Справа №949/1007/20
13 липня 2021 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 ,
представника неповнолітньої потерпілої - ОСОБА_5 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в місті Дубровиця кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020180110000257 від 09 червня 2020 року по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, освіти загальної середньої, працюючого охоронцем ТОВ "Торфленд Україна", неодруженого, раніше несудимого, інваліда 3-ї групи з дитинства,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 156 Кримінального кодексу України,
В травні місяці 2020 року (точний час досудом розслідуванням не встановлено) та 08 червня 2020 року у вечірню пору доби, ОСОБА_6 , перебував у будинку на території домоволодіння, що за адресою: АДРЕСА_2 , де в нього виник злочинний протиправний умисел, направлений на вчинення розпусних дій щодо малолітньої ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Так, реалізуючи свій злочинний протиправний умисел, в травні 2020 року (точний час досудом розслідуванням не встановлено) та 08 червня 2020 року у вечірню пору доби, ОСОБА_6 , перебуваючи в одній із кімнат зазначеного вище будинку, переслідуючи прямий умисел, направлений на порушення нормального фізичного, психологічного та соціального розвитку малолітньої потерпілої ОСОБА_7 та вчинення відносно неї розпусних дій сексуального характеру, спрямованих на задоволення власної статевої пристрасті, а також здатних викликати фізичне та моральне розбещення малолітньої ОСОБА_7 , достовірно знаючи, що ОСОБА_7 є малолітньою, вчиняв відносно неї розпусні дії, які виражались у тактильних дотиках до статевих органів, в оголенні свого статевого органу та схиляння після цього останньої до сексуальних дій щодо себе, поцілунках, та задоволення статевої пристрасті неприродним способом.
Своїми умисними протиправними діями, які виразились у вчиненні розпусних дій щодо малолітньої особи, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 156 Кримінального кодексу України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 вину у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердивши зазначені у обвинувальному акті обставини. У вчиненому обвинувачений щиро розкаюється.
Крім повного визнання вини обвинуваченим, його вина у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю доводиться доказами, отриманими в ході судового розгляду та наявними в матеріалах кримінального провадження.
Прокурор надала на підтвердження вини обвинуваченого письмові докази, зібрані в ході досудового розслідування, у тому числі характеризуючі дані обвинуваченого.
Прокурор з огляду на пояснення та докази, зібрані в ході досудового розслідування і досліджені в ході судового розгляду характеризуючі дані, а також, враховуючи обставини справи, наявність пом'якшуючих обставин, - просила визнати обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 156 Кримінального кодексу України та призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавленням волі на строк 5 (п'ять) років без позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю зі звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 Кримінального кодексу України та встановленням іспитового строку 3 (три) роки, та покладенням обов'язків, передбачених частиною 1 статті 76 Кримінального кодексу України.
Вислухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисника, потерпілої, законного представника потерпілої, оцінивши у сукупності вищезазначені пояснення, а також дослідивши письмові докази, надані прокурором, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_6 у скоєнні вищевказаного кримінального правопорушення доведена в повному обсязі, а його дії правильно кваліфіковані за частиною 2 статті 156 Кримінального кодексу України, як вчинення розпусних дій щодо малолітньої особи.
Суд, за відсутності заперечень учасників судового провадження, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин та за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши їм, що в такому разі вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив розпусні дії щодо малолітньої особи, а тому його дії суд кваліфікує за частиною 2 статті 156 Кримінального кодексу України.
При обранні міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до вимог статті 65 Кримінального кодексу України, враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог статті 12 Кримінального кодексу України відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, його характеристику за місцем проживання, негативне ставлення до скоєного, щире каяття, не перебуває на обліку в лікаря нарколога КНП "Дубровицька ЦРЛ", перебуває на обліку у лікаря психіатра КНП "Дубровицька ЦРЛ".
Також суд враховує обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
До обставин, які відповідно до статті 66 Кримінального кодексу України пом'якшують покарання, суд відносить те, що обвинувачений ОСОБА_6 вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочину.
Обставини, що відповідно до статті 67 Кримінального кодексу України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , судом не встановлені.
При призначенні покарання суд також враховує і думку потерпілої ОСОБА_7 , яка просила суд обвинуваченого суворо не карати, оскільки він попросив у неї вибачення.
Слід зазначити, що як передбачає стаття 50 Кримінального кодексу України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
При цьому судом враховано положення пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", де зазначено, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Однак, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, враховуючи характеризуючі дані особи обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, який вину визнав та щиро розкаявся у вчиненому, з урахуванням вищенаведених пом'якшуючих обставин, суд приходить до висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції частини 2 статті 156 Кримінального кодексу України, за якою кваліфікуються його дії, а саме у вигляді позбавлення волі та вважає за можливе застосувати статтю 75 Кримінального кодексу України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та призначенням обов'язків, передбачених статтею 76 Кримінального кодексу України.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що визначене покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_6 , попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Заходи забезпечення кримінального провадження судом до обвинуваченого не застосовувалися.
Речові докази та витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись статтями 349, 368, 370, 371, 374, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 156 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання - 5 (п'ять) років позбавлення волі без позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
На підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 3 (три) роки з покладенням відповідно до частини 1 статті 76 Кримінального кодексу України обов'язків періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Іспитовий строк ОСОБА_6 обчислювати з моменту проголошення вироку.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області.
Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду ОСОБА_1