Справа № 545/1103/20
Провадження № 2/545/69/21
"06" липня 2021 р. Полтавський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Путрі О.Г.,
при секретарі Кузуб Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки, -
Прокурор Полтавської місцевої прокуратури звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області за № 335-СГ від 12.01.2017 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га для індивідуального садівництва», останній передана земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0045, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту. На підставі цього рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис за № 18787725 від 26.01.2017 року про державну реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_1 на цю земельну ділянку.
Наказ ГУ Держгеокадастру в Полтавській області №335-СГ від 12.01.2017 року прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться у межах заплави та водоохоронній зоні річки Коломак, тобто належить до земель водного фонду України та відповідно до ст. 84 ЗК України не може передаватись у приватну власність.
За даним фактом відкрите кримінальне провадження за ч. 1 ст. 364 КК України, відомості про яке внесені 18.05.2017 року до ЄРДР, досудове розслідування триває.
Вважає, що відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ділянки перебувають у межах прибережної захисної смуги, а тому вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить їх, відповідачів, добросовісність під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів.
Зазначив, що підставою представництва прокурором інтересів держави в суді являється відсутність органів наділених повноваженнями для звернення до суду із вказаним позовом, оскільки ГУ Держгеокадастру у Полтавській області є відповідачем за основною вимогою про скасування спірного наказу, у зв'язку з чим не може бути позивачем, так як чиним законодавством не допускається збіг в одній особі позивача та відповідача.
Крім того, ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, його посадові особи, не вправі самостійно скасувати спірний наказ, оскільки на підставі нього за відповідачем зареєстроване право приватної власності, тому вказане суперечитиме вимогам ч. 1 ст. 154 ЗК України.
Прохав визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області №335-СГ від 12.01.2017 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га для індивідуального садівництва»; припинити право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастроим номером 5324081900:00:001:0045 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, відомості про державну реєстрацію якої внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 26.01.2017 року за № 18787725; зобов'язати ОСОБА_1 повернути зазначену земельну ділянку у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, та стягнути з відповідачів понесені витрати по сплаті судового збору .
Ухвалою судді від 18.05.2020 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.
Від третьої особи Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області на адресу суду надійшли письмові пояснення, з яких вбачається, що в управління водних ресурсів відсутня інформація стосовно спірної земельної ділянки. Зазначає, що річка Коломак має статус « малої річки », а ст. 88 ВК України та ст. 60 ЗК України визначено, що прибережні захисні смуги малих річок встановлюються по берегах річки уздовж узрізу води ( у меженний період ) шириною 25 м. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Прибережні захисні смуги встановлюються за проектами землеустрою на земельних ділянках всіх категорій земель. Поблизу мікрорайону селища Лісок міста Полтави на р. Коломак влаштовано руслову водойму площею водного дзеркала понад 3 га внаслідок розчистки річки. В даному випадку прибережно-захисна смуга цієї водойми повинна бути не менше 50 м. Також вказали, що встановлювати та перевіряти правомірність видання документів про право власності іншими органами не віднесено до компетенції РОВР у Полтавській області, як і повноваження щодо звернення до суду з позовом про визнання та скасування наказів Держгеокадастру та його територіальних органів, позов підтримали, прохали задовольнити.
Від відповідача ГУ Держгеокадастру у Полтавській області до суду було подано відзив на позов, згідно якого прохали відмовити в задоволенні позовних вимог , зазначаючи, що під час надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність для ведення індивідуального садівництва, управлінням дотримано вимоги чинного законодавства, оскільки було подано всі документи, які необхідні для надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Вказано, що водоохоронні зони повинні визначатися за проектами землеустрою, які в даному випадку відсутні. Крім того, відповідно до відомостей публічно кадастрової карти земельна ділянка, яка є предметом спору у вказаній справі знаходиться на відстані більше ніж 25 метрів від узрізу води, що не суперечить вимогам чинного законодавства. Також зазначив , що позивачем пропущено строки позовної давності , що також є підставою для відмови в задоволенні позову.
Від представника позивача - Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній наполягав на задоволенні позову. Вказав, що доводи , викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими, безпідставними та не відповідають дійсним обставинам справи.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 04.03.2021 року підготовче засідання по справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні прокурор Полтавської окружної прокуратури Деряга О.Ю. позов підтримала та прохала його задовольнити, з підстав зазначених в позові.
Представник відповідача - ГУ Держгеокадастру в Полтавській області в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомленим про місце та час слухання справи, заяв чи клопотань не надсилав.
Відповідач ОСОБА_1 в судові засідання не з'явилася, хоча була належним чином повідомленою про місце та час слухання справи, шляхом повернення до суду поштових повідомлень із відміткою про вручення, заяв, клопотань не надсилала, правом на подачу відзиву на позов не скористалася.
Представники третіх осіб - Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області Державного агентства водних ресурсів України та Ковалівської сільської ради Полтавського району та області в судове засідання не з'явилися, направивши на адресу суду заяви про розгляд справи без участі їх представників, при винесенні рішення покладаються на розсуд суду.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 19 травня 2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Полтавську міську раду як правонаступника Ковалівської сільської ради Полтавського району та області.
Представник третьої особи - Полтавської міської ради в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомленим про місце та час слухання справи, пояснень, заяв чи клопотань не надсилав.
Суд, заслухавши пояснення прокурора , дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
12 січня 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області прийнято наказ № 335-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність », затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 для індивідуального садівництва за межами населених пунктів на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,12 га сіножатей ( кадастровий номер 5324081900:00:001:0045 ) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів ( а.с. 14 ).
До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 26 січня 2017 року внесено запис № 18787725 про реєстрацію об'єкта нерухомого майна № 1160011553240, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0045 площею 0,12 га для індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту ( а.с. 15 ).
Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля, водні ресурси є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Положення частини першої статті 83, частини першої статті 84, статті 122 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об'єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.
Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. У цьому контексті у сфері земельних
правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14,19 Конституції України).
Правовідносини, пов'язані з вибуттям земель з державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.
Відповідно до ст. 3 ВК України усі води ( водні об'єкти ) на території України становлять її водний фонд, до якого, серед іншого, належать поверхневі води : водотоки ( річки, струмки ).
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті річками, островами , а також прибережні захисні смуги вздовж цих річок.
Частиною 2 статті 59 ЗК України передбачено, що для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж моріва, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.
Пунктом « д » частини четвертої статті 84 ЗК України передбачено, що до земель державної власності , які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду.
Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України заплавні землі - це прибережна територія, що може бути затоплена чи підтоплена під час повені (паводка).
Згідно пунктів 5, 8 ч.1 ст.80 ВК України з метою охорони водності малих річок забороняється розорювати заплавні землі та застосовувати на них засоби хімізації та надавати земельні ділянки у заплавах річок під будь-яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва.
Частиною 2 ст. 80 ВК України визначено, що водокористувачі та землекористувачі, землі яких знаходяться в басейні річок, забезпечують здійснення комплексних заходів щодо збереження водності річок та охорони їх від забруднення і засмічення.
Заплавні землі - є землями на яких встановлено особливий режим та на які поширюється окремий порядок використання.
Таким чином, за змістом зазначених норм права (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) земельна ділянка у заплаві річки Коломак не могла передаватись у власність громадянину для індивідуального садівництва, оскільки є землями на яких діє обмежений режим використання.
Згідно з пунктом 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 р. №486, розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінекоенерго, Держводагентством та територіальними органами Держгеокадастру, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.
На підставі положень постанови Ради Міністрів УРСР від 6 вересня 1977 р. №462 «Про затвердження Положення про водоохоронні зони малих річок і водойм Української РСР» (ЗП УРСР, 1977 р., №9, ст. 89) виготовлено документацію «Техническая документация по установлению водоохранных зон и прибрежных полос малых рек и водоемов Полтавского района, Полтавской области» 1981 року, яка затверджена рішенням Полтавської районної ради народних депутатів від 31.07.1981 р. № 338 ( а.с. 93-93 зв.ст. ).
У вказаній документації, в т.ч. в «Книга 2. Графические материалы» міститься план землекористування колгоспу «імені Макаренка».
Документація «Техническая документация по установлению водоохранных зон и прибрежных полос малых рек и водоемов Полтавского района, Полтавской области» 1981 року
затверджена рішенням Полтавської районної ради народних депутатів №338 від 31 липня 1981 року «Про затвердження технічної документації становлення водоохоронних зон та прибережних смуг малих річок і водойм».
У пункті 3 вказаного рішення зазначено, що виконкоми сільських рад народних депутатів доводять до відому населення і всіх зацікавлених організацій свої рішення про межі водоохоронних зон та прибережних смуг, а також про водоохоронний режим, який діє на території цих зон і смуг.
Отже, відповідно до вимог законодавства, чинних на момент розробки «Технической документации по установлению водоохранных зон и прибрежных полос малых рек и водоемов Полтавского района, Полтавской области» 1981 року є документом, який підтверджує наявність встановленої водоохоронної зони річки Коломак .
Відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 р. № 486, до складу водоохоронних зон обов'язково входять заплава річки, перша надзаплавна тераса, бровки і круті схили берегів, а також прилеглі балки та яри.
Частинами 5, 7 ст. 80 ВК України передбачено, що з метою охорони водності малих річок забороняється розорювати заплавні землі та застосовувати на них засоби хімізації та надавати земельні ділянки у заплавах річок під будь-яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва.
Згідно висновку комплексної земельно - технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 04 вересня 2019 р. № 29639/18-41/241038?24272/19-41, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0045 знаходиться в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак ( проведені під час розслідування кримінального провадження № 42017171010000088 за ч. 1 ст. 364 КК України ).
Цією ж експертизою встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0045 не відповідає за змістом вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинних на дату державної реєстрації земельної ділянки ( а.с. 52-77 ).
Проведення судових експертиз під час розгляду справ в порядку цивільного судочинства врегульовано статтями 103-106 ЦПК України, якими встановлено певні вимоги до висновку експерта та необхідність в обов'язковому порядку попередження експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, в силу яких висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 ЦПК України.
Відповідно до положень ст. 102 ЦПК України висновок експерта - докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Висновок експерта відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства та Закону України «Про судову експертизу».
За таких обставин, оскільки зазначений висновок комплексної земельнотехнічної експертизи та з питань землеустрою, проведеної в кримінальному провадженні, містить інформацію щодо предмета доказування в цивільній справі, а відповідачі не заявляли клопотання про проведення експертизи в цивільній справі, суд враховує вказаний експертний висновок та оцінює його разом з іншими доказами у справі.
Згідно листа Полтавського обласного управління водних ресурсів за № 01-2/583 від 13 травня 2017 року та схеми розміщення земельних ділянк згідно Публічної кадастрової карти України вбачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0045 розміщена за межами території мікрорайону селища Лісок міста Полтави, в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак ( а.с. 23-23 зв.ст. , 28 зв. ст. - 29 ).
Згідно відповіді Ковалівської сільської ради №868 від 21 вересня 2017 року вбачається, що згідно матеріалів «Перерозподіл земель між землеволодільцями та землекористувачами на території Ковалівської сільської ради народних депутатів Полтавського району Полтавської області (радгосп-технікум імені Макаренка)» від 1992 року (картографічних матеріалів) зазначені земельні ділянки відносяться до заболочених сіножатей та знаходяться місцями болота (землі водного фонду) ( а.с. 36 ).
Відповідно до документації, виготовленої Регіональним офісом водних ресурсів у Полтавській області «Нанесення на геодезичні матеріали зон затоплення заплави р. Коломак по матеріалам «Визначення зон можливого затоплення в межах міста Полтава та Полтавського району Полтавської області», земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0045 знаходиться між розрахунковими створами №7 і №8 в правобережній заплаві річки Коломак . Методом інтерполяції між цими створами нанесені зони затоплення різних забезпеченостей. По результатам виконаних робіт встановлено, що затоплення вказаної земельної ділянки спостерігається при рівні 1, 5, 10, 25 та 50% забезпеченості. ( а.с. 44 ( зв. ст. ) - 44 ( зв.ст. ).
По результатам виконаних робіт встановлено, що при рівні 50 % забезпеченості спостерігається затоплення частини зазначених у листі прокуратури від 11.05.2019 року земельних ділянок, при рівнях 25% забезпеченості та вище (10,5,1 %) спостерігається (відбуватиметься ) затоплення всіх зазначених ділянок ( а.с. 43 зв.ст. - 44 зв.ст. ).
Таким чином, враховуючи, що спірна земельна ділянка знаходиться в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак , наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про надання її особі для ведення індивідуального садівництва суперечить приписам статті 80 Водного кодексу України, є незаконним та підлягає скасуванню, земельна ділянка підлягає поверненню у власність держави.
Також відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об'єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, мали б знати про те, що ділянка має ознаки земель водного фонду.
Крім того, факт обізнаності відповідачів про те, що земельна ділянка, яка передається у приватну власність ОСОБА_1 являється земельною ділянкою водного фонду підтверджується виготовленим на замовлення ОСОБА_1 проектом землеустрою , викопіюванням з картограми агровиробничих групп та підгруп грунтів з нанесенням земельної ділянки, яка запропонована до відведення для індивідуального садівництва, згідно яких вбачається що остання являється заплавом середнього рівня ( а.с. 196 ).
За таких обставин суд вважає, що зобов'язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.
Оскільки виділ земельної ділянки органом Держгеокадастру відбувся з порушенням вимог Земельного кодексу України та Водного кодексу України, внаслідок чого, незаконно виділена земельна ділянка підлягає поверненню у власність держави, ОСОБА_1 не реалізувала своє законне право на виділ їй земельної ділянки та має право на повторний розгляд вказаного питання.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду від 03.09.2020 року по справі №914/1201/19, вбачається, що відповідно до пунктів 1,2,3 частини третьої ст. 26 ЗУ « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень » відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом « а » пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав,скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування
державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав,зареєстрованих відповідно до законодавства ( за наявності таких прав ).
У розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 ЗУ « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень » у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є : 1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, 2 ) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, 3 ) судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 23 Закону України « Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №910-р «Питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» Держгеокадастр отримав всі функції та повноваження із здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів, передбачені Законом України від 19 лютого 2003 року «Про державний контроль за використанням та охороною земель.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу (пункт 70 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини п'ятої статті 56 ЦПК України).
Вказана правова позиція закріплена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 р. по справі №698/119/18.
Спірна земельна ділянка перебуває під особливою охороною держави, а передача її у власність регламентується нормами законодавства, які в такому випадку порушені, та враховуючи, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак саме Держгеокадастр допустив порушення законодавства України та є відповідачем у справі, тому, на думку суду, прокурор правомірно пред'явив указаний позов до суду в інтересах держави як позивач.
Доводи представника відповідача - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області щодо пропуску позивачем строків позовної давності не заслуговують на увагу , виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 262 ЦК України зазначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Як вбачається з матеріалів справи, про наявність спірного наказу прокурору стало відомо під час проведення досудового розслідування кримінального провадження №42017171010000088, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення від 18 травня 2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України. В ході якої встановлено, що на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту у приватну власність передані земельні ділянки з цільовим призначенням, зокрема, для ведення індивідуального садівництва. Також встановлено, що вищевказані земельні ділянки розташовані в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак, а тому не можуть передаватися до приватної власності, використовуватися для садівництва, городництва та будівництва.
До суду із зазначеним позовом прокурор звернувся 07.05.2020 року, тобто в межах встановленого законом трьохрічного строку.
Таким чином, аналіз змісту вищезазначених норм права та встановлених судом фактів свідчить про те , що позовні вимоги першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури в інтересах держави є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача необхідно стягнути понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 6306 грн.
Керуючись ст.ст. 12,13,81,141,259,263-265,352 ЦПК України,-
Позовні вимоги Першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури ( м. Полтава, вул. В.Козака,1, код ЄДРПОУ 02910060 ) в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області ( м. Полтава, вул. Уютна,23, код ЄДРПОУ 38803395 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце проживання : АДРЕСА_1 ) про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки - задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 12.01.2017 №335-СГ «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва».
Припинити право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0045 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за
межами населеного пункту, відомості про державну реєстрацію якої внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 26.01.2017 за № 18787725.
Зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0045 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, у власність Держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області , ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури ( м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави,7, р/р UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060 ) понесені судові витрати по 3153 ( три тисячі сто п'ятдесят три ) гривні з кожного .
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: О. Г. Путря