери зберігання доказів Острозького ВП ГУНП в Рівненській області - повернути потерпілому ОСОБА_5 ;
- ключ сірого кольору «TLAN» від вхідних дверей житлового будинку ОСОБА_5 , який було упаковано до поліетиленового пакета, горловина якого зав'язана ниткою до якої прикріплено бірку із пояснювальним написом, підписами понятих та опечатано відтиском печатки «Острозький ВП для пакетів №202», який передано до камери зберігання доказів Острозького ВП ГУНП в Рівненській області - повернути потерпілому ОСОБА_5 ;
- електродриль синього кольору із маркуванням «ИЗ1019А №49» 1992 року випуску, упаковану в сейф-пакет «ЕКСПЕРТНА СЛУЖБА МВС УКРАЇНИ» №3094746, який передано до камери зберігання доказів Острозького ВП ГУНП в Рівненській області - повернути потерпілому ОСОБА_5 ;
- металева ручна коса довжиною близько 70 см із основою з дерев'яної рукоятки, до якої прикріплено бірку із пояснювальним написом, підписами понятих та опечатано відтиском печатки «Острозький ВП для пакетів №202», яку передано до камери зберігання доказів Острозького ВП ГУНП в Рівненській області - повернути потерпілому ОСОБА_5 .
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя Острозького районного судуОСОБА_1