Справа № 362/1426/17
Провадження 2-994/21
ухвала
29 червня 2021 року Обухівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Кравченка М.В.
при секретарі Мельник С.Ю.,
за участю представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Колейчика Володимира Вікторовича, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Прокопенко Лесі Володимирівни, товариства з обмеженою відповідальністю «Гараздінвестбуд», товариства з обмеженою відповідальністю «Гаразд фінанси», треті особи - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Міністерство юстиції України, про визнання договорів недійсними,
В провадженні суду перебуває вказана цивільна справа.
Представником відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлено клопотання про залишення позову без розгляду з тих підстав, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не одноразово в судові засідання не з'являються, ігноруючи судові виклики.
Інші особи, що беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про час і місце слухання справи належно повідомлялись, про що в матеріалах справи містяться повідомлення Укрпошти з відмітками про вручення повісток.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає можливим в задоволенні заяви представника відповідача про залишення позову без розгляду відмовити.
Суд погоджується із доводами клопотання про те, що позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судові засідання неодноразово не з'являлись, однак з матеріалів справи не вбачається станом на цей час достатніх доказів про те, що вони належно обізнані про час і місце слухання справи при повторній (щонайменше другій поспіль) неявці в це судове засідання, а причини їх неявки залишились не з'ясованими. Крім того, слід враховувати висновки судів апеляційної інстанції у цій справі щодо вирішення аналогічного питання раніше.
За таких обставин, достатніх правових підстав для залишення позову без розгляду не вбачається, тому клопотання не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ЦПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. 2. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі, якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. 3. Суд може постановити окрему ухвалу щодо державного виконавця, іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця та направити її органам, до повноважень яких належить притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності, або органу досудового розслідування, якщо суд дійде висновку про наявність в діях (бездіяльності) таких осіб ознак кримінального правопорушення. 4. Суд постановляє окрему ухвалу щодо свідка, експерта чи перекладача у разі виявлення під час розгляду справи відповідно неправдивих показань, неправдивого висновку експерта чи неправильного перекладу, підробки доказів та направляє її прокурору чи органу досудового розслідування.
За таких обставин, достатніх правових підстав для винесення судом окремої ухвали не вбачається, тому клопотання не підлягає задоволенню.
За час відкладення розгляду справи до суду від представника відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про вжиття заходів передбачених ЦПК України для запобігання зловживанню процесуальними правами учасниками судового процесу. Так як позивачі не з'являються в судові засідання, хоч вони були обізнані про розгляд справи 29.06.2021 року, оскільки безпосередньо перед засіданнями через канцелярію суду подавали заяви про відкладення розгляду справи та намагалися змінити позовні вимоги. Тобто свідомо зловживають своїми процесуальними правами посилаючись на неможливість участі в судових засіданнях через карантинні обмеження,також позивачі подають заяви, розгляд яких можливий лише в підготовчому засіданні, також вони заявляли безпідставні відводи.
За час відкладення розгляду справи 29.06.2021 року за вх. № 21743 від позивачів надійшла заява про продовження строків розгляду справи на період дії карантину та про відкладення розгляду справи на інший час після закінчення карантину, обґрунтовуючи заяву запровадженням на території України карантину.
Позивачами та третіми особами направлено до суду клопотання про продовження строку розгляду справи на період дії карантину, в яких вони дату та час справи просять визначити після закінчення карантину.
Згідно ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із відповідними змінами, з 12.03.2020 на території всієї України установлено карантин.
Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», внесені зміни до Цивільного процесуального Кодексу України, а саме: розділ XII «Прикінцеві положення» доповнено пунктом 3 такого змісту:
«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».
Законом України № 731-IX від 18.06.2020 п. 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:
«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином».
Згідно розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Встановлений вказаним Законом строк сплинув 06.08.2020 року.
Чинним процесуальним законодавством, або судом для позивачів чи третіх осіб у цій справі не встановлювались строки для вчинення певних процесуальних дій в період карантину, тому підстав для продовження таких строків суд не вбачає.
Слід відмітити, що до жодної із заяв про відкладення розгляду справи позивачі та треті особи доказів поважності причин неявки не подавали. Всі заяви містять загалом ідентичні доводи та неточні дані про карантинні обмеження, які на їх думку, унеможливлюють їх прибуття до суду. При цьому у судових засіданнях 26.04.2021 року, 04.06.2021 року, 29.06.2021 року, представник відповідача особисто приймав участь, що вказує на можливість такої явки і відсутність перешкод для прибуття учасника процесу до приміщення суду.
В клопотанні позивачі та треті особи недостатньо конкретизували, які саме карантинні обмеження перешкоджають їм з'явитись в судове засідання, а сам факт наявності на території України карантину підставою для відкладення розгляду справи бути не може.
Наведені у клопотанні відомості щодо умов карантину та нормативно-правових актів щодо карантинних обмежень дійсності частково не відповідають.
Суд погоджується із доводами заяв щодо неможливості прийняти участь в судовому засіданні у зв'язку із впровадженням карантину, припиненням пасажирських перевезень в Київській області, оскільки дійсно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211, листа Ради суддів України від 16.03.2020 року №9рс-186/20 з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 року, з метою запобігання виникненню, поширенню гострих респіраторних захворювань та коронавірусу СОVID-19 було запроваджено тимчасовий особливий режим роботи, однак ці обставини носили тимчасовий характер та враховувались судом раніше при оцінці поважності причин систематичної неявки позивачів у минулі судові засідання.
Однак, надалі 20 травня 2020 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів». З 26 травня 2020 року в Київській області запроваджено послаблення протиепідемічних заходів відповідно до рішення Київської обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. Таким чином, рішеннями Уряду та уповноважених органів місцевої влади були дозволені пасажирські перевезення у міському, приміському, міжміському внутрішньо обласному сполученні, що свідчить про необґрунтованість доводів позивачів та третіх осіб про неможливість прибуття до суду.
На офіційному сайті суду неодноразово оприлюднювалась інформація щодо способів реалізації прав учасників судових розглядів щодо участі в судових засіданнях, зокрема шляхом особистої участі із застосуванням засобів індивідуального захисту або у режимі відеоконференції. Позивачі та треті особи не зверталась до суду із клопотаннями про забезпечення участі у розгляді справи в режимі відеоконференції, до суду особисто не з'являлись.
Також слід врахувати, що навіть умови наявного в Україні адаптивного карантину не перешкоджають позивачам з'явитись до суду, оскільки станом на це час як в Україні загалом, так і в Київській області та місті Києві діє зелений рівень загрози, без обмежень здійснюються пасажирські перевезення, а перебування в суді потребує лише необхідності медичної маски на обличчі особи, тому перешкод для перебування особі в приміщенні суду судом не встановлено.
Додатково підтверджує необґрунтованість доводів заяв та відсутність поважних причин неявки відсутніх учасників процесу й той факт, що наявність карантинних обмежень не перешкодила позивачеві, представниці третьої особи ОСОБА_3 з'явитись особисто у приміщення суду того ж дня, коли призначено розгляд справи та особисто здати до канцелярії суду саме ті клопотання, в яких вона посилається не неможливість явки до суду. При цьому безпосередньо до зали судового засідання вона не з'явилась без пояснення причин.
Наведені у заявах обставини, на думку суду, не свідчать про неможливість участі у судових засіданнях, оскільки обмеження, впроваджені у зв'язку з карантином не перешкоджали позивачам та третім особам з'явитись до суду особисто або прийняти участь у розгляді справи іншим процесуальним способом.
Реалізація принципу змагальності в цивільному судочинстві спонукає учасників справи та їх представників до використання всіх можливих механізмів захисту права, у зв'язку з чим ними можуть допускатися і певні зловживання. Водночас слід наголосити, що зловживання правом має розглядатися як процесуальне правопорушення виключно за умови встановлення причино-наслідкового зв'язку між зловживанням та завданою шкодою (встановленням певних ризиків) іншому учаснику справи. Тобто зловживання процесуальним правом як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в порушенні умов належної реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав іншими учасниками справи.
Верховний Суд трактує зловживання як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення, що полягає у зловживанні процесуальними правами, за якого відбувається порушення умов реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав, і визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб'єктивних прав (ухвала ВС від 6.09.2018, справа №552/2378/17).
Процесуальні права та обов'язки учасників справи визначені ст. 43 Цивільного процесуального кодексу України. Зокрема, учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, брати участь у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Водночас учасник справи зобов'язаний: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, надавати суду повні й достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, розглядаючи справу №552/2378/17, визначив зловживання, як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав.
Зловживаючи процесуальними правами, особа може вдатися до дезінформації суду. Мова йде про неповідомлення суду відомостей, які мають значення для справи, введення суду в оману, свідоме викривлення фактів у заяві (рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України»).
Ознаками зловживання процесуальними правами є: недобросовісність; нечесність; відсутність відкритості поведінки; відсутність поваги до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.
Це підтверджується постановою Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі №337/474/14.
«Основною ознакою зловживання процесуальними правами є відсутність наміру вирішити реально існуючий цивільний спір, або забезпечити захист свого реально порушеного права, або намір перешкодити законним діям інших осіб шляхом звернення до суду та створення штучного судового спору, або використання судового спору як способу не виконувати вимоги законодавства щодо здійснення визначених ним дій» (окрема думка судді Валентини Сімоненко щодо постанови ВС від 02 жовтня 2019 року у справі №750/3021/18).
Таким чином, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Зловживання процесуальними правами не допускається.
Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад цивільного судочинства.
Ухилення позивачів від участі в судовому розгляді поданого ними ж позову порушує права іншої сторони - відповідачів, тому позивачів та третіх осіб, які ухиляються від явки до суду, слід попередити про відповідальність за зловживання процесуальними правами та невиконання процесуальних обов'язків і про можливість вирішення судом питання про залишення позову без розгляду.
Враховуючи те, що існує спір між сторонами, позивачі не подавали заяв про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає, що розгляд справи по суті без позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є можливим, це буде суперечити рівності сторін та можуть бути порушені права сторін, а також не буде можливості повно та всебічно розглянути справу. При цьому представник відповідачів неодноразово посилається, на сумнівність існування позивачки ОСОБА_2 через те, що вона жодного разу до суду не з'являлась, а підписані від її імені документи мають суттєві розбіжності у виконанні підпису. Оголошене у одному із судових засідань зобов'язання ОСОБА_3 сприяти особистій явці іншого позивача ОСОБА_2 залишилось нереалізованим.
За таких обставин, явку позивачів слід визнати обов'язковою.
Крім того, суд зауважує, що утримання від участі в судових засідання під час карантину було рекомендовано і не мало обов'язкового характеру. Обухівський районний суд Київської області не зупиняв свою роботу, судові засідання відбувались та відбуваються за визначеними датами та часом призначення, про що свідчить і особиста участь іншої сторони у спорі. Судом було враховано ситуацію з транспортним сполученням, неодноразово знято справу з розгляду та призначено розгляд справи після закінчення дії встановленого обмеження, послаблення умов карантину і відновлення транспортного пасажирського сполучення.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).
Разом з тим, сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України»).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.
У зв'язку з наведеним, враховуючи повторність неявки в судове засідання, відсутність клопотання про участь в режимі відеоконференції, беручи до уваги те, що в постанові від 16.07.2020 року Верховний Суд висловив позицію про те, що саме адаптивний карантин не є перешкодою для прибуття у суд, достатніх підстав для задоволення заяв позивача ОСОБА_2 , позивача, представника третьої особи ОСОБА_3 , третьої особи ОСОБА_7 про відкладення розгляду справи на значний невизначений строк суд не вбачає.
За таких обставин в задоволенні клопотань позивача ОСОБА_2 , позивача, представника третьої особи ОСОБА_3 , третьої особи ОСОБА_7 про продовження строку розгляду справи, відкладення судового засідання слід відмовити.
Позивачі в судове засідання 29.06.2021 року не з'явились, подавши до суду заяву про зміну предмету позову.
Представник відповідача ОСОБА_1 , в судовому засіданні заперечив проти клопотання позивача про зміну предмету позову, посилаючись на його необґрунтованість.
Згідно п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд вважає клопотання позивачів безпідставним, оскільки правових підстав для вчинення подібної процесуальної дії представником позивача наведено не було, суд таких правових підстав не вбачає.
За таких обставин, суд вважає, що клопотання про зміну предмету позову не підлягає задоволенню.
Також виходячи з вищенаведеного суд вважає доцільним визнати неявку позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судові засідання 26.04.2021 року, 04.06.2021 року, 29.06.2021 року такою, що не має поважних причин.
Визнати явку позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання по розгляду цієї цивільної справи обов'язковою.
Попередити позивачів про наслідки ухилення від участі в судовому розгляді цієї цивільної справи.
Запропонувати позивачам, відповідачам та третім особам з'явитись до суду та надати особисто свої пояснення по суті спору, а у випадку неможливості явки - подати суду письмові пояснення із висловленням позиції по суті спору.
Керуючись ст.ст. 27, 43, 49, 51, 183, 197, 198, 200, 222, 223, 251, 255, 256, 257, 260 ЦПК України, суд
В задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду відмовити.
В задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 про винесення окремої ухвали відмовити.
В задоволенні клопотань позивача ОСОБА_2 , позивача, представника третьої особи ОСОБА_3 про продовження строку розгляду справи, відкладення судового засідання відмовити.
В задоволенні заяви позивачів про зміну предмету позову відмовити.
Визнати неявку позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судові засідання 26.04.2021 року, 04.06.2021 року, 29.06.2021 року такою, що не має поважних причин.
В судовому засіданні оголосити перерву до 11 год. 00 хв. 04 серпня 2021 року.
Визнати явку позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання по розгляду цієї цивільної справи обов'язковою.
Попередити позивачів про наслідки ухилення від участі в судовому розгляду цієї цивільної справи.
Запропонувати позивачам, відповідачам та третім особам з'явитись до суду та надати особисто свої пояснення по суті спору, а у випадку неможливості явки - подати суду письмові пояснення із висловленням позиції по суті спору.
Роз'яснити позивачам та іншим учасникам процесу, які ухиляються від явки до суду, що згідно ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Роз'яснити позивачам та іншим учасникам процесу, що згідно ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов'язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Роз'яснити позивачам та іншим учасникам процесу, що відповідно до п.п.1,2,4 ч.1 ст.148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк
Роз'яснити позивачам право на залишення позову без розгляду.
Роз'яснити позивачам необхідність дотримання розумних строків розгляду справи та можливість вирішення спору судом на підставі наявних у справі доказів у випадку чергової їх неявки за умови відсутності їх заяви про залишення позову без розгляду.
Ухвала в частині відмови у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 261 ЦПК України.
Суддя М.В.Кравченко