13 липня 2021 рокуЛьвівСправа № 344/9062/21 пров. № А/857/12727/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді Ніколіна В.В.
суддів Гінди О.М., Пліша М.А.
за участі секретаря судового засідання Квітовської Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу громадянина Республіки Грузія ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 червня 2021 року (суддя - Стефанець Г.Я., м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області до громадянина Республіки Грузія ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, та примусове видворення з України -
Управління Державної міграційної служби України в Івано-Франківській області у червні 2021 року звернулося до суду з адміністративним позовом до громадянина Республіки Грузія ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, та примусове видворення з України.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08.06.2021 до Управління ДМС в Івано-Франківській області надійшло обґрунтоване звернення Управління стратегічних розслідувань в Івано-Франківській області про примусове видворення (повернення) та застосування заборони в'їзду в Україну щодо громадянина Республіки Грузія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З метою з'ясування правового статусу та підстав подальшого перебування на території України громадянина Республіки Грузія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , УДМС в Івано-Франківській області проведено відповідну перевірку, у ході якої встановити час та обставини прибуття в Україну громадянина Республіки Грузія ОСОБА_2 не вдалось. В інтегрованій міжвідомчій інформаційно-телекомунікаційній системі щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, “Аркан” інформація про особу з установчими даними « ОСОБА_2 » за період з 08.06.2016 відсутня. Зі слів ОСОБА_2 він прибув на територію України на початку 1990-х років. Відповідач після звільнення з установи виконання покарань у 1996 році перебуває на території України нелегально та не має правових підстав для подальшого перебування в Україні. У зв'язку із цим, 08.06.2021 року працівниками УДМС в Івано-Франківській області було затримано відповідача для з'ясування причин та обставин правопорушення і умов, що ним сприяли, у порядку частини 2 статті 262 на строк визначений частиною 2 статті 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення, (72 години). Також, за порушення правил перебування іноземних громадян на території України працівниками УДМС в Івано-Франківській області стосовно відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення. З огляду на вказане наявні достатні підстави для затримання ОСОБА_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, та подальшого примусового видворення з України.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 червня 2021 року у справі №344/9062/21 позов задоволено. Вирішено затримати громадянина Республіки Грузія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на шість місяців. Примусово видворити з території України громадянина Республіки Грузія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення суду звернено до негайного виконання.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що відповідач прибув з Грузинської РСР до Української РСР у 1989 році, навчався та проходив строкову службу на території Української РСР та фактично за цензом осілості мав право на отримання громадянства України. При цьому, не має жодних підстав вважати, що відповідач має в Україні асоціальну характеристику, оскільки вважається особою, яка не має судимості (судимість погашена), до адміністративної відповідальності не притягався, учасником кримінальних проваджень не являється. Крім того, в місцях позбавлення волі відповідач був дактолоскопований, відбитки пальців рук містяться в обліках МВС, а тому особа може бути ідентифікована саме за відбитками пальців рук, у зв'язку з чим потреба у його затриманні є невиправданою. Більше того, ОСОБА_2 перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_3 понад 15 років, є дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має постійне місце проживання у м. Львові. Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою, що у відповідача в Грузії немає майна, сім'ї, а також засобів для існування. Також звертає увагу, що село Сакрамулі Душетського району (місце народження відповідача) являється частиною підконтрольної (окупованої) Російською Федерацією територією Республіки Південна Осетія, де на даний час наявний етно-політичний конфлікт. Крім того, в силу особистих та релігійних переконань відповідач не вакцинувався та не має наміру бути щепленим, що є однією з умов подальшого прийняття його грузинською стороною.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому покликається на правильність висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що Управлінням ДМС в Івано-Франківській області на підставі звернення Управління стратегічних розслідувань в Івано-Франківській області від 08.06.2021 про примусове видворення (повернення) та застосування заборони в'їзду в Україну, здійснювалося з'ясування правового статусу та підстав подальшого перебування на території України громадянина Республіки Грузія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачем проведено відповідну перевірку, у ході якої встановити час та обставини прибуття в Україну громадянина Республіки Грузія ОСОБА_2 , не вдалось. В інтегрованій міжвідомчій інформаційно-телекомунікаційній системі щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, “Аркан” інформація про особу з установчими даними « ОСОБА_2 » за період з 08.06.2016 відсутня, про що свідчать надані позивачем відомості з системи «Аркан».
Також встановлено, що 21.02.1995 відповідач був засуджений Богунським районним судом м. Житомир за скоєння злочинів, передбачених частиною 3 статті 140 Кримінального кодексу України (в редакції від 28.12.1960).
Після звільнення з установи виконання покарань у 1996 році відповідач перебуває на території України нелегально та не має правових підстав для подальшого перебування в Україні. Паспортний документ, що дає право на перетин державного кордону, у відповідача відсутній. До органів ДМС України щодо легалізації свого правового статусу та для законного проживання на території України не звертався, що підтверджено позивачем.
На момент розгляду справи у відповідача відсутні будь-які документи, якими можна ідентифікувати його, та які б давали йому право законно перебувати на території України. Крім того, встановлено, що відповідач не звертався до компетентних органів України із заявою про визнання його біженцем, або особою, яка потребує додаткового захисту.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач тривалий час перебуває в України без відповідної правої підстави, і в нього відсутній документ, за яким його можна ідентифікувати, у зв'язку з чим є необхідність його затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на шість місяців.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з п. 14 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Відповідно до частини 3 статті 3 розділу I Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, - іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території Україні протягом дії візи або на період, установлений законодавством чи міжнародним договором України, або якщо строк їх перебування на території України продовжено в установленому порядку.
Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 1 цього ж Закону іноземці та особи без громадянства, які тимчасово проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове проживання, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 1 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
В абзаці першому пункту 4 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» зазначено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення, (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Згідно з пунктом 1 розділу VI Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом МВС, Адміністрації Держприкордонслужби та Служби безпеки України 23.04.2012 № 353/271/150, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2012 за № 806/21119, визначено, що якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.
З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство.
Відповідно до ч. 1 статті 23 розділу III Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до законодавства України.
Частиною 1 статті 289 КАС України передбачено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.
В ході судового розгляду справи встановлено, що відповідач, який є іноземним громадянином, перебуває на території України незаконно. Відповідачу статус біженця не надавався, й він не є особою, яка потребує додаткового захисту. З відповідними заявами до органів ДМС України відповідач не звертався. Доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Згідно з частиною 11 статті 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.
Враховуючи те, що відповідач тривалий час перебуває на території України без відповідної правої підстави, і в нього відсутній документ, за яким його можна ідентифікувати, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, строком на шість місяців.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач перебуває у цивільному шлюбі, у нього наявна дочка, наявне постійне місце проживання, відсутня асоціальна характеристика колегія суддів до уваги взяти не може, оскільки наведені обставини не є правовою підставою для перебування в Україні.
Більше того, зі змісту апеляційної скарги не вбачається, що відповідач має намір легалізувати своє перебування в Україні.
Крім того, апеляційний суд вважає необґрунтованими покликання відповідача на лист Консульства Грузії (м.Одеса), в якому зазначено, що ОСОБА_2 не вважається громадянином Грузії, оскільки на момент судового розгляду справи у відповідача відсутні будь-які документи, якими можна його ідентифікувати, та які б давали йому право законно перебувати на території України.
Також апеляційний суд вважає безпідставними побоювання відповідача, що його буде відправлено на підконтрольну (окуповану) Російською Федерацією територію Республіки Південна Осетія, оскільки відповідач підлягає видворенню в Республіку Грузія.
Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову.
В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Міркування і твердження відповідача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв'язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.
Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу громадянина Республіки Грузія ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08 червня 2021 року у справі № 344/9062/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. В. Ніколін
судді О. М. Гінда
М. А. Пліш